Рішення № 84628190, 30.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2019 року № 320/3771/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

за участі: секретаря судового засідання Шашко А.С.,

представника позивача - не з`явився,

представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Київській області від 13.06.2019 № 1274 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи- платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ),

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області стосовно винесення наказу від 13.06.2019 № 1274 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )" (з урахуванням заяви про зміну відповідача).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки прийнятий поза межами повноважень податкового органу та не у спосіб, і не на підставі чинного законодавства. Позивач зазначає, що копію наказу про проведення перевірки було отримано лише після її проведення, чим не було дотримано вимог п.79.2 ст. 79 ПК України щодо завчасного повідомлення про проведення перевірки. Також, ОСОБА_1 переконаний, що у податкового органу були відсутні підстави для проведення перевірки, передбачені підпунктами 78.1.1, 781.1.2 та 78.1.13 статті 78 ПК України, на які відповідач посилається у наказі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, в якому зазначив, що дії посадових осіб відповідача щодо призначення документальної позапланової перевірки позивача на підставі наказу від 13.06.2019 № 1274, є правомірними та обґрунтованими. Пояснено, що ОСОБА_1 відмовився від надання відповіді на запит податкового органу, та за період з 01.01.2012 по 31.12.2018 не подавав декларацій про майновий стан і доходи, що у сукупності стало підставою для проведення перевірки. Звернув увагу, що копію оскаржуваного наказу направлено позивачу засобами поштового зв`язку 13.06.2019, однак, станом на 02.07.2019 будь-яких документів, які стосуються предмету перевірки, платником податків не надано.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 вжито заходи забезпечення позову.

Зупинено дію наказу Головного управління ДФС у Київській області від 13.06.2019 № 1274 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )" до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Заборонено Головному управлінню ДФС у Київській області виносити податкові повідомлення-рішення за наслідками перевірки, проведеної на підставі наказу від 13.06.2019 № 1274 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи- платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )" до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Ухвалою суду від 22.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

У судове засідання, призначене на 23.09.2019, прибув представник відповідача та заперечив проти задоволення адміністративного позову. Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з`явився, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без його участі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, наказом Головного управління ДФС у Київській області від 13 червня 2019 року №1274 прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з 21 червня 2019 року, терміном 5 робочих днів.

Надалі, наказом Головного управління ДФС у Київській області від 27 червня 2019 року №1377, прийнято рішення про продовження строку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з « 01» липня 2019 року на 2 робочих дні.

Перевірка призначена з метою перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажем об`єктів нерухомого майна за період з 01.01.2012 по 31.12.2018.

Судом встановлено та підтверджується змістом оскаржуваного наказу, що перевірка підлягає проведенню на підставі п.п.78.1.1, п.п.78.1.2. п.п.78.1.13 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами.

На думку ОСОБА_1 , наказ від 13 червня 2019 року №1274 виданий не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачений законодавством України, у зв`язку із чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підстави для проведення документальної позапланової перевірки визначені в пункті 78.1 статті 78 ПК України.

Так, згідно з пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Окрім того, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 названого Кодексу.

При цьому, відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Цю позицію підтримано в постановах Верховного Суду від 17.01.2018р. у справі №1570/7146/12, від 06.03.2018р. у справі № 805/2307/17-а, від 05.05.2018р. справа № 810/3188/17, від 02.05.2018р. справа № 804/3006/17.

В постановах Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі N 21-425а14 та від 9.02.2016 у справі N 826/5689/13-а визначено наступну правову позицію: "нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої."

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що проведення документальної позапланової невиїзної перевірки тривалістю 5 робочих днів розпочалося з 21.06.2019, в той час, як наказ та повідомлення про проведення такої перевірки, позивач станом на 21.06.2019, не отримав. Тобто, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення, платник не був ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Доказів отримання позивачем наказу від 13.06.2019 № 1274 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 " до початку проведення перевірки відповідачем суду не надано. Позаяк, судом витребовувались зазначені докази, однак такі не були надані відповідачем без зазначення поважних причини.

До того ж, стосовно визначених в оскаржуваному наказі підстав для проведення позапланової документальної перевірки, суд зазначає наступне.

З дослідження наказу від 13.06.2019 № 1274 Головного управління ДФС у Київській області з`ясовується, що призначення перевірки ґрунтується на підпунктах 78.1.1., 78.1.2, 78.1.13 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Так, відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Це означає, що необхідною передумовою для призначення перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України є ненадання пояснень та документального підтвердження платником податків на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

З цього приводу судом встановлено, що на адресу ОСОБА_1 надійшов лист ГУ ДФС у Київській області від 15.02.2019 № 3978/Д/10-36-13-03 «Про надання інформації та їх документального підтвердження».

У відповідь, ОСОБА_1 , в порядку та строки визначені ПК України, було надано пояснення, зокрема враховуючи положення абз.6 п. 73.3 ст. 73 ПК України, відмовлено в наданні інформації та копій витребуваних документів, оскільки платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на запит складений з порушенням вимог, викладених у абзацах 1-5 п.73.3 ст. 73 ПК України.

Судом встановлено, що у своєму запиті контролюючий орган жодним чином не посилався на встановлення будь-яких конкретних порушень податкового законодавства. Крім того, здійснює посилання на інформацію, яка стала підставою для направлення письмового запиту, отриману з державних реєстрів, інформаційних баз ГУ ДФС у Київській області без будь-якої чіткої конкретизації змісту та предмету вказаної інформації.

Однак, норми ПК України закріплюють, що запит податкового органу повинен ґрунтуватися виключно на інформації, яка отримана в передбаченому законом порядку, та на конкретних юридичних фактах, якими встановлено порушення податкового законодавства з боку платника податків. Запит не може ґрунтуватися на припущеннях та інформації, яка міститься в базах даних ДФС і призначена суто для внутрішнього використання працівниками органів ДФС.

У даному випадку, контролюючий орган не навів жодних письмових доказів, отриманих в передбаченому законодавством порядку, на підтвердження факту ймовірного порушення податкового законодавства, а тому, посилання в оскаржуваному наказі на підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, не базується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Тобто, необхідною передумовою для призначення перевірки на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України є законодавчо встановлений обов`язок фізичної особи (платником податків) здійснювати подання в установлений законом строк податкових декларацій, розрахунків, звіту про контрольовані операції або документацію з трансферного ціноутворення.

У цьому контексті, суд зазначає, що згідно статті 179 Податкового кодексу України платник податку на доходи фізичних осіб зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 179.2 цього розділу обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи:

- від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

- виключно від одного податкового агента незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом;

- від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до нього розділу;

- у вигляді об`єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу;

- зазначені у пунктах 167.2 - 167.4 статті 167 цього Кодексу, крім випадків, коли декларування таких доходів прямо передбачено відповідними нормами цього розділу;

- зазначені у підпункті "є" пункту 176.1 статті 176 цього Кодексу від двох і більше податкових агентів, і при цьому загальна річна сума оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) такими податковими агентами не перевищує ста двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Таким чином, положення п. 179,2 ст. 179 Податкового кодексу України щодо необхідності подачі платником податку на доходи фізичних осіб річної декларації про майновий стан та доходи, не застосовуються у випадку отримання доходів від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу.

У зв`язку з чим, відсутня необхідність фізичній особі-резиденту подавати річну декларацію про майновий стан і доходи, в разі, коли вони повністю отримані від операцій з продажу нерухомого майна.

Вказана обставина свідчить, що п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України, не може бути правомірною підставою для проведення позапланової документальної перевірки позивача.

Відповідно до приписів п.п.78.1.1 з п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Відповідно до п.п. 14.1.180. п.14.1 ст.14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

У ході судового розгляду судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що ОСОБА_1 , не зареєстрований як фізична-особа підприємець, та не здійснює підприємницької діяльності. Відповідно, відсутні особи, яким він міг би виплачувати оподатковуваний дохід, та відповідно, позивач не є та не може бути податковим агентом.

За таких обставин, податковий орган не мав законних підстав для проведення перевірки на підставі приписів п.п.78.1.1 з п.78.1 ст.78 ПК України.

Окрім цього, суд звертає увагу, що в оскаржуваному наказі контролюючий орган, всупереч встановленим статтею 102 ПК України положенням, здійснює перевірку діяльності фізичної особи ОСОБА_1 терміном понад 1095 днів, а саме за період з 01.01.2012 по 31.12.2018.

Доводячи правомірність своїх дій у частині терміну призначення перевірки, відповідач стверджує, що керувався приписами п.п. 102.2.1 п.102.2 ст. 102 ПК України, яким передбачено, що грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано.

Суд зазначає, що не погоджується із такими доводами відповідача, пояснюючи це наступним.

Так, п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, винятком, яким встановлено, відсутність строку давності для проведення перевірки контролюючим органом, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, є обставина, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано взагалі.

Суд звертає увагу, що у позивача відсутній обов`язок щодо подання декларації, що регламентується положенням п.179.2 ст. 179 Податкового кодексу України, за яким відсутня необхідність фізичній особі-резиденту подавати річну декларацію про майновий стан і доходи, в разі, коли вони повністю отримані від операцій з продажу нерухомого майна. Відтак, суд вважає, що податковий орган повинен дотримуватись загальних строків давності, визначених статтею 102 ПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ від 13.06.2019 № 1274 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ", прийнято з порушенням визначеної ПК України процедури, а саме без належного його вручення платнику податків, а також із зазначенням у ньому підстав для проведення перевірки, які не обґрунтовуються правовим чином.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність дій відповідача, а відтак позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2305,20 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 15.07.2019 (а.с. 2).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Київській області від 13.06.2019 № 1274 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи- платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )".

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області стосовно винесення наказу від 13.06.2019 № 1274 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )".

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області судовий збір у розмірі 2305 (дві тисячі триста п`ять) 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата складення і підписання повного тексту рішення - 30 вересня 2019 р.