Рішення № 84629733, 30.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2019 року №826/15654/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провизнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.12.2016 № 743, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за її заявою від 30.06.2016;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 30 червня 2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15654/18 (головуючий суддя Аблов Є.В.).

В подальшому відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.05.2019 № 389 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" справу № 826/15654/18 передано на повторний автоматичний розподіл між суддями.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2019 дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Вєкуа Н.Г.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2019 року адміністративну справу №826/15654/18 прийнято до свого провадження суддею Вєкуа Н.Г. та визначено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка маючи намір залишитися проживати постійно в м. Києві звернулась до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою та пакетом документів, необхідних для призначення пенсії за віком. Однак, Протоколом від 24.11.2016 року №21 засідання Комісії Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що діє відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, громадянці ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії, так як не підтверджено факт проживання. Такі дії відповідача на думку позивача є протиправними , оскільки обмежують право останньої на соціальний захист.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надало суду відповідь на відзив, в якій вказало, що позивачеві було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з не підтвердженням фактичного місця проживання, про що позивача було повідомлено листом від 26.12.2018 року №10586/13. При цьому, оскільки документи, що були надані ОСОБА_1 для розгляду питання про призначення пенсії за віком у відділ звернення громадян у 2016 році не можуть бути вилучені та використані іншим структурним підрозділом установи, тому необхідно повторно надавати пакет документів для розгляду питання про призначення пенсії позивачеві.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 30.06.2016 року звернулася до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкову державне пенсійне страхування» як внутрішньо переміщена особа, вказавши в заяві на призначення пенсії адресу фактичного місця проживання АДРЕСА_2 , що підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.06.2016р. №3004015324, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації.

Протоколом від 24.11.2016 року №21 засідання Комісії Дніпровської районного в місті Києві державної адміністрації з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що діє відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, позивачці було відмовлено в призначенні пенсії, так як не підтверджено факт проживання за вказаною адресою.

Розпорядженням Дніпровського відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.12.2016 №743 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 26.12.2016 №10586/13 позивача було повідомлено про рішення Управління щодо відмови у призначенні пенсії.

За посиланням позивача, лист від 26.12.2016 №10586/13 отримано нею 17.05.2018.

17.05.2018 управлінням праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_1 було видано нову довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за № 0000538986 , відповідно до якої фактичним місцем проживання/перебування позивача є АДРЕСА_4

В подальшому позивачем було подано заяву до відділу обслуговування громадян №9 про переведення пенсійної справи ОСОБА_1 в зв`язку зі зміною місця проживання за адресою.

Позивач, не погоджуючись з рішенням Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначення їй пенсії за віком, звернулась до суду з даним.

Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині розгляду позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування розпорядження Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.12.2016 № 743, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, необхідно наголосити, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 203 "Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві" утворено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368), яке реорганізоване шляхом злиття Правобережного, Лівобережного та Центрального об`єднаних управлінь Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 22869069).

Тобто, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) є правонаступником Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та належним відповідачем по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706) передбачено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно ч. 1 ст. 4 Закону № 1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Частинами 1, 3 ст. 7 Закону №1706 передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно ч. 1 статті 5 Закону №1706 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМУ №352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Відповідно ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п.71 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365 затверджено «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Порядок №365 в редакції на час звернення позивача за призначенням пенсії).

Так, пунктом 5 Порядку №365 встановлено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред`являється оригінал такої довідки.

Згідно п.п. 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 Порядку №365, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви про призначення (відновлення) соціальних виплат надсилає запит про отримання електронної справи отримувача соціальної виплати до державного підприємства "Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України", який протягом п`яти робочих днів з дня отримання такого запиту надсилає відповідну електронну справу до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Під час обстеження матеріально-побутових умов сім`ї представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення інформує внутрішньо переміщених осіб про їх обов`язок у десятиденний строк письмово повідомляти про зміну фактичного місця проживання/перебування структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим фактичним місцем проживання/перебування, а також про наслідки невиконання такого обов`язку.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати, до якого додається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п`яти робочих днів з дня отримання такого подання.

За результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

Комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.

У разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

Рішення комісії про відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати може бути оскаржене до суду.

Як встановлено під час розгляду справи, оскаржуване розпорядження Дніпровського відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком від 26.12.2016 №743, було прийнято на підставі протоколу від 24.11.2016 №21 засідання Комісії Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Суд зазначає, що фактично питання щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії позивачеві розглядалось та було прийняте Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплати внутрішньо переміщеним особам при Дніпровській районній в м. Києві державній адміністрації відповідно до приписів Порядку №365, натомість, розпорядження відповідача, яке є предметом розгляду в даній справі є похідним від рішення Комісії, яким було вирішено право позивача на отримання пенсії за віком.

Так, пунктом 16 Порядку №365 встановлено право громадян в разі прийняття Комісією рішення про відмову у призначенні (виплаті пенсії) оскаржити таке рішення до суду.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що рішення Комісії, на підставі якого було прийнято оскаржуване розпорядження, оскаржувалось позивачем до суду та було скасовано, натомість, відповідач приймаючи розпорядження №743 діяв виключно на підставі та в межах повноважень, наданих законом.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем було обрано неналежний захист прав та інтересів, оскільки законодавством передбачено можливість оскарження рішення Комісії, яке стало підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження, до суду, проте, позивач своїм правом не скористався та не оскаржив рішення Комісії.

Відтак, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування розпорядження Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.12.2016 №743, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, оскільки таке розпорядження було прийнято на підставі рішення Комісії, яке є чинним та судом не скасоване, натомість відповідачів, приймаючи розпорядження 26.12.2016 №743 діяв в межах повноважень.

Доводи позивача, наведені у позові відносно предмету та підстав позову є помилковими, не спростовують наведених вище висновків суду та не доводять зворотного.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за її заявою від 30.06.2016 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 30 червня 2016 року, суд зазначає, що вказані вимоги є похідними, які мають бути вирішені в результаті прийняття рішення щодо скасування рішення Комісії щодо відмови у призначенні пенсії.

Разом з тим, як встановлено судом вище, рішення Комісії позивачем не оскаржувалось та є чинним.

Відтак, прийняття рішення щодо призначення пенсії за умов, що наразі є чинним рішення Комісії щодо відмови у її призначенні, суперечитимуть засадам адміністративного судочинства.

Крім того, суд бере до увгаи, що Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (із а змінами) затверджено порядок подання та оформлення документів для під призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.1.7 Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до частини 1 пункту 1.6 Порядку звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Пунктом 2.1 Порядку передбачено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком.

Відповідно до пункту 2.9 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік.

Відповідно до пункту 2.22 Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2.23 Порядку документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Відповідно до пункту 4.8 Порядку заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера.

Як свідчить копія заяви ОСОБА_1 від 08.06.2018, остання була повідомлена про необхідність повторного надання документів для первинного призначення пенсії.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 саме до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із повторною заявою, в той час, як заява від 30.06.2016 вже була вирішена, а відповідне рішення, як зазначено вище є чинним та судом не скасоване.

Отже, так як позивач повторне не зверталась до Управління із заявою та пакетом документів про призначення пенсії за віком, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд приходить до висновку, що наразі відсутні підстави для призначення, нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 за заявою від 30.06.2016 та відповідно нарахування та виплати заборгованості.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами. 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

У разі відмови у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат, визначені статтею 139 КАС України - відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-247, 255, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа