Рішення № 84635603, 12.09.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/25868/13-ц

Провадження № 2/202/289/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 вересня 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Нечепуренко А.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач у травні 2013 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 217580-cred від 27.03.2008 року у розмірі 7227,41 дол. США, що відповідно до повідомлення НБУ складає 57772,39 грн.; з ПАТ “Акцент - банк”, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 10 000,00 грн., з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 стягнути витрати на юридичну допомогу у розмірі 3200,00 грн. та судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до договору № 217580-cred від 27.03.2008 року відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 10000,00 дол. США, зі сплатою за користування ним відсотків 17,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24.03.2011 року. Проте, в порушення умов договору відповідач ОСОБА_3 свої зобов`язання належним чином не виконав, що стало підставою для звернення до суду.

Вимоги до відповідача ОСОБА_3 , що випливають зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ “А-Банк” договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, договором поруки з ОСОБА_4 , у зв`язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред`явленим до стягнення боргом.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2018 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2013 року скасовано і справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2018 року в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог та передачу за підсудністю цивільної справи відмовлено.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2019 року закрито підготовче судове засідання.

При новому розгляді справи представник позивача 31.07.2018 року подав уточнену позовну заяву, відповідно до якої просив суд з урахуванням рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду від 10.05.2011 року стягнути солідарно із відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №21758- CRED станом на 02.07.2018 року в розмірі 7227,41 дол. США та солідарно з ПАТ « Акцент-Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь АТ КБ « ПриватБанк» заборгованість в розмірі 10000 грн., судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Просив суд застосувати до позовних вимог позивача наслідки спливу строків позовної давності.

Представник відповідача АТ «Акцент-Банк» в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причину неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір№ 217580-cred від 27.03.2008 року, згідно з яким ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 10000 дол. США зі сплатою за користування ним відсотків 17,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24.03.2011 року .

Вимоги до відповідача ОСОБА_3 були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ "А-Банк" договору поруки № 167 від 20.10.2010 року. Відповідно до договору поруки № 167 від 20.10.2010 року ПАТ «Акцент-банк» зобов`язався солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання зобов`язань за кредитним договором № 217580-cred від 27.03.2008 року, розмір відповідальності 10 000 грн. 00 коп.

14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк`на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_3 умов договору № № 217580-cred від 27.03.2008 року заборгованість за ним станом на 22.04.2013 р. склала 8478,97 дол. США, в тому числі 3643,36 дол. США – заборгованість за кредитом; 4402,06 дол. США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 31,28 дол. США – штраф (фіксована частина), 402,27 дол. США (процента складова).

Як зазначив позивач в уточненій позовній заяві, заборгованість за кредитом станом на 02.07.2018 року складає 17265,55 дол. США, однак рішенням Могилів – Подільського міськрайонного суду від 10.05.2011 р. у справі №2-526/11 стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №217580- cred від 27.03.2008 року в розмірі 4419,45 дол. США. Таким чином, різниця, з урахуванням рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду від 10.05.2011 року складає: 17265,55 -4419,45 = 12846,10 дол. США. Користуючись своїм правом позивач просив суд стягнути з відповідачів частково заборгованість за кредитним договором в сумі 7227,41 дол. США.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, обов`язком Позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування-збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1,2 ст. 554 ЦК України).

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд застосувати до позовних вимог позивача строк позовної давності та відмовити в позові.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом норми початок перебігу позовної давності пов`язується не тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року №6-116 цс13, та постанові Верховного суду України по справі 6-31 цс15.

Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір був укладений 27.03.2008 року, строк дії договору до 24.03.2011 року, позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська в травні 2013 року.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Могилів-Подільського міськрайсуду Вінницької області від 10 травня 2011 року по справі № 2-526/11р. за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №217580- cred від 27.03.2008 року станом на 20.01.2011 року в розмірі 4419 дол. США 45 центів з яких: заборгованість за кредитом - 3700 дол. США 86 центів; заборгованість по відсотках за користування кредитом - 478 дол. США 17 центів; штраф ( фіксована частина) - 31 дол. США 47 центів; штраф ( відсоткова складова) – 208 дол. США 95 центів. Рішення набрало законної сили 20.02.2013 року.

Виходячи із вищевикладеного суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, оскільки позовна давність переривалася у зв`язку з пред`явленням ПАТ КБ «ПриватБанк» позову до боржників та достроковим стягненням заборгованості за кредитним договором.

В судовому засіданні встановлено, що заборгованість за тілом кредиту та штрафні санкції вже повністю стягнено солідарно із відповідачів рішенням Могилів-Подільського міськрайсуду Вінницької області від 10 травня 2011 року по справі № 2-526/11р.

Щодо стягнення заборгованості станом на 02.07.2018 року в розмірі 7227,41 дол. США, суд виходить з наступного.

Суд критично відноситься до твердження представника позивача, що сума боргу в розмірі 7227,41 дол. США є дійсною та не включає заборгованість, що була стягнення у судовому порядку у 2011 році, оскільки розрахунок даної заборгованості суду не надано, та суд позбавлений можливості дослідити визначений позивачем розмір заборгованості по видам заборгованості.

Відповідно до приписів ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 77,78 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів.

Відповідно до правил статті 78 ЦПК про допустимість доказів обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 81,82 ЦПК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу обов`язків по доказуванню між сторонами.

За загальним правилом, встановленим ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із вищевикладеного, та оцінюючи докази в їх сукупності, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, та вимушений в позові відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачу відмовлено в позові, то судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись: ст.ст.525, 526, 533, 551, 553, 554, 611,625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13,19,78,79,81,82,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 23 вересня 2019 року.

Суддя Л.П. Слюсар