Рішення № 84633912, 27.09.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року Справа № 925/554/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Косянчук В.В. - адвокат,

від відповідача - Кірса В.В. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом арбітражного керуючого Лахненка Євгенія Миколайовича,

м. Київ

до відкритого акціонерного товариства "Черкаський завод

телеграфної апаратури", м. Черкаси

про стягнення 155 356 грн. 10 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернувся з позовом арбітражний керуючий Лахненко Євгеній Миколайович до відкритого акціонерного товариства "Черкаський завод телеграфної апаратури" про стягнення з відповідача 155 356 грн. 10 коп. заборгованості по виплаті основної грошової винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Черкаський завод телеграфної апаратури".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20 червня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 червня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 20 серпня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 серпня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 19 вересня 2019 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 19 вересня 2019 року було оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 27 вересня 2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 11 червня 2019 року та зазначав, що позивач не надав суду доказів того, що під час здійснення ліквідаційної процедури в справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Черкаський завод телеграфної апаратури" ним в порядку ч. 7 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як ліквідатором боржника подавались на погодження комітету кредиторів, а також до суду звіти про нарахування та виплату йому основної грошової винагороди за здійснення ним своїх повноважень. Докази затвердження таких витрат відповідною ухвалою суду у справі відсутні.

Крім того відповідач зазначав, що відсутні докази того, що вимоги ліквідатора щодо сплати основної винагороди, за вказаний у позовній заяві період, були нараховані та включені останнім до реєстру вимог кредиторів першої черги погашення.

Під час розгляду мирової угоди та її затвердження судом, ліквідатор боржника зазначав, що вимоги першої черги у боржника відсутні.

Також відповідач вказував, що основна винагорода стягується виключно із боржника та в межах процедури справи про банкрутство. Із припиненням провадження у справі про банкрутство боржника, до таких вимог настають відповідні юридичні наслідки, передбачені законодавством.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з твердженнями відповідача викладеними у відзиві.

В судовому засіданні, яке відбулося 27 вересня 2019 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/554/19.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач вказував, що ним виконувались повноваження ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Черкаський завод телеграфної апаратури" в період з 17 травня 2016 року по 01 листопада 2016 року та з 19 січня 2017 року по 25 вересня 2018 року.

В зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за вищевказаний період 155 356 грн. 10 коп. основної грошової винагороди.

Позивач вказував, що не виплата основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство порушує його конституційні права та суперечить нормам міжнародного права та позиції Європейського суду з прав людини.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 серпня 2004 року порушено провадження у справі №01/2759 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Черкааський завод телеграфної апаратури".

Постановою господарського суду Черкаської області від 26 лютого 2013 року припинено процедуру санації по справі №18-10-14-01/2759 та повноваження керуючого санацією Занька Миколи Миколайовича, визнано банкрутом відкрите акціонерне товариство "Черкаський завод телеграфної апаратури", відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Білика Олександра Анатолійовича.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17 травня 2016 року відсторонено від виконання повноважень ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Білика Олександра Анатолійовича та призначено ліквідатором відкритого акціонерного товариства "Черкаський завод телеграфної апаратури" арбітражного керуючого Лахненка Євгенія Миколайовича.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2016 року скасовано пункти 3, 4, 5, 6 та 7 резолютивної частини ухвали господарського суду Черкаської області від 17 травня 2016 у справі №18-10-14-01/2759, а саме: в частині відсторонення від виконання повноважень ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Білика Олександра Анатолійовича; призначення ліквідатором відкритого акціонерного товариства "Черкаський завод телеграфної апаратури" арбітражного керуючого Лахненка Євгенія Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №13 від 30 січня 2013 року), поштова адреса: 01030, м. Київ-30, а/с 113; зобов`язання арбітражного керуючого Білика Олександра Анатолійовича передати ліквідатору банкрута - Лахненку Євгенію Миколайовичу бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності відкритого акціонерного товариства "Черкаський завод телеграфної апаратури"; зобов`язання ліквідатора банкрута - Лахненка Євгенія Миколайовича за результатами виконаної роботи надати суду та комітету кредиторів звіт про проведену роботу; зобов`язання ліквідатора банкрута - Лахненка Євгенія Миколайовича не рідше одного разу на місяць надавати комітету кредиторів та суду поточний звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу кредиторів та суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 19 січня 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2016 року скасовано, ухвалу господарського суду Черкаської області від 17 травня 2016 року залишено в силі.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 вересня 2018 року затверджено мирову угоду від 29 травня 2018 року, укладену між боржником - відкритим акціонерним товариством "Черкаський завод телеграфної апаратури" в особі ліквідатора Лахненка Євгенія Миколайовича, головою комітету кредиторів - приватним акціонерним товариством "Агропроммеханізація" в особі директора Маковського Петра Михайловича та інвестором - товариством з обмеженою відповідальністю "Фортекс" в особі директора Прокопчука Олександра Вікторовича. Провадження у справі закрито.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2019 року ухвалу господарського суду Черкаської області від 25 вересня 2018 року у справі № 18-10-14-01/2759 змінено, доповнивши п. 1 її резолютивної частини змістом викладеним у постанові апеляційної інстанції.

Оскільки на даний час провадження у справі № 18-10-14-01/2759 закрито, то підстав для передачі даного спору зі справи №925/554/19 для розгляду в межах справи про банкрутство відсутні.

В преамбулі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) вказано, що цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Тобто, основною метою (завданням) правового регулювання відносин неплатоспроможності є задоволення вимог кредиторів, застосовуючи для її досягнення процедуру відновлення платоспроможності або процедуру ліквідації боржника-банкрута.

Мирова угода в процедурі банкрутства - це механізм фінансового оздоровлення неплатоспроможного підприємства, яка створює баланс інтересів, вона є підсумком всієї процедури банкрутства та результатом всіх проведених спеціальних заходів по фінансовому оздоровленню боржника, передбачених процедурою банкрутства.

Статтею 77 Закону визначено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.

Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому.

Частина перша статті 78 Закону передбачає, що мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Законом.

Таким чином, аналіз змісту частини першої статті 45 та статті 78 Закону свідчить, що погашення вимог першої черги кредиторів є обов`язковою умовою укладення мирової угоди у справі про банкрутство.

Статтею 98 Закону передбачено право арбітражного керуючого (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користуватися усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 115 Закону встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Згідно з частинами 1, 4, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Європейський Суд з прав людини (рішення від 28 березня 2006 року за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Згідно ст. 115 Закону грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород.

Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати.

Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника.

Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині.

Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Законом передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора/, разом з тим Закон не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10 серпня 1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05 жовтня 2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора/ в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Тобто, не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Водночас, Закон встановлює, що керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Отже, для отримання основної винагороди необхідно перш за все, щоб ліквідатор, який виконує обов`язки керівника підприємства-банкрута нарахував собі відповідну винагороду в розмірі передбаченому Законом і прозвітував перед кредиторами та судом в порядку передбаченому Законом про таке нарахування та їх виплату (за наявності коштів у банкрута).

За відсутності коштів безпосередньо у банкрута ліквідатор має право на отримання винагороди від кредиторів виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

В даному випадку ліквідатор звернувся з позовом безпосередньо до особи, щодо якої застосовувалися процедури банкрутства, зокрема, ліквідаційна процедура в ході якої судом було затверджено мирову угоду.

Верховний Суд у постанові від 01 березня 2018 року у справі № 910/32824/15 вказав, що вирішуючи питання щодо розміру оплати послуг арбітражного керуючого за конкретний період виконання ним повноважень ліквідатора, господарський суд має визначити, який саме період виконання арбітражним керуючим обов`язків ліквідатора підлягає оплаті, яка саме сума та з яких джерел підлягає до сплати на користь арбітражного керуючого, оскільки фактичне отримання арбітражним керуючим оплати послуг неможливо без затвердження ухвалою господарського суду розміру, періоду, джерела та порядку оплати послуг арбітражного керуючого.

Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують надання ліквідатором комітету кредиторів та подальше схвалення комітетом кредиторів чи судом звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання ним повноважень ліквідатора банкрута.

Також позивачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність у відповідача в період його банкрутства в ліквідаційній процедурі коштів (на єдиному відкритому рахунку) одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Згідно ч. 1 ст. 81 Закону до заяви про затвердження мирової угоди додаються, зокрема, зобов`язання боржника щодо відшкодування всіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою.

Однак до мирової угоди від 29 травня 2018 року ліквідатором не було додано відповідних зобов`язань боржника щодо відшкодувань першої черги.

Судом при прийнятті ухвали від 25 вересня 2018 року було встановлено, що умови укладеної мирової угоди передбачають, що ця угода стосується непогашених вимог кредиторів до боржника, вимоги яких були затверджені судом та включені до реєстру кредиторів, а саме: вимог другої, третьої, четвертої та шостої черги відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На дату підписання мирової угоди у боржника не існує зобов`язань перед кредиторами, вимоги яких забезпечені заставою.

Заборгованість боржника перед кредиторами другої, третьої, четвертої та шостої черг, яка визначена в реєстрі вимог кредиторів (з урахуванням розміру погашених вимог) в загальному розмірі становить - 25 170 566,53 грн. з яких:

вимоги 2-ої черги становлять 4 979 710,91 грн.;

вимоги 3-ої черги становлять 2 775 324,79 грн.,

вимоги 4-ої черги становлять 15 008 420,69 грн.,

вимоги 6-ої черги становлять 2 407 110,14 грн.

В ухвалі суду від 25 вересня 2018 року про затвердження мирової угоди судом вказано, що відповідно до ч. 4 ст. 83 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у випадках, передбачених пунктами 4 - 7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В даному випадку безпосередньо дії (бездіяльність) самого позивача (ліквідатора) призвели до виникнення даного спору, оскільки ліквідатор не нараховував собі основну винагороду, не звітував перед кредиторами про її нарахування чи виплату та не включав розмір заборгованості (за наявності) до реєстру вимог кредиторів.

Оскільки всупереч положенням ч. 7 ст. 115 Закону звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора банкрута на схвалення (погодження) комітету кредиторів не надавався, а провадження у справі №18-10-14-01/2759 закрито у зв`язку із затвердженням мирової угоди, тому відсутні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь арбітражного керуючого боргу.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову арбітражного керуючого Лахненка Євгенія Миколайовича до відкритого акціонерного товариства "Черкаський завод телеграфної апаратури" про стягнення 155 356 грн. 10 коп. відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 01 жовтня 2019 року.

Суддя А.В.Васянович