Рішення № 84629610, 30.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2019 року №826/11219/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагоноремонтна транспортна компанія Холд" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень від 21.03.2018 , -В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагоноремонтна транспортна компанія Холд" (03037, м. Київ, проспект Лобановського, буд. 56, код ЄДРПОУ 37849549) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2018 № 0177941213 та № 0177981213, які складені Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підприємство взагалі не повідомлялось про проведення перевірки, про факт здійснення перевірки позивач дізнався вже після її закінчення, коли отримав для підписання акт перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення. На переконання позивача, податковий орган не мав права починати перевірку підприємства без повідомлення позивача про її призначення, тип, строк та відповідальних за її проведення осіб. Крім того, за вказані в акті порушення підприємство вже притягалось до фінансової відповідальності на підставі податкового повідомлення-рішення №0187881213 від 28.11.2017, прийнятого на підставі акта перевірки від 24.10.2017 №10967/26-15-12-13-20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2018 відкрито спрощене провадження у справі та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі на подання відзиву на позовну заяву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що камеральну перевірку підприємства було проведено на підставі пп.20.1.4 п. 20.1 та п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої встановлено факти порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, що призвело до виникнення автоматично розрахованих штрафних санкцій у сумі 60 360, 99 грн.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані сторонам документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Контролюючим органом проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю «Вагоноремонтна транспортна компанія «Холд».

Перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язанням по податку на додану вартість передбачених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складено акт від 26.02.2018 №2420/26-15-12-13-20 на підставі якого винесено наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 21.03.2018 №0177941213, яким позивача зобов`язано сплатити штраф в розмірі 20% від грошового зобов`язанням в розмірі 181 762, 60 грн., що становить - 36 352, 52 грн.;

- від 21.03.2018 №0177981213, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% від грошового зобов`язанням в розмірі 240 084, 70 грн., що становить - 24 008, 47 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно зі ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.2 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Отже, камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових та, на відміну від них, в разі проведення камеральної перевірки законодавством не встановлено обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення такої перевірки та отримання його згоди. Крім того, для проведення камеральної перевірки не потрібен наказ керівника ДФС або інший спеціальний дозвіл чи направлення.

Відтак, враховуючи встановлені законодавством норми щодо порядку проведення камеральної перевірки, суд вважає необґрунтованими доводи позивача стосовно того, що податковий орган не мав права проводити камеральну перевірку без повідомлення позивача.

Що стосується порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагоноремонтна транспортна компанія Холд" норм податкового законодавства по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.39. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп.16.1.3., 16.1.4. п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1); календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (пп. 49.18.2).

У п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий органі дійшов висновку, що позивачем не було вчасно сплачено грошові зобов`язанням, визначені у наступних податкових деклараціях: від 20.04.2017 №9070952733; від 22.05.2017 №9094007411; від 20.06.2017№9117926337; від 21.08.2017 №9169112144 та від 21.08.2017 №9169112035.

При цьому, суд зазначає, що адміністративний позов ТОВ «Вагоноремонтна транспортна компанія «Холд» не містить обґрунтувань щодо своєчасності сплати грошових зобов`язань, визначених у перелічених вище податкових деклараціях.

Натомість, адміністративний позов мотивовано тим, що контролюючий орган не мав права проводити камеральну перевірку без повідомлення про це товариства, оцінку чому надано судом вище, а також тим, що за вказані порушення позивач вже притягався до відповідальності шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.11.2017 №0187881213.

Разом з тим, доказів сплати грошового зобов`язання визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 28.11.2017 №0187881213 матеріали справи не містять, що дає підстави вважати, що порушення щодо несплати грошового зобов`язанням, визначеного в податкові декларації від 20.04.2017 №9070952733 (яка зазначена, як в акті перевірки 26.02.2018 №2420/26-15-12-13-20 так і в акті від 24.10.2017 №10967/26-15-12-13-20) було триваючим, тобто матеріали справи не містять доказів повного погашення суми грошового зобов`язання, вказаного в податкові декларації.

Крім того, судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2017 було задоволено позов Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагоноремонтна транспортна компанія Холд" про стягнення заборгованості у розмірі 529 519,94 грн., яка складалась, у тому числі, з податку на додану вартість в результаті несплати сум узгоджених податкових зобов`язань, нарахованих згідно податкових декларацій №9070952733 від 20.04.2017 року, №9094007411 від 22.05.2017 року, №9270901941 від 28.04.2017 року та №9084716701 від 10.05.2017 року.

Вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

Так, суд ще раз звертає увагу, що позивачем не надано доказів погашення попередньої заборгованості зі сплати ПДВ, яка виникла в результаті несплати узгодженої суми, зазначеної в податковій декларації №9070952733 від 20.04.2017 року та податковому повідомленні-рішенні від 28.11.2017 №0187881213 (доказів скасування вказаного ппр матеріали справи не містять).

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Отже, матеріали справи а також встановлені судом обставини свідчать проте, що у позивача був наявний податковий борг, проте не містять доказів його погашення, в такому випадку, контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що його двічі притягнуто до відповідальності за одне і те саме порушення, оскільки належних доказів на підтвердження вказаного позивачем суду не надано.

Суд звертає увагу, що загалом позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагоноремонтна транспортна компанія Холд" є необґрунтованою та не містить змістовних пояснення щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, позивачем не наведено достатніх доказів на спростування висновків акта перевірки, натомість, акт перевірки свідчіть про порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.03.2018 № 0177941213 та № 0177981213, якими до позивача за порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань з податку на доданку вартість застосовано штрафні санкції.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагоноремонтна транспортна компанія Холд" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У разі відмови у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат, визначені статтею 139 КАС України - відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагоноремонтна транспортна компанія Холд" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа