Рішення № 84633721, 27.09.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року Справа № 915/1787/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без виклику сторін,

справу № 915/1787/19

за позовом приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль”,

Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020;

до Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих,

вул. 10 Військова, 63, м. Миколаїв, 54039;

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 102996 грн. 41 коп.

В С Т А Н О В И В:

Приватним акціонерним товариством “Миколаївська теплоелектроцентраль” (далі – ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ”) пред`явлено позов до Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих (далі – Миколаївське УВП УТГ) з вимогами про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 102996 грн. 41 коп., із яких: 85669 грн. 06 коп. – основний борг; 12181 грн. 23 коп. – пеня; 1703 грн. 55 коп. – 3 % річних; 3442 грн. 57 коп. – інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання Миколаївським УВП УТГ зобов`язань за укладеним з позивачем договором від 01.11.2007 № 2489 про постачання теплової енергії в гарячій воді, а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленої у період січень-березень 2019 року теплової енергії, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, а на суми прострочень позивачем нараховано пеню в порядку п. 7.2.3 договору та здійснені нарахування у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

Ухвалою від 01.08.2019 відкрито провадження в даній справі і визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Миколаївське УВП УТГ правом подання відзиву на позовну заяву та іншими правами відповідача не скористалося, при цьому поштове відправлення з ухвалою від 01.08.2018, направлене відповідачу, повернено до суду поштовим відділенням у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Разом із тим, суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження в даній справі, так як указану вище ухвалу направлено на адресу, за якою Миколаївське УВП УТГ зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Відкритим акціонерним товариством (ВАТ) “Миколаївська ТЕЦ”, правонаступником якого, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є позивач, укладено з Миколаївським УВП УТГ договір від 01.11.2007 № 2489 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі – договір), за яким попередник позивача (енергопостачальна організація) зобов`язалася постачати Миколаївському УВП УТГ (споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач – оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1 договору).

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гаряче водопостачання – протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря (п. 2.1 договору).

У додатках №№ 1/1, 1/2 до договору зазначено, що енергопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію в гарячій воді для теплопостачання об`єктів споживача, розташованих: у будинку по вул. Південна 37 (ведомств. дом (21-55 кв.): 1) в межах 153,377 Гкал/рік. з максимальним тепловим навантаженням 0,1220 Гкал/год., зокрема, на опалення – 0,0620 Гкал/год., на гаряче водопостачання – 0,0600 Гкал/год.; 2) по вул. Південна 37 (оренда) – у межах 11,976 Гкал/рік. з максимальним тепловим навантаженням 0,0089 Гкал/год., зокрема на опалення – 0,0089 Гкал/год.

Дата зняття споживачем показань приладів обліку – 25-те число поточного місяця; подання звіту енергопостачальній організації – не пізніше 28-го числа (п.п. 1.1, 3 додатків № 1/1, 1/2 до договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифам, установленим енергопостачальною організацією. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця ( п.п. 6.1-6.3 договору).

Споживачу щомісяця направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою, наведеною у додатку № 4 до договору) за попередній місяць. Споживач зобов`язаний протягом п`яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п`яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт приймання-передачі теплової енергії у гарячій воді вважається прийнятим споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках енергопостачальної організації (пп. 6.6 договору).

Розбіжності та спори між сторонами, пов`язані з виконанням, зміною та розірванням договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод. У разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутися до суду для вирішення спірного питання (п.п. 8.1-8.2 договору).

При виникненні обставин, не обумовлених договором, сторони зобов`язані користуватися Законом України “Про електроенергетику”, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючого обладнання і теплових мереж ті іншими нормативними документами, що регулюють відносини сторін з приводу теплопостачання (п. 11.3 договору).

Сторонами погоджено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.11.2008; договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 10.1, 10.4 договору).

За твердженнями позивача, договір діє й на даний час.

На виконання зобов`язань за договором позивачем у спірний період: січень-березень 2019 року поставлено на об`єкти Миколаївського УВП УТГ теплову енергію в гарячій воді в кількості 56,76 Гкал на загальну суму 85669 грн. 06 коп., що підтверджується нарядом на підключення системи опалення від 12.11.2018 № 5000/661, відповідними актами приймання-передачі теплової енергії: від 31.01.2019 № 2489 на суму 35240 грн. 57 коп. з ПДВ; від 28.02.2019 № 2489 на суму 27656 грн. 31 коп. з ПДВ; від 31.03.2019 № 2489 на суму 22772 грн. 18 коп. з ПДВ, а також виставленими позивачем Миколаївському УВП УТГ за спірний період рахунками на відповідні суми.

Зазначені акти та рахунки на оплату вартості спожитої теплової енергії відповідачем отримано, що підтверджується підписами уповноваженого представника останнього у реєстрах вручення споживачам остаточних рахунків та актів прийому-передачі теплової енергії за спірний період, проте не повернено, при цьому у визначений пп. 6.6 договору строк не надано мотивованої відмови від підписання або неповернення підписаних примірників енергопостачальній організації. Отже, у відповідності до згаданого вище пп. 6.6 договору, ці акти вважаються погодженими відповідачем, і останнім таке не заперечується.

У зв`язку з несплатою Миколаївським УВП УТГ спожитої у спірний період теплової енергії ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” звернулося до відповідача з претензією від 05.06.2019 № 253-Ю про сплату заборгованості. Направлення зазначеної претензії відповідачу підтверджується поданими позивачем реєстром відправки претензій та списком згрупованих поштових відправлень поштового відділення з відповідною позначкою поштового відділення, фіскальним чеком від 06.06.2019 № 3000334030.

За твердженнями позивача, претензію від 05.06.2019 Миколаївським УВП УТГ залишено без реагування та виконання; заборгованість за спірний період не оплачена й досі.

Господарським законодавством передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч.ч. 1, 3 ст. 275 ГК України).

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ураховуючи викладене, суд визнає доведеним, що відповідачем порушенні договірні зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленої на його об`єкти теплової енергії, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 85669 грн. 06 коп., яку належить стягнути з відповідача.

Щодо заявлених позивачем до стягнення нарахувань: 3 % річних, інфляційних втрат та пені, – суд приходить до такого.

Цивільним законодавством визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” здійснено нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму основного боргу відповідача за січень-березень 2019 року, а також на суми заборгованості Миколаївського УВП УТГ за договором за період листопад 2017 року – грудень 2018 року, визнані рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2019 у справі № 915/396/19, яке набрало законної сили в порядку, визначеному законодавством, та є преюдиційним при вирішення спору в даній справі.

Суд визнає здійснені позивачем нарахування обґрунтованими.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнає правильним розрахунок 3 % річних за загальній період 01.01-15.07.2019 в сумі 1703 грн. 55 коп. і ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, в ньому позивачем допущені арифметичні помилки, а саме, неправильно визначені суми інфляційних втрат за лютий, березень та травень 2019 року.

За розрахунком суду, сума інфляційних втрат за загальний період січень-червень 2019 року складає суму 3490 грн. 79 коп., і ця сума є більшою ніж сума 3442 грн. 57 коп., заявлена до стягнення позивачем.

Разом із тим, дотримуючись закріпленого ст. 14 ГПК України принципу диспозитивності, суд вважає необхідним стягнути з Миколаївського УВП УТГ суму інфляційних втрат в межах заявлених позивачем вимог – 3442 грн. 57 коп.

Щодо пені, нарахованої позивачем на суми допущених Миколаївським УВП УТГ прострочень оплати вартості поставленої теплової енергії, суд приходить до наступного.

Господарським законодавством визначено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом. У разі несвоєчасної сплати платежів за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами (ст.ст. 24, 25 Закону України “Про теплопостачання”).

Сторони в пп. 7.2.3 договору передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач має сплатити енергопостачальній організації пеню в розмірі 0,08 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України “Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” (далі – Закон).

Такі умови узгоджуються з положеннями Закону, згідно з якими суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні ним на праві власності або орендовані ними на підставі договору для провадження своїх цілей, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін. Розмір пені не може бути більше 100 відсотків загальної суми боргу (ст.1 Закону).

При перевірці поданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що її, всупереч пп. 7.2.3 договору, розраховано виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України за спірний період, а не в розмірі 0,08 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

За розрахунком суду, сума пені в розмірі 0,08 % від підлягаючої до сплати відповідачем суми за період прострочення 12.01-15.07.2019 складає 10007 грн. 91 коп., і ця сума є меншою від визначеної позивачем суми пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за спірний період (12181 грн. 23 коп.)

Отже, до стягнення з Миколаївського УВП УТГ підлягає пеня в сумі 10007 грн. 91 коп.

Ураховуючи викладене, позов ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” належить задовольнити частково.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” на оплату позовної заяви судовим збором за платіжним дорученням від 23.07.2019 № 16569 у сумі 1921 грн., яка, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, є мінімальним розміром судового збору для позовних вимог майнового характеру, належить у зазначеній сумі відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” задовольнити частково.

2. Стягнути з Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих, вул. 10 Військова, 63, м. Миколаїв, 54039, ідентифікаційний код 03972695, на користь приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль”, вул. Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 30083966, грошові кошти в загальній сумі 100823 грн. 09 коп., із яких: основний борг у сумі 85669 грн. 06 коп. – на р/р НОМЕР_1 в АТ “Державний Ощадний Банк України”, МФО 326461; 3 % річних у сумі 1703 грн. 55 коп., інфляційні втрати у сумі 3442 грн. 57 коп., пеню в сумі 10007 грн. 91 коп., а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1921 грн. – на р/р НОМЕР_2 в ПАТ “АБ “Укргазбанк”, МФО 320478.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М. Давченко