Рішення № 8463495, 02.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 28/1702.02.10

за позовом          приватного підприємства „Аріст Продукт”, м. Київ

до          приватного підприємства „Валмар”, м. Київ

про          стягнення 616310,54 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Берегута В.І., предст., дов. б/н від 10.09.2009 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Аріст Продукт” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до приватного підприємства „Валмар” про стягнення 616310,54 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №12/05/08 від 12.05.2008 року щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 292625,95 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на п.4.2 договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 263363,35 грн. та згідно ст. 625 Цивільного кодексу України втрати від інфляції в розмірі 49626,03 грн. та 3% річних в розмірі 10 695,21 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.12.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.02.2010 року.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 292625,95 грн. визнав в повному обсязі та просить суд розглядати справу без участі його представника.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.02.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

12.05.2008 року між приватним підприємством „Аріст Продукт” (Продавець) (надалі по тексту позивач) та приватним підприємством «Валмар»(Покупець) (надалі по тексту відповідач) укладено Договір № 12/05/08 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов’язується передавати у власність покупця, а Покупець зобов’язується приймати і сплачувати товар у кількості, асортименті і в строки, вказані в даному договорі.

Відповідно до п.3.1 Договору, ціни на товар, який поставляється, вказуються в приймально –здавальних документах (видаткові накладні).

Згідно п.4.1 Договору Покупець зобов’язався оплатити поставлені товари в строк не більше 90 календарних днів з моменту їх поставки.

          На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 292625,95 грн., що підтверджується наступними документами:

-          видаткова накладна №АР-0000014 від 16.05.2008 на суму 131465,95 грн., довіреність ЯНН №190932 від 16.05.08, рахунок-фактура № АР-0000001 від 16.05.2008 на суму 131465,95 грн.

-          видаткова накладна №АР-0000020 від 10.06.2008 на суму 161160,00 грн. довіреність ЯНН №190933 від 10.06.08, рахунок-фактура № АР-0000002 від 10.06.2008 на суму 161160,00 грн.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі за поставлений товар в установлені договором строки не розрахувався.

          На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед складає 292625,95 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом директора, не спростовується наявними в матеріалах справи доказами та фактично не заперечується відповідачем в поданому суду відзиві на позовну заяву. В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків підписаний сторонами станом на 12.01.2010 року, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем згідно накладних № АР-000014 від 16.05.2008 року та № АР-000020 від 10.06.2008 року складає 292625,95 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах. Повноваження відповідних осіб щодо прийняття товару підтверджуються наявними у справі довіреностями на отримання матеріальних цінностей, що за формою відповідають вимогам законодавства України, підписані керівником і засвідчені печаткою підприємства відповідача. При цьому факт поставки товару у визначеному позивачем розмірі повністю визнаний відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов’язався оплатити поставлену продукцію згідно виставлених Продавцем рахунків на кожну поставку в строк не більше 90 календарних днів з моменту поставки продукції.

Матеріалами справи встановлено, що позивач для оплати товару виставляв відповідачеві наступні рахунки-фактури № АР-0000001 від 16.05.2008 року на суму 131465,95 грн. та № АР-0000002 від 10.06.2008 року на суму 161160.0 грн.

Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до п. 4.2 Договору в випадку порушення строку оплати продукції, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Суд враховує зазначені положення договору, однак звертає увагу на наступні обставини.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 35212,93 грн. з урахуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та застосуванням строків передбачених Господарським кодексом України.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

131465.9516.08.2008 –31.12.200813812.0000 %11896,59

131465,9501.01.2009 –16.02.20094712.0000 %4062,84

161160,0010.09.2008 –31.12.200811312.0000 %11941,69

161160,0001.01.2009 –10.03.20096912.0000 %7311,81

35212,93 За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач проти наведених позивачем обставин не заперечував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства „Валмар” (04205, м. Київ, вул.. Інститутська, 24/7, оф.69, 03148, р/р 26007000000084 в ТОВ УКБ „Камбіо”, МФО 380399, код ЄДРПОУ 33151153 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного підприємства „Аріст продукт” (04075, м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, р/р 26006000000 в ТОВ УКБ „Камбіо”, МФО 380399, код ЄДРПОУ 35789953) 388160,12 грн. (триста вісімдесят вісім тисяч сто шістдесят гривень дванадцять копійок), з яких 292625,95 грн. (двісті дев’яносто дві тисячі шістсот двадцять п’ять гривень дев’яносто п’ять копійок) –основного боргу, 49626,03 грн. (сорок дев’ять тисяч шістсот двадцять шість гривень три копійки) втрати від інфляції, 35212,93 грн. (тридцять п’ять тисяч двісті дванадцять гривень дев’яносто три копійки) –пеня, 10 695,21 грн.(десять тисяч шістсот дев’яносто п’ять гривень двадцять одна копійка) три відсотки річних, а також 3881,60 грн. (три тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню шістдесят копійок) –державне мито та 148,63 грн. (сто сорок вісім гривень шістдесят три копійки) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова