Рішення № 84628088, 19.09.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2019 р. справа № 300/1205/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Королевич О.В.,

за участю: представника позивача - Максимів В.М., представник відповідача - Сахмана П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" звернулось до суду із адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0001204813, 0001224813, 0001204813 від 01.03.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Офісом великих платників податків ДФС винесено податкові повідомлення-рішення від 01.03.2019 №№ 0001204813, 0001224813, 0001204813, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем екологічний податок. Позивач вважає, вказані податкові-повідомлення рішення протиправними оскільки, контролюючим органом визначено об`єкт оподаткування по екологічному податку не шляхом визначення фактичних обсягів викидів забруднюючих речовин, а взято за основу розрахунковий метод, яким необґрунтовано визначено відповідачем об`єм викидів в атмосферне повітря. Вважає, що відповідачем невірно визначено базу оподаткування екологічним податком, що свідчить про допущення податковим органом порушень закону та безпідставність нарахувань.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 04.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач у строк встановлений судом надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що господарська діяльність позивача пов`язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та позивач є платником екологічного податку. Відповідач вважає, що позивачем занижено обсяги викидів забруднюючих речовин, що підтверджується висновком комісійного інженерно-екологічного експертного дослідження від 31.10.2018. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення - рішення є законними та у задоволенні позову просить відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечив з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с. 133-136).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Офісом великих платників податків ДФС у період з 19.09.2018 по 25.01.2019 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ґудвеллі Україна", з питань нарахування та сплати екологічного податку за період з 01.10.2017 по 30.06.2018.

За результатами перевірки складено акт від 01.02.2019 №27/28-10-48-13/32464900, в якому встановлені порушення ТОВ "Ґудвеллі України" пп. 242.1.1, п. 242.1 ст. 242, п. 249.2, п. 249.3 ст. 249 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено екологічний податок на загальну суму 34496,13 грн., в т.ч. за: 4 квартал 2017 року в сумі 19589,50 грн., за 1 квартал 2018 року в сумі 7165,10 грн., за 2 квартал 2018 року в сумі 7741,53 грн.

За результатами перевірки 01.03.2019 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001214813, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем екологічний податок на суму 27139,14 грн., з яких 21711,31 грн. - сума основного зобов`язання, 5427,83 грн. - сума штрафних санкцій; №0001223813, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем екологічний податок на суму 15368,29 грн., з яких 12294,63 грн. - сума основного зобов`язання, 3073,66 грн. - сума штрафних санкцій; №0001204813, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем екологічний податок на суму 512,74 грн., з яких 490,19 грн. - сума основного зобов`язання, 122,55 грн. - сума штрафних санкцій.

Згідно пп. 14.1.57 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України екологічний податок - загальнодержавний обов`язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об`єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Відповідно до пп. 240.1.1 ст. 240 Податкового кодексу України платниками податку є суб`єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Згідно вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається спеціально уповноваженим органом.

ТОВ "Ґудвеллі України" отримало наступні дозволи на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (т.2, а.с. 163-199):

№ 2622883601-9 від 30.01.2014 терміном на 5 років, для свинокомплексу розташованого у с. Лука Калуського району. На вказаний комплекс ТОВ "Даноша" (попереднє найменування позивача) отримала новий дозвіл №2622884201-1 від 13.11.2017 терміном на 10 років; №2621287301-2 від 26.09.2014 терміном на 10 років, для свинокомплексу, розташованого у с. Тустань, Галицького району; №2622887401-2 від 21.11.2014 терміном на 10 років для свинокомплексу, розташованого у с. Студінка Калуського району; №2621281501-2 від 15.11.2016 терміном на 10 років для свинокомплексу, розташованого у с. Делієве Галицького району; №2621285301-2 від 15.11.2016 терміном на 10 років для свинокомплексу, розташованого у с. Маріямпіль Галицького району; №2622883631-2 від 15.03.2018 терміном на 10 років для свинокомплексу, розташованого у с. Копанки Калуського району.

У періоді, який перевірявся, позивачем здійснено нарахування екологічного податку за обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та подано до податкового органу декларації та розрахунки за викиди (т.2, а.с. 67-162).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами обсяги викидів забруднюючих речовин, які увійшли до розрахунків поданих позивачем до податкового органу та стали підставою нарахувань екологічного податку не перевищували обсяги визначені відповідними дозволами.

Відповідно до п. 242.1.1 ст. 242 Податкового кодексу України об`єктом та базою оподаткування є: обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Згідно з п. 249.3 ст. 249 Податкового кодексу України суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою, визначеною цією статтею.

Як встановлено із акту перевірки, відповідачем здійснено коригування сум екологічного податку в зв`язку із висновками комісійного інженерно-екологічного експертного дослідження №17268/22869/24090-24227 від 31.10.2018 проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, які мають значення для вирішення спору, суд зазначає наступне.

Згідно висновків комісійного інженерно-екологічного експертного дослідження №17268/22869/24090-24227 від 31.10.2018 було встановлено, що розрахунки викидів забруднюючих речовин (аміаку та метану) на підставі яких був виданий дозвіл №2622883601-9 нормативно та документально не підтверджуються, в зв`язку з помилками, допущеними розробником ТОВ "Моноліт -Еко". Також встановлено, що розрахунки викидів забруднюючих речовин (фенолу сланцевого, кислоти капронової, альдегіду пропіонового, диметилсульфіду, диметиламінобензолу, мікроорганізмів, аміаку, сірководню, метил меркаптану та пилу хутрового), на підставі яких видано дозвіл №2622884201-1 від 13.11. 2017 нормативно та документально не підтверджуються, в зв`язку з помилковим показником пилу хутрового ПП "НВЦ "Техноекос".

Вказана інформація стала підставою для вчинення податковим органом розрахунків викидів забруднюючих речовин та нарахування екологічного податку.

Суд звертає увагу, що у висновку, особами, які здійснювали вказане дослідження, вчинено застереження, що встановлення факту викидів на підприємстві вищезазначених забруднюючих речовин не входить до компетенції судових експертів за спеціальністю 10.19 «Дослідження обставин та організаційно-технічних причин і наслідків впливу техногенних джерел на об`єкти довкілля» і може бути вирішене фахівцями територіального управління екології та природних ресурсів України по місцю реєстрації даного підприємства із залученням відповідних спеціалістів у галузі санітарної екології, метрології, гідродинаміки тощо.

Таким чином, Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз під час вчинення дослідження, результати якого містяться у висновку комісійного інженерно-екологічного експертного дослідження №17268/22869/24090-24227 від 31.10.2018 не встановлювались фактичні обсяги викидів забруднюючих речовин.

Натомість в акті перевірки від 01.02.2019 №27/28-10-48-13/324664900 зазначено про участь в перевірці, яку здійснював податковий орган, головного спеціаліста-відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами, водних ресурсів та атмосферного повітря - державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області Кленцей О. Ю. При цьому, при проведенні перевірки не встановлені фактичні обсяги викидів, а визначені шляхом розрахунків викиди, які зазначені у довідці (т.1, а.с. 156-161), здійснені, виходячи із інформації, яка міститься у висновку комісійного інженерно-екологічного експертного дослідження №17268/22869/24090-24227 від 31.10.2018.

Відповідно до пункту "и" ч. 1 ст.202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: виконання відбору проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, вод лляльних, баластних, зворотних, поверхневих, морських, вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об`єктах, що обстежуються; вимірювання показників складу та властивостей викидів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря та екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного і дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб`єктами господарювання.

Будь-яких доказів здійснення відбору проб та інструментально-лабораторних вимірювань показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, вод суду не надано.

Крім цього, судом встановлено, що 12.11.2018 Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області проведено плановий захід державного нагляду щодо додержання позивачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт (т. 1, а.с. 90-122). Вказаним актом не встановлено порушень позивачем у 4 кварталі 2017 року, 1 та 2 кварталі 2018 року вимог чинного законодавства щодо викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що відповідачем порушено вимоги п. 250.12 ст. 250 Податкового кодексу України щодо визначення обсягу, складу та властивостей викидів забруднюючих речовин та перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Судом встановлено, що податковим органом визначено об`єкт оподаткування по екологічному податку не шляхом визначення фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, а взято за основу інформацію комісійного інженерно-екологічного експертного дослідження №17268/22869/24090-24227 від 31.10.2018 проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз, яким не встановлені фактичні обсяги викидів забруднюючих речовин. При цьому, інформація, отримана при визначенні відповідності документального та нормативного підтвердження обґрунтованості обсягів викидів забруднюючих речовин, на підставі яких видано дозволи спеціально уповноваженим органом влади, не встановлює фактичні обсяги викидів забруднюючих речовин.

Інших доказів, які б підтверджували невідповідність фактичних викидів тим, що наведені у розрахунках, поданих платником податків до податкового органу, суду не надано.

Відтак, суд дійшов висновку, що розрахунок екологічного податку та збільшення оскарженим податковим-повідомленням рішенням суми грошового зобов`язання за платежем надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснено з порушенням вимог Податкового кодексу України та суперечить вимогам п.249.3 ст. 249 та п.14.1.157 ст. 14 Податкового кодексу України.

Щодо висновку контролюючого органу за результатами перевірки, щодо обов`язку позивача сплачувати екологічний податок за викиди метану, суд зазначає наступне.

За результатами перевірки відповідачем збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем екологічний податок в зв`язку із донарахуваннями за викиди метану в сумі 12294,60 грн. та 0,03 грн. за викиди аміаку, всього на суму 12294,63 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0001224813 від 01.03.2019 (т. 1, а.с. 15).

Податковим кодексом України не визначено терміну (поняття) "забруднюючі речовини". При цьому, статтею 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлено, що забруднююча речовина - речовина хімічного та біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.

Статтею 11 даного Закону встановлено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Регулювання викидів таких забруднюючих речовин полягає в тому, що їх викиди можуть здійснюватись лише за наявності спеціального дозволу, такі викиди підлягають спостереженню. Якщо внаслідок причин об`єктивного характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки, приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючи речовин відповідними суб`єктами . У разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, заходів із зниження їх кількості до зазначених дозволів вносяться зміни.

Дозволи на викиди таких речовин надаються за умови, зокрема: не перевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки, не перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел.

Таким чином, регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, полягає у нормуванні викидів, спостереженні за ними, наданні дозволів на викиди. Перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 за №1598. "Метан" до речовин, визначених цим Переліком, викиди яких підлягають регулюванню, не відноситься.

Крім того, нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел» від 27.06.2006 року за №309, проте метан до переліку забруднюючих речовин ним не віднесено.

Чинним міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України і яким регулюються питання, котре впливає на оподаткування, є "Кіотський протокол", який 04.02.2004 ратифікований Верховною Радою України на підставі Закону України за №1430-ІV "Про ратифікацію Кіотського протоколу до Рамкової Конвенції Організації Об`єднаних Націй про зміну клімату", і який набрав чинності 17.11.2006.

Додаток А до Кіотського протоколу встановлює, що серед інших парниковим газом є метан (СН4). Аналогічні висновки слідують з Директиви №2008/1/ЕС Європейського Парламенту та Ради «Про комплексне запобігання та контроль забруднень», адресованої державам - членам ЄС, яка містить примірний перелік забруднюючих речовин, для яких встановлюють граничні величини викидів, серед яких «метану» також немає.

Відтак, з вищенаведеного вбачається, що "метан" є парниковим газом та не відноситься до забруднюючих речових та відповідно до діючого законодавства викиди метану не нормуються.

В судовому засіданні представниками відповідача зазначалось, що метан віднесено до переліку речовин, які входять до "вуглеводнів" відповідно до Переліку речовин, які входять до "твердих речовин" та "вуглеводнів" і за викиди яких справляється збір, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.03.2002 за №104.

З даного приводу суд звертає увагу на те, що вищевказаний Перелік був розроблений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" від 01.03.1999. Дана постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 27.12.2010. В зв`язку з цим посилання відповідача на вищезазначений Перелік, який визначав весь перелік "вуглеводнів" і який втратив чинність - є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що наказ № 104 встановлює перелік речовин, які входять до "твердих речовин" та "вуглеводнів", але не визначає перелік забруднюючих речовин, які є вуглеводнями, і за викид яких в атмосферне повітря відповідно до ст. 243 Податкового кодексу України справляється екологічний податок.

Відтак, норми вказаного наказу не можуть застосовуватися при обрахунку і сплаті екологічного податку, передбаченого Податковим кодексом України.

Також суд, зазначає, що положення розділу VII "Екологічний податок" Податкового кодексу України, зокрема стаття 243 Податкового кодексу України, встановлює відповідні ставки податку за викиди в атмосферне повітря саме забруднюючих речовин, перелік яких є вичерпним, серед яких є і «вуглеводні», а не речовини, які входять до вуглеводнів. Разом з тим, Податковий кодекс України не містить правового визначення і регулювання правовідносин щодо справляння екологічного податку за викид в атмосферне повітря окремої складової, елементу забруднюючої речовини.

Щодо посилань відповідача у відзиві на адміністративний позов на судову практику при розгляді подібних спорів, зокрема на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 у справі №520/9364/18, суд зазначає, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 вказане судове рішення скасоване. Крім цього, обставини, які досліджувались судом при розгляді вказаної справи є відмінними від обставин, які підлягали дослідженню в цьому провадженні.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №№ 0001204813, 0001224813, 0001204813 від 01.03.2019 прийняті відповідачем необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а відтак є протиправними.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України №№0001214813, 0001224813, 0001204813 від 01.03.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (код 39440996, вул. Дегтярівська, 11г, м. Київ, 04119) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" (код 32464900, вул. Лісова, 1, с. Копанки, Калуський р-н, Івано-Франківська обл., 77330) сплачений судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.

Рішення складене в повному обсязі 24.09.2019.