Ухвала суду № 84629704, 30.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

30 вересня 2019 року м. Київ № 640/17170/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг»до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві,про визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,-В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 7-А, офіс 8-5, код ЄДР: 36858306) звернулося до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДР: 39292197), Головного управління ДФС у м. Києві (04115, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 27.08.2019 № 41195/6/99-99-11-05-02-25;

2) визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.07.2017 № 0215011309.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2019 позовну заяву через невідповідність вимогам, встановлених статтями 160, 161 КАС України, залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду (вул. Болбочана Петра, 8, корп. 1, блок А, м. Київ, 01601) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху: 1) рішення ГУ ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.07.2017 № 0215011309; 2) уточненої позовної заяви із викладом обставин та обґрунтуванням позивача щодо порушення прав та інтересів позивача рішенням ГУ ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.07.2017 № 0215011309; 3) належним чином засвідчені копії квитанцій про сплату ЄСВ за вересень 2017 року у належному вигляді, з яких можливо встановити зміст таких квитанцій.

Між тим, залишаючи позовну заяву без руху, судом, крім іншого була звернута увага позивача на те, що позивач просить суд, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.07.2017 № 0215011309 та було запропоновано позивачу надати суду вказане рішення.

Однак, вимоги ухвали суду від 16.09.2019 про залишення позовної заяви без руху так і не були виконані позивачем, оскільки рішення ГУ ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.07.2017 № 0215011309 так і не було надано позивачем.

Надана, як до позовної заяви так і до заяви на усунення недоліків копія, а в подальшому оригінал рішення ГУ ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.07.2019 № 0215011309 не є належним виконання вимог ухвали суду від 16.09.2019 про залишення позовної заяви без руху, оскільки позивач визначає предметом оскарження саме рішення від 17.07.2017 № 0215011309.

Більш того, в ухвалі від 16.09.2019 про залишення позовної заяви без руху судом була звернута увага позивача на те, що документи, зокрема, квитанції про сплату ЄСВ за вересень 2017 року, надані у вигляді, з якого неможливо встановити зміст («розмитий» текст), відтак позивачу було запропоновано надати квитанції про сплату ЄСВ за вересень 2017 року у належному вигляді, з яких можливо встановити їх зміст.

Суд зазначає, що положеннями ст. 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Текст документу повинен містити інформацію, заради зафіксування якої було створено документ (п. 5.21 Національних стандартів України «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003). Відповідно до п. 4.1. цього стандарту, документ повинен містити (п. 20) - текст документа, який є головним елементом документу. Іншими словами, документ, що надається, повинен мати текст, який можливо дослідити та який несе певний зміст.

Більш того, навіть до правил ЄСПЛ встановлено певні вимоги до документів, зокрема, відповідно до Пояснювальної нотатки для осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини, вимоги до поданих копій: текст повинен бути зрозумілим і читабельним; копії повинні бути повними (всього документу).

У той же час, ознайомлюючись з доданими до заяви на усунення недоліків документами, суд зазначає, що квитанції про сплату ЄСВ за вересень 2017 року надані у вигляді, з якого неможливо встановити зміст документів.

Між тим, ці документи є ключовими в контексті заявлених обставин справи, оскільки стосуються підтвердження товариством сплати ЄСВ за вересень 2017 року.

Суд враховує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у разі недотримання яких та не усунення недоліків такої позовної заяви, суд вправі повернути таку позовну заяву заявнику.

Допущення заявником помилок в оформленні позовної заяви, а також їх не усунення після залишення позовної заяви без руху, є створенням для адміністративного суду перепон, які унеможливлюють відкриття провадження в адміністративній справі.

Відтак, зважаючи на викладене, суддя дійшов висновку, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, оскільки не виконано вимоги ухвали суду від 16.09.2019 про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду із позовом в порядку, встановленому законом, тобто після виконання вимог щодо позовної заяви, визначених ст. 160 КАС України.

Керуючись ст. 160, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.

3. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

4. Позивачу повернути також оригінал рішення ГУ ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.07.2019 № 0215011309. Виготовлену копію вказаного рішення від 17.07.2019 № 0215011309 залишити в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання.

Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін