Рішення № 84638713, 24.09.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5956/19

2/357/3036/19

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Тодосієнко О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, третя особа: Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління у Київській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, який мотивує тим, що 23.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 22323 про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів у розмірі 11 060,54 грн. та 1 800 грн витрат за вчинення виконавчого напису. Зазначає, що про існування виконавчого напису дізнався з виклику Білоцерківського МВ ДВС ГТУЮ 17.05.2019 року. Вважає, що здійснений виконавчий напис є незаконним та таким, що вчинений без дотримання вимог чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат». Нотаріус при вчиненні спірного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а тому просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню та скасувати виконавчий напис від 23.11.2017 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за № 22323, яким з позивача стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в сумі 11 060,54 грн та стягнути судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 03.06.2019 року у вказаній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк», який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у встановлений судом строк скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, який мотивував тим, що статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємством, установами та організаціями - не більше одного року. Постановою Кабінету міністрів України №1172 від 29.06.1999 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» пунктом 1 визначено - нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально-посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Крім того, Главою 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено порядок вчинення виконавчих написів. Зокрема п.1.1 Глави 16 Інструкції зазначає, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Тому вважає, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20.05.2015, справа №6-158цс15. Разом з цим, просив розглядати справу без участі представника відповідача.

Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у встановлений судом строк скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, який мотивував тим, що виходячи з норм Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчий напис від імені держави та не має спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Зазначає, що належним відповідачем у справах за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів, є особа, на користь якої було вчинено нотаріальний напис, яким було порушено право позивача. Разом з цим зазначає, що безспірність кредитного зобов`язання при вчиненні виконавчого напису підтверджена наданими з боку кредитора документами передбачених п. 2 Переліку №1172. А тому просив суд відмовити в задоволенні позову щодо позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. Крім того, просив розглянути справи за його відсутності.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримала в повному обсязі.

В судове засідання третя особа свого представника не направила, про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав частково, в частині заборгованості за тілом кредиту.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 23 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №22323, яким запропоновано стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість, що виникла за Генеральною угодою б/н від 29 жовтня 2012 року. Боржником за кредитним договором є ОСОБА_1 Стягнення заборгованості проводиться за період з 29 жовтня 2012 року по 19 жовтня 2017 року. Сума заборгованості складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі - 3 118,36 грн.; за відсотками у розмірі - 2 598,70 грн.; заборгованість з пені та комісії - 4 490,28 грн.; штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди - 853,20 грн. Витрати за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 1 800,00 грн.

Крім того встановлено, що постановою державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Яновською І.М. ВП №56101044 від 16.04.2018 року накладено арешт на майно боржника , для забезпечення виконання виконавчого напису №22323 від 23.11.2017 року.

Листом від 26 жовтня 2017 року відповідач направив на адресу позивача повідомлення з вимогою про усунення порушень за вказаним договором, а саме заборгованості, яка станом на 19.10.2017 року складає 11 060,54 грн.

Позивач вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки вказує, що заборгованість за Генеральною угодою у нього відсутня, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зокрема для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».

Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі Порядок), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, №296/5.

Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року № 1172.

Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.

За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.

У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.

Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов`язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.

Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.

Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, №1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, існують підстави зробити висновок про те, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, нотаріус не переконався у належному повідомленні боржника про суму заборгованості, представником банку до суду також не надано підтвердження того, що позивач отримував письмову вимогу про усунення порушень за Генеральною угодою №б/н від 29.10.2012 року, тому суд вважає позовні вимоги в частині визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 23.11.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований у реєстрі №22323, про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 11 060,54 грн. на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у рахунок погашення кредитної заборгованості за Генеральною угодою №б/н від 29.10.2012 року, підлягає задоволенню.

Щодо пред`явлення позову до самого нотаріуса суд приходить до наступних висновків.

Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчий напис від імені держави та не має спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Нотаріус не є стороною правовідносин між Позивачем і ПАТ «КБ «Приватбанк» з яким у ОСОБА_1 виник спір на підставі кредитного договору.

В роз`ясненнях пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладених в постанові від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів і визначення підсудності цивільних справ» у 16 пункті зазначається «Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.

За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства

Відповідно до роз`яснень Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» затверджених постановою ВССУ від 7 лютого 2014 року за № 2 в шостому пункті зазначається: «справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса), мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Інакше кажучи, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору па стороні відповідача. Рішення у таких справах фактично жодним чином не впливають на нотаріусів.

Пред 'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до правового висновку викладеного в постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» в одинадцятому пункті зазначається: «11. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для залишення позову без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинен нести інший відповідач і позивач не погоджується на заміну первісного відповідача, суд залучає належного відповідача як співвідповідача з власної ініціативи і лише після цього відмовляє в позові до неналежного відповідача та при наявності підстав задовольняє позов до належного відповідача.»

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, нотаріус у справах про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є неналежним відповідачем, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн., а тому на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, а саме: сплачений позивачем судовий збір підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 95, 258, 259, 263, 264, 265, 267, 268, 274 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (місце знаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ 14360570), третя особа: Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління у Київській області (адреса: б-р. Олександрійський, буд. 94, м. Біла Церква, Київська обл.., 09113) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 23.11.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований у реєстрі №22323, про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 11 060,54 грн. на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у рахунок погашення кредитної заборгованості за Генеральною угодою №б/н від 29.10.2012 року.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (місце знаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБ. І. Кошель