Рішення № 84628138, 30.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2019 року м.Київ № 320/1814/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської міської митниці ДФС та просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.01.2019 UA100210/2019/000014/2;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.01.2019 № UA100210/2019/00054.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товару, який було ввезено ним на територію України, оскільки відомості на підставі яких проведено аналогію товару, який розмитнювався є безпідставним, а документи, що надані декларантом є належними і дають можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною, а саме за основним методом.

На думку позивача рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийняття митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів підлягають скасуванню.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що митний орган діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для дотриманням всіх інших принципів законності, оскільки позивачем не було надано документів, які підтверджують всі складові митної вартості товару, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості.

Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв`язку з тим, що учасники справи не з`явились до судового засідання, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомленні належним чином, суд розпочав розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11.12.2018 ОСОБА_1 придбав легковий автомобіль легковий для перевезення людей, що використовувався: марка "VW", модель "PASSAT", ідентифікаційний номер (кузова): НОМЕР_1 , загальна кількість місць (включаючи місце водія): 5, призначений для використання по дорогах загального користування (для перевезення пасажирів), тип кузова: універсал, тип двигуна: дизельний, номер двигуна: немає даних, робочий об`єм циліндрів двигуна: 1968 см3, потужність: 103 кВт, колісна формула: 2*4, екологічний клас: Євро 5, календарний рік виготовлення: 2012, модельний рік виготовлення: 2012, колір: чорний. Торгівельна марка: VW Виробник: Volkswagen AG. Країна виробництва: DE.

13 грудня 2018 року позивачем зроблена передоплата за митне оформлення придбаного автомобіля у розмірі 56 800,00 грн. і оформлено попередню митну декларацію UA100210/2018/664752 від 13.12.2018.

15 грудня 2018 року вказаний автомобіль (фактичний пробіг 275714 кілометрів) було самостійно позивачем ввезено на територію України і пред`явлено для митного огляду.

На підтвердження митної вартості товару, декларантом подано митному органу пакет документів, а саме:

0380 рахунок № 18/0030 від 11.12.2018;

1701 акт про проведення огляду № UA205010/2018/218147 від 15.12.2018;

2800 малий технічний паспорт «Fahrzeugbrief» НОМЕР_2 від 03.12.2018;

2800 великий технічний паспорт «Fahrzeugschein» НОМЕР_3 від 20.11.2018;

9000 код ІПН ОСОБА_1 ;

9201 дублікат квітанції № 0.0.1210209658.1 від 13.12.2018;

9801 закордонний паспорт № НОМЕР_4 ОСОБА_1 від 22.12.2015;

9802 паспорт громадянина України № НОМЕР_5 ОСОБА_1 від 06.05.2016;

В подальшому, 17.12.2018 позивач отримав спеціалізований інформаційний оціночний висновок ресурсу "Volkswagen" № 051937/28330022 від 17.12.2018, для VIP - кода автомобіля НОМЕР_7 з пробігом 275714 кілометрів, який враховує всі необхідні технічні характеристики аналогічних оцінюваному транспортних засобів, але без врахування їх технічного стану.

22 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклав договір № 116/2018/К/Пр з митним брокером ФОП ОСОБА_5 , яким в подальшому було подано митна декларація № UA 100210/2018/446481.

Митну вартість товару позивачем було визначено декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту) в розмірі 4 200,00 Євро.

За результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари встановлено, що декларантом не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, що підтверджується відомостями із графи 44 митної декларації; згідно п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України) до основних (не додаткових) документів, що підтверджують митну вартість належать: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; оскільки, автомобіль купувався за кордоном, на момент подачі до митного оформлення документів до митниці в Києві мали бути подані банківські платіжні документи, однак такі документи митниці не подавались; не поданні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, що передбачено п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України; не були подані транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, як передбачено п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України; документи декларантом подано без перекладу, як того вимагає ст. 254 МК України.

Реалізовуючи своє право на можливість упевнитися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості товарів, декларанту відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України шляхом надіслання електронного повідомлення, запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Так, позивачем було додатково було надано заяву № 01/9778 від 04.01.2019, фінансову квитанцію про сплату б/н від 11.01.2018, Schwache від 17.12.2018 № 051937/28330022.

Оскільки, подані декларантом документи не містили на думку відповідача належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, відповідачем було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 10.01.2019 UA100210/2019/000014/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.01.2019 № UA100210/2019/00054.

Вважаючи вказане рішення та картку відмови такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

Частиною 1 ст. 318 МК України встановлено, що усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України.

Відповідно до положень ст. 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 МК України та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п.п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України.

Згідно з ч. 1-3 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень ст. 63цього Кодексу;

ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

мінімальної митної вартості;

довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою ст. 54 МК україни, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст. 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього МК України в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу ч. 1 та 2 ст. 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення банківські або інші платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, страхові документи, транспортні документи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості імпортованого транспортного засобу позивач надав рахунок № 18/0030 від 11.12.2018 з вказаною сплаченою вартістю по ціні нетто, в розмірі 4 200,00 Євро, фінансова квитанція про сплату від 11.12.2018 з вказаною вартістю товару по цінні нетто, в розмірі 4 200,00 Євро, яка була фактично сплачена за товар; експортна митна декларація країни експорту Намеччини MRN 18DE736196966305E9.

Таким чином, за умови подання позивачем при митному оформленні транспортного засобу рахунку від 11.12.2018 № 18/0030, відповідно до якого позивач сплатив вартість імпортованого транспортного засобу у розмірі 4 200,00 Євро, а продавець дану суму отримав, у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.

Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність у позивача платіжних документів, суд зазначає, що оцінюючи подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості докази, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.

Суд також бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену ним у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17, а саме «з приводу посилання відповідача на ненадання декларантом банківських платіжних документів, суд касаційної інстанції з огляду на встановлені в судових рішеннях обставини зазначає, що запитувані митницею документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об`єктивних причин, так як товар оплачувався готівкою без банківських платежів. У даному випадку колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей».

Будь-яких доказів того, що ціна імпортованого транспортного засобу, зазначена у рахунку від 11.12.2018 № 18/0030, є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв`язку з придбанням імпортованого транспортного засобу, що не зазначені у вказаному рахунку, відповідач під час розгляду справи не надав.

Підсумовуючи викладене суд вважає, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.

Будь-яких доказів того, що ціна імпортованого транспортного засобу є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв`язку з придбанням імпортованого транспортного засобу, що не зазначені у наданих позивачем документах, відповідач під час розгляду справи не надав.

Відтак, суд вказує на безпідставність витребування митницею від позивача перевізних документів, що підтверджують витрати, пов`язані з транспортуванням товару.

У той же час, згідно ч. 7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого транспортного засобу, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за транспортний засіб. Але, виходячи з презумпції правомірності заявленої митної вартості, закріпленої в ч. 7 ст. 54 МК України, у митного органу є обов`язок доводити свою позицію.

Зі змісту спірного рішення відповідача від 10.01.2019 № UA100210/2019/000014/2 вбачається, що митний орган не виконав свого обов`язку: не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню транспортного засобу за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість транспортного засобу базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і безперешкодно піддається обчисленню.

Таким чином, спірне рішення від 10.01.2019 № UA100210/2019/000014/2, що прийнято є протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.01.2019 № UA100210/2019/00054, суд вважає її такою, що також підлягає задоволенню, оскільки вони є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (рішення цього суду від 14.01.2011 у справі «Щокін проти України» та від 07.10.2011 у справі «Серков проти України») щодо необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб, яка у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 10.01.2019 UA100210/2019/000014/2 та прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.01.2019 № UA100210/2019/00054.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1 539,80 грн. (платіжне доручення № Р24А589357180А58447 від 09.04.2019), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 10.01.2019 UA100210/2019/000014/2.

Визнати протиправною та скасувати картку Київської міської митниці Державної фіскальної служби відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.01.2019 № UA100210/2019/00054.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати у сумі 1 539 (одна тисяча п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської міської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39422888).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.