Рішення № 84628144, 18.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2019 року № 320/3748/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Барчук Д.І.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та стягнення шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області по складанню та надсиланню ОСОБА_1 вимоги від 08 травня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) №Ф-119665-53 зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на суму 31178,21 грн.;

- скасувати вимогу від 08 травня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) №Ф-119665-53 зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на суму 31178,21 грн.;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області повернути ОСОБА_1 надміру сплачену суму єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн.;

- стягнути з Державної фіскальної служби України спричинену ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.;

- стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області спричинену ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області відкликати з виконання вимогу від 08 травня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) №Ф-119665-53 зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на суму 31178,21 грн.;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 з урахуванням відсутності такої реєстрації у якості ФОП та відсутності будь-яких заборгованостей зі сплати єдиного внеску;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області утриматись від складання на досилання ОСОБА_1 вимог про сплату боргу з єдиного соціального внеску з підстав реєстрації як ФОП та за періоди не отримання доходу як особа, що проводить незалежну професійну діяльність - адвокат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана податкова вимога прийнята безпідставно, оскільки позивач не має статусу фізичної особи-підприємця, не є самозайнятою особою у розумінні закону, а тому обов`язок з нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у нього відсутній. Позивач зазначає, що він працює на посаді головного юрисконсульта в Приватному підприємстві "Люкс - Дент - Компані" яке, як роботодавець щомісяця сплачує за нього єдиний соціальний внесок. Позивач наголошує на тому, що своє право на зайняття адвокатською діяльністю самостійно не реалізовує. Крім того, позивач звертає увагу суду, що оскаржувана вимога є четвертою незаконно винесеною податковою вимогою на його ім`я податковим органом, три попередні були оскаржені ним в адміністративному порядку та за результатом розгляду скарг Державною фіскальною службою України - скасовані. З приводу повернення помилково сплаченої суми ЄСВ за 2017 рік, позивач зазначає, що не знав у 2017 році про те, що підприємство на якому він працює сплатило за нього ЄСВ у зв`язку з чим, отримавши від податкового органу повідомлення про заборгованість, самостійно його оплатив. На підставі викладеного, позивач вважає, що податковий орган систематично грубо порушує його права, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, - Головне управління ДФС у Київській області, позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що відповідно до витягу з АІС "Податковий блок" позивач зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, у зв`язку з чим він зобов`язаний до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, сплачувати не менше ніж 2457,18 грн. Якщо ж позивач не отримує дохід або отримує його у розмірі меншому ніж мінімальний страховий внесок, то він зобов`язаний сплачувати ЄСВ у розмірі 819,06 грн. на місяць та 2457,18 грн. відповідно на квартал. Відповідач зазначає, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків станом на 31.07.2019 у позивача накопичена заборгованість по єдиному соціальному внеску у розмірі 15655,67 грн. Відповідач стверджує, що вимога про сплату боргу з єдиного соціального внеску сформована та надіслана позивачу у відповідності до норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Крім того, відповідач зазначив, що заявляючи вимогу про стягнення моральної шкоди, позивач, у позовній заяві не вказав, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно та з яких міркувань він виходив визначаючи її розмір і якими доказами це підтверджується, а додав лише виписки з медичної картки амбулаторного хворого, які жодним чином не підтверджують того, що вказані у ній хвороби були спричинені внаслідок дій податкового органу, а також не обґрунтовують розмір відшкодувань моральної шкоди.

Відповідач, - Державна фіскальна служба України, позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що заявляючи вимогу про стягнення моральної шкоди, позивач, у позовній заяві не вказав, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно та з яких міркувань він виходив визначаючи її розмір і якими доказами це підтверджується, а додав лише виписки з медичної картки амбулаторного хворого, які жодним чином не підтверджують того, що вказані у ній хвороби були спричинені внаслідок дій податкового органу, а також не обґрунтовують розмір відшкодувань моральної шкоди.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, та призначено судове засідання на 18.09.2019.

У судове засідання, призначене на 18.09.2019, з`явився позивач.

Під час розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів 08.05.2019 ГУ ДФС у Київській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-119665-53, якою контролюючий орган зобов`язав позивача погасити наявну у нього недоїмку з єдиного соціального внеску, розмір якої відповідно до інформаційних систем контролюючого органу становить 31178,21 грн.

03 червня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку одержав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2019 №Ф-119665-53, якою його зобов`язано погасити недоїмку зі сплати єдиного внеску, розмір якої становить 31178,21 грн.

Не погоджуючись з зазначеною вимогою з тих підстав, що ОСОБА_1 не має статусу фізичної особи-підприємця, не є самозайнятою особою у розумінні закону, отже й не має обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області по складанню та надсиланню позивачу вимоги від 08 травня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) №Ф-119665-53 зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на суму 31178,21 грн. та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст.1 Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно ч. 2 та 3 ст. 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Приписами п. 2. п. 1 ст. 7 Закону передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно п. 4 ст. 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст. 25 Закону здійснюють органи державної виконавчої служби України.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі - Інструкція №449).

Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції №449).

Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

За визначенням пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно п. 63.1, 63.2 ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 63.5 ст. 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи-платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Разом з тим, згідно п. 65.2 ст. 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, що передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про адвокатуру" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Системний аналіз наведених норм доводить, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема адвокати. Разом з тим, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №820/1538/17.

У випадку несвоєчасного нарахування та/або сплати платником сум єдиного внеску, він обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (свідоцтво №817/10, видане 26.09.1995 Київською обласною КДКА).

Водночас, позивач офіційно працює на посаді головного юрисконсульта в Приватному підприємстві "Люкс - Дент - Компані".

Роботодавець, згідно довідок підприємства про сплату ЄСВ протягом 2017 - 2018 років та січня - березня 2019 року щомісячно нараховував та сплачував за позивача єдиний соціальний внесок в розмірі не менше мінімального.

Вказані обставини виключають обов`язок позивача по сплаті єдиного внеску як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема, у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою. Оскільки, як вже зазначалося вище, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

При цьому, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи.

Не є підставою для сплати єдиного соціального внеску і перебування позивача на обліку в органах фіскальної служби, з огляду на те, що взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Кваліфікуючою ознакою для сплати єдиного соціального внеску самозайнятою особою є саме отримання такою особою доходу від такої діяльності. У зв`язку з цим суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач повинен сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від отримання прибутку.

Податковим органом не надано суду доказів того, що позивач, будучи найманим працівником, отримував інший дохід від безпосереднього зайняття адвокатською діяльністю.

Зважаючи на те, що позивач не проводив самостійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від адвокатської діяльності, суд дійшов висновку про безпідставність прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області повернути ОСОБА_1 надміру сплачену суму єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено позивачем у судовому засіданні, у квітні 2018 року ОСОБА_1 було помилково єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 8448,00 грн. на рахунок Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, оскільки на момент оплати він не знав, що підприємство на якому позивач офіційно працевлаштований сплатило зазначену суму за нього.

Факт сплати позивачем єдиного соціального внеску за 2017 рік підтверджується копією квитанції № ПН2822 від 24.04.2018.

Факт оплати роботодавцем ЄСВ за ОСОБА_1 , за 2017 рік підтверджується довідкою Приватного підприємства "Люкс-Дент-Компані" від 20.03.2019 вих.№3/03-19.

З матеріалів справи вбачається, що 04.05.2019 позивачем було подано до ГУ ДФС у Київській області заяву про повернення надміру сплачених сум з єдиного внеску, в якій він просив податковий орган повернути йому помилково сплачені гроші в рахунок сплати ЄСВ у сумі 8448,00 грн.

До зазначеної заяви позивачем була додана копія квитанції № ПН2822 від 24.04.2018.

Розглянувши звернення позивача, податковий орган, листом від 10.06.2019 №2214/10-36-53, відмовив ОСОБА_1 у поверненні надміру сплачених сум з єдиного внеску.

За приписами ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 затверджений Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань (далі - Порядок № 1146).

Цей Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Дія цього Порядку не поширюється на: 1) відшкодування податку на додану вартість; 2) повернення авансових платежів (передоплати), помилково та/або надміру внесених платниками податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім`я відповідних органів ДФС, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів до/або під час митного оформлення, та грошової застави; 3) повернення помилково та/або надміру перерахованих (унесених) платниками коштів, сплачених шляхом надання при митному оформленні податкового векселя; 4) повернення суми акцизного податку, внесеної в рахунок погашення податкових векселів; 5) виконання рішень судів щодо безспірного списання коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів.

Згідно з положеннями п.5-8 Порядку повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються:

1) на поточний рахунок платника податку в установі банку;

2) на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету;

3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку;

4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку;

5) поштовим переказом через підприємства поштового зв`язку;

6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:

на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві;

банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань (крім грошових зобов`язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

У разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

- висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

- два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку;

- три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи ДФС, місцеві фінансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1242 (із змінами).

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган ДФС у строк не пізніше ніж за дев`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.

Тобто, законодавчо встановленою умовою повернення коштів, вказаних в позовній заяві, є ухвалення контролюючим органом висновку про повернення надмірно сплачених платежів.

З урахуванням того, що фактично предмет даної позовної вимоги зводиться до протиправної бездіяльності Головного управління ДФС у Київській області щодо складення висновку про повернення надміру сплачених коштів, з метою повного, всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених грошових зобов`язань по сплаті єдиного соціального внеску в розмірі 8448,00 грн. з Державного бюджету України та направити такий висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 з урахуванням відсутності такої реєстрації у якості ФОП та відсутності будь-яких заборгованостей зі сплати єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Підпунктом 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України, з метою реалізації підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Порядок №422).

Відповідно до абзаців шостого - чотирнадцятого пункту 2 Розділу I Порядку №422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю.

Облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників.

Облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку.

Оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).

Первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску.

Перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок.

Відповідно до абзаців першого - другого пункту 5 Розділу I Порядку №422 контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Абзацами п`ятим - шостим пункту 5 Розділу I Порядку №422 визначено, що у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Отже, з наведеного слідує, що відображення податковим органом в інтегрованих картках платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань спричиняють правові наслідки саме для платника податку, оскільки від правомірності таких дій фактично залежить фінансовий стан платника податків у розрізі розрахунків із бюджетом, зокрема, щодо наявності та вірного розрахунку заборгованості перед бюджетом з урахуванням періоду її виникнення.

Як було зазначено позивачем у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, недоїмка по єдиному соціальному внеску виникла на підставі щоквартальних нарахувань по ЄСВ в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця.

При цьому згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа - підприємець.

Крім того, судом встановлено, що Державною фіскальною службою України, за результатом розгляду скарги позивача на попередньо винесену податку вимогу, було зобов`язано Головне управління ДФС у Київській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 з урахуванням відсутності такої реєстрації у якості ФОП.

Однак, не зважаючи на рішення Державної фіскальної служби України №17842/6/99-99-11-05-02-75 від 15.04.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області не було вчинено такі дії, а було сформовано спірну податкову вимогу від 08.05.2019 №Ф-119665-53.

Враховуючи, прийняте Державною фіскальною службою України рішення, а також скасування судом спірної податкової вимоги від 08.05.2019 №Ф-119665-53, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу та зобов`язати відповідача привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 з урахуванням відсутності такої реєстрації у якості ФОП та відсутності будь-яких заборгованостей зі сплати єдиного внеску.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області утриматись від складання на досилання ОСОБА_1 вимог про сплату боргу з єдиного соціального внеску з підстав реєстрації як ФОП та за періоди не отримання доходу як особа, що проводить незалежну професійну діяльність - адвокат, суд виходить з того, що визнавши протиправною та скасувавши вимогу про сплату боргу, яка фактично й означала подвійне податкове навантаження, суд прямо вказав державному органу на протиправність такого підходу у його роботі.

Наявність таких висновків суду саме по собі виконує дисциплінуючу функцію стосовно учасника справи, позаяк суб`єкт владних повноважень у будь-якому разі зобов`язаний діяти виключно в межах закону та власних повноважень.

Слід зазначити, що суд не може достовірно спрогнозувати можливість порушення відповідачем прав позивача у подальшому, оскільки вони можуть і не мати місця у майбутньому.

Таким чином, суд не застосовує вказаний позивачем спосіб захисту "на майбутнє", оскільки недопустимість вищезазначених дій податкового органу чітко вбачається зі змісту рішення.

Враховуючи зазначене, вказана вимога не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди у загальному розмірі 150 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходячи із загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як убачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, моральну шкоду позивач вимагає у зв`язку з систематичним надсиланням Головним управлінням ДФС у Київській області безпідставних податкових вимог, а також шаблонних рішень Державної фіскальної служби України на скарги позивача на зазначені податкові вимоги.

Разом з цим, суд зазначає, що доводи позивача про завдання йому моральних страждань, у зв`язку з зазначеними обставинами, жодними доказами, під час розгляду справи, підтверджені не були.

Стверджуючи про те, що внаслідок надсилання безпідставних вимог та шаблонних рішень податкового органу позивачу було завдано моральну шкоду, останнім не доведено факту наявності будь-яких обставин, що свідчили б про перенесені душевні та/або фізичні страждання та їх природу; приниження честі та гідності позивача або його ділової репутації.

Таким чином суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується, а судом не встановлено наявність причинного зв`язку між протиправними діями відповідачів, які полягають у систематичному надсиланні податкових вимог, прийняття рішень за результатами розгляду скарг та душевними стражданнями, про які стверджує позивач. Суд також враховує, що позивач не надав жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди у загальній сумі 150 000,00 грн.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у загальному розмірі 150 000,00 грн., задоволенню не підлягають.

Крім того, суд також відмовляє у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області відкликати з виконання вимогу від 08 травня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) №Ф-119665-53 зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на суму 31178,21 грн., оскільки жодних доказів направлення до органів виконавчої служби податкової вимоги на виконання, позивачем суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, зазначеною нормою, законодавець визначає обов`язок суб`єкта владних повноважень аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що в даному випадку податковий орган, який є суб`єктом владних повноважень, не надав суду жодних доказів та пояснень на спростування тверджень позивача, а його доводи, викладені у відзиві на позовну заяву не узгоджується з нормами матеріального права.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2335,00 грн., що підтверджується квитанцією № ПН707 від 08.07.2019.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, виходячи з принципу пропорційності щодо розподілу судових витрат, частка судового збору, яка підлягає присудженню на користь позивача становить 1167,50 грн.

Оскільки у спірних правовідносинах права позивача були порушені внаслідок протиправних дій Головного управління ДФС у Київській області, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області по складанню на направленню ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу № 119665-53.

3. Скасувати вимогу про сплату боргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 119665-53 від 08 травня 2019 року.

4. Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених грошових зобов`язань по сплаті єдиного соціального внесу в розмірі 8448,00 грн. з Державного бюджету України та направити такий висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України.

5. Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відповідно до висновків рішення суду.

6. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1167 (одна тисяча сто шістдесят сім) грн. 50 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ: 39393260, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 24 вересня 2019 р.