Рішення № 84628240, 01.10.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2109/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградської області про скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-150392-52 від 15.08.2019 на суму 23785,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він з 16.04.2015 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Однак, з 29.04.2017 р. по теперішній час проходить військову службу в ЗСУ за контрактом. При цьому, відповідно до ч.7 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та/або введення воєнного стану. Однак, 15.08.2019 року позивач поштою отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф150392-52 від 15.08.2019 року, якою йому визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 23785,08 грн. Позивач стверджує, що з 29.04.2017 р. проходив військову службу та не проводив підприємницької діяльності, як фізична особа-підприємець. Тому, з винесеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2019 р. №Ф-150392-52 він не згоден, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.26-27), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначивши, що платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, незалежно від фінансового стану платника. Позивач, в розумінні норм Закону №2464 був платником єдиного соціального внеску, як фізична особа-підприємець. Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2019 р. №Ф-150392-52 сформована Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає положенням вказаного вище закону. Крім того, відповідно до пункту 9 прим. 2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 під час особливого періоду, визначеного Законом України від 21.10.1993 №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, зокрема фізичні особи-підприємці, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь час їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону №2464, якщо вони не є роботодавцями. Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів такою особою протягом 10 днів після її демобілізації. При цьому положення Закону №2464 не містять норми щодо звільнення від сплати єдиного внеску фізичної особи - підприємця, прийнятої на військову службу за контрактом. Отже, на думку відповідача фізичні особи - підприємці, призвані до Збройних Сил України у зв`язку з мобілізацією, на особливий період, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, на весь строк їх військової служби звільняються від сплати єдиного внеску, проте фізичні особи - підприємці, прийняті на військову службу за контрактом, не звільняються від його сплати за себе.

У відповідності до п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.ст.257, 262 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з таких підстав.

ОСОБА_1 16.04.2015 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник єдиного внеску. Державна реєстрація припинення його підприємницької діяльності відбулася 14.08.2019 року (а.с.19-20).

Судом встановлено, що відповідно до інтегрованої картки платника податків, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 31.07.2019 року, становить 23785,08 грн. (а.с.29-30).

ГУ ДФС у Кіровоградській області сформовано вимогу №Ф-150392-52 від 15.08.2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 23785,08 грн., нарахованого ОСОБА_1 станом на 31.07.2019 року за даними інформаційної системи органу доходів і зборів (а.с.5).

Відповідно до інтегрованої картки платника встановлено, що недоїмка, на суму якої контролюючим органом сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) утворилась, починаючи з 2017 року у зв`язку із несплатою позивачем мінімального страхового внеску, що сплачується фізичними особами-підприємцями станом на 31.07.2019 на загальну суму 23785,08 грн.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах України з 29.04.2017 р. у Військовій частині В0213 та за контрактом з 08.11.2017 р. по теперішній час, що підтверджується військовим квитком (а.с.6-8).

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VІ (надалі - Закон №2464-VІ).

Відповідно до п.п.2, 6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.4 ст.4 Закону №2464-VI).

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону №2464-VI у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Статтею 7 Закону №2464-VІ визначено базу нарахування єдиного внеску.

Згідно п.п.2, 3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону (у редакції, яка діяла до 01.01.2018 року) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VIII, який набрав чинності з 01.01.2018 року) платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Згідно ч.12 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Таким чином, підставою для винесення вимоги є наявність недоїмки з єдиного соціального внеску.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Позивач обґрунтовує адміністративний позов тим, що він не є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки в період з 29.04.2017 по теперішній час проходить військову службу у Збройних Силах України.

Частиною 2 статті 2 Закону №2464-VI встановлено, що виключно Законом №2464 визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Відповідно до абзаців 7, 8 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Отже, у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" фізичні особи-підприємці та роботодавці (у т.ч. військові частини, які виплачують військовослужбовцям грошове забезпечення) розглядаються як окремі платники єдиного внеску. Фізичні особи-підприємці, які одночасно проходять військову службу, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання звітності за себе як фізичні особи - підприємці.

Пунктом 9-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI встановлено, що під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями.

Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа - підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв`язку з виконанням обов`язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).

Якщо платник єдиного внеску має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, його зобов`язання, визначені підпунктами 1 (крім сплати єдиного внеску), 2, 3, 4, 5, 6, 10, 12 частини другої статті 6 цього Закону, здійснює така уповноважена особа.

Єдиний внесок, що був нарахований уповноваженою особою з таких виплат, сплачується до бюджету демобілізованою фізичною особою - підприємцем протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому демобілізована фізична особа - підприємець у заяві, передбаченій у цьому пункті, зазначає дані про нарахований єдиний внесок на суму таких виплат уповноваженою особою протягом строку військової служби фізичної особи - підприємця.

Звітність про нарахований єдиний внесок протягом строку військової служби фізичної особи - підприємця уповноваженою особою на суми виплат найманим працівникам та іншим особам подається демобілізованою фізичною особою - підприємцем у порядку та строки, встановлені цим Законом, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених цим Законом.

Цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17.03.2014 №303 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію", та протягом усього особливого періоду.

Під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" для платників єдиного внеску, визначених у статті 4 цього Закону, призваних на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їхньої військової служби зупиняється застосування норм статті 25 цього Закону.

Підставою для такого зупинення є копія військового квитка або копія документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, яка подається до органів доходів і зборів цим державним органом протягом десяти днів після її мобілізації.

Згідно з абзацом 2 пункту 7 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, протягом особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та на весь період незаконного позбавлення волі на території проведення антитерористичної операції платники, визначені підпунктами 3, 4, якщо вони не є роботодавцями, та підпунктом 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, звільняються від виконання своїх обов`язків: у разі призову на військову службу під час мобілізації або залучення до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - з першого календарного дня місяця призову на військову службу під час мобілізації платника до останнього календарного дня місяця, в якому платника було демобілізовано або завершено його лікування (реабілітацію).

При цьому положення Закону №2464-VI та Інструкції не містять норми щодо звільнення від сплати єдиного внеску фізичної особи-підприємця, прийнятої на військову службу за контрактом.

Крім того, суд зазначає, що позивач не звертався з відповідною заявою про звільнення від сплати єдиного внеску до контролюючого органу. До того ж, до органів доходів і зборів не подавались відповідним державним органом копія військового квитка або копія документа, із зазначенням даних про призов позивача на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у зв`язку з чим відсутні підстави для зупинення застосування норм статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Суд зауважує про необхідність розмежування поняття "призов на військову службу" та "прийняття на службу в добровільному порядку (за контрактом)", оскільки ці поняття не є тотожними та розмежовані Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок та військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Стаття 2 Закону №2232-XII встановлює, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частина 6 статті 2 Закону №2232-XII визначає види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже проходження військової служби за контрактом є добровільним волевиявленням особи, тобто особа, що укладає контракт, не призивається на військову службу, а приймається на таку службу за її власним бажанням.

З системного аналізу вимог чинного законодавства України суд дійшов висновку, що фізичні особи - підприємці, призвані до Збройних Сил України у зв`язку з мобілізацією, на особливий період, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, на весь строк їх військової служби звільняються від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проте фізичні особи - підприємці, прийняті на військову службу за контрактом, не звільняються від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за себе.

За таких обставин суд погоджується з доводами відповідача, що якщо фізична особа - підприємець проходить військову службу за контрактом, то вона зобов`язана своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи встановлені обставини, а також наведені норми законодавства України, суд дійшов висновку, що Головне управління ДФС у Кіровоградській області правомірно, на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства України, сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 серпня 2019 №Ф-150392-52 у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у позивача станом на 31.07.2019 р.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваного рішення.

Судові витрати сторонами не понесені.

Керуючись ст.ст.132, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградської області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ 39393501) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина