Рішення № 84629713, 30.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 вересня 2019 року №320/32/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України (04053, м. Київ, вул. Бульварно- Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2016;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відновити ОСОБА_1 виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.12.2016.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва відповідно до правил територіальної підсудності закріплених в ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України.

01 лютого 2019 року автоматичним розподілом між суддями справу № 320/32/19 передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду м. Києва Вєкуа Н.Г.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що до грудня 2016 року позивач отримував пенсію на свій рахунок, проте, з грудня 2016 року виплату пенсії позивачу припинено. Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його право на отримання пенсії, втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії позивач вважає таким, що не ґрунтується на нормах Закону.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, оскільки Комісією не підтвердилося фактичне місце проживання позивача у Дарницькому районі м. Києва, і тому, за результатами витягу комісії та відповідно до заяви позивача від 14.12.2017 позивача не було навіть взято на облік в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. Так, до дати 14.12.2017 позивач дійсно перебував на обліку в іншому управлінні Пенсійного фонду та де перебуває сьогодні, оскільки, як вже зазначалося, на обліку в ГУ ПФУ у м. Києві він не перебуває. Оскільки позивач не перебуває на обліку в ГУ ПФУ у м. Києві, і тому відсутні підстави для поновлення виплати пенсії, яку управління не нараховувало та не припиняло. Позивач просить поновити виплату за той період, коли перебував на обліку в іншому управлінні ГУ ПФУ у м. Києві, до того ж, ГУ ПФЦУ у м. Києві не відомі та відсутні підтверджуючі документи про наявну заборгованість з 01.12.2016.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 14.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив запросити його пенсійну справу за віком з Пенсійного фонду м. Рівне Рівненської області. До заяви було також додано довідку від 13.10.2017 №0000370535 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

В подальшому представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив повідомити на яких підставах та з якого часу ОСОБА_1 зупинено виплату пенсії.

Листом від 19.11.2018 №115231/02 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що згідно витягу із рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Дарницької районної в м. Києві Державної адміністрації від 19.04.2018 314 прийнято рішення про відмову у відновленні йому соціальних виплат, у зв`язку із відсутністю підтвердження місця проживання заявника за вказаною адресою.

Позивач вважаючи відмову у відновленні виплати пенсії протиправною та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства, звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії, гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.

Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України від "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону № 1058-ІV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Підстави для припинення виплати пенсії за рішенням органу Пенсійного фонду передбачені частиною 1 статті 49 Закону 1058-ІV, а саме: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365 затверджено «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Порядок №365 в редакції на час звернення позивача за призначенням пенсії).

Так, пунктом 5 Порядку №365 встановлено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред`являється оригінал такої довідки.

Згідно п.п. 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 Порядку №365, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви про призначення (відновлення) соціальних виплат надсилає запит про отримання електронної справи отримувача соціальної виплати до державного підприємства "Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України", який протягом п`яти робочих днів з дня отримання такого запиту надсилає відповідну електронну справу до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Під час обстеження матеріально-побутових умов сім`ї представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення інформує внутрішньо переміщених осіб про їх обов`язок у десятиденний строк письмово повідомляти про зміну фактичного місця проживання/перебування структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим фактичним місцем проживання/перебування, а також про наслідки невиконання такого обов`язку.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати, до якого додається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п`яти робочих днів з дня отримання такого подання.

За результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

Комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.

У разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 14.12.2017 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із зав`ю щодо поновлення виплати пенсії та переведення макету пенсійної справи за новим місцем проживання.

Так, суд наголошує, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються протиправності припинення виплати пенсії з 01.12.2016, відновлення її виплати та сплати заборгованості з 01.12.2016.

Разом з тим, до відповідача з відповідною заявою про поновлення виплати пенсії позивач звернувся лише 14.12.2017, що підтверджується доказами по справі, наданими відповідачем, при цьому, з листів від 26.06.2019 №6011/02-33 та від 30.07.2019 №169339 вбачається, що до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві паперова справа позивача надійшла від Рівненського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Рівненській області (при цьому, електронна справа не надходила).

Крім того, з вказаних листів, як і з письмових пояснень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву вбачається, що пенсійна справа ОСОБА_1 на облік не бралась, тобто, позивач не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві, до того ж, з встановлених судом обставин можливо дійти висновку, що відповідачем не приймалось рішення про зупинення виплати пенсії позивачеві з 01.12.2016, оскільки пенсія йому Головним Управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві не нараховувалась взагалі, виплату пенсії останньому було зупинено ще 01.12.2016, виходячи з того, що саме з цієї дати позивач просить виплатити заборгованість, однак до відповідача заява про взяття на облік та виплату пенсії надійшла через рік, тобто - 14.12.2017.

При цьому, позивачем проігноровано вимоги суду щодо надання виписок з особового рахунку, на який здійснювалось нарахування пенсії, з метою встановлення дати припинення нарахування пенсії та суми заборгованості, що склалась.

Так, позивачем не надано суду витребувані докази, причин неможливості їх подання не вказано, ухвала про витребування доказів від 07.08.2019 була отримана позивачем особисто 19.08.2019 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, пенсійну справу до відповідача було надіслано Рівненським об`єднаним управлінням пенсійного фонду України в Рівненській області, що дає підстави вважати, що позивачеві було припинено виплату пенсії саме органами пенсійного фонду, де він і перебуває на обліку.

Враховуючи наведене, суд погоджується з твердженнями відповідача щодо того, що протиправні дії з боку останнього, які полягають, начебто, у зупиненні виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2016 - відсутні, а також наразі відсутні підстави для зобов`язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату пенсії позивачеві з 01.12.2016, оскільки відповідачем не приймалось рішення щодо зупинення її виплати, на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_1 не перебуває, з заявою до відповідача звернувся лише 14.12.2017.

Також, матеріали справи свідчать, що макет пенсійної справи позивача 19.06.2019 було надіслано до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області.

Суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачеві дійсно саме з 01.12.2016 і до моменту винесення даного рішення по справі було зупинено виплату пенсі та, що така виплата в подальшому не поновлялась, витребувані судом докази для встановлення спірних обставин справи позивачем суду не надано.

При цьому, питання щодо невзяття позивача на облік за його заявою від 14.12.2017 не є предметом розгляду даної справи, позивач не оскаржує відмову у взятті його на облік та виплату йому пенсії з 14.12.2017, а тому вказане питання не підлягає дослідженню в межах розгляду даної справи.

Разом з тим, суд наголошує, що позивач не позбавлений права звернення до суду з відповідним позовом про визнання дій Головного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 за заявою від 14.12.2017 протиправними та зобов`язання вчинити відповідні дії з 14.12.2017.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

У разі відмови у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат, визначені статтею 139 КАС України - відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа