Рішення № 84627886, 23.09.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2019 року м. Ужгород№ 260/1189/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю..

за участі:

секретаря судового засідання - Гулай М.В.,

представників позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача - Рапіти О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1493) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1493) (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державний вищий навчальний заклад "Ужгородський національний університет", в якій просить: 1) визнати відмову начальника Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30.07.2019 у наданні ОСОБА_2 дозволу на навчання на кафедрі військової підготовки ДВНЗ "Ужгородський національний університет" - протиправною; 2) зобов`язати начальника Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України видати наказ про надання дозволу позивачу проходити навчання на кафедрі військової підготовки ДВНЗ "Ужгородський національний університет" (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл. Народна, буд.3, код ЄДРПОУ 02070832); 3) стягнути з Чопського прикордонного загону на користь позивача здійснені ним судові витрати по даній справі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.01.2016 р. позивачем з Державною прикордонною службою України було укладено перший контракт на проходження військової служби 11.2021 р. та 23.11.2016 р. позивачем з Державною прикордонною службою України було укладено новий (другий, наступний) контракт на посадах сержантського та старшинського складу до 22.11.2021 р.

З метою реалізації обов`язків сторін контракту щодо вдосконалення майстерності та професійного рівня, проходження підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації позивач неодноразово звертався до свого командування щодо направлення на навчання по програмі підготовки офіцерських кадрів або надання дозволу на навчання на кафедрі військової підготовки ДВНЗ «Ужгородський національний університет» за власний рахунок у вільний від служби час (так як проходить службу згідно змінного графіку та може також використовувати для цього щорічну відпустку) за спеціальністю, яка є спорідена та дефіцитна як в ДПСУ, так і в ЗСУ - «психологія», останнє письмове звернення від 09.07.2019 року.

Відповідачем у листі від 30.07.2019 р. №30/Л-50 зазначено, що останній не заперечує щодо направлення позивача на навчання та подальшого присвоєння первинного офіцерського звання, про що свідчить атестаційний лист від 11 жовтня 2018 року. Вказаним листом відповідач повідомив, що надати позивачу дозвіл на навчання на кафедрі військової підготовки Ужгородського національного університету не вбачається можливим.

Аргументуючи доводи позовної заяви позивач зазначила, що відмова відповідача у проходженні навчання на кафедрі військової підготовки порушує право позивача на освіту, яке регламентовано наступними нормативно-правовими актами: Загальною декларацією прав людини прийнятою і проголошеною резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, згідно ст.26 якої зазначено, що "Кожна людина має право на освіту"; ст. 2 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої "Нікому не може бути відмовлено у праві на освіту" та відповідно до статті 53 Конституції України - кожен має право на освіту.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року відкрито загальне позовне провадження за вказаною позовною заявою.

За результатами проведення підготовчого засідання, судом вирішено питання про недоцільність залучення до участі у даній адміністративній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державний вищий навчальний заклад "Ужгородський національний університет" та судом ухвалено - відмовити у залученні вказаної третьої особи, відтак розгляд справи проводиться за участі позивача та відповідача.

19.09.2019 року Чопським прикордонним загоном подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти позовних вимог та вказує, що відмова начальника Чопського прикордонного загону від 30.07.2019 р. №30/Л-50 у паданні дозволу ОСОБА_2 на навчання на кафедрі військової підготовки Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» була надана правомірно, з підстав, у строки та спосіб, визначені Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про Державну прикордонну службу України», Положення про проходження громадянами України військової служби н Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009, а тому відсутні підстави зобов`язання начальника Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління видати наказ про надання дозволу ОСОБА_2 на навчання на кафедрі військової підготовки Державного вищого навчальною закладу «Ужгородський національний університет».

У судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмовому відзиві, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази та з`ясувавши обставини справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач на підставі наказу начальника 94 прикордонного загону від 27.01.2016 року №14-ос прийнята на військову службу за контрактом. Станом на час звернення до суду позивачу присвоєно звання "старший сержант" (а.с.9).

Встановлено, що ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - контролера групи по роботі з іноземцями та адміністративного провадження (місце дислокації н.п. Оноківці) відділення по роботі з іноземцями та адміністративного провадження відділу прикордонної служби «Ужгород» І категорії (тип Б) у військовому званні старший сержант (а.с.50).

Згідно диплому серії НОМЕР_3 від 30 червня 2006 року ОСОБА_2 отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобула кваліфікацію юриста (а.с.10).

09.07.2019 року позивач звернулася з листом до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України та Чопського прикордонного загону про надання роз`яснення щодо проходження курсу військової підготовки для присвоєння офіцерського звання, відповідно до якого просила: надати письмову інформацію та роз`яснити причини та підстави фактичної відмови (враховуючи пройдений значний часовий період) в наданні можливості пройти курс військової підготовки для присвоєння офіцерського звання при наявності необхідних параметрів, що вимагаються нормативними актами ДПСУ, а саме: вищої юридичної освіти зі ступенем (освітньо-кваліфікаційним рівнем) спеціаліст, вислуги років - 3,5 р. (з 27.01.2016 р. по теперішній час) та військовим званням - старший сержант. У разі якщо Чопський прикордонний загін немає вакантних посад офіцерського складу, то направити позивача для проходження служби в будь-який інший прикордонний загін або підрозділ ДПСУ на посаду офіцерського складу після проходження відповідного курсу військової підготовки з укладенням контракту між сторонами терміном на 5 років (при згоді ДПСУ).

Крім цього, просила направити її після відповідного курсу військової підготовки та присвоєння офіцерського звання в підрозділи ДПСУ, які виконують завдання в зоні проведення операції об`єднаних сил.

У разі якщо в ДПСУ наявні нормативно обґрунтовані підстави не направляти на курси військової підготовки для присвоєння офіцерського звання у відповідному відомчому навчальному закладі, то розглянути дане звернення як клопотання про надання згоди пройти навчання на військовій кафедрі Ужгородського національного університет) за спеціальностями підготовки (а.а.с.12-13).

Листом Західного регіонального управління ДПСУ від 06.08.2019 №30/Л-96 доведено до відома позивачеві, що рішення щодо направлення на навчання кандидатів поданих з органів охорони державного кордону приймалися з урахуванням обмеженої кількості навчаємих та потреби в офіцерах відповідної спеціальності. Окрім цього зазначено, що позивач перебуває у резерві для направлення на курс підготовки осіб офіцерського складу при Національній академії Державної прикордонної служби України.

На вказане звернення позивача Чопським прикордонним загоном надано позивачеві відповідь за №30/Л-50 від 30.07.2019, якою інформує позивача про те, що не заперечує щодо направлення позивача на навчання та подальшого присвоєння первинного офіцерського звання, про що свідчить атестаційний лист від 11 жовтня 2018 року. Водночас повідомлено позивача, що надати дозвіл на навчання на кафедрі військової підготовки Ужгородського національного університету не вбачається можливим.

Із такою позицією командування військової частини 1493 позивач не погоджується, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, питання, пов`язані з проходженням такої служби, визначаються Законом України«Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 року, Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення №1115/2009), а також іншими законодавчими актами.

Положенням 1115/2009 визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період (пункт 1 Положення 1115/2009).

Згідно пунктів 198,199 Положення 1115/2009. Особи рядового складу, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, можуть навчатися у вищих навчальних закладах без відриву від військової служби з метою здобуття базової вищої освіти за напрямом підготовки або спеціальністю, спорідненими з їх військовою спеціальністю, а ті з них, які продовжили строк військової служби за новим контрактом, - також за напрямом підготовки або спеціальністю, що не є спорідненими з їх військовою спеціальністю.

Особи офіцерського складу після здобуття базової або повної вищої освіти за державним замовленням у вищому військовому навчальному закладі Держприкордонслужби, вищих військових навчальних закладах інших військових формувань чи військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів можуть навчатися в інших вищих навчальних закладах без відриву від військової служби після проходження ними строку військової служби, який дорівнює часу їх навчання для здобуття попередньої вищої освіти.

Вступ військовослужбовця на навчання до вищого навчального закладу без відриву від військової служби здійснюється з дозволу начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець. Такий дозвіл надається на підставі рапорту військовослужбовця наказом начальника відповідного органу Держприкордонслужби.

Навчання військовослужбовця не повинне перешкоджати виконанню ним службових обов`язків за займаною посадою.

Суд зазначає, що вимога про необхідність отримання військовослужбовцем дозволу на навчання від командира частини є одним з елементів забезпечення боєздатності Збройних Сил України, тому її виконання усіма військовослужбовцями є невід`ємною складовою військової дисципліни.

Підпунктом 2 пункту 203 Положення визначено, що у мирний час військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або кадрову військову службу, надаються додаткові відпустки у зв`язку з навчанням.

З вищевикладеного слідує що для можливості навчання у вищому навчальному закладі військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, зобов`язаний отримати дозвіл командира частини, а навчання повинно проходити без відриву від служби, не перешкоджати виконанню обов`язків та таке навчання можливе виключно у мирний час.

Суд вказує, що станом на час виникнення спірних правовідносин та на час вирішення справи судом в Україні діє особливий період. Так, згідно листа Міністерства оборони України від 01.10.2015 року за №322/2/8417 в Україні діє особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію після стабілізації обстановки на сході України (а.с.58).

В силу частини 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

В той же час згідно пункту 17 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно пунктів 18, 19 вказаної статті в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Як слідує з матеріалів даної адміністративної справи, підставою виникнення даних спірних правовідносин слугувало порушення, на думку позивача, її права на освіту, яку остання бажала здобувати з метою зарахування її в подальшому до офіцерських кадрів.

Водночас, як встановлено судом, позивач зверталася до свого командування щодо направлення на навчання по програмі підготовки офіцерських кадрів або надання дозволу на навчання на кафедрі військової підготовки ДВНЗ «Ужгородський національний університет» за власний рахунок у вільний від служби час за спеціальністю, яка є споріднена та дефіцитна як в ДПСУ, так і в ЗСУ - «психологія».

Суд зауважує, що згідно супровідного листа від 12.10.2018 року №30/7501 начальником Чопського прикордонного загону направлено до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України матеріали щодо зарахування до офіцерських кадрів старшого сержанта ОСОБА_2 (а.с.51-59).

Суд критично ставиться до тверджень позивача про порушення відповідачем її права на освіту визначеного Конституцією України, оскільки, з вищенаведеного слідує, що відповідачем було вжито заходів для реалізації права позивача в частині направлення за її бажанням на навчання по програмі підготовки офіцерських кадрів.

Разом з тим, суд вказує, що відповідно до статті 29 Всезагальної декларації прав людини, прийнятої на третій сесії Генеральної Асамблеї ООН (дата підписання 10.12.1948; дата набрання законної 10.12.1948), кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки і можливий вільний та повний розвиток її особистості. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина підлягає лише тим обмеженням, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав та свобод інших та задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку та загального добробуту в демократичному суспільстві. Здійснення цих прав і свобод ні в якому випадку не повинно суперечити цілям та принципам Організації Об`єднаних Націй.

Аналогічні критерії викладені у статтях 12, 18, 19, 21 і 22 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (набув чинності, у тому числі для України, 23.03.76).

Сутність наведених критеріїв, які визначають ступінь допустимого втручання держави у права та свободи особи, полягає у тому, що здійснення певних прав не підлягає жодному обмеженню крім тих, що встановлені законом та є необхідними у демократичному суспільстві в інтересах державної безпеки та суспільного спокою, з ціллю запобігання правопорушень та злочинів, для охорони здоров`я і моральності та захисту прав і свобод інших осіб.

Обмежувальні заходи щодо прав і свобод можуть бути вжиті державою лише у цілях, визначених у вказаних міжнародно-правових документах, із дотриманням відповідності інтересів держави у сфері національної безпеки та ступеня втручання в основні права і свободи громадян.

У даному разі призупинення реалізації конституційних прав позивача щодо не надання позивачеві дозволу на навчання на кафедрі військової підготовки ДВНЗ "Ужгородський національний університеті" в умовах дії особливого періоду зумовлено необхідністю захисту національної безпеки та територіальної цілісності держави, а відтак відповідає наведеним критеріям пропорційності, позаяк є співрозмірним з цінностями правової держави, що охороняються Конституцією та законами України. Зазначене втручання у реалізацію прав осіб зі статусом військовослужбовців має місце у період дії особливого періоду, є обмеженим у часі та застосовується лише на підставі нормативного акта.

Окрім цього, суд зауважує, що згідно пункту 1.6 Положення про кафедру військової підготовки Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» Затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 17.09.2015 року №943 / 494 Кафедра функціонує з метою військової підготовки громадян України, які мають або здобувають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра і придатні до військової служби за станом здоров`я та морально-діловими якостями (далі - студентів) за програмою підготовки офіцерів запасу; здійснення військово-патріотичного виховання.

Згідно абз. 4.1.3 для проведення військової підготовки студентів за програмою офіцерів запасу в освітньо-професійних програмах підготовки та навчальних планах Університету, студенти якого проходять таку підготовку, передбачається не менш як 675 годин (у тому числі 450 годин обов`язкових аудиторних занять під керівництвом викладача). Військова підготовки, як правило, планується та проводиться методом проведення «військового дня» (один день на тиждень) протягом двох років навчання.

Частина четверта преамбули Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України 24 березня 1999 року N 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут) визначає, що дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту.

Отже, на позивача поширюються приписи вказаного нормативно-правового акту.

Відповідно до ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції України та Законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, наказів командирів.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про прикордонний контроль» під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про Державну прикордонну службу України", іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.

Враховуючи, що навчання в особливий період позивача на кафедрі військової підготовки за вказаним планом навчання перешкоджатиме виконанню службових обов`язків за займаною позивачем посадою, суд приходить висновку, що відповідачем правомірно відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_2 на навчання на кафедрі військової підготовки Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет».

Водночас, позивач вправі реалізувати своє право на навчання, оскільки відсутні вимоги для вступу до навчального закладу щодо подання дозволу вищого керівництва військовослужбовця.

Разом з тим, суд констатує, що на позивача як військовослужбовця за займаною посадою покладено обов`язок дотримання Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами. Так, згідно з пунктом 2.1. Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого спільним наказом МВС, МЗС, Міністерства фінансів України, Адміністрації Держприкордонслужби України, Головного управління Державної служби України (далі - Кодекс поведінки), від 05.07.2011 №330/151/809/434/146, працівник зобов`язаний служити Українському народові, демонструючи етичну поведінку, усвідомлюючи, що його служба передбачає: - відданість Українському народу, зобов`язання діяти в інтересах держави та відстоювати національні інтереси, утверджуючи базові суспільні цінності; - свідоме підпорядкування власних інтересів суспільним вимогам та інтересам і державним пріоритетам; - професійне, сумлінне виконання службових обов`язків згідно з Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 2.3 Кодексу поведінки, працівник повинен усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу. Проходження служби в МВС, МЗС, Державній митній службі України, Державній міграційній службі України, Держприкордонслужбі несумісне з корумпованістю і хабарництвом.

Відповідно до пункту 20.1 Кодексу поведінки, від працівників вимагається належним чином виконувати функції, пов`язані зі своєю посадою, підтримуючи довіру суспільства до органу, в якому проходить службу чи працює, у тому числі утримуватися від дій, які можуть завдати шкоди службі.

Надаючи правову оцінку дій відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що всі дії відповідача, пов`язані з предметом даного позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті ст.2 КАС України.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проаналізувавши приписи зазначеного законодавства у взаємозв`язку з обставинами даної справи, суд дійшов переконання, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними й спростованими долученими до матеріалів справи письмовими доказами.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 72-76, 242-246Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1493) (89502, Закарпатська область, м.Чоп, вул. Головна, 55А, код ЄДРПОУ 14321707) про визнання протиправною відмову начальника Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30.07.2019 у наданні ОСОБА_2 дозволу на навчання на кафедрі військової підготовки ДВНЗ "Ужгородський національний університет" та зобов`язання надати такий дозвіл - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 01.10.2019 року.

СуддяЮ.Ю. Дору