Рішення № 84637236, 17.09.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/8215/16-ц

Категорія 25

2/295/1542/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Лєдньова Д.М.

секретаря - Зубрицької Т.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

встановив:

У червні 2016 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта банк», звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 28.02.2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 09.05/020/08-Аклн, на підставі якого позичальнику ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 75465,00 грн. з розрахунку в розмірі 13,2% річних, строком до 27.02.2015 року. З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань між банком та ОСОБА_2 28.02.2008 року укладено договір поруки № 09.05/020/П01/08-Аклн, за яким остання зобов`язалася відповідати в солідарному порядку з боржником за невиконання умов договору.

20.05.2013 року між ПАТ «Кредитпромбуд» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі продажу прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги до боржників з приводу повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за договором станом на 03.06.2016 року виникла заборгованість в сумі 105971,49 грн., яка складається з: 51975,20 грн. - тіло кредиту, 33950,01 грн. - відсотки, 20046,28 грн. - пеня. Позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку 105971,49 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою суду від 30.06.2016 року по справі відкрите провадження.

Заочним рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 06.06.2017 року позов задоволено.

За наслідком подання відповідачем ОСОБА_2 заяви про поновлення процессуального строку, перегляд заочного рішення ухвалою суду від 01.03.2019 року заочне рішення від 06.06.2017 року скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ухвали суду від 13.05.2019 року на підставі ст. 55 ЦПК України в якості позивача по справі залучено ТОВ «Вердикт капітал» як правонаступника Публічного акціонерного товариства «Дельта банк».

У судове засідання представник позивача не з`явився.

В матеріалах справи (а.с. 87) міститься заява про можливість слухання справи у відсутності позивача (Публічного акціонерного товариства «Дельта банк»).

Відповідно до ч.2 ст. 55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував з приводу задоволення позову та надав до суду відзив на позовну заяву. У судовому засіданні представник викладені у відзиві заперечення підтримав та зауважив, що в 2012 році кредитором змінено строк виконання основого зобов`язання шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет застави, який належить заставодавцю - ОСОБА_1 .

Оскільки в порушення вимог ч.4 ст. 559 ЦК України до ОСОБА_2 як поручителя не було пред`явлено позову на протязі шестимісячного строку, порука є припиненою, а вимоги позивача у вказаній частині безпідставні.

Судом встановлено, що 28.02.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 09.05/020/08-Аклн, позичальнику надано кредит у розмірі 75465,00 грн. строком до 27.02.2015 року. Відповідач зобов`язався погасити заборгованість за кредитом, сплачувати відсотки за його використання, за також здійснювати інші платежі, передбачені договором.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 28.02.2008 року укладено договір поруки, за яким вона зобов`язалася відповідати в солідарному порядку з відповідачем за невиконання умов договору.

20.05.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі продажу права вимоги на кредитний договір № 09.05/020/08-Аклн, що підтверджується договором купівлі-продажу та витягом з додатку № 1 до договору.

Приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацькою А.В. 07.06.2012 року видано виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на предмет застави, транспортний засіб, який належить ОСОБА_1

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 19 Закону України «Про заставу» визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу виконавчого напису шляхом звернення стягнення на заставне майно, кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, строк нарахування та сплати неустойки.

З дослідженого в судовому засіданні виконавчого напису нотаріуса від 07.06.2012 року слідує, що розмір заборгованості, на погашення якої запропоновано звернути стягнення на заставне майно - транспортний засіб, що належить боржнику ОСОБА_1 , складає 62 056,94 грн., з них: заборгованість за кредитом - 51 975,20 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 7582,07 грн., пеня - 2499,67 грн.

Відповідачем ОСОБА_1 порушено умови договору кредиту про повернення грошових коштів, сплати відсотків та інших платежів, а тому вимога про стягнення 51 975,20 як заборгованості за тілом кредиту є обгрунтованою.

З приводу вимог про стягнення нарахованих відсотків, пені, суд зауважує, що оскільки кредитором за отриманим виконавчим написом із включенням суми заборгованості за кредитними коштами, нарахованими відсотками та пенею змінено строк виконання основного зобов`язання, положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

З аналогічних мотивів суд виходить і при визначенні розміру пені, вимогу про стягнення якої пред`явлено за виконавчим написом. Нарахування розміру пені після видачі виконавчого напису є безпідставними.

У своїй постанові від 13 лютого 2019 року по справі № 759/8940/15-ц Верховний Суд зазначив: «звернення із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з такою заявою вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Отже, кредитор, звернувшись у 2010 році із заявою про вчинення виконавчого напису (шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки), на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки. Виконавчий напис нотаріуса про стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки свідчить про закінчення строку дії кредитного договору».

З огляду на висновок суду про реалізацію кредитором права на дострокове виконання зобов`язання, суд вважає необхідним застосувати положення ч.4 ст. 559 ЦК України в редакції, чинній на час пред`явлення вимог про дострокове виконання зобов`язань.

Згідно з ч.4 ст. 559 ЦК України (у відповідній редакції) порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Законом України № 2478-VIII від 03.07.2018, яким внесено зміни в редакцію норми (Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Кредитор не звернувся із вимогою до поручителя протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання, а відповідні правовідносини не продовжують своє існування. Порука є фактично припиненою згідно вимог діючого у певний проміжок часу законодавства після вищевказаного терміну, рішенням суду лише підтверджується відповідна обставина. Наявність спору не вказує на продовження відносин.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необхідним задовольнити позов частково, стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 28.02.2008 року в сумі 62 056,94 грн., з них: заборгованість за кредитом - 51 975,20 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 7582,07 грн., пеня - 2499,67 грн.

У задоволенні інших вимог слід відмовити.

На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України підлягють до стягнення з ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 258-273 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження: м.Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б) заборгованість за кредитним договором від 28.02.2008 року в сумі 62 056,94 грн., з них: заборгованість за кредитом - 51 975,20 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 7582,07 грн., пеня - 2499,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судовий збір в сумі 464,79 грн. пропорційно до задоволених вимог.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне рішення суду буде виготовлене 20.09.2019 року.

Суддя: Д.М.Лєдньов