Рішення № 84629718, 30.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2019 року № 320/6427/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просить стягнути кошти платника податків з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків на суму податкового боргу у розмірі 59 878,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 59 878,96 грн., який виник у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань згідно самостійно поданої податкової декларації від 26 квітня 2017 року №1700089330 (термін сплати - 31 липня 2017 року), а саме: 55 272,89 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та 4 606,07 грн. з військового збору.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року адміністративну справу №320/6427/19 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року прийнято адміністративний позов до провадження, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

12 вересня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву про незгоду із заявленими позовними вимогами у зв`язку зі своєчасною сплатою узгоджених податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та військового збору у розмірі 59 878,96 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Згідно розрахунку суми податкового боргу станом на 11 квітня 2018 року за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 59 878,96 грн., який виник у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань згідно самостійно поданої податкової декларації від 26 квітня 2017 року №1700089330 (термін сплати - 31 липня 2017 року), а саме: 55 272,89 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування; 4 606,07 грн. з військового збору, на підтвердження чого позивачем також долучено до матеріалів справи зворотній бік облікової картки платника податків - відповідача за період 31 липня 2017 року.

Так, згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи відповідно до цього Кодексу.

Податкова декларація подається за базовий (звітний) період, що дорівнює одному року, для платників податку на доходи, фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України).

Крім того, пунктом 179.7 статті 179 Податкового кодексу України передбачено, що фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

За приписами пункту 16-1 підрозділу 10 (Інші перехідні положення) розділу ХХ (Перехідні положення) Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Відповідно до підпунктів 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 (Інші перехідні положення) розділу ХХ (Перехідні положення) Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік №1700089330 від 26 квітня 2017 року, в якій самостійно визначено суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 55 272,89 грн. та військового збору у розмірі 4 606,07 грн., що підлягають сплаті до бюджету з граничним терміном сплати - 31 липня 2017 року.

При цьому, згідно наявних в матеріалах справи копій квитанцій з печаткою банку та підписом відповідальної особи Банку від 27 липня 2017 року №12DE711EAD позивачем сплачено військовий збір у розмірі 4 606,07 грн. та №12EBD91EE9 сплачено податок на доходи ФО у розмірі 55 272,89 грн.

Крім того, матеріали справи містять копію рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 19 березня 2019 року №2012/К/99-99-11-05-01-25, з якого вбачається наступне: «як свідчать обставини справи, ОСОБА_1 26.04.2017 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік (реєстраційний №1700089330), в якій самостійно визначено суму податку на доходи фізичних осіб - 55 272,89 грн. та військового збору - 4 606,07 грн., що підлягають сплаті в бюджет. Граничний термін сплати - 31.07.2017. відповідно до даних в ІКП платника грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору погашено 09.08.2018, тобто з порушенням граничних строків сплати. За результатами перевірки ГУ ДФС у м. Києві сформовано податкові повідомлення-рішення від 14.01.2019 №0010631304 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями у сумі 11 504,58 грн. та №0010641304 про визначення суми грошового зобов`язання з військового збору за штрафними санкціями у сумі 921,21 грн.… в ході розгляду скарги встановлено, що платником для розгляду скарги надано копії квитанцій від 27.07.2017 №12DE711EAD та №12EBD91EE9, відповідно до вимог п.п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України граничний термін сплати самостійно визначених сум податків становить 31.07.2017, тобто, обов`язок платника щодо сплати податкових зобов`язань виконано вчасно та у повному обсязі… враховуючи викладене, керуючись главою 4 Податкового кодексу України, ДФС України скасовує податкові повідомлення-рішення від 14.01.2019 №0010631304 та №0010641304».

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатор це особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Пунктом 1.29 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що проведення переказу коштів є обов`язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Наведені законодавчі приписи дають підстави для висновку про те, що конституційний обов`язок платника зі сплати податку/збору слід вважати виконаним з дати подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів з рахунку платника в банку за наявності в нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків/зборів до бюджету.

Тобто за наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов`язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов`язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Cуду від 28 серпня 2018 року справа №803/1054/17 (касаційне провадження №К/9901/524/17).

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору станом на дату винесення рішення у даній справі. Крім того, позивачем не надано жодних доказів у спростування доводів відповідача, підтверджених доказами, щодо своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Відповідачем, в свою чергу, надано докази на підтвердження своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у відповідності до положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», що також підтверджено ДФС України у винесеному рішенні про результати розгляду скарги від 19 березня 2019 року №2012/К/99-99-11-05-01-25.

Таким чином, станом на час звернення позивача, з урахуванням наявних в матеріалах справи документів у відповідача відсутній податковий борг у межах заявлених позовних вимог, з урахуванням чого позовні вимог не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова