Рішення № 84632951, 30.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/127/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2019 Справа № 908/1872/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-Д», (юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Пролісків, буд. 5; поштова адреса: 49051, м. Дніпро, вул. Б.Хмельницького, буд. 4, оф. 302)

до відповідача Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11)

про стягнення 59891,56 грн. основного боргу за договором поставки № 318 від 21.03.2017, 10613,11 грн. пені, 1519,65 грн. 3 % річних, 5207,89 грн. інфляційних втрат

26.07.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-Д», м. Дніпро до Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя про стягнення 59891,56 грн. основного боргу за договором поставки № 318 від 21.03.2017, 10613,11 грн. пені, 1519,65 грн. 3 % річних і 5207,89 грн. інфляційних втрат.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2019 справу № 908/1872/19 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1872/19 в порядку спрощеного позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/127/19, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 525, 526, 530, 549, 598, 592, 625 ЦК України, ст., ст. 193, 218, 230, 231 ГК України та умови договору поставки № 318 від 21.03.2017. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що через порушення відповідачем умов договору поставки № 318 від 21.03.2017 та положень чинного законодавства в частині оплати отриманого товару за АТ «Запорізький завод феросплавів» рахується 59891,56 грн. заборгованості за отриманий товар. У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару за договором поставки відповідно до вимог чинного законодавства позивачем відповідачу нараховані: пеня в розмірі 10613,11 грн., 3 % річних в розмірі 1519,65 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5207,89 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 59891,56 грн. основного боргу за договором поставки № 318 від 21.03.2017, 10613,11 грн. пені, 1519,65 грн. 3 % річних і 5207,89 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 1921,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.09.2019 у справі № 908/1872/19 судом відповідачу продовжений строк для подання відзиву на позовну заяву до 20.08.2019, відзив АТ «Запорізький завод феросплавів» на позовну заяву залучений до матеріалів справи № 908/1872/19 і прийнятий судом до розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач вважає, що на теперішній час обов`язок оплати товару за договором поставки № 318 від 21.03.2017 у нього не настав в силу ненадання позивачем відповідачу всіх передбачених додатковою угодою № 8 від 29.11.2018 до договору поставки № 318 від 21.03.2017 документів і в силу відсутності доказів їх передачі відповідачу. Також відповідач вважає неправомірним стягнення пені за договором, оскільки п. 10.5 договору не передбачений розмір пені, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача в разі порушення термінів оплати товару. При цьому відповідач посилається на те, що чинне законодавство не передбачає розмір пені, а лише обмежує її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ. Враховуючи вищевикладене, просить в задоволенні позову відмовити.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 30.08.2019 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 30.09.2019.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

21.03.2017 Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-Д», (Постачальник, позивач у справі) укладено Договір поставки № 318 (далі за текстом – Договір) з відповідними додатками до нього, а також змінами і доповненнями, внесеними додатковими угодами.

За умовами договору Постачальник зобов`язався в порядку і на умовах, визначених Договором поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами. (п. 1.1)

Додатковою угодою № 6 від 04.06.2018 у зв`язку із зміною назви Покупця сторонами внесено зміни до преамбули Договору та зазначено, що Покупцем є Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (відповідач у справі).

Пунктом 12.1 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії Договору закінчується 31.12.2018, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами.

Сторонами доказів розірвання Договору поставки суду не надано.

В пунктах 2.1, 2.2 Договору сторонами погоджено, що детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься в додатках (специфікаціях) і додаткових угодах до Договору. У додатку (специфікації) та додаткових угодах до Договору зазначаються такі відомості про товар: повне найменування товару, виробник, країна походження товару, одиниця виміру товару, кількість кожного найменування (сорту, виду) товару, загальна кількість товару, якісні характеристики товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо), технічні характеристики товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо), ціна кожного найменування (сорту, виду) товару, загальна вартість товару, комплектність, фасування товару (при необхідності), позначення змісту і способу нанесення маркування на товар, порядок оплати та оформлення розрахунків, умови поставки товару, код УКТЗЕД товару. За згодою сторін в додатку (специфікації) до Договору можуть бути вказані також інші відомості про товар.

За умовами п. 3.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар на умовах і у спосіб, зазначений в додатку (специфікації) до Договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення термінів ІНКОТЕРС 2010.

Разом з поставкою товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю оригінали документів: рахунок-фактура (оригінал), видаткова накладна на відпуск товару (оригінал), акт приймання-передачі товару (за згодою сторін).

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару на узгоджений обсяг та період поставки вказується в додатку (специфікації) та додаткових угодах до Договору.

З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2018 сторонами укладена Додаткова угода № 5 до Договору поставки № 318 від 21.03.2017, якою сторони обумовили, що Постачальник зобов`язується передати Покупцеві товар у строки та за номенклатурою, визначеною цією Додатковою угодою, а саме: аератор ПАМ-32А, код УКТЗЕД 8414409000, в кількості 2 штуки, за ціною 21666,67 грн. без ПДВ, на загальну суму 43333,34 грн. без ПДВ; димосос ДН12,5, сх.1, пр. з ел.дв.75 кВТ*15000 об/хв., код УКТЗЕД 8414598090, в кількості 1 штуки, ціною 74750,00 грн. без ПДВ, на суму 74750,00 грн. без ПДВ, а всього товару на загальну суму 141700,01 грн. з ПДВ.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 5 від 02.04.2018 встановлено, що поставка товару виконується Постачальником на умовах EXW франко-склад Постачальника м. Дніпро (ІНКОТЕРМС 2010).

В п. 3 Додаткової угоди № 5 від 02.04.2018 сторонами визначені умови оплати, зокрема, встановлено. Що Покупець здійснює передоплату в розмірі 50 % від загальної вартості товару на підставі наступних документів: оригіналу рахунку (або його копії з подальшим наданням оригіналу на момент поставки товару, але не більше ніж 10 календарних днів від дати проведення передоплати), оригіналу довідки про відсутність податкового боргу відповідно до п. 4.1.8 розділу 4 Договору (або її копії з подальшим наданням оригіналу на момент поставки товару, але не більше ніж 10 календарних днів від дати проведення передоплати). Якщо оригінали документів пересилаються поштою, моментом отримання їх Покупцем є календарний штамп пошти про вручення. Покупець здійснює оплату решти 50 % від загальної суми Додаткової угоди № 5 від 02.04.2018 до Договору поставки № 318 від 21.03.2017 шляхом відкриття строком на 90 календарних днів безвідкличного документарного акредитиву. Протягом 5 банківських днів на підставі підписаної з обох сторін Додаткової угоди № 5 від 02.04.2018 до Договору поставки № 318 від 21.03.2017, отримання оригіналу рахунку Постачальника, Покупець відкриває акредитив на 50 % від загальної вартості Додаткової угоди № 5 від 02.04.2018 до Договору поставки № 318 від 21.03.2017 у розмірі 70849,99 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.1.1 Договору Постачальник прийняв на себе зобов`язання своєчасно поставити товар відповідної якості.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору та Додаткової угоди № 5 від 02.04.2018 до Договору позивачем відповідачу виставлений рахунок на оплату № 103 від 05.06.2018 на загальну суму 141700,01 грн.

Згідно банківської виписки АТ «УКИРСИББАНК» 27.06.218 Покупцем на користь Постачальника перераховані грошові кошти в сумі 70850,02 грн. з призначенням платежу: «Передоплата за договором № 318 від 21.03.2017, рахунок № 103 від 05.06.2018».

03.09.2018 позивач виконав свої зобов`язання за Договором, а саме: здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором товару: аератор ПАМ-32А, в кількості 2 штуки, на загальну суму 43333,34 грн. без ПДВ; димосос ДН12,5, сх.1, пр. з ел.дв.75 кВТ*15000 об/хв., в кількості 1 штуки, на суму 74750,00 грн. без ПДВ, а всього товару на загальну суму 141700,01 грн. з ПДВ. Поставка обумовленого Додатковою угодою № 5 від 02.04.2018 товару здійснювалася за видатковою накладною № 167 від 03.09.2018.

Крім того, в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна № Р167 від 03.09.2018, яка підтверджує поставку відповідачу зазначеного вище товару на вказану суму.

Видаткова накладна № 167 від 03.09.2018 та товарно-транспортна накладна № Р167 від 03.09.2018 скріплені підписами уповноважених осіб з боку Постачальника і Покупця та печатками Постачальника.

Відповідач претензій щодо поставленого товару позивачу не пред`являв.

Доказів щодо не поставки або неповної поставки Постачальником товару згідно умов Договору та Додаткової угоди № 5 від 02.04.2018 до Договору відповідач суду не подав.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору та Додаткової угоди № 5 від 02.04.2018 до Договору на суму 141700,01 грн. є доведеним.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з п. 4.2.1 Договору відповідач зобов`язався своєчасно здійснити оплату за поставлений якісний товар в терміни, зазначені в додатку (специфікації) або додаткових угодах, які є невід`ємними частинами Договору.

Проте, відповідач у строки та порядку, визначені Додатковою угодою № 5 від 02.04.2018 до Договору, оплату решти 50 % від вартості поставленого товару не здійснив.

Натомість відповідач звернувся до позивача із претензією № 112 від 24.10.2018 про невиконання останнім обов`язків по Договору поставки № 318 від 21.03.2017 щодо строків поставки товару та з вимогою про сплату штрафних санкцій за порушення зобов`язань за Договором в сумі 15664,64 грн.

У зв`язку із цим, 14.11.2018 позивач звернувся до відповідача із зустрічною претензією вих. № 14/11/18-02 з вимогою про сплату 70849,99 грн. заборгованості за поставлений товар та штрафних санкцій за порушення строків розрахунку за Договором, а також із листом «Про розрахунки» вих. № 14/11/18-03, в якому зазначив що вимоги, викладені в претензії АТ «Запорізький завод феросплавів» № 112 від 24.10.2018, є обґрунтованими і тому позивач гарантує оплату взаємозаліком на користь відповідача 10958,44 грн.

За наслідками перемовин, 29.11.2018 сторонами укладена Додаткова угода № 8 до Договору поставки № 318 від 21.03.2017, якою сторони дійшли згоди змінити вартість товару, що поставлений за Додатковою угодою № 5 від 02.04.2018, зменшивши її на 10958,44 грн. і встановивши, що вартість товару становить 130741,57 грн. з ПДВ.

Крім того, п. 2 Додаткової угоди № 8 від 29.11.2018 до Договору визначено, що Постачальник оформлює датою підписання цієї угоди та надає Покупцю протягом 5 календарних днів з дати підписання цієї Додаткової угоди коригуючі документи: акт перегляду цін, коригуючий рахунок, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Також сторонами змінено строк поставки товару – не пізніше 03.09.2018 (п. 3 Додаткової угоди № 8 від 29.11.2018) і умови оплати товару – Покупець здійснює оплату решти кредиторської заборгованості у розмірі 59891,56 грн. шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника через 10 календарних днів від дати укладання цієї Додаткової угоди за умови надання Постачальником коригуючих документів, зазначених в п. 2 цієї Додаткової угоди, та документів згідно п. 3.4, п. 4.1.1-4.1.5 Договору поставки. (п. 4 Додаткової угоди № 8 від 29.11.2018)

Як зазначає позивач, на виконання Додаткової угоди № 8 від 29.11.2018 до Договору ним на адресу відповідача поштою направлялися акт перегляду цін від 23.01.2019, коригуючий рахунок № 130 від 23.01.2019 до рахунку на оплату № 103 від 05.06.2018 та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 2 від 23.01.2019 до податкової накладної № 8 від 03.09.2018 з доказами його прийняття фіскальною службою. Зазначені документи отримані відповідачем 05.02.2019, у підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надана копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 4907404586726).

Разом із тим, до матеріалів справи позивачем не надано опису вкладення в поштовий конверт, в якому зазначений поіменний перелік документів, що надсилається адресату, а тому у суду не має можливості визначити яка саме кореспонденція направлялася на адресу АТ «Запорізький завод феросплавів» з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 4907404586726).

У зв`язку із несплатою відповідачем решти заборгованості за поставлений товар у розмірі 59891,56 грн., позивач звертався до нього із договірним листом-вимогою про оплату боргу № 17/05/19-04 від 17.05.219.

Відповідачем вказаний лист-вимога залишений без відповіді та задоволення.

Отже, залишок неоплаченого товару, який поставлявся за Договором поставки № 318 від 21.03.2017, складає 59891,56 грн.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару, не сплатив кошти за товар, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за поставлений товар в сумі 59891,56 грн.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач доказів погашення заборгованості в повному обсязі суду не надав.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням викладеного, оскільки основна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 59891,56 грн. за поставлений позивачем товар станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 59891,56 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

Оцінивши заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо ненастання строку виконання зобов`язання по оплаті товару, суд вважає їх необґрунтованими та не приймає до уваги з огляду на наступне.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом п. п. 3.4, 3.4.1 Договору разом з поставкою товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю оригінали документів: рахунок фактура; видаткова накладна на відпуск Товару; акт приймання-передачі Товару (за згодою Сторін). Сертифікат якості або паспорт виробника Товару з відміткою відділу технічного контролю (ВТК), а також інші документи, передбачені чинним законодавством України, яке підтверджує якість Товару та його відповідність національним стандартам; технічним вимогам та іншим, встановленим законодавством умовам; копію Сертифікату походження Товару СТ1 на мові країни-виробника, завірену печаткою продавця (у разі необхідності).

За змістом п. 6.2 та п. 6.3 Договору приймання Товару по кількості і якості, здійснюється Сторонами відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 № П-7 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 № П-6.

За вимогами п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. № П-6, приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні.

Таким чином, не складення відповідачем за відповідною поставкою згідно вимог Інструкції П-6 Акту про відсутність документів є підтвердженням надання позивачем передбачених умовами Договору документів, і протилежного відповідачем не доведено.

Суд наголошує, що при укладанні Договору сторонами не було узгоджено якогось особливого порядку передачі/вручення будь-яких документів Постачальником Покупцю (під підпис тощо).

При цьому, суд відзначає, що протягом всього часу з моменту отримання Товару і до звернення позивача до суду з даним позовом відповідач жодного разу не висловлював претензій позивачу щодо виконання умов Договору та не заперечував факту існування заборгованості за отриману продукцію.

За змістом ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Проте, своїм правом, відповідач, не скористався.

Доказів відмови відповідача від товару суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що товар за Договором був поставлений позивачем у відповідності до його умов та з усіма документами, визначеними у Договорі.

Як вже зазначалось, статті 712 та 692 ЦК України до обов`язків покупця, зокрема, відносять оплату товару після отримання його від продавця, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку ані законом, ані Договором інше не встановлено. Факт отримання Товару за Договором підтверджений матеріалами справи.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов`язку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманого від позивача товару.

Як вже зазначалося вище, факт поставки позивачем товару, об`єми та його вартість, а також факт неповної оплати поставленого товару відповідачем не оспорюється.

Отримання відповідачем товару підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною, яка містять підпис уповноваженого представника відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави вважати, що строк виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару не настав, відсутні.

Крім того, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Так, позивач, уклавши Договір поставки № 318 від 21.03.2017 і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки.

Відмова від оплати товару відповідачем після того, як з дати поставки товару минуло більше року, свідчить про намагання відповідача уникнути обов`язку оплати за Договором.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 50207,89 грн. втрат від інфляції та 1519,65 грн. 3 % річних суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати товару, поставленого за Договором поставки № 318 від 21.03.2017, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Так, позивачем заявлена вимога про стягнення 5207,89 грн. втрат від інфляції, які розраховані за період з жовтень – листопад 2018 року на суму 70849,99 грн. і за період з грудня 2018 року по травень 2019 року на суму 59891,56 грн. (з моменту укладення Додаткової угоди № 8 від 29.11.2018).

Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 5207,89 грн. інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Що стосується 3 % річних, слід зазначити наступне.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки відповідачем неправильно визначений період нарахування річних відсотків з моменту укладення Додаткової угоди № 8 від 29.11.2018. Так, за період з 29.11.2018 по 18.07.2019 стягненню з відповідача підлягає 1137,12 грн. 3 % річних.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню частково в розмірі 1509,81 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволенні позову відмовляється.

З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача 10613,11 грн. пені, то суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виходячи зі змісту ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції за порушення зобов`язання застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України.

Слід зазначити, що пеня як штрафна економічна санкція застосовується як правило в разі прострочення виконання грошових зобов`язань суб`єктом господарської діяльності.

В преамбулі діючого Закону України «Про відповідність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та господарювання.

Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а у ст. 3 Закону лише закріплено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який пеня сплачується.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

Тобто, з наведених норм права випливає, що порушення суб`єктом господарювання своїх договірних грошових зобов`язань дійсно передбачає можливість притягнення його до відповідальності шляхом застосування штрафних санкцій у вигляді пені, проте розмір пені встановлюється за згодою сторін (тобто, має бути узгоджений ними в договорі), за винятком випадків, коли розмір пені визначений безпосередньо в законі.

У спірних правовідносинах безпосередньо законом не визначено розмір штрафних санкцій за допущене відповідачем порушення, при цьому в Договорі поставки № 318 від 21.03.2017 сторони теж не узгодили конкретний розмір пені.

Зокрема, пунктом 10.5 Договору сторонами лише обумовлено, що у разі порушення термінів оплати за поставлений товар згідно даного Договору більше 10-ти календарних днів Покупець сплачує Постачальнику пеню згідно діючого законодавства України від суми не сплаченого Товару за кожний день прострочення, починаючи з 11-го календарного дня прострочення.

Аналіз наведених норм законодавства та змісту Договору щодо стягнення пені дає підстави для висновку, що сторони при укладанні Договору поставки № 318 від 21.03.2017 не досягли згоди щодо розміру пені.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає, як заявлена безпідставно.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, частково не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, а частково враховані судом при вирішенні спору.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 59891,56 грн. основного боргу за поставлений товар, 5207,89 грн. інфляційних втрат та 1509,81 грн. 3 % річних. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-Д», м. Дніпро до Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя про стягнення 59891,56 грн. основного боргу за договором поставки № 318 від 21.03.2017, 10613,11 грн. пені, 1519,65 грн. 3 % річних і 5207,89 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 00186542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-Д», (юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Пролісків, буд. 5; поштова адреса: 49051, м. Дніпро, вул. Б.Хмельницького, буд. 4, оф. 302, ідентифікаційний код юридичної особи 37376332) 59891 (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто одну) грн. 56 коп. основного боргу, 1509 (одну тисячу п`ятсот дев`ять) грн. 81 коп. 3 % річних, 5207 (п`ять тисяч двісті сім) грн. 07 коп. інфляційних втрат та 1656 (одну тисячу шістсот п`ятдесят шість) грн. 77 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 30» вересня 2019 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.