Рішення № 8463540, 08.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/79508.02.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Завод «Енергія»Київенерго»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Грінко - Київ»

простягнення 1842367,99 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Сидоренко В.В. –дов. № Д07/2009/12/08-2 від 08.12.2009 року;

від відповідача : Кузуб С.П. –дов. № б/н від 15.09.09р.;

Обставини справи:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі філіалу «Завод «Енергія»Київенерго» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко - Київ»про стягнення 1687158,98 грн. –основного боргу, 139616,10 грн. –пені, 4117,61 грн. –інфляційних втрат та 11475,30 грн. –3 % річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору на послуги із знешкодження (термічної переробки) твердих побутових відходів № 26 –ТПВ/09 –К від 21.04.2009 року не виконав свої зобов’язання щодо оплати послуг по знешкодженню твердих побутових відходів.

Ухвалою від 20.11.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 14.12.2009 року.

В судовому засіданні 14.12.2009 року представник позивача надав усні пояснення по справі та додаткові документи по суті спору.

Крім того, 14.12.2009 року представник позивача подав через канцелярію суду уточнення позовних вимог відповідно до яких просив стягнути з відповідача 1687158,98 грн. –основного боргу, 87732,27 грн. –пені, 33743,18 грн. –інфляційних втрат та 7210,87 грн. –3% річних.

Представник відповідача в судове засідання 14.12.2009 року не з’явився, проте подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 14.12.2009 року розгляд справи було відкладено на 22.01.2010 року.

В судовому засіданні 22.01.2010 року представник позивача подав заяву, якою відкликав уточнення до позовної заяви від 14.12.2009 року, так як не мав повноважень зменшувати розмір позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.01.2010 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав у повному обсязі, а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат просив відмовити повністю.

Крім того, в судовому засіданні 22.01.2010 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/795, яке судом задоволено.

В судовому засіданні 22.01.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 05.02.2010 року.

В судовому засіданні 22.01.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 05.02.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 05.02.2010 року надав усні пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 05.02.2010 року представник відповідача подав уточнення до відзиву на позовну заяву, відповідно до якого просив суд задовольнити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1687158,98 грн., пені в сумі 79508,34, інфляційних втрат в сумі 4117,61 грн. та 3% річних в сумі 11475,30 грн.

Крім того, представник відповідача подав через канцелярію суду клопотання, відповідно до якого просив розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення суми основного боргу на строк дев'ять місяців.

В судовому засіданні 05.02.2010 року у відповідності до ч. 3 ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 08.02.2010 року.

Представники сторін в судовому засіданні надали усні пояснення по суті спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.02.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2009 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі філіалу «Завод «Енергія»Київенерго» (виконавець) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінко - Київ»(замовник) (відповідач) був укладений договір № 26 –ТПВ/09 –К на послуги із знешкодження (термічної переробки) твердих побутових відходів (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець надає, а замовник отримує послуги із знешкодження (термічної переробки) твердих побутових відходів (далі –послуги) в обсягах, визначених лімітом на утворення та розміщення відходів на 2009 рік, та дозволу на розміщення відходів на 2009 рік, виданих Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві та згідно Додатком 1, що є невід’ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору замовник сплачує виконавцю вартість послуг, у відповідності до тарифу встановленого Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 1723, діючого у момент надання таких послуг. На час укладення Договору тариф становить 83,80 грн. за одну тонну, крім того, ПДВ –16,76 грн., всього за одну тонну –100,56 грн.

Згідно з пунктом 2.2 Договору замовник щомісячно до 25 числа сплачує вартість послуги, наданої виконавцем в перші п’ятнадцять днів поточного місяця. Решту коштів замовник сплачує до п’ятого числа наступного місяця.

Щомісячно до п’ятого числа складається акт наданих виконавцем замовнику послуг за попередній місяць.(п. 2.3 Договору)

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що сторони, у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за цим Договором, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

На виконання умов Договорів позивач за період з травня 2009 року по серпень 2009 року надав відповідачу послуги по знешкодженню твердих побутових відходів на загальну суму 1710980,64 грн., що засвідчується актами надання послуг по знешкодженню твердих побутових відходів № 5 –26 –ТПВ/09 –К за травень 2009 року на суму 23821,66 грн., № 6 –26 –ТПВ/09 –К за червень 2009 року на суму 664487,41 грн., № 7 –26 –ТПВ/09 –К за липень 2009 року на суму 507970,80 грн. та № 8 –26 –ТПВ/09 –К за серпень 2009 року на суму 514700,77 грн., проте відповідач за надані послуги розрахувався частково, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 1687158,98 грн., що засвідчується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009 року по 01.09.2009 року та не заперечується сторонами.

Як вбачається з контррозрахунку наданого відповідачем в судовому засіданні 05.02.2010 року, останній фактично визнав існуючу заборгованість.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, суму заборгованості в розмірі 1687158,98 грн. не спростував.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач проти існування заборгованості не заперечує, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 1687158,98 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 3.4 Договору за прострочення замовником виконання зобов’язань по оплаті отриманих послуг, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись п. 3.4 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 139616,10 грн. за весь період прострочення.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пунктів 2.2 та 3.4 Договору та обмеживши розмір нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 79598,34 грн. перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 11475,30 грн. та інфляційних втрат в сумі 4117,61 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пункту 2.2 Договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи тяжке матеріальне становище боржника, що підтверджується наданим податковим звітом, світову фінансову кризу, а також з метою уникнення зупинення роботи підприємства, яке здійснює вивіз сміття з міста Києва, господарський суд приходить до висновку, що заява про розстрочку виконання рішення по даній справі в частині основного боргу підлягає задоволенню частково рівними частинами строком на 4 місяці.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко - Київ»(місцезнаходження: 01133, м. Київ, Печерський р –н, бульв. Лесі Українки, буд. 7 Б, кв. 47; фактична адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 83, код ЄДРПОУ 32982190) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(місцезнаходження: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) в особі філіалу «Завод «Енергія»Київенерго»(місцезнаходження: 02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 44, код ЄДРПОУ 26051472) 1687158 (один мільйон шістсот вісімдесят сім тисяч сто п’ятдесят вісім) грн. 98 коп. –основного боргу, 79598 (сімдесят дев'ять тисяч п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 34 коп. –пені, 4117 (чотири тисячі сто сімнадцять) грн. 61 коп. –інфляційних втрат, 11475 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят п’ять) грн. 30 коп. –3% річних, 17 823 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять три) грн. 50 коп. - державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення в частині стягнення суми основного боргу наступним чином:

до 28 лютого 2010 року –421789,75 грн.;

до 31 березня 2010 року –421789,75 грн.;

до 30 квітня 2010 року –421789,75 грн.;

до 31 травня 2010 року –421789,75 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

23.02.2010 року