Рішення № 84631844, 19.09.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2019 р. Cправа № 902/335/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , м.Вінниця

до публічного акціонерного товариства "Жорнище", с.Жорнище Іллінецького району Вінницької області

про визнання рішення недійсним

учасники процесу:

представник позивача: ОСОБА_4, діє на підставі ордера;

представник відповідача: Зайцев В.Ю., діє на підставі ордера.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 26.04.2019 надійшов позов ОСОБА_1 про визнання недійсними рішення позачергових загальних зборів публічного акціонерного товариства "Жорнище", оформленого протоколом №1 від 22.03.2019 в частині зміни найменування публічного акціонерного товариства "Жорнище" на приватне акціонерне товариство "Жорнище" (питання №8 порядку денного) та в частині визначення осіб, уповноважених на підписання нової редакції статуту товариства та на здійснення дій з державної реєстрації статуту в новій редакції, на звернення до державного реєстратора з метою реєстрації змін до установчих документів товариства в ЄДР (питання №10 порядку денного).

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що попри те, що рішення зборів про зміну типу товариства не приймалося, оскаржуваним рішенням змінено найменування Публічного акціонерного товариства «Жорнище» на Приватне акціонерне товариство «Жорнище» (питання №8 порядку денного позачергових загальних зборів ПАТ «Жорнище»). Тоді як, публічне акціонерне товариство «Жорнище» за типом є публічним.

Окрім того позивач вказує, що оскаржуваним рішенням уповноважено голову загальних зборів ОСОБА_3, секретаря загальних зборів ОСОБА_5 підписати Статут Приватного акціонерного товариства «Жорнище» у новій редакції. Визначено ОСОБА_2 уповноваженою особою на вчинення усіх дій, пов`язаних з державною реєстрацією Статуту Товариства у новій редакції. Разом з тим, позачерговими загальними зборами акціонерів не прийнято рішення про внесення змін та доповнень до Статуту Товариства шляхом викладення Статуту Товариства у новій редакції та затвердження нової редакції Статуту Товариства (питання №9 порядку денного позачергових загальних зборів ПАТ «Жорнище»).

Ухвалою суду від 02.05.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/335/19, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

23.05.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №02.1-34/4337/19 від 23.05.2019), в якому останній вказує, що жодне з оскаржуваних позивачем рішень неможливо виконати, а тому вони не можуть порушити його прав. Відповідно відсутнє право, яке підлягає захисту. Відповідач також вказує, що для зміни найменування чи типу Товариства необхідно подати реєстратору статут товариства у новій редакції, без цієї дії провести реєстрацію змін найменування чи типу товариства не можливо. Разом з тим, така редакція не прийнята.

03.06.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в яких обґрунтовано заперечення відносно доводів відповідача. Зокрема, відповідач зазначає, що в силу закону оскаржуване рішення зобов`язане виконуватися акціонерами та посадовими особами товариства. Наслідком виконання оскаржуваного рішення є зміна найменування товариства, підписання та реєстрація загальними зборами нової редакції статуту ПАТ "Жорнище", яким порушуються закон, інтереси та права позивача. Окрім того, на думку позивача, факт непідписання нової редакції статуту ПАТ "Жорнище" станом на день подання відповідачем відзиву ніяким чином не спростовує вчинення таких дій на виконання оскаржуваного рішення у майбутньому.

01.08.2019 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті на 17.09.2019.

На визначену судом дату (17.09.2019) з`явилися представники обох сторін.

Під час судового засідання, 17.09.2019, в ході з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, натомість представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Після закінчення судових дебатів, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час його проголошення - 19.09.2019.

На оголошення вступної та резолютивної частини рішення (19.09.2019) представники сторін не з`явились.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) є акціонером Публічного акціонерного товариства "Жорнище" (ідентифікаційний код юридичної особи 00414210) та власником простих іменних акцій бездокументарної форми випуску в кількості 667185 шт. (12,9126% загальної кількості голосів акціонерів) загальною номінальною вартістю 166796,25 грн, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 15.02.2019.

22.03.2019 відбулись позачергові збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Жорнище", оформлені протоколом №1 від 22.03.2019 (далі по тексту також - Протокол).

До порядку денного вказаних загальних зборів були включені, зокрема, наступні питання:

Питання №7. Прийняття рішення про зміну типу Товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство - рішення не прийнято;

Питання №8. Змінити найменування Публічного акціонерного товариства "Жорнище" на Приватне акціонерне товариство "Жорнище" - рішення прийнято.

Питання №9. Внесення змін та доповнень до Статуту Товариства шляхом викладення Статуту Товариства у новій редакції з метою приведення діяльності Товариства у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" та затвердження нової редакції Статуту Товариства - рішення не прийнято;

Питання №10. Уповноважити Голову загальних зборів ОСОБА_3, Секретаря загальних зборів ОСОБА_5 підписати Статут Приватного акціонерного товариства "Жорнище" у новій редакції. Визначити ОСОБА_2 уповноваженою особою на вчинення усіх дій, пов`язаних з державною реєстрацією Статуту Товариства у новій редакції - рішення прийнято.

Вважаючи недійсними та такими, що не породжують юридичних наслідків з моменту прийняття рішення позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Жорнище", оформленого протоколом №1 від 22.03.2019, в частині зміни найменування Публічного акціонерного товариства "Жорнище" на Приватне акціонерне товариство "Жорнище" (питання №8 порядку денного позачергових загальних зборів ПАТ "Жорнище") та в частині визначення осіб, уповноважених на підписання нової редакції Статуту Товариства та на здійснення дій з державної реєстрації Статуту в новій редакції (питання №10 порядку денного позачергових загальних зборів ПАТ "Жорнище") позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Одночасно варто зауважити, що в ході судового розгляду справи судом встановлено, що оскаржене позивачем рішення (питання №8 порядку денного позачергових загальних зборів ПАТ "Жорнище" від 22.03.2019) скасовано рішенням загальних зборів публічного акціонерного товариства "Жорнище" 26.07.2019.

Однак наявність вказаного рішення загальних зборів не може вважатися обставиною припинення спору між сторонами у вказаній частині з огляду на наступне.

Так, за змістом п.2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" №4 від 25.02.2016, рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Таким чином, у разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, воно є недійсним з моменту його прийняття.

Тоді як скасування загальними зборами оскаржуваного рішення направлено на припинення його дії з моменту прийняття відповідного рішення.

Враховуючи викладене, визнання незаконним рішення загальних зборів в судовому порядку та самостійне скасування оскаржуваного рішення загальними зборами мають різну правову природу та відповідно наслідки.

Окрім того, під час судового розгляду справи представником позивача надано пояснення, що визнання недійсним рішення Загальних зборів в частині зміни найменування Товариства в судовому порядку, попередить порушення його прав у майбутньому та убезпечить від прийняття відповідачем рішень з аналогічних підстав та аналогічного змісту.

Встановивши означені вище обставини справи суд враховує наступне.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.2 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Таким чином суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсними окремих рішень Загальних зборів акціонерів Товариства, яке оформлене протоколом №1 від 22.03.2019, відповідає положенням чинного законодавства.

Статтею 32 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.97 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.98 Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч.1 ст.34 Закону України "Про акціонерні товариства" у загальних зборах акціонерного товариства можуть брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх представники. На загальних зборах за запрошенням особи, яка скликає загальні збори, також можуть бути присутні представник незалежного аудитора (аудиторської фірми) товариства та посадові особи товариства незалежно від володіння ними акціями цього товариства, представник органу, який відповідно до статуту представляє права та інтереси трудового колективу. Перелік акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, складається станом на 24 годину за три робочих дні до дня проведення таких зборів у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 40 Закону України "Про акціонерні товариства", порядок проведення загальних зборів акціонерного товариства встановлюється цим Законом, статутом товариства та рішенням загальних зборів. Загальні збори акціонерного товариства не можуть розпочатися раніше, ніж зазначено у повідомленні про проведення загальних зборів.

Реєстрація акціонерів (їх представників) проводиться на підставі переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, складеного в порядку, передбаченому законодавством про депозитарну систему України, із зазначенням кількості голосів кожного акціонера. Реєстрацію акціонерів (їх представників) проводить реєстраційна комісія, яка призначається наглядовою радою, а в разі скликання позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів у випадках, передбачених частиною шостою статті 47 цього Закону, - акціонерами, які цього вимагають. Перелік акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах, підписує голова реєстраційної комісії, який обирається простою більшістю голосів її членів до початку проведення реєстрації. Повноваження реєстраційної комісії за договором можуть передаватися депозитарній установі. У такому разі головою реєстраційної комісії є представник депозитарної установи, яка надає акціонерному товариству додаткові послуги, зокрема щодо виконання функцій реєстраційної комісії.

Відповідно до ч.3 ст.42 Закону України "Про акціонерні товариства", рішення загальних зборів акціонерного товариства з питання, винесеного на голосування, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій, крім випадків, встановлених цим Законом. Статутом приватного товариства може встановлюватися більша кількість голосів акціонерів, необхідних для прийняття рішень з питань порядку денного, крім питань: про дострокове припинення повноважень посадових осіб органів товариства; про звернення з позовом до посадових осіб органів товариства стосовно відшкодування збитків, завданих товариству; про звернення з позовом у разі недотримання вимог цього Закону при вчиненні значного правочину.

Як слідує з матеріалів справи, установчим документом публічного акціонерного товариства "Жорнище" є статут, який затверджений річними загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства "Жорнище" (протокол №1/196 від 18.03.2016) (далі по тексту також - Статут).

Згідно пункту 6.1 Статуту, органами управління товариства є: загальні збори; наглядова рада, виконавчий орган - директор; ревізійна комісія.

Пунктом 6.3 Статуту визначено, що загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства, у тому числі з тих, що передані загальними зборами до компетенції інших органів Товариства.

До виключної компетенції загальних зборів, поміж іншого, належить: внесення змін до Статуту, прийняття рішення про зміну типу товариства (п.6.4 Статуту).

Як зазначалось раніше: 22.03.2019 відбулись позачергові збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Жорнище", оформлені протоколом №1 від 22.03.2019. Прийняте під час проведення вказаних зборів рішення "Змінити найменування Публічного акціонерного товариства "Жорнище" на Приватне акціонерне товариство "Жорнище"" (8 питання порядку денного) є предметом судового оскарження.

Відповідно до ч.1 ст.90 Цивільного кодексу України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Водночас, згідно до ч.4 ст.3 Закону України "Про акціонерні товариства" повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити його організаційно-правову форму (акціонерне товариство). Тип акціонерного товариства не є обов`язковою складовою найменування акціонерного товариства. Акціонерне товариство самостійно визначає необхідність зазначати у своєму найменуванні його тип, передбачений статтею 5 цього Закону.

Окрім того частинами 1, 2 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що перед найменування юридичної особи повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму (крім державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів, установ, а також випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини) та назву.

Організаційно-правова форма юридичної особи визначається відповідно до класифікації організаційно-правових форм господарювання, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання.

Згідно п.2.1 Державного класифікатору України класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженого наказом Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 №97 організаційно-правова форма господарювання - форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов`язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.

Частиною 1 ст.83 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.152 Цивільного кодексу України, акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

При цьому відповідно до ч.1 ст.5 Закону України" Про акціонерні товариства", акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Тип акціонерного товариства зазначається у статуті акціонерного товариства.

Окрім того, пп. 1, 2 ч.2 ст.13 Закону України "Про акціонерні товариства" статут акціонерного товариства повинен містити відомості про: повне та скорочене найменування товариства українською мовою, тип товариства.

Як слідує із змісту п.1.1. Статуту публічне акціонерне товариство «Жорнище» за типом є публічним акціонерним товариством.

Тоді як, відповідно до п. 1.3. Статуту повне найменування українською мовою товариства - публічне акціонерне товариство «Жорнище».

З викладеного слідує, що відповідачем в установчих документах визначено назву товариства із зазначенням його типу.

Разом з тим, як слідує з порядку денного позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Жорнище", - 22.03.2019 на розгляд винесено питання про прийняття рішення про зміну типу Товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство (сьоме питання порядку денного).

Під час розгляду вказаного питання виступив голова Загальних зборів ОСОБА_3 з інформацією про зміни, які відбулися в законодавстві стосовно акціонерних товариств та про неможливість Товариством виконувати вимоги, які передбачені для публічних акціонерних товариств.

За підсумками голосування по сьомому питанню: "За" проголосувало 2806877 голосів, що становить 59,28 відсотків від кворуму, тоді як "Проти" проголосувало 1927697 голосів, що відповідає 40,72 відсотків від кворуму.

При цьому рішення загальних зборів, що винесено на голосування приймається більш як трьома чвертями голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій.

Таким чином, як зазначено в Протоколі зборів рішення з сьомого питання порядку денного не прийняте.

Водночас під час загальних зборів також було розглянуто восьме питання порядку денного, а саме: "Прийняття рішення про зміну найменування Публічного акціонерного товариства "Жорнище" на Приватне акціонерне товариство "Жорнище".

Суд зазначає, що в протоколі загальних зборів відносно восьмого питання зазначено, що рішення загальних зборів з питання порядку денного, внесеного на голосування приймається простою більшістю голосів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій.

При цьому за підсумками голосування відносно вказаного питання "За" проголосувало 2806877 голосів, що становить 59,28 відсотків кворуму, тоді як "Проти" проголосувало 1927697 голосів, що відповідає 40,72 кворуму.

Таким чином, як відображено в протоколі загальних зборів, загальні збори з восьмого питання порядку денного прийняли наступне рішення: "Змінити найменування Публічного акціонерного товариства "Жорнище" на Приватне Акціонерне товариство "Жорнище".

Проаналізувавши в сукупності вищезазначені положення п.п. 1.1, 1.3 Статуту Товариства та положення законодавчих актів, суд приходить до висновку, що Загальні збори 22.03.2019 прийнятим рішенням відносно восьмого питання порядку денного, фактично змінили тип Товариства.

Частиною 5 статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що рішення загальних зборів з питань, передбачених пунктами 2 - 7, 23 частини другої статті 33 цього Закону, приймається більш як трьома чвертями голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з відповідного питання акцій. Зазначена кількість голосів необхідна для ухвалення рішення про зміну типу товариства (п.4 ч.2 ст.33 Закону).

Дане положення також закріплено у п.6.20 Статуту Товариства рішення загальних зборів, яким визначено, що з питань, передбачених підпунктами 6.4.2-6.4.7 та пункту 6.4.21 цього статуту, приймається більш як трьома чвертями голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з відповідного питання акцій.

При цьому варто зауважити, що прийняття рішення про зміну типу Товариства передбачено пунктом 6.4.4 Статуту, а отже прийняття рішення відносно вказаного питання потребує більш як три чверті голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з відповідного питання акцій.

В протоколі позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Жорнище" від 22.03.2019 зазначено, що за даним реєстрації загальна кількість голосів акціонерів - власників голосуючих акцій Товариства, які зареєструвалися для участі у Загальних зборах 4 734 574 голоси, що становить 98,64 % голосуючих акцій Товариства.

З викладеного слідує, що для прийняття рішення про зміну типу Товариства потрібно більш як 3550930,5 голосів. Тоді як, за підсумками голосування відносно восьмого питання "За" проголосувало 2806877 голосів, що становить 59,28 відсотків кворуму та "Проти" проголосувало 1927697 голосів, що відповідає 40,72 кворуму.

Таким чином, результати голосування виключають можливість прийняття Загальними зборами рішення про зміну типу Товариства.

У разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття (абз.1 ч.1 ст.50 Закону України "Про акціонерні товариства").

Відповідно до п.17 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008 підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;

- відсутність протоколу загальних зборів.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, суд відзначає, що недійсність рішення загальних зборів учасників зумовлюється наявністю певних обставин, які тягнуть наслідком недійсність такого рішення, безпосередньо на момент його прийняття.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Жорнище" прийняте 22.03.2019 по восьмому питанню порядку денного (зміна найменування Товариства) суперечить вимогам законодавства України, Статуту ПАТ "Жорнище", результатам голосування акціонерів по питанню №7 порядку денного позачергових загальних зборів ПАТ "Жорнище", порушує право на управління товариством акціонерами та вводить в оману акціонерів, третіх осіб щодо подальшого правового регулювання ПрАТ "Жорнище" як публічного акціонерного товариства.

З огляду на викладене, позовна вимога про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів публічного акціонерного товариства "Жорнище", оформленого протоколом №1 від 22.03.2019 в частині зміни найменування публічного акціонерного товариства "Жорнище" на приватне акціонерне товариство "Жорнище" (питання №8 порядку денного) підлягає задоволенню .

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів публічного акціонерного товариства "Жорнище", оформленого протоколом №1 від 22.03.2019 в частині визначення осіб, уповноважених на підписання нової редакції статуту товариства та на здійснення дій з державної реєстрації статуту в новій редакції, на звернення до державного реєстратора з метою реєстрації змін до установчих документів товариства в ЄДР (питання №10 порядку денного), суд зазначає наступне.

Як вже вказувалось судом: під час проведення позачергових зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Жорнище", 22.03.2019, було розглянуто наступні питання:

Питання №9. Внесення змін та доповнень до Статуту Товариства шляхом викладення Статуту Товариства у новій редакції з метою приведення діяльності Товариства у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" та затвердження нової редакції Статуту Товариства - рішення не прийнято;

Питання №10. Уповноважити Голову загальних зборів ОСОБА_3, Секретаря загальних зборів ОСОБА_5 підписати Статут Приватного акціонерного товариства "Жорнище" у новій редакції. Визначити ОСОБА_2 уповноваженою особою на вчинення усіх дій, пов`язаних з державною реєстрацією Статуту Товариства у новій редакції - рішення прийнято.

Як слідує з протоколу позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Жорнище" №1 від 22.03.2019 за підсумками голосування відносно дев`ятого питання порядку денного (внесення змін та доповнень до Статуту Товариства шляхом викладення статуту товариства в новій редакції) "За" проголосувало 2806877 голосів, що становить 59,28 відсотків від кворуму, тоді як "Проти" 1927697, що відповідає 40,72 відсоткам від кворуму.

При цьому, як зазначено в Протоколі, рішення загальних зборів акціонерів з питання порядку денного, внесеного на голосування приймається більш як трьома чвертями голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій.

Таким чином, з дев`ятого питання порядку денного рішення не прийняте.

Відносно десятого питання порядку денного варто зазначити, що за підсумками голосування "За" проголосувало 2806877 голосів, що становить 59,28 відсотків від загальної кількості голосів акціонерів, тоді як "Проти" 1927697 голосів, що відповідає 40,72 відсотків від загальної кількості голосів акціонерів.

Одночасно в Протоколі зазначено, що рішення загальних зборів акціонерів з питання порядку денного, винесеного на голосування приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій.

З огляду на викладене Загальні збори акціонерів з десятого питання порядку денного прийняли наступне рішення: "Уповноважити Голову загальних зборів ОСОБА_3, секретаря загальних зборів ОСОБА_5 підписати Статут Приватного акціонерного товариства "Жорнище" у новій редакції. Визначити ОСОБА_2 уповноваженою особою на вчинення усіх дій, пов`язаних з державною реєстрацією Статуту Товариства у новій редакції."

Водночас позивач вважає, що оскільки загальними зборами не було затверджено Статут в новій редакції, питання порядку денного №10 повинно бути знятим з голосування, а осіб не може бути уповноважено на підписання такого Статуту. Вказані обставини, на переконання позивача, свідчать про взаємну пов`язаність питань порядку денного Загальних зборів, а також підтверджує той факт, що рішення в частині визначення осіб, уповноважених на підписання нової редакції Статуту Товариства та на здійснення дій з державної реєстрації Статуту в новій редакції, на звернення до державного реєстратора з метою реєстрації змін до установчих документів Товариства в ЄДР (питання №10 порядку денного позачергових загальних зборів ПАТ «Жорнище») суперечить законодавству, Статуту та рішенню загальних зборів ПАТ «Жорнище».

Враховуючи встановлені обставини справи суд зважає на наступне.

Згідно зі ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого права.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 10 жовтня 2012 року №6-110цс12.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст.12 ЦК України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа, передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

При цьому господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Також суд зауважує, що згідно з п.19 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008 суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Як слідує з позовної заяви, позивач вказує, що оскаржуваним рішення порушується його право на управління товариством. При цьому зазначаючи, що наслідком оскаржуваного рішення є підписання та реєстрація незатвердженої загальними зборами нової редакції Статуту ПАТ "Жорнище", яким будуть визначатись права та обов`язки позивача, що не затверджені вищим органом управління ПАТ "Жорнище".

Разом з цим, станом на час розгляду даної справи в суді позивач не надав докази на підтвердження того, що відповідачем вчиняються дії щодо підписання та реєстрації незатвердженої загальними зборами нової редакції Статуту ПАТ "Жорнище".

Суд критично оцінює наведене твердження позивача, оскільки під час загальних зборів товариства, 22.03.2019, не було прийнято рішення про внесення змін та доповнень до Статуту Товариства шляхом викладення Статуту Товариства у новій редакції з метою приведення діяльності Товариства у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" та затвердження нової редакції Статуту Товариства (дев`яте питання порядку денного).

Зазначене виключає можливість виконання оскаржуваного рішення Загальних зборів (відносно десятого питання порядку денного), так як відповідно до п.2 ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою.

Отже, суд вважає, що відсутність рішення Загальних зборів товариства про внесення змін та доповнень до Статуту Товариства унеможливлює вчинення дій стосовно його реєстрації. Окрім цього, позивач, посилаючись на те, що відповідач має намір щодо підписання та реєстрації незатвердженої загальними зборами нової редакції Статуту ПАТ "Жорнище", не надав докази на підтвердження даної обставини. Наведене свідчить, що вказане рішення загальних зборів не порушує прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З наведено слідує, що суд не зобов`язаний надавати оцінку кожному аргументу, наведеному сторонами.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом не доведено, що оскаржуване рішення загальних зборів (питання № 10 порядку денного загальних зборів) порушує його права та інтереси, суд відмовляє в задоволенні в цій частині позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Визначаючись стосовно розподілу судових витрат, суд вважає необхідним зазначити, що позивачем заявлено до розгляду дві немайнові вимоги, а саме:

- визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів публічного акціонерного товариства "Жорнище", оформленого протоколом №1 від 22.03.2019 в частині зміни найменування публічного акціонерного товариства "Жорнище" на приватне акціонерне товариство "Жорнище" (питання №8 порядку денного)

- визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів публічного акціонерного товариства "Жорнище", оформленого протоколом №1 від 22.03.2019 в частині визначення осіб, уповноважених на підписання нової редакції статуту товариства та на здійснення дій з державної реєстрації статуту в новій редакції, на звернення до державного реєстратора з метою реєстрації змін до установчих документів товариства в ЄДР (питання №10 порядку денного).

Абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 8 липня 2011 року встановлено: "У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру."

Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір": судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, відповідно до п.п. 1, 2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру визначена ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та за подання позовної заяви немайнового характеру визначена ставка судового збору у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений Законом України "Про державний бюджет України на 2019 рік" і згідно зі ст.7 цього закону становить 1921,00 грн.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що при зверненні з даним позовом до суду позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 3842,00 грн, адже останнім в поданій до суду позовній заяві об`єднано дві вимоги немайнового характеру, які, в силу наведених положень Закону, повинні бути оплачені окремим судовим збором.

Однак, позивач під час звернення до суд з даним позовом сплатив судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 коп. - тобто за одну вимогу немайнового характеру. Таким чином, судовий збір, який сплачено позивачем за подання позовної заяви, є меншим ніж визначено Законом України "Про судовий збір".

З огляду на викладене, з позивача підлягає стягнення в доход Державного бюджету України 1921 грн 00 коп. судового збору.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Також суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Разом з тим, варто зауважити, що позивачем жодних заяв про вирішення питання про розподіл судових витрат в порядку ст.221 ГПК України не подавалось, а відтак суд в даному рішенні вирішує питання про розподіл судових витрат в частині оплати вартості витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З метою підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: Договір про надання правової допомоги від 26.04.2019; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; Акт приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2019 та рахунок №07м/2019 від 01.07.2019 на суму 10000,00 грн.

Водночас, в матеріалах справи не містяться докази оплати вищезазначеного рахунку та відповідно наданих послуг, що свідчить про відсутність понесених позивачем витрат у вказаній частині.

При цьому п.2.4. Договору про надання правової допомоги, відповідно до якого, оплата послуг здійснюється протягом 30 днів з дня проголошення рішення Господарського суду Вінницької області за результатами розгляду даної позовної заяви, не може вважатися доказом фактичного понесення позивачем витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Таким чином, оскільки позивачем фактично не понесено витрати на професійну правничу допомогу, підстави для покладення їх на відповідача у суду відсутні.

Суд також звертає увагу на те, що згідно частини 7 статті 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів публічного акціонерного товариства "Жорнище" (вул.Бойка, буд.17, с.Жорнище, Іллінецький район, Вінницька область, 22721, код ЄДРПОУ 00414210), що оформлено протоколом №1 від 22.03.2019, в частині зміни найменування публічного акціонерного товариства "Жорнище" на приватне акціонерне товариство "Жорнище" (питання №8 порядку денного позачергових загальних зборів ПАТ "Жорнище").

3. В частині позовних вимог про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів публічного акціонерного товариства "Жорнище" (вул.Бойка, буд.17, с.Жорнище, Іллінецький район, Вінницька область, 22721, код ЄДРПОУ 00414210), що оформлено протоколом №1 від 22.03.2019, в частині визначення осіб, уповноважених на підписання нової редакції статуту товариства та на здійснення дій з державної реєстрації статуту в новій редакції, на звернення до державного реєстратора з метою реєстрації змін до установчих документів товариства в ЄДР (питання №10 порядку денного позачергових загальних зборів ПАТ "Жорнище") - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

5. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Жорнище" (вул.Бойка, буд.17, с.Жорнище, Іллінецький район, Вінницька область, 22721, код ЄДРПОУ 00414210) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відшкодування судового збору в розмірі 1921,00 грн.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 30 вересня 2019 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу ( АДРЕСА_1 );

3 - відповідачу ( вул . Бойка, буд.17, с.Жорнище, Іллінецький район, Вінницька область, 22721)