Рішення № 8463490, 16.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 28/41316.02.10

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю „Будекспортліс”, м. Київ

до          закритого акціонерного товариства „Планета –Буд”, м. Київ

про          стягнення 39500,52 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Бортницький Ю.В., дов. № 30/12 від 30.12.2009 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будекспортліс»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Планета –Буд»про стягнення 39500,52 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №3/072 від 14.02.2007 року щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 28665,11 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на п.п.12.4 договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 10835,41 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.12.2009 року.

          Розгляд справи відкладався.

          Ухвалою Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 22.01.2010 року строк розгляду справи продовжено.

Під час судового розгляду справи позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в яких позивач додатково з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути втрати від інфляції в розмірі 4672,41 грн., 3 % річних в розмірі 1076,70 грн. При цьому позивачем зменшено позовні вимоги в частині стягнення пені на 2785,7 грн.

Зазначена заява позивача не прийнята судом до розгляду, оскільки позивачем фактично одночасно змінено і предмет і підстави позову. Крім того, позивачем не доплачено державне мито за збільшення позовних вимог та не направлено копію заяви про збільшення позовних вимог відповідачу.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судові засідання, зокрема призначене на 16.02.2010 року не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 16.02.2010 року від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами. Крім того, суд враховує, що в зв’язку з неявкою представників відповідача розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 16.02.2010 за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

14.02.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Будекспортліс»(продавець) (надалі по тексту позивач) та закритим акціонерним товариством «Планета –Буд»(Покупець) (надалі по тексту відповідач) укладено Договір № 3/072 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов’язувався поставити і передати у власність покупцю товар, визначений договором, а саме дошку, брус, столярні вироби, відповідно до накладних та рахунків –фактур, а покупець зобов’язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договору.

Асортимент та ціна товару передбачається у накладних та рахунках-фактурах, які є невід’ємною частиною договору (п.3.1 Договору).

Відповідно до п.7.1 Договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування коштів покупцем на рахунок продавця за кожну партію товару в розмірі 100% протягом 3-х банківських днів з дня виставлення рахунку –фактури.

          За період з лютого 2007 року по жовтень 2008 року позивач здійснював відповідачу поставку товару відповідно до умов Договору №3/072 від 14.02.2007 року.

          Як убачається з матеріалів справи, 31.10.2008 року позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 48665,11 грн., що підтверджується видатковою накладною №БУ-0000155 від 31.10.08 року.

Для оплати товару позивачем було виставлено відповідачеві рахунок –фактуру №БУ-0000155 від 30.10.08 року.

Відповідач в повному обсязі за поставлений товар в установлені договором строки не розрахувався. Згідно банківських виписок з рахунку позивача (копії в матеріалах справи) відповідач оплатив товар отриманий за накладною №БУ-0000155 від 31.10.08 року на суму 20000 грн., зокрема сплативши 25.03.2009 року –10000 грн., 17.04.2009 року –5000 грн., 14.08.2009 року –5000 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією (Лист №12/10 від 12.10.08) з вимогою погасити заборгованість в розмірі 28665,11 грн.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не погасив.

На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та складає 28665,11 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом директора та головного бухгалтера та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов’язався оплатити поставлену продукцію згідно виставлених Продавцем рахунків на кожну поставку в строк не більше 3 календарних днів з моменту надання рахунку - фактури.

Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в розмірі 28665,11 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до п. 12.4 Договору в випадку порушення строку оплати продукції, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Суд враховує зазначені положення договору, однак звертає увагу на наступні обставини.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином суд вважає правомірним розрахунок пені з урахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Крім того, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач помилково розраховує пеню за період, що перевищує строк встановлений Господарським кодексом України.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню (з урахуванням кількості днів в 2008 році-366) за уточненим розрахунком суду в розмірі 5509,53 грн.

Сума боргу, грн.Період заборгованостіСтавка НБУ,%Кількість днівСума пені, грн..

48665,1102.11.2008 –24.03.200912143 (60-2008, 83-2009)4570,61

38665,1125.03.2009 –16.04.20091223584,74

33665,1117.04.2009 –02.05.20091216354,18

Всього:5509,53 Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними відповідними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства „Планета –буд.” (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 32-б, р/р 2600330248601 в КФ ВАТ «УБРП», МФО 320746, код ЄДРПОУ 25638927 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будекспортліс»(08600, м. Васильків, вул. Фрунзе, 44-б, к.54, р/р 26004124173 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 3808/05, код ЄДРПОУ 32944804) 34174,64 грн. (тридцять чотири тисячі сто дев’яносто шість гривень п’ять копійок) заборгованості, з яких 28665,11 грн. (двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят п’ять гривень одинадцять копійок) –основного боргу, 5509,53 грн. (п’ять тисяч п’ятсот дев’ять гривень п’ятдесят три копійки) –пеня, а також 341,75 грн. (триста сорок одну гривню сімдесят п’ять копійок) –державне мито та 204,18 грн. (двісті чотири гривні вісімнадцять копійок) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 22.02.2010 року