Рішення № 84637535, 10.09.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/10943/18

2/296/237/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2019 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді - Рожкової О.С.,

при секретарі Яковенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

05.11.2018 позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору № б/н від 12.09.2012 в сумі 109740,53 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. При цьому посилається на те, що відповідно до укладеного кредитного договору №б/н від 12.09.2012 ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов`язання за договором не виконав.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання (а.с.48-49).

05.02.2019 року представником відповідача ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що єдиним документом, який підписано відповідачем є сам договір без номеру від 12.09.2012 року. В той же час памятка клієнта, Умови та Тарифи надання банківських послуг, а також Тарифи, які повинні містити основні умови договору та які, відповідно до умов Анкети-заяви є невідємною частиною договору відповідачем не підписано. Крім того, зазначає, що розрахунок заборгованості саме у сумі 176 269,32 грн. належним чином не обґрунтований, жодного дозволу на зміну відсоткової ставки відповідач не надавав. В заяві, яка підписана відповідачем не міститься домовленості про збільшення відсоткової ставки. Також посилається на пропуск строку позовної давності при зверненні до суду (а.с.59-64).

26.02.2019 року представником відповідача ОСОБА_2 подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій вказує, що останній платіж ОСОБА_1 проведено 14.09.2015 року, а з позовом позивач звернувся до суду в листопаді 2018 року, тому позивач пропустив трирічний строк позовної давності(а.с.69-71).

26.02.2019 року представником відповідача ОСОБА_2 подано клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву (а.с.72-73).

25.03.2019 року представником позивача до суду подано відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що відповідач згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку. Зазначають, що строк дії картки до 30.06.2016 року, тому строк звернення до суду не пропущено (а.с.76-82).

12.06.2019 представником відповідача подано до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що надані представником позивача Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку не містять підпису відповідача. Зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких належних доказів, які б підтверджували, що Умови та Правила надання банківських послуг не змінювалися і на час укладання договору саме ці умови розумів відповідач, підписуючи цю заяву. Також надана банком довідка №30.1.0.0/2-20181031РВ0000002331 від 14.03.2019 року не є належним доказом, який би підтвердив отримання 12.09.2012 року ОСОБА_1 картки з строком дії до останнього дня 06.2016 року, оскільки це можуть бути документи, за підписом відповідача та уповноваженої особи банку станом на 12.09.2016 року про отримання картки сааме з таким строком дії. Таким чином представником позивача не доведено, що банком не пропущено строк позовної давності для звернення до суду та розмір заборгованості, який просив стягнути (а.с.111-113).

15.07.2019 року представником позивача до суду подано пояснення, в якому останній зазначає, що на підставі поданої заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитками печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті банку складають договір про надання банківських послуг відповідачу відкрито картковий рахунок. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. До суду надано виписку по рахунку. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів. Відповідно до п.1.1.7.31 Умов договору строк позовноої давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди був збільшений до 50 років. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки. Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 06.2016 року. Позивач звернувся до суду з позовом 31.10.2018 року - до спливу строку позовної давності (а.с.118-127).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, не заперечував проти ухвалення заочного рішення, просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у його відсутність (а.с.41,42).

10.09.2019 року представником відповідача до суду подано заяву, в якій останній просить розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги не визнає, просить застосувати строки позовної давності (а.с.129).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

21.05.2018 ПАТ КБ "Приватбанк" змінило назву на АТ КБ "Приватбанк".

Встановлено, що 12 вересня 2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.7).

За замістом анкети-заяви відповідач погодився, що вищевказана анкета-заява, разом з пам`яткою клієнта, «Умовами та Правилами надавання банківських послуг», а також «Тарифами» становить договір про надання банківських послуг. При цьому, анкета-заява не містить інформації про замовлення відповідачем будь-якої платіжної (кредитної, депозитної) карти, відсутня інформація і в розділі бажаного кредитного ліміту по картці.

До анкети-заяви банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» (а.с.8).

Також до анкети-заяви банком було додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.9-32).

Суд також враховує доводи представника відповідача щодо недостовірності такого письмового доказу, як Умови та Правила надання банківських послуг від 2012 року п.1.1.8.3 у зв"язку з посиланням у них на Закон України №1702-VII "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування терроризму та фінансуванню розповсюдження зброї массового знищення", що був прийнятий тільки в 2014 році.

Згідно зі ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

До позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» долучив розрахунок заборгованості за договором №б/н від 12 вересня 2012 року, станом на 30.09.2019 року, з якого вбачається, що заборгованість відповідача становить 109 740,53 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту - 1902,76 грн., заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 107 837,77 (а.с.5-6).

Вказаний розрахунок також свідчить про те, що останній платіж за кредитним договором у розмірі 76,04 грн. здійснено боржником 14.09.2015 року.

Під час розгляду справи представник відповідача звертався з заявою про застосування строку позовної давності

Відповідно до положень ст.ст. 256-257 ЦК України, позовна давність це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк позовної давності встановлюється в три роки.

Сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Пунктом 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг, які додані позивачем до позовної заяви, установлено позовну давність по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за даним договором тривалістю у п`ятдесят років.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови та правила надання банківських послуг, пунктом 1.1.7.31 яких установлено позовну давність тривалістю в п`ятдесят років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки такі Умови не містять підпису позичальника, позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Отже, в даному випадку слід виходити із загального строку позовної давності у три роки.

Із правової позиції Верховного суду України у справі № 6-154цс15 від 30.09.2015 слідує, що перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення права особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов`язання.

Оскільки останній платіж відповідачем у сумі 76,04 грн., згідно розрахунку заборгованості за договором, сплачено 14.09.2015, то початок позовної давності суд починає обраховувати починаючи 15.09.2015. Позовна заява була надіслана до суду 31.10.2018 (а.с.44).

Отже позивачем пропущено визначений законодавством строк звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи представника АТ КБ "Приватбанк" про те, що ОСОБА_1 видано картку зі строком дії до 06.2016 року не заслуговують на увагу, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини позивач суду не надав. А надана позивачем довідка про видачу кредитної картки № НОМЕР_1 належним чином не завірена, подана представником банком у порушення вимог ч.9 ст.83 ЦПК України.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-91, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

В позові Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач:

АТ КБ "Приватбанк",

ЄДРПОУ 14360570,

рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299,

місцезнаходження за адресою:

01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д

Відповідач:

ОСОБА_1 ,

проживаючий за адресою:

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_3

Повний текст рішення складено 13.09.2019 року.

Cуддя О. С. Рожкова