Постанова № 8463661, 18.12.2009, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-1576/09/1070 18 грудня 2009 року м. Київ

Київський окружний адміністративний суд в особі судді Волкова А.С., при секретарі судового засідання Кравчук Т.О., за участю представників

позивача - Футорян С.М., відповідача: - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Ювант і К» про стягнення податкової заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2008 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась Броварська обєднана державна податкова інспекція Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Ювант і К» про стягнення податкової заборгованості в сумі 201745,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обовязкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

Ухвалою від 04.12.2008 Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено на 07.07.2009, однак, судове засідання відкладено на 17.11.2009, 18.12.2009 у звязку з неявкою до суду представника відповідача.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином. У призначений день і час до суду зявився представник позивача. Представник відповідача до суду жодного разу не зявився, про причини неприбуття суд не повідомив. За таких обставин суд вирішив розглядати справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду надсилав. Таким чином, розгляд справи здійснювався за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Ювант і К» є юридичною особою, що зареєстрована 17.11.2005 Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Броварській обєднаній державній податковій інспекції Київської області з 22.11.2005 за №2654.

У відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Податкова заборгованість з податку на прибуток підприємств виникла з таких підстав.

У квітні 2008 року Броварською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 17.11.2005 по 31.12.2007 (Акт від 07.04.2008 №188/23-02/33847258).

Перевіркою встановлено порушення відповідачем підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті11 Закону України від 28.12.1997 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ним занижено податок на прибуток за 2007 рік на суму 167869,00 грн.

За результатами перевірки (з урахуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобовязання) податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2008 №0001682301/3, згідно з яким податковий орган визначив відповідачу податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 167869,00 грн., а також на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 Закону від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон від 21.12.2000 №2181-ІІІ) застосував до відповідача штрафні (фінансові) санкцій в сумі 33574,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення вручено представнику відповідача.

Таким чином, загальна сума податкової заборгованості відповідача з податку на прибуток підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій становить 201443,00грн.

Податкова заборгованість з податку на додану вартість виникла з таких підстав.

У 2008 році відповідачем було подано до Броварської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2009 року, згідно з якими він самостійно визначив суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті, а саме: 337,00 грн. Відповідач частково погасив податкову заборгованість за цим видом податку в сумі 34,73 грн.

Таким чином, сума заборгованості відповідача за податком на додану вартість на день судового розгляду становить 302,27 грн.

Загальна сума податкового боргу за податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість становить 201745,27 грн.

З метою вжиття заходів, спрямованих на погашення податкового боргу, податковим органом на адресу відповідача було надіслано податкові вимоги: перша від 12.05.2008 №1/783; друга від 06.08.2008 №2/775. Обидві податкові вимоги отримано відповідачем, однак заборгованість не сплачено.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97) платниками податку з числа резидентів є - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно із статтею 3 вказаного Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обовязковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Обєкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями статями 3, 4 цього Закону.

Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР о бєкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР передбачено, що п одатковим періодом є один календарний місяць.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Статтею 5 Закону від 21.12.2000 №2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. При цьому, відповідно до підпункту 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ передбачено, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (якщо здійснюється оскарження визначеного податкового зобовязання).

У разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ).

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону від 21.12.2000 №2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону від 21.12.2000 №2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону від 21.12.2000 №2181-ІІІ, є виключно податкові органи.

Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, у яких обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач відзиву на позовну заяву та жодних заперечень проти позову суду не надав.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги податкового органу правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Ювант і К» до державного бюджету податкову заборгованість в сумі 201745 (двісті одна тисяча сімсот сорок пять) гривень 27 коп., з яких: 201443 (двісті одна тисяча чотириста сорок три) гривень заборгованість з податку на прибуток підприємств; 302 (триста дві) гривні 27 коп. з податку на додану вартість.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовленні і підписання повного тексту постанови 24 грудня 2009 року