Рішення № 84628479, 30.09.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2019 р. № 400/2380/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2019 року № Ф-39751-17 на суму 1152,30 грн., від 04.06.2019 року № Ф-39751-17 на суму 1292, 41 грн., зобов`язання Головного управління ДФС у Миколаївській області виключити суми нарахувань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , як фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю, а саме: станом на 21.01.2019 року - суму у розмірі 2457, 18 грн., станом на 19.04.2019 року - суму у розмірі 2754, 18 грн, станом на 19.07.2019 року - суму у розмірі 2754, 18 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивачка) до Головного управління ДФС в Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2019 року № Ф-39751-17 на суму 1152,30 грн., від 04.06.2019 року № Ф-39751-17 на суму 1292, 41 грн. та зобов`язання Головного управління ДФС у Миколаївській області зарахувати переплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 460,83 грн., що сплачено ОСОБА_1 за четвертий квартал 2018 року, у рахунок часткової оплати єдиного внеску за другий квартал 2019 року.

Ухвалою від 06.08.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/2380/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 хоч й зареєстрована адвокатом та має право на заняття адвокатською діяльністю (свідоцтво МК № 001360 від 25 травня 2018 року), однак зазначає, що 04.10.2018 року ОСОБА_1 сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 820,00 грн. за вересень 2018 року. З 01.11.2018 року позивач працює в Колективному підприємстві «Миколаївліфт», згідно наказу № 123-Л від 29.10.2018 року та з листопада 2018 року страхові внески постійно сплачуються за неї страхувальником КП «Миколаївліфт». За результатами незалежної професійної діяльності позивачка отримала дохід за грудень 2018 року у сумі 11 000,00 грн. Також, зазначила, що заборгованість зі сплати єдиного внеску відсутня (сума 1460, 83 грн. погашена з переплати ЄСВ; сума 2428, 55 грн. сплачена квитанцією № 0.0.1412922056.1). Окрім вказаних періодів адвокатською діяльністю не займалась. Зазначає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності, при цьому свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності. Отже, спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) необґрунтовані, протиправні, прийняті з порушенням вимог чинного податкового законодавства та законодавства у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування, тому підлягають скасуванню.

23.08.2019 року за вх. № 13289 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що порядок нарахування та обчислення єдиного внеску, визначений Законом № 2464-VI з урахуванням змін, внесених Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зазначив, що в інтегрованій картці платника існують нарахування 02.05.2018 року в сумі 140, 11 грн. та 19.04.2019 року в сумі 2754, 18 грн. Враховуючи наявність зазначеного боргу, позивачу було направлено податкові вимоги, які є непогашеним. Оскаржувані податкові вимоги є правомірними та скасуванню не підлягають.

04.09.2019 року за вх. № 13691 від ОСОБА_1 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надійшола відповідь на відзив, в якій позивачка вказує, що з доводами відповідача не погоджується. Зазначила, що основним її доходом є заробітна плата, яку вона отримує в Колективному підприємстві «Миколаївліфт», з урахуванням відрахувань єдиного внеску, а чинним законодавством не передбачено подвійне стягнення єдиного внеску, тому просить її позов задовольнити в повному обсязі.

11.09.2019 року за вх. № 14038 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 11.09.2019 року протокольною ухвалою суд заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог в адміністративній справі № 400/2380/19 задовольнив та прийняв до розгляду з наступними позовними вимогами:

визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2019 року № Ф-39751-17 на суму 1152,30 грн., від 04.06.2019 року № Ф-39751-17 на суму 1292, 41 грн.;

зобов`язати Головне управління ДФС у Миколаївській області виключити суми нарахувань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , як фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю, а саме: станом на 21.01.2019 року - суму у розмірі 2457, 18 грн., станом на 19.04.2019 року - суму у розмірі 2754, 18 грн, станом на 19.072019 року - суму у розмірі 2754, 18 грн.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача та представника відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Суд клопотання представників сторін задовольнив та ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі рішення Ради адвокатів Миколаївської області від 27.04.2018 року № 146 ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що їй видано Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 001360 від 25 травня 2018 року.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків № 1814020700025 від 14.09.2018 року платник податків - адвокат ОСОБА_1 взята на облік у контролюючих органах 14.09.2018 року за № 12895,.

Згідно із повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску від 14.09.2018 року № 1814028000023, платник єдиного внеску 2907913481 ОСОБА_1 взятий на облік як платник єдиного внеску 14.09.2018 року.

04.10.2018 року ОСОБА_1 сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 820,00 грн. за вересень 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу № 123-Л від 29.10.2018 року позивачка з 01.11.2018 року працює в Колективному підприємстві «Миколаївліфт» на посаді юрисконсульта.

Згідно Реєстру застрахованих осіб КП «Миколаївліфт» з листопада 2018 року по червень 2019 року сплачувало єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 у розмірі .......................

Перебуваючи у трудових відносинах з КП «Миколаївліфт», ОСОБА_1 провадила незалежну професійну діяльність, за результатами якої отримала дохід за грудень 2018 року у сумі 11 000, 00 грн.

ОСОБА_1 сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 4 058,12 грн. за грудень 2018 року.

За результатами проведення незалежної професійної діяльності у квітні та червні 2019 року позивачка отримала сукупний дохід у розмірі 19 600, 00 грн.

Враховуючи переплату ЄСВ за 2018 рік у розмірі 1 460,83 грн., ОСОБА_1 звернулась 16.07.2019 року до ГУ ДФС у Миколаївській області з заявою про зарахування зазначеної суми як часткової оплати єдиного внеску за другий квартал 2019 року. Залишок суми ЄСВ за другий квартал 2019 року у розмірі 2428,55 грн. (3889,38 грн. - 1460,83 грн.) сплачено позивачкою 18.07.2019року, що підтверджується квитанцією № 0.0.1412922056.1.

На підставі даних інтегрованої картки контролюючий орган сформував та надіслав позивачці вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-39751-17 від 22.05.2019 року, згідно з якою позивачці, як фізичній особі, нараховано суму боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 1152, 30 грн відповідно до статті 25 Закону № 2464.

Також, 04.06.2019 року Головне управління ДФС у Миколаївській області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-39751-17, згідно з якою позивачці, як фізичній особі, нараховано суму боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 1292, 41 грн відповідно до статті 25 Закону № 2464.

Вважаючи такі вимоги ГУ ДФС у Миколаївській області протиправними, позивачка звернулась до суду із позовом про їх скасування.

Вирішуючи вказаний спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Окрім того, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - Закон № 2464).

За визначеннями, наведеними в підпункті 14.1.226. пункту 14.1 статті 14 ПК України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

За правилами пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Системний аналіз підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України, статей 4, 7 Закону № 2464 дозволяє прийти до висновку про те, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Для фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, крім фізичних осіб - підприємців віднесених до першої групи платників єдиного податку, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), то мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб складатиме:

з 01 січня 2017 року - 704 грн. (3200 х 22 відсотки);

з 01 січня 2018 року - 819,06 грн. (3723 х 22 відсотки);

з 01 січня 2019 року - 918,06 грн. {4173 х 22 відсотки).

Судом встановлено, що 04.10.2018 року ОСОБА_1 сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 820,00 грн. за вересень 2018 року.

З 01.11.2018 року ОСОБА_1 почала працювати в Колективному підприємстві «Миколаївліфт» на пораді юрисконсульта, що підтверджується наказом № 123-Л від 29.10.2018 року.

Згідно Реєстру застрахованих осіб КП «Миколаївліфт» з листопада 2018 року по червень 2019 року сплачувало єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 у розмірі 22 відсотків.

Тобто, з листопада 2018 року по червень 2019 року КП «Миколаївліфт» щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 в розмірі 22 % від суми нарахованої йому заробітної плати, що перевищує розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Перебуваючи у трудових відносинах з КП «Миколаївліфт», ОСОБА_1 провадила незалежну професійну діяльність, за результатами якої отримала дохід за грудень 2018 року у сумі 11 000, 00 грн.

Крім того, отримавши дохід від адвокатської діяльності ОСОБА_1 сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 4 058,12 грн. за грудень 2018 року та за другий квартал 2019 року у розмірі 2428,55 грн. (3889,38 грн. - 1460,83 грн.), що підтверджується квитанцією № 0.0.1412922056.1.

В даному випадку суд зауважує, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку, згідно з яким в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України).

Оскільки Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності, а із системного аналізу його норм слідує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні вказаного Закону позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що винесені відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) не відповідають критерію «пропорційності», адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивачки, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем, а тому відповідачем протиправно винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2019 року № Ф-39751-17, від 04.06.2019 року № Ф-39751-17.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних вимог покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним вимог про сплату боргу (недоїмки).

Належним способом захисту прав позивачки є визнання оскаржуваних вимог протиправними та їх скасування.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 77, 78, 139, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2019 року № Ф-39751-17 та від 04.06.2019 року № Ф-39751-17, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2019 року № Ф-39751-17 та від 04.06.2019 року № Ф-39751-17.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Миколаївській області виключити суми нарахувань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , як фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю, а саме: станом на 21.01.2019 року - суму у розмірі 2457, 18 грн., станом на 19.04.2019 року - суму у розмірі 2754, 18 грн, станом на 19.072019 року - суму у розмірі 2754, 18 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.09.2019 року.

Суддя Г. В. Лебедєва