Рішення № 84633086, 17.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/89/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2019 Справа № 908/1656/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Колодій Наталія Анатоліївна при секретарі судового засідання Зеленцовій Катерині Юріївні

за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”, (03062, м.Київ, проспект Перемоги, 65)

до відповідача Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА”, (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А)

про стягнення суми 9736 грн. 13 коп.,

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

04.07.2019 до Господарського суду Запорізької області звернулось Приватне акціонерне товариство “Страхова група “ТАС” до Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” про стягнення суми в розмірі 9736 грн. 13 коп.

04.07.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/1656/19 розподілено судді Колодій Н.А.

Ухвалою суду від 09.07.2019 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1656/19, присвоєний номер провадження 32/89/19, судове засідання призначено на 25.07.2019. Підготовче засідання відкладалось до 03.09.2019, 17.09.2019.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Клопотань про розгляд справи без представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За приписами ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних в справі матеріалів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд –

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 12.11.2018 у м. Кременчук, відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «Toyota», держ. номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля «Mercedes.-Benz», держ. номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .

Згідно довідки УНП та постанови суду м. Кременчук Полтавської області дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 6 ст. 75 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Внаслідок ДТП автомобілю «Toyota», держ. номер НОМЕР_1 , завдано технічних пошкоджень. Автомобіль «Toyota», держ. номер НОМЕР_1 був застрахований Приватним акціонерним товариством "Страхова Група "ТАС" за Договором добровільного страхування AZ11 - 895616 та Поліс страхування АМ/7782854 від 25.09.19. Одним із страхових випадків за цим договором є "пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок ДТП".

Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota», держ. номер НОМЕР_1 , згідно ремонтної калькуляції № 17676_11 від 16.11.2018 AT "СГ "ТАС"(приватне) в наслідок його пошкодження при ДТП, складає: 8 602,87 грн.

За вказаною ДТП, АТ "СГ "ТАС" (приватне) сплатило згідно заяви страхувальника, відповідно до умов договору АZ11 -895616 страхове відшкодування в розмірі 8 602,87 грн.

Цивільна відповідальність ОСОБА_3 , як водія автомобіля «Mercedes.-Benz», держ. номер НОМЕР_3 була застрахована на момент ДТП в Приватному акціонерному товаристві “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” за Полісом №АК8077583.

АТ «СГ`ТАС» (приватне) намагався врегулювати спір у позасудовому порядку та було надіслано 06.12.2018 року заяву на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) на адресу відповідача. Заява відповідачем залишена без реагування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Зважаючи на те, що відповідачем не було виплачене страхове відшкодування, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про страхування” страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно ч 2. ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 1188 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою".

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом".

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна норма міститься у ст. 993 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, вимоги позивача по страховому відшкодуванню пред`явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню в розмірі 8602,87грн.

Пунктом 36.2. статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" № 1961-ІV від 01.07.2004 визначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із Регресною вимогою (заявою на виплату страхового відшкодування) від 06.12.2018, в якій просив здійснити відшкодування шкоди в сумі 8602,87 грн.

На підтвердження факту отримання відповідачем вказаної регресної вимоги позивач надав суду копію рекомендованого повідомлення.

Отже, строк для здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 8602,87грн. на користь позивача настав через 90 днів від 06.12.2018, тобто 06.03.2019, прострочка виникла з 07.12.2018.

Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Дослідивши розрахунок пені, здійснений позивачем суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог по стягненню пені в повному обсязі, а саме - 836,95 грн.

Крім того, позивачем пред`явлені до стягнення сума індексу інфляції в розмірі 225,60грн. та сума 3% річних в розмірі 70,71 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Вказана норма визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов`язання є грошовими.

Перевіривши надані суду розрахунки, встановлено, що вищевказані суми індексу інфляції та 3% річних проведено вірно. Позовні вимоги по стягненню з відповідача 225,60грн. суми індексу інфляції та 70,71грн. суми 3% річних підлягають задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача в частині задоволених вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 46, 74, 86, 123, 129, 240, 241, 254-256 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” до Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (03062, м.Київ, проспект Перемоги, 65, ЄДРПОУ 30115243) 8602 (вісім тисяч шістсот дві) грн 87 коп. суми страхового відшкодування, 836 (вісімсот тридцять шість) грн 95 коп. суми пені, 225 (двісті двадцять п`ять) грн 60 коп. суми індексу інфляції, 70 (сімдесят) грн 71 коп. суми 3% річних та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Видати наказ.

Повний текст рішення оформлено і підписано « 27» вересня 2019.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій