Рішення № 84629878, 30.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2019 року № 640/100/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника позивача Ленівського Р.В., представника відповідача Бабинця М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хуавей Україна» до Офісу великих платників Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

03.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Хуавей Україна» (ТОВ «Хуавей Україна») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Офіс) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2018 №0007544406.

В обґрунтування заявлених вимог з урахуванням додатково наданих пояснень зазначено, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції згідно пункту 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) на підставі податкового повідомлення-рішення від 21.12.2018 №0007544406 за порушення строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних, передбачених пунктом 201.10 статті 201 ПК України.

Позивач зазначив, що вказані штрафні санкції протиправно застосовані, зокрема, за невчасну реєстрацію розрахунків коригування до податкових накладних №122395 та №62235, сума податку на додану вартість (ПДВ) по яких має від`ємне значення, в той час як пункт 1201.1 статті 1201 ПК України передбачає нарахування штрафних санкції на суму податку, а не на суму його зменшення.

Також позивач зазначив, що податкові накладні від 29.03.2018 №32127 та №32123, від 31.01.2018 №12112, №12111, №32156 зареєстровані з порушенням строків, передбачених пунктом 201.10 статті 201 ПК України, не з вини ТОВ «Хуавей Україна», яким вжито всіх залежних від нього заходів щодо недопущення порушення вказаних строків. При цьому, законодавець передбачає застосування штрафу згідно пункту 1201 статті 120 ПК України лише за наявності вини платника податків.

Крім того, позивач наголошує на неможливості застосування штрафу згідно пункту 1201.1 статті 1201 ПК України за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних з застосуванням умовних податкових номерів покупців. Позивач також звертає увагу на лист Міністерства фінансів України від 14.04.2017 №11310-09/10/10306 за змістом якого в разі порушення платником податку граничного терміну реєстрації або відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України до такого платника податку застосовуються штрафні санкції, визначені відповідно до статті 1201 ПК України, крім податкових накладних, складених відповідно до підпункту «б» пункту 198.5 статті 198 Кодексу.

Водночас, податкові накладні/розрахунки коригування про порушення строків реєстрації яких вказує відповідач складені із застосуванням умовних податкових номерів покупців. Щодо таких накладних неможливо накласти штраф згідно статті 120 ПК України, у зв`язку із відсутністю бази для накладання штрафу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Позиція відповідача з урахуванням поданого відзиву та пояснень зводиться до того, що на підставі податкового повідомлення-рішення від 21.12.2018 №0007544406 правомірно застосовані штрафні санкції, передбачені пунктом 1201.1 статті 1201 ПК України до ТОВ «Хуавей Україна», адже за наслідками камеральної перевірки встановлено порушення позивачем строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних, передбачених пунктом 201.10 статті 201 ПК України.

Відповідач зазначає, що в ПК України відсутнє розмежування щодо податкових накладних/розрахунків коригування, які повинні та які не повинні реєструватись у Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, штрафні санкції за порушення строків реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних №122395 та №62235 нараховані правомірно.

Щодо посилань позивача на те, що податкові накладні від 29.03.2018 №32127 та №32123, від 31.01.2018 №12112, №12111, №32156 зареєстровані з порушенням строків, передбачених пунктом 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок бездіяльності контролюючих органів, Офіс зауважив, що проведення реєстрації є виключною компетенцією Державної фіскальної служби України (ДФС України) і не стосуються Офісу. При цьому, позивач не оскаржував дій чи бездіяльності ДФС України в цій частині.

Також відповідач наголошує, що норми ПК України передбачають обов`язковість та граничний строк реєстрації усіх податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, а також санкції за порушення таких строків. Для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 1201.1 статті 1201 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Однак, в даному випадку податкові накладні складені за операціями, що оподатковуються ПДВ, отже ТОВ «Хуавей Україна» не звільняється від вказаної відповідальності.

В ході судових засідань представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та наданих у справу доказах.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зіславшись на письмово викладену позицію та надані докази.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

10.12.2018 Офісом проведено камеральна перевірку ТОВ «Хуавей Україна» щодо своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2017 по 30.09.2018.

За результатами перевірки складено акт від 10.12.2018 №4013/28-10-4-06/33501267.

В ході перевірки виявлені та зафіксовані порушення ТОВ «Хуавей Україна» вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 14 732 466,34 грн.

Перелік податкових накладних по яких порушено строк реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних міститься в Таблиці №1 акту перевірки.

21.12.2018 на підставі висновків акту від 10.12.2018 №4013/28-10-4-06/33501267 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0007544406, яким до ТОВ «Хуавей Україна» згідно пункту 1201.1 статті 1201 ПК України застосовано штрафні санкції в загальному розмірі 1 559 676,54 грн.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням, вважає протиправним застосування штрафних санкцій, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.

За положеннями пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Отже, на платника податків покладено обов`язок по реєстрації податкової накладної в межах зазначених строків. При цьому обов`язок щодо здійснення відповідної реєстрації покладається на платника податків як відносно податкових накладних, що надаються покупцю, так і податкових накладних, які не надаються покупцю, а також податкових накладних, складених за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування та не залежно від ставки податку.

Суд враховує, що всі податкові накладні, які зазначені в Таблиці №1 акту від 10.12.2018 №4013/28-10-4-06/33501267, прийняті та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно контролюючий орган вважає достовірними дані, внесені у такі податкові накладні.

Пункт 1201.1 статті 1201 ПК України передбачає, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Суд зазначає, що наведена редакція пункт 1201.1 статті 1201 ПК України чинна з 01.01.2017 (у зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII), тобто й станом на час виникнення спірних правовідносин. На відміну від попередньої редакції цієї статті, яка встановлювала штрафні санкції за порушення термінів реєстрації виключно податкових накладних, що підлягають наданню покупцям, чинною на момент виникнення правовідносин редакцією визначено, що штрафні санкції застосовуються за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації всіх податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Винятком є виключно порушення термінів реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Відповідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 у справі №816/1488/17 зауважив, що системний аналіз статті 201, пункту 1201.1 статті 1201 ПК України дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 1201.1 статті 1201 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

В матеріалах справи наявні звіти ТОВ «Хуавей Україна» про суми податкових пільг згідно яких ТОВ «Хуавей Україна» мало наступні податкові пільги:

- у період з 31.07.2017 по 30.09.2018 - звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання програмної продукції;

- у період з 04.05.2017 по 30.09.2018 - оподаткування за нульовою ставкою операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Згідно з пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (Порядок №1307), до графи 8 податкових накладних вноситься - код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються.

Зокрема, у графі 8 зазначається код ставки:

20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою;

7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків;

901 - у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою;

902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою;

903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

Згідно пункту 8 Порядку №1307 при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини:

01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 - Складена на постачання неплатнику податку;

03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 - Складена за щоденними підсумками операцій;

12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

Суд зазначає, що всі податкові накладні по яких відповідачем встановлено порушення строків реєстрації містять відмітку про те, що такі податкові накладні не надаються отримувачу (покупцю). До того ж, такі накладні складались не за результатами операцій з реалізації товарів/послуг, а за наслідком власного податкового кредиту на пільгові ставки та ставку 20%. Такі податкові накладні містять код ставки ПДВ «20», типи причин - 02, 03, 04, 08, 09, 13, 14.

За змістом постанови Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №816/1488/17, якщо податкові накладні містять код ставки ПДВ « 7» або « 20», такі податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість. Тому, порушення строків реєстрації таких податкових накладних має наслідком відповідальність згідно пункту 1201.1 статті 1201 ПК України.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2018 по справі №807/68/18, зауважив, що факт складання зведеної податкової накладної впливає на строк її складання і жодним чином не впливає на строк її реєстрації, визначений пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Порушення такого строку становить, з урахуванням встановлених обставин справи, склад правопорушення, передбаченого пунктом 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України.

З урахуванням вказаного висновку Верховного Суду у справі №816/1488/17, суд дійшов висновку про те, що порушення строків реєстрації податкових накладних, зазначених у Таблиці №1 акту від 10.12.2018 №4013/28-10-4-06/33501267, зумовлює відповідальність, передбачену пунктом 1201.1 статті 1201 ПК України.

Безпідставними є посилання позивача на положення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, оскільки презумпція правомірності рішень платника податку застосовується у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Разом з цим, в даному випадку, презумпція правомірності рішень платника податку не може застосовуватись у зв`язку із однозначністю нормативного регулювання спірних правовідносин. Доводи позивача не враховують змін, які відбулися у зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII, а тлумачення норм здійснюється вибірково.

Посилання платника податків на відповідну практику Європейського суду з прав людини є неприйнятним, оскільки у справах, на які посилається позивач, на відміну від цієї справи, було встановлено порушення норм Конвенції внаслідок протиправних дій органів державної влади.

Щодо доводів позивача в частині протиправності застосування штрафів за невчасну реєстрацію розрахунків коригування до податкових накладних №122395 від 31.12.2017 та №62235 від 22.06.2018, сума ПДВ по яких має від`ємне значення, суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що розрахунки коригування №122395 від 31.12.2017 та №62235 від 22.06.2018 складені до «умовних» податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних помилково, а тому ці розрахунки фактично ліквідовують перших податкових накладних, відповідно відсутня сума ПДВ. До того ж, норма статті 1201 ПК України передбачає застосування штрафних санкцій на суму податку, а не на його зменшення.

Згідно пункту 1 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (Порядок №1246) розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) - електронний документ, який складається платником податку до податкової накладної відповідно до вимог Кодексу в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Пункт 1201.1 статті 1201 ПК України передбачає застосування штрафної санкції у відсотковому відношенні до суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування.

Визначаючись щодо бази нарахування штрафу згідно вказаного пункту, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункти 200.2 та 200.4 статті 200 ПК України передбачають можливість існування позитивного та від`ємного значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті.

Згідно пункту 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, законодавець застосовує поняття «сума податку» до сум, що мають як позитивне так і від`ємне значення.

Суд вважає, що базою нарахування штрафних санкцій згідно пункту 1201.1 статті 1201 ПК України є сума ПДВ, зазначена в податкових накладних/розрахунках коригування, яка для цілей цього пункту є абсолютним дійсним числом, яке відображає відповідну суму податку, тобто не залежить від від`ємного чи позитивного значення такої суми податку.

Тому, доводи позивача в цій частині суд вважає необґрунтованими, а застосування штрафних санкції за порушення строків реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних №122395 від 31.12.2017 та №62235 від 22.06.2018 - правомірним.

Щодо посилання позивача на те, що податкові накладні від 29.03.2018 №32127 та №32123, від 31.01.2018 №12112, №12111, №32156 зареєстровані з порушенням строків, передбачених пунктом 201.10 статті 201 ПК України, не з вини ТОВ «Хуавей Україна», суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1246 внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Відповідно до пункту 8 Порядку №1246 для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв`язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1246 датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі ДФС є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.

Згідно пункту 11 Порядку №1246, квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня платникові податку.

Якщо протягом операційного дня платникові податку не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1246 операційний день триває з 0 до 23-ї години.

З аналізу вказаних норм слідує, що строки, визначені для реєстрації податкових накладних, встановлені у календарних днях. При цьому, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не містить будь-яких обмежень щодо реєстрації податкових накладних у вихідний чи святковий день, так як і не містить обмежень щодо можливості прийняття податкової звітності платника податку в позаробочий час. Право платника податку для реєстрації податкових накладних пов`язане виключно з операційним днем, який у відповідності до Порядку №1246 триває з 0 до 23-ї години. Оскільки законодавцем встановлено чіткі та обмежені строки для реєстрації податкових накладних, задля уникнення порушення платником податків граничних строків для реєстрації податкових накладних у випадку коли гранична дата припадає на вихідний чи святковий день, положеннями вказаного Порядку та пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що якщо протягом операційного дня платникові податку не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.

Матеріали справи містять докази направлення вказаних податкових накладних на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних з дотриманням строків, передбачених пунктом 201.10 статті 201 ПК України.

При цьому, суд наголошує на тому, що відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України та пункту 10 Порядку №1246, датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Встановлено, що в квитанціях №1 про прийняття податкових накладних від 29.03.2018 №32127 та №32123, від 31.01.2018 №12112, №12111, №32156 наявні дати прийняття вказаних податкових накладних, які відповідають датам, що містяться у Таблиці №1 акту від 10.12.2018 №4013/28-10-4-06/33501267.

Суд зазначає, що у разі незгоди із датами прийняття вказаних накладних та вважаючи, що це зумовлено протиправною бездіяльністю контролюючих органів, позивач міг оскаржити таку бездіяльність. На необґрунтованість таких доводів платника податків з огляду на не підтвердження факту вжиття заходів для судового оскарження бездіяльності вказав Верховний Суд у постановах від 19.02.2019 по справі №823/1086/16, від 22.05.2019 по справі №815/2457/18.

Щодо доводів позивача про те, що податкові накладні від 31.01.2018 №12112, №12111, №32156 спочатку були подані до реєстрації 15.02.2018, а квитанція на відхилення про реєстрацію надійшла 19.02.2018 з незрозумілим трактуванням, що призвело до повторного звернення про реєстрацію (згідно квитанцій, що додаються) 03.03.2018, а підтвердження повторної реєстрації відбулося 06.04.2018, суд зазначає наступне.

Так, згідно квитанцій від 19.02.2018 про не прийняття податкових накладних від 31.01.2018 №12112, №12111, зазначено про виявлено помилку «документ не може бути прийнятий - Сума рядків V і VI розділу А не дорівнює сумі значень рядків графи «Обсяги постачання» розділу Б».

Наявність даних помилки підтверджують матеріали справи, зокрема копії податкових накладних від 31.01.2018 №12112, №12111, які спочатку подав позивач. До того ж, виправлення даних помилок шляхом подання після отримання вказаних квитанцій від 19.02.2018 належним чином оформлених податкових накладних від 31.01.2018 №12112, №12111 свідчить про те, що позивач розумів суть цих помилок та погодився із їх наявністю. При цьому, після виправлення вказаної помилки податкові накладні від 31.01.2018 №12112 та №12111 направлені на реєстрацію 03.03.2018, що відповідає даним Таблиці №1 акту від 10.12.2018 №4013/28-10-4-06/33501267.

Стосовно податкової накладної від 31.01.2018 №32156 вказані доводи позивача не відповідають дійсності, адже матеріали справи не містять доказів того, що позивач повторно подавав таку накладну на реєстрацію 03.03.2018. Згідно квитанції №1 дана накладна подана і прийнята 19.04.2018.

Таким чином доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

При вирішенні даної справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».

З огляду на наведене суд надав правову оцінку лише визначальним доводам сторін, при цьому, суд зауважує, що це жодним чином не відобразилось на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та вплинуло на результат судового розгляду, прийняте рішення по суті спору.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в межах спірних правовідносин, в той час, як відповідачем, як суб`єктом владних повноважень виконано, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні, а відповідач не поніс витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Хуавей Україна» до Офісу великих платників Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хуавей Україна» (місцезнаходження юридичної особи: 03124, місто Київ, вулиця Радищева, будинок 10/14, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 33501267).

Відповідач - Офіс великих платників Державної податкової служби України (місцезнаходження юридичної особи: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11-Г, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141471).

Повний текст рішення складено 30.09.2019.

Суддя О.М. Чудак