Рішення № 84633026, 30.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2019Справа № 910/9313/19

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу № 910/9313/19

за позовом Державної установи «Національний науковий центр радіаційної медицини»

Національної академії медичних наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології»

про стягнення 150 464,35 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини» Національної академії медичних наук України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Українські новітні технології про стягнення 150 464,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором оренди нерухомого державного майна, що знаходиться на балансі ДУ "ННЦРМ НАМНУ" від 06.02.2013, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 150 464,35 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/9313/19 від 22.07.2019 позовну заяву державної установи Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України до товариства з обмеженою відповідальністю Українські новітні технології про стягнення 150 464,35 грн. залишено без руху.

09.08.2019 від Державної установи Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України на адресу суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 22.07.2019.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 12.09.2019.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.08.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська 5/1-А.

Відповідач 14.08.2019 отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 12.08.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 30.09.2019 від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2013 між позивачем (за договором орендодавець) та відповідачем (за договором орендар) було укладено Договір оренди № 06 нерухомого державного майна що знаходиться на балансі ДУ "ННЦРМ НАМНУ" (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частину нежитлового приміщення горища і частину даху для розміщення чотирьох антеномісць 5-ти поверхової споруди з підвалом загальною площею 2,0 м. кв., реєстраційний номер 04837835.1.АААДЕА484 (надалі - майно), розміщене за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 53, яке знаходиться на балансі орендодавця.

Згідно з п. 1.2. договору, майно передається в оренду з метою розміщення радіотехнічного обладнання базової станції операторів телекомунікацій та 4-х антеномісць і не може використовуватись за іншим призначенням .

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Умовами п. 2.5. договору передбачено, що у разі припинення дії цього договору, майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором, майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 2.6. договору, у разі звільнення орендарем об`єкту оренди без складання акту про передачу об`єкту оренди, орендар несе повну матеріальну відповідальність за нанесені у зв`язку з цим збитками в повному їх розмірі та сплачує орендодавцю орендну плату за весь період користування до підпису акту про передачу приміщення орендодавцю.

Згідно з п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (із змінами) і становить без ПДВ, за базовий місяць оренди грудень 2012 року 3 283,04 грн. Перший місяць оренди лютий 2013 року.

Орендна плата перераховується орендарем до 25 числа місяця, наступного за звітним таким чином: 100% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендодавцем шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць і доводиться до орендаря, у випадку дефляції орендна плата залишається на рівні попереднього місяця.

Крім того, п.3.8. договору визначено, що експлуатаційні витрати, плата за комунальні послуги, за електроенергію та відшкодування податку на землю сплачується орендарем окремо в строк, визначений п. 3.2. договору, відповідно розрахункам.

Як вбачається з матеріалів справи, факт передачі позивачем відповідачу в оренду вказаного майна підтверджується актом приймання-передачі нерухомого державного майна від 06.02.2013.

За умовами п. 10.1 договору, останній діє з 06 лютого 2013 року по 05 січня 2016 року, строком 2 роки 11 місяців. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, цей договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з письмового дозволу НАМН України, якщо інше не визначено законодавством України. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Матеріали справи не містять доказів продовження строку дії договору згідно з умовами, передбаченими в п.10.1 договору, зокрема, відсутня відповідна додаткова угода.

Таким чином, спірний договір припинив свою дію 05.01.2016.

При цьому, в матеріалах справи також відсутній акт, підписаний між позивачем і відповідачем, щодо повернення майна з оренди, у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати, яка виникла у період з вересня 2014 року по травень 2016 року, а також відшкодувати витрати за реактивну електроенергію згідно з умовами п. 3.8. договору, що в загальній сумі становить 150 464,35 грн.

Отже, позивач просить стягнути як заборгованість з орендної плати, яка виникла у період дії договору оренди, так і заборгованість по орендній платі, яку відповідач повинен сплатити за час фактичного користування об`єктом оренди.

16.04.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 11/454 від 15.04.2019 про сплату заборгованості в розмірі 150 464,35 грн, яку останній отримав 18.04.2019.

Однак, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, спір у даній справі виник, у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати орендної плати за договором та відшкодування витрат за електроенергію, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 150 464,35 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір оренди як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі нерухомого державного майна від 06.02.2013) підтверджується факт передачі в оренду позивачем та прийняття відповідачем об`єкту оренди за спірним договором оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п.3.2 договору, Орендна плата перераховується орендарем до 25 числа місяця, наступного за звітним таким чином: 100% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 3.3. договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендодавцем шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць і доводиться до орендаря, у випадку дефляції орендна плата залишається на рівні попереднього місяця.

Також, п.3.8. договору визначено, що експлуатаційні витрати, плата за комунальні послуги, за електроенергію та відшкодування податку на землю сплачується орендарем окремо в строк, визначений п. 3.2. договору, відповідно розрахункам.

Позивачем до матеріалів справи долучено рахунки на відшкодування індексу інфляції, на який підлягала коригуванню орендна плата за спірний період, та рахунки на витрат за електроенергію.

Проте, позивач не надав суду доказів направлення або вручення відповідачу цих рахунків.

Отже, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи, що 16.04.2019 позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості та останній її отримав 18.04.2019, суд вважає за доцільне застосувати приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України для визначення строків оплати заявленої заборгованості, а також визначення початку періоду прострочення сплати заборгованості відповідачем.

Відтак, відповідач повинен був сплатити суму заборгованості у розмірі 150 464,35 грн у строк до 25.04.2019 включно.

Таким чином, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов`язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 150 464,35 грн за користування об`єктом оренди на підставі договору та відшкодування додаткових витрат, пов`язаних з таким користуванням. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, суду не наведено.

Таким чином, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов`язань за укладеними з відповідачем договором, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов`язків щодо внесення орендної плати та відшкодування додаткових витрат, пов`язаних з таким користуванням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 150 464,35 грн підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська 5/1-А; ідентифікаційний код 30753866) на користь Державної установи «Національний науковий центр радіаційної медицини» Національної академії медичних наук України (04050, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, 53; ідентифікаційний код 04837835) основний борг у сумі 150 464 грн 35 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2256 грн. 96 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.09.2019.

Суддя А.І. Привалов