Рішення № 84629644, 30.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2019 року № 640/401/19

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Головного управління Державної служби з питань праці у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) з позовом до Головного управління Державної служби з питань праці у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, 3, код ЄДРПОУ 39788766), в якому просить суд :

- визнати протиправним дії ГУ Держпраці у Дніпропетровській області з проведення інспекційного відвідування АТ КБ «Приватбанк» в період з 19 по 31 жовтня 2018 року;

- визнати протиправними та скасувати акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 31 жовтня 2018 року №ДН1830/250/ДН та постанову ГУ Держпраці у Дніпропетровській області № ДН1830/250/НП/СП-ФС/745 від 22 листопада 2018 року про накладення штрафу на АТ КБ «Приватбанк».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що інспекційне відвідування було проведено з грубим порушенням встановленої процедури, з перевищенням повноважень з боку посадових осіб відповідача. Вважає дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування та подальшого накладення штрафу за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, а також прийняті рішення протиправними.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що ГУ Держпраці в Дніпропетровській області щодо здійснення інспекційного відвідування АТ КБ «Приватбанк» діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Просить у задоволенні позову відмовити.

Не погоджуючись із доводами відповідача у відзиву на позовну заяву, позивач надав відповідь на відзив, в якому навів аргументи щодо спростування доводів відповідача.

Ухвалою суду від 14 січня 2019 року відкрито провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 19 жовтня 2018 року до позивача надійшов лист від 19.10.2018 року №2220/4.1-8 ГУ Держпраці у Дніпропетровській області з направленням на проведення інспекційного відвідування від 19.10.2018 року №373 та вимогою про надання документів від 19.10.2018 року № ДН1830/250/НД.

24.10.2018 року позивач направив лист за № Е.72.0.0.0/3-666752 до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про уточнення відомостей, які слід надати.

25.10.2018 року від інспектора позивачем отримано вимогу про надання/поновлення документів. У вимозі було зазначено, що інформацію необхідно надати щодо звільнених працівників Закарпатського РУ у м. Ужгород за період з жовтня 2008 року по листопад 2008 року.

На вказану вимогу позивачем була надана відповідь листом від 30.10.2018 року№ Е.72.0.0.0/3-669002 з додаванням витребуваних документів. Зокрема, позивачем були надані наступні документи: копія Статуту Закарпатського акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 03.07.2008 року, копія Положення про філію «Закарпатське регіональне управління», копія Положення про оцінку та стимулювання співробітників мідл-офісів сервісних направлень ПриватБанку, копія Положення про управління мотивацією співробітників ПриватБанку, копії наказів про звільнення найманих працівників, накази на відпустки, картки форми П2, табелі обліку робочого класу та графіки змінності, відомості нарахування заробітної плати, відомості виплати заробітної плати, платіжні доручення, інформацію про нарахування компенсації відпустки при звільненні, інформації по призначення на посаду, дату і місце народження, проживання, громадянство, адресу проживання, серію і номер паспорту, ІПН щодо керівника, головного бухгалтера та начальника відділу кадрів.

Цим же листом позивач повідомив про те, що для надання копій наказів про прийняття на роботу інших працівників необхідно додатковий час. Також, позивач зазначив, що у банку відсутній колективний договір, оскільки чинним законодавством і міжнародними нормами не передбачено обов`язковості його укладення, трудових спорів (поточних або закінчених) ні з одним із працівників не зареєстровано, тому інформація щодо судових рішень відсутня. Посадові інструкції у вигляді єдиного документу за запитуваний період у банку відсутні, оскільки функції працівників були визначені внутрішніми документами банку, надати штатний розпис у період з жовтня 2008 року до листопаду 2008 року відсутня можливість через ведення його у режимі онлайн.

31 жовтня 2018 року до позивача надійшов Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 31.10.2018 року №ДН1830/250/ДН ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, на який позивачем були направлені заперечення від 05.11.2018 року №Е.72.0.0.0/3-671420. Додатково до заперечень на акт, на адресу відповідача був направлений лист від 15.11.2018 року № Е.72.0.0.0/3-676668.

21 листопада 2018 року позивачем було отримано рішення від 08.11.2018 року щодо розгляду справи про накладення штрафу.

23 листопада 2018 року позивач отримав постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН1830/250/НП/СП-ФС/745 від 22 листопада 2018 року про накладення штрафу на АТ КБ «Приватбанк» в розмірі 11169 грн за порушення, передбачене абз 6 ч.2 ст. 265 КЗпП України.

03 грудня 2018 року позивачем було отримано лист ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 09.11.2018 рок № 2371/4.1-8 про відмову у прийнятті заперечень на акт, у зв`язку із пропуском строку на їх подання.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до частин першої, другої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Згідно з частиною першою статті 260 Кодексу законів про працю України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

За визначенням пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100, територіальним органом Держпраці на території м. Дніпра та Дніпропетровської області є Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області.

До завдань Держпраці належить, зокрема, державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, а також зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (пункт 4 Положення № 96).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Порядку № 295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією:

-Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

-ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

-Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5 - 7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що Держпраці та її територіальні органи мають право проводити інспекційні відвідування, зокрема, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

За змістом пункту 6 Порядку № 295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Матеріалами справи встановлено, що на адресу управління Держпраці у Закарпатській області надійшло звернення громадянина ОСОБА_1 від 08.09.2018 року. У своєму зверненні він стверджує, що при звільненні 05.11.2008 року з посади керуючого Закарпатським регіональним управлінням ПАТ КБ «Приватбанк» з ним не проведено повного розрахунку, а саме: не виплачено заробітню плату за період відсторонення від роботи та компенсації за невикористану відпустку. Вказане звернення було направлено для розгляду за територіальною належністю.

19.10.2018 року позивачу надійшов лист № 2220/4.1-8 ГУ Держпраці у Дніпропетровській області з направлення на проведення інспекційного відвідування та вимогою про надання документів.

Позивачем були надані запитувані документи, за виключенням тих, збирання яких потребує значного часу, оскільки відповідачем були витребувані документи стосовно звільнених працівників Закарпатського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» у м. Ужгород.

Позивач стосовно цього надав відповідь листом від 30.10.2018 року № Е.72.0.0.0/3-669002, в якому зазначив, що для надання копій наказів про прийняття на роботу інших працівників потрібен додатковий час, оскільки АТ КБ «Приватбанк» має розгалужену систему відокремлених підрозділів та регіональних підрозділів, зберігання кадрових документів здійснюється в архівах різних регіональних підрозділів.

Незважаючи на це, відповідачем був винесений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 31.10.2018 року № ДН1830/250/ДН.

Позивач вважає, що відповідач вийшов за межі предмету розгляду скарги громадянина ОСОБА_1 , чим порушив права позивача та виніс незаконний акт індивідуального характеру.

Суд погоджується із такими висновками позивача з огляду на наступне.

Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватись виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В той же час, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В контексті викладеного, суд зазначає, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області зобов`язано було розглянути звернення громадянина ОСОБА_1 щодо порушення стосовно нього законодавства про працю.

Проте, як вбачається із вимогами про надання/поновлення документів від 19.10.2018 року та від 25.10.2018 року, відповідачем було витребувано значний обсяг документів, які стосувались не однієї особи-заявника, а всіх звільнених працівників у Закарпатській філії протягом жовтня-листопада 2008 року.

Враховуючи, що Порядок № 295 пов`язує проведення інспекційного відвідування за зверненням працівника лише на предмет щодо порушення роботодавцем стосовно нього законодавства про працю, суд вважає, що при проведенні інспектування АТ БК «Приватбанк» відповідач вийшов за межі предмету, визначеного у скарзі фізичної особи.

У свою чергу порушення відповідачем процедури проведення інспекційного заходу свідчить про незаконність останнього та відсутність правових наслідків такого, а саме - компетенції у відповідача на прийняття акту індивідуальної дії, у даному випадку, оскаржуваної постанови.

Щодо неможливості надання відомостей нарахування та виплати заробітної плати, позивачем була надана відповідь від 24.10.2018 року № 72.0.0.0/3-666752

З посиланням на ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність», згідно з якою інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відома банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 62 вказаного Закону, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної чи фізичної особи.

Відповідно до ст. 62 вказаного Закону, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи. Інформація щодо рахунка умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним розкривається також на письмовий запит бенефіціара. Інформація про залишок коштів на банківському рахунку, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, операції за ним, обтяження, стосовно яких до банку надійшли повідомлення, у тому числі взяті банком на облік, інші обмеження права розпоряджання рахунком розкривається також на письмовий запит обтяжувача, якщо право обтяжувача на отримання відповідної інформації передбачено правочином, на підставі якого виникає таке обтяження;

2) за рішенням суду;

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національної поліції, Національному антикорупційному бюро України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

4) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику:

а) на його письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків;

5) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, на його запит щодо фінансових операцій, пов`язаних з фінансовими операціями, що стали об`єктом фінансового моніторингу (аналізу) згідно із законодавством щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також учасників зазначених операцій;

6) органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям на їхню письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", стосовно наявності та/або стану рахунків боржника, руху коштів та операцій на рахунках боржника за конкретний проміжок часу, а також про інформацію щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

7) Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку у випадках самостійного подання банком інформації про банк як емітент та адміністративних даних відповідно до законів про цінні папери та фондовий ринок;

8) за рішенням суду Національному агентству з питань запобігання корупції стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про запобігання корупції";

9) іншим банкам у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";

10) центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, на його письмовий запит під час бюджетного процесу з метою проведення верифікації і перевірки достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітних плат, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, та своєчасного і в повному обсязі їх здійснення, надається інформація щодо відкритих на їхнє ім`я рахунків (поточних, кредитних, депозитних тощо), операцій та залишків за ними. У разі нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, призначених на сім`ю або домогосподарство, інформація надається щодо кожного з членів сім`ї або домогосподарства;

10) Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, на його письмову вимогу у зв`язку із здійсненням ним виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, - щодо наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності.

Крім того, вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:

1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;

2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою;

3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації;

4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації;

5) містити прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податку клієнта банку - фізичної особи або серію та номер паспорта/номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, або для фізичних осіб - нерезидентів), або найменування та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань клієнта банку - юридичної особи.

Проте, в матеріалах справи відсутні документи, складені відповідно до вимог закону, які б свідчили про згоду фізичних осіб на розкриття інформації, що становить банківську таємницю.

Відтак, незаконна вимога про надання документів без додержання порядку їх надання не може бути розцінена, як створення позивачем перешкод у проведенні перевірки питань, викладених у зверненні громадянина ОСОБА_1 , яке стало підставою для проведення інспекційного відвідування.

За наведених обставин та зважаючи на те, що відповідачем винесений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, в зв`язку із ненаданням матеріалів, порушено процедуру проведення інспекційного відвідування, суд дійшов висновку, що вказані порушення нівелюють правові наслідки спірних постанов.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувані акт та постанова не відповідають критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) задовольнити повністю;

2. Визнати протиправним дії ГУ Держпраці у Дніпропетровській області з проведення інспекційного відвідування АТ КБ «Приватбанк» в період з 19 по 31 жовтня 2018 року;

3. Визнати протиправними та скасувати акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 31 жовтня 2018 року №ДН1830/250/ДН та постанову ГУ Держпраці у Дніпропетровській області № ДН1830/250/НП/СП-ФС/745 від 22 листопада 2018 року про накладення штрафу на АТ КБ «Приватбанк»;

4. Стягнути на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.Г. Вєкуа