Рішення № 84633290, 30.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2019Справа № 910/9883/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали cправи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Рондо" (36004, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Чураївни, буд. 2 В, офіс 6; ідентифікаційний код: 38023485)

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш; ідентифікаційний код: 05425046)

про стягнення 7 315, 19 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Рондо" з вимогами до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення 62187,04 грн., з яких 55860,00 грн. основного боргу, 5827,08 грн. пені та 499,96 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати товару, поставленого позивачем за Договором поставки №123/53-122-01-19-07594 від 28.01.2019 (за видатковою накладною №1 від 04.04.2019), у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 55860,00 грн. Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5827,08 грн та 3% річних у розмірі 499,96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

09.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про зменшення та збільшення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що 06.08.2019 відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 55 860, 00 грн, у зв`язку з цим позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог на суму 55 860, 00 грн.

Крім того, позивач даною заявою просить суд збільшити розмір позовних вимог в частині 3 % річних та пені і відповідно стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 577, 51 грн та пеню в розмірі 6 737, 68 грн.

Суд вказує, що заява позивача про зменшення та збільшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому приймається судом до розгляду, а подальший розгляд справи здійснюватиметься з її урахуванням.

22.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що ним сплачено суму основного боргу, а також заперечує щодо, нарахованих позивачем сум 3 % річних та пені.

Так, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.01.2019 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (далі – замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Рондо" (далі – постачальник) укладений договір поставки № 123 (53-122-01-19-07594 від 14.02.2019) за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, в свою чергу зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору).

Предметом поставки по даному договору є 44170000-2 плити, листи, стрічки та фольга, пов`язані з конструкційними матеріалами, які передбачені специфікацією № 1 до даного договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 175 105, 00 грн, крім того ПДВ 35 021, 00 грн.

Згідно пунктів 4.1. та 4.2. договору кількість та асортимент продукції визначається у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору). Якість продукції, що постачається повинна відповідати умовам договору та технічним вимогам (додаток № 2 до договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно видаткової накладної або накладної протягом 45 календарних днів з дати поставки, за умовами реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН.

За умови п. 8.1. договору приймання продукції здійснюється у відповідності з інструкціями № П-6 від 15.06.65 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" та № П-7 від 25.04.66 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" при наявності товарно-супровідних документів: видаткової накладної або накладної та документа про якість.

Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності та передачі належним чином оформлених товарно-супровідних документів. Датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоотримувачем продукції (п. 8.4. договору).

Згідно п. 11.1. договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору по 31.12.2019, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором – до сплину гарантійних строків.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує, що відповідно до видаткової накладної № 1 від 04.04.2019 року, постачальником було відвантажено покупцю продукції на загальну суму 209 050,80 грн., в тому числі ПДВ – 34 841,80 грн.

Транспортування продукції підтверджується товарно-транспортною накладною №1 від

04.04.2019 року.

Позивач вказує, що продукція за вищенаведеною видатковою накладною була прийнята у повному обсязі уповноваженим представником покупця, що підтверджується підписом на товарно-транспортній накладній.

Також, позивач звертає увагу суду, що під час приймання продукції уповноваженим представником покупця не було висловлено будь-яких застережень щодо невідповідності кількості, якості та асортименту продукції умовам Договору, а відтак продукція була прийнята покупцем, що підтверджується видатковою накладною №1 від 04.04.2019 року. Право власності на продукцію перейшло до останнього, а тому у покупця виник зустрічний обов`язок стосовно оплати продукції.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що 06.08.2019 ним було сплачено суму основного боргу згідно платіжних доручень № 7434 на суму 20 160, 00 грн та № 7435 на суму 35 700, 00 грн., а відтак, заборгованість за поставлену позивачем продукцію відсутня.

Крім того, відповідач заперечує щодо стягнення пені в розмірі 5 827, 08 грн, оскільки, укладеним між сторонами договором не передбачено ні розміру, ні обов`язку сплати будь якої пені за порушення строків оплати, а посилання позивача як на підставу для нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідач також не погоджується з нарахованою позивачем сумою 3% річних та вказує, що станом на 18.07.2019 сума 3% річних становить 469, 69 грн, а не 499, 46 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору від 28.01.2019 № 123 (53-122-01-19-07594 від 14.02.2019), суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку товару згідно видаткової накладної № 1 від 04.04.2019, а відповідачем відповідно такий товар було прийнято уповноваженою за довіреністю від 04.04.2019 № 1/210 особою – Власенко С.В.

Суд вважає за доцільне зазначити, що як вбачається із копії видаткової накладної № 1 від 04.04.2019 (в тому числі, яка надана відповідачем у відзиві та в якій зазначено рукописним текстом, що товар отримано за довіреністю особою – Власенко С.В. саме 05.04.19) остання підписана уповноваженими особами сторін, чиї підписи також скріплені печатками, що відповідно дає підстави дійти висновку, що така накладна є належним, допустимим та достовірним доказом при вирішення даного спору, адже, підтверджує факт виконання умов договору з боку позивача та факт виникнення у відповідача зобов`язань щодо оплати даного товару.

Відповідно до п 8.4. договору датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоотримувачем продукції, а тому враховуючи, що копія видаткової накладної, яка була додана позивачем до позову взагалі не містить відмітки коли саме було отримано товар відповідачем та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд погоджується з відповідачем, що датою отримання ним товару є саме 05.04.2019. Позивачем дана обставина не спростована, доказів протилежного не надано.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно видаткової накладної або накладної протягом 45 календарних днів з дати поставки, за умовами реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН.

Відтак, враховуючи дату поставки товару за видатковою накладною № 1 від 04.04.2019 – 05.04.2019 та строк, який передбачений умовами договору протягом якого повинна бути здійснена оплата – 45 календарних днів з дати поставки, то відповідно така оплата (в загальному розмірі 209 050,80 грн) повинна була б бути здійснена відповідачем у строк до 20.05.2019.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме банківських виписок наданих позивачем та як зазначено у відзиві, відповідач здійснював оплату за поставлений товар наступним чином: 24.05.2019 на суму 52 332, 00 грн, 27.05.2019 на суму 53 524, 80 грн та 01.07.2019 на суму 47 334, 00 грн.

Відтак враховуючи загальну суму поставки та кошти, які були перераховані відповідачем на виконання умов договору та погашення існуючої заборгованості, то станом на дату звернення до суду з позовною заявою у відповідача існувала заборгованість за видатковою накладною № 1 від 04.04.2019 в сумі 55 860, 00 грн, а відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки від 28.01.2019 № 123 (53-122-01-19-07594 від 14.02.2019) та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Однак, враховуючи заяву позивача в частині зменшення позовних вимог та відзив на позовну заяву, суд вказує, що сума заборгованості в розмірі 55 860, 00 грн була погашена відповідачем 06.08.2019 згідно платіжного доручення № 7434 на суму 20 160, 00 грн та платіжного доручення № 7435 на суму 35 700, 00 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 6 737, 68 грн (сума вказана з урахуванням заяви про збільшення розміру пені та 3 % річних), то суд вказує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону закріплено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями частин 1 та 4 ст. 231 Господарського кодексу України закріплено, що Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В той час суд вказує, що договір від 28.01.2019 № 123 (53-122-01-19-07594 від 14.02.2019) не містить застережень щодо нарахування пені за несвоєчасну оплату товару.

Тобто, в даному випадку укладаючи даний договір, сторонами не було передбачено порядку та розміру щодо нарахування пені за несвоєчасну оплату замовником – Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" товару.

У зв`язку з чим, суд вважає, що посилання позивача на статтю 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права відповідача.

Відтак, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 6 737, 68 грн є безпідставною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмір 577, 51 грн (сума вказана з урахуванням заяви про збільшення розміру пені та 3 % річних), то суд вказує слідуюче.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Однак з огляду на те, що позивачем невірно було визначено дату початку здійснення нарахувань 3 % річних, оскільки, датою отримання відповідачем товару є 05.04.2019, а не 04.04.2019, то відповідно суд вважає правомірним здійснювати нарахування 3 % річних з 21.05.2019 (оскільки ця дата є наступним днем після закінчення у відповідача 45-ти денного строку на здійснення оплати за поставлений товар, як це і передбачено ст. 253 Цивільного кодексу України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд вказує, що з урахуванням того, що згідно з ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, якою закріплено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог та враховуючи дати здійснення відповідачем проплат, то відповідно стягненню підлягають суми: за період з 21.05.2019 по 23.05.2019 (на суму 209 050, 80 грн) стягненню підлягає – 51,55 грн, за період з 25.05.2019 по 26.05.2019 (на суму 53 524, 80 грн) – 25,76 грн, за період з 28.05.2019 по 30.06.2019 (на суму 103 194, 00 грн) – 288, 38 грн та за період з 02.07.2019 по 05.08.2019 ( на суму 55 860,00 грн) – 160,69 грн.

Відтак, з огляду на викладене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 577, 51 грн підлягає частковому задоволенню, а саме на суму 526, 38 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Рондо" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш; ідентифікаційний код: 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Рондо" (36004, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Чураївни, буд. 2 В, офіс 6; ідентифікаційний код: 38023485) суму 3 % річних у розмірі 526 (п`ятсот двадцять шість) грн 38 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 138 (сто тридцять вісім) грн. 23коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 30.09.2019

Суддя Д. О. Баранов