Рішення № 84628435, 24.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.004501

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представника позивача Марусяк В. Я .,

представника відповідача Цимбор Н.Я.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814883; 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) з вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 2986 від 19.07.2019 про відмову у призначенні пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати період роботи ОСОБА_2 з 04.07.2001 по 08.04.2009 на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу роботи на посадах державної служби та призначити пенсію відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХII «Про державну службу».

Ухвалою суду від 06.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч вимогам ст. 37 Закону України «Про державну службу» відмовлено у проведенні перерахунку та призначенні пенсії за віком через відсутність стажу на відповідних посадах державної служби. На думку позивача, відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи на державній службі період його роботи з 04.07.2001 по 08.04.2009 на посадах в органах місцевого самоврядування, а тому відмова відповідача перевести її на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправною та такою, що не відповідає чинному законодавству. Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях в засіданні суду.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях поданих в судовому засіданні 24.09.2019. Згідно позиції викладеної у відзиві, відповідач просить відмовити у задоволенні позову з тих мотивів, що період роботи позивача з 04.07.2001 по 08.04.2009 на посадах в органах місцевого самоврядування не відносяться до посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу», і не зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи , який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» до 04.07.2001, тобто до набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», адже ст. 21 вказаного Закону визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевогго самоврядування здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Представник відповідача заперечує позовні вимоги повністю, просить суд відмовити в задоволені позову.

Дослідивши доводи позову, зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно записів трудової книжки з 01.12.1994 призначена на посаду економіста спеціаліста І категорії відділу праці міськвиконкому Львівської міської ради народних депутатів.

ОСОБА_2 свою трудову діяльність розпочала 06.08.1981 з посади економіста Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту.

15.03.1995 позивач приведена до присяги державного службовця згідно розпорядження №79-к від 16.03.1995 , про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці (арк.58 трудової книжки). Посада віднесена до 6-ї категорії посад і присвоєно 13-й ранг державного службовця.

02.12.1996 згідно наказу № 236к від 02.12.1996 позивачеві присвоєно 12-й (дванадцятий) ранг державного службовця.

01.06.2000 згідно наказу №86к від 29.05.2000 переведена на посаду головного спеціаліста з питань туризму відділу зовнішньоекономічних зв`язків та туризму управління економічного розвитку Львівської міської ради народних депутатів. 04.07.2001 вказану посаду згідно Закону України "Про місцеве самоврядування" віднесено до шостої категорії посад служби в органах місцевого самоврядування. Згідно наказу №168к від 07.11.2001 позивач склала присягу посадової особи місцевого самоврядування та їй присвоєно черговий 11 (одинадцятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування.

04.01.2007 згідно наказу №1-к від 04.01.2007 ОСОБА_2 призначено начальником відділу туризму і рекреації управління культури і туризму Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. Згідно наказу №14к від 15.01.2007 присвоєно 10 (десятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії. Посада начальника відділу віднесена до п`ятої категорії посад органів місцевого самоврядування.

З 10.10.2007 працювала головним спеціалістом відділу туризму і рекреації управління культури і туризму , про що свідчить наказ № 226-к від 10.10.2007.

З 04.09.2008 згідно розпорядження міського голови № 875-к від 03.09.2008 переведена на посаду головного спеціаліста відділу житлового господарства Галицької районної адміністрації Львівської міської ради. З вказаної посади позивача було звільнено 08.04.2009 згідно розпорядження Галицької районної адміністрації №52-к від 08.04.2009.

09.04.2009 ОСОБА_2 прийнята на посаду головного спеціаліста відділу мистецтв та туризму управління культури і туризму Львівської обласної державної адміністрації згідно наказу № 51-к від 09.04.2009. Вказаним наказом їй присвоєно 10 ранг державного службовця.

25.11.2010 звільнена з вищезазначеної посади та переведена на роботу до управління розвитку туризму та курортів Львівської облдержадміністрації на підставі наказу № 213-к від 26.11.2010.

26.11.2010 прийнята на посаду головного спеціаліста відділу туризму управління розвитку туризму та курортів Львівської обласної державної адміністрації (наказ № 05-к від 26.11.2010).

За розпорядженням № 2091015-11 від 21.03.2011 призначена на посаду заступника начальника управління - начальника відділу туризму управління розвитку туризму та курортів Львівської обласної державної адміністрації.

Згідно наказу №29-к від 24.03.2011 присвоєно 9 (дев`ятий) ранг державного службовця, посада якого віднесена до V категорії класифікації посад.

03.11.2011 позивач прийнята на посаду начальника управління туризму та курортів головного управління з питань туризму та євроінтеграції, зовнішніх зв`язків та інвестицій Львівської обласної державної адміністрації (наказ №39-к від 02.11.2011).

15.03.2012 переведена на посаду заступника начальника управління начальника відділу туризму управління туризму та курортів головного управління з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв`язків та інвестицій Львівської обласної державної адміністрації.

30.11.2012 ОСОБА_2 призначена в.о. заступника начальника головного управління - начальника управління туризму та курортів головного управління з питань туризму євроінтеграції, зовнішніх зв`язків та інвестицій Львівської обласної державної адміністрації.

02.01.2013 призначена на посаду заступника директора департаменту начальника управління туризму та курортів департаменту міжнародного співробітництва та туризму обласної державної адміністрації (розпорядження голови облдержадміністрації №547/018-12 від 29.12.2012).

31.08.2015 за розпорядженням голови облдержадміністрації № 595/0/8-15 від 21.08.2015 року звільнена з вказаної посади за власним бажанням.

З 01.09.2015 прийнята на посаду завідувача ТІЦ Львівського інституту економіки та туризму згідно наказу №426-к від 03.07.2015 року, де працює і по даний час.

Згідно довідки № 26-185/0/2-19 від 14.06.2019, виданої начальником управління туризму та курортів Львівської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 має стаж державної служби, який на дату звільнення з посади заступника директора департаменту - начальника управління туризму та курортів департаменту міжнародного співробітництва та туризму Львівської обласної державної адміністрації, відповідно до записів у трудовій книжці, станом на 31.08.2015 становить 20 років 8 місяців З0 днів.

12.07.2019 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення їй пенсії як особі, яка відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015, а саме зазначала, що відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень вона має право на призначення пенсії державного службовця, яка станом на 01.05.2016 не працювала на посаді державної служби і має не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення №2986 від 19.07.2019 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015.

Листом № 1466/03-07 від 22.07.2019 відповідач прийняв Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» №2986 від 19.07.2019.

Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 є відсутність, на думку відповідача, у ОСОБА_2 станом на 01.05.2016 стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" №3723 -XII від 16.12.1993, право на призначення пенсії за нормами Закону України "Про державну службу" №899-VIII від 10.12.2015. Оскільки період її роботи з 04.07.2001 по 08.04.2009 на посадах в органах місцевого самоврядування не відноситься до посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України " №3723 -XII від 16.12.1993 і не зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 вказаного Закону.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулася до суду із цим позовом.

При прийнятті рішення, суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних,

економічних та соціальних умов реалізації громадянами України

права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус

державних службовців, які працюють в державних органах та їх

апараті (далі - Закон № 3723-XII).

Закону України «Про державну службу» № 899-VIII від 10.12.2015 визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях (далі - Закон № 899-VIII).

Закон № 3723-XII втратив чинність на підставі Закону № 889-VIII

від 10.12.2015, крім статті 37, що застосовується до осіб,

зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII

від 10.12.2015.

Право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII можливе за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», жінкам, які досягни пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема жінки, які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року при досягненні ними віку 58 років 6 місяців.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 899-VIII стаж державної служби за періоди роботи до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Аналізуючи вищенаведені норми обчислення стажу державної служби за період роботи до 01.05.2016, до моменту вступу в дію Закону України «Про державну службу» №899-VIII, здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.

Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком № 283.

Згідно п. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493 від 07.06.2001.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про місцеве самоврядування» до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться посади спеціалістів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад; до шостої категорії посад - начальники секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських рад.

Аналогічна позиція повністю узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними в постановах від 10.05.2018 у справі №351/1792/17 та від 26.06.2018 у справі № 735/939/17.

Як вже зазначалося раніше, ОСОБА_2 працювала на посаді головного спеціаліста з питань туризму відділу зовнішньоекономічних зв`язків та туризму управління економічного розвитку Львівської міської ради народних депутатів з 01.06.2000 по 03.01.2007, начальником туризму і рекреації управління культури і туризму Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради з 04.01.2007 по 10.10.2007, головним спеціалістом відділу туризму і рекреації управління культури і туризму з 10.10.2007 по 03.09.2008, головним спеціалістом відділу житлового господарства Галицької районної адміністрації Львівської міської ради з 04.09.2008 по 09.04.2009.

Таким чином, як вбачається з наведеного, посади, які ОСОБА_2 займала у оспорюваний період роботи, а саме 04.07.2001 по 08.04.2009 відносяться до посад в органах місцевого самоврядування. А отже, відповідно до п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 899-VIII мають бути зараховані до стажу державної служби за періоди роботи до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №899-VIII від 10.12.2015.

У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від № 2986 від 19.07.2019 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" зазначено, що з 1 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" №899-VIII, яким передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців. Статтею 3 вказаного Закону№ 899-VIII визначено органи, на які поширюється дія цього Закону та посади, на які його дія не поширюється.

Згідно з ч.3 ст. 3 Закону України "Про державну службу" № 899-VIII дія вказаного Закону не поширюється, зокрема, на посадових осіб місцевого самоврядування, як зазначено у оскаржуваному рішенні.

Таким чином, відповідач застосовує до спірних правовідносин закон, який не діяв у вказаний період.

Крім того, у Законі України "Про державну службу" №899-VIII, зокрема у ч.3 ст. 3, на яку посилається у своєму рішенні № 2986 від 19.07.2019 відповідач, не йдеться про посадових осіб місцевого самоврядування, а про членів Кабінету Міністрів, перших заступників та заступників міністрів. Тому вказане твердження відповідача є безпідставним.

Суд приходить до переконання, що за період роботи 04.07.2001 по 08.04.2009 на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби, у зв`язку з чим відмова відповідача у зарахуванні цього періоду до стажу державної служби та призначені пенсії держаного службовця є протиправною.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задоволити повністю.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язати вчинити дії,- задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 2986 від 19.07.2019 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10; код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати період роботи ОСОБА_2 з 04.07.2001 по 08.04.2009 на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу роботи на посадах державної служби та призначити пенсію відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХII «Про державну службу».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10; код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення складено та підписано 30 вересня 2019 року.