Рішення № 84627884, 19.09.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2019 року м. Ужгород№ 260/614/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Скраль Т.В.,

з участю секретаря судового засідання - Стенавської А.М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України - представник в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку при звільнені, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 19 вересня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 30 вересня 2019 року.

06 травня 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Південного регіональною управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1469) щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні із військової служби в день виключення із списків військової частини, стосовно виплати індексації грошового забезпечення; 2) зобов`язати Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1469) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) за період з 14 грудня 2016 року по день фактичної виплати недоплаченої індексації грошового забезпечення (складовий елемент грошового забезпечення) з розрахунку 517 грн. 86 коп. в день, що становить 410 145 грн. 12 коп.

21 травня 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі.

13 червня 2019 року, ухвалою суду було закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що проходив військову службу в Прикордонних військах України та був звільнений з військової служби за пунктом «б» частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас. Відповідно до судового рішення, яке набрало законної сили йому було виплачено суму індексації. Однак, позивач вважає, що у зв`язку з несвоєчасною виплатою вказаної суми, він має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки такої виплати. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що саме з 14 грудня 2016 року по день фактичної виплати недовиплаченої індексації грошового забезпечення йому слід виплатити 410 145 грн. 12 коп. з розрахунку 517 грн. 86 коп. Тому, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

13 червня 2019 року, під час підготовчого судового засідання, представником відповідача подано до суду відзив, відповідно до якого відповідач вказує, що судове рішення, відповідно до якого присуджено до сплати ОСОБА_1 суми індексації за період з 01.07.2015 по 14.12.2016, набрало законної сили 19.12.2018. Сама виплата індексації грошового забезпечення в розмірі 1 156,13 грн. відбулася 13.02.2019. Вказує на те, що індексація не може входити до складу грошового забезпечення, так як є самостійним видом виплати, має особливий і не постійний вираз, нараховується лише за сукупності певних умов і являється соціальною гарантією держави щодо підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін. Тому, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що зазначені у відзиві на адміністративний позов.

Відповідач або уповноважений представник у судове засідання не з`явився, про час та дату слухання справи повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою від 18 липня 2019 року, (а.с. 85). На час розгляду справи по суті, учасники справи не повідомили суд про причини неявки.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Під час розгляду справи по суті позивач позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Південному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України на посаді заступника начальника штабу-начальника відділу організаційно-мобілізаційної роботи та організації повсякденної діяльності штабу.

05 грудня 2016 року, полковник ОСОБА_1 . Наказом Голови Державної прикордонної служби України № 1222-ОС був звільнений з військової служби за підпунктом "б" (за станом здоров"я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмжену приданість у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) пінкт 1 частини 8 статті 25 Закону України "Про військовий обовязок військову службу".

14 грудня 2016 року, наказом начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 489-ОС, виключено зі списків особового складу управління та направлено на військовий облік до Мукачівського районного військового комісаріату Закарпатської області, ( а.с.18). Календарна вислуга років для виплати грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби становить 25 років.

Відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 807/732/18 від 12.11.2018 року визнано протиправними дії Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1469) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 липня 2015 року по 14 грудня 2016 року включно та зобов`язано Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1469), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 липня 2015 року по 14 грудня 2016 року включно, (а.с.21-26).

Вказане судове рішення набрало законної сили 19.12.2018 року.

Відповідно до довідки щодо сум виплаченої індексації ОСОБА_1 згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року № 807/732/19, позивачу була нарахована та виплачена індексація у розмірі 1 156,13 грн. відповідно до платіжного доручення № 95 від 13.02.2019 року, що не заперечувалося позивачем.

Даний факт, також, підтверджується випискою по картковому рахунку від 20 березня 2019 року, (а.с. 20).

Вважаючи законним своє право на отримання середнього заробітку за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення з 14 грудня 2016 року по день фактичної виплати недовиплаченої індексації грошового забезпечення в розмірі 410 145 грн. 12 коп., позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Додатково абзацом 2 статті 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів.

Н виконання зазначеної норми, наказом Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року № 425, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 року №537/15228 (який діяв на момент проходження служби та звільнення в запас позивача) затверджено інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України ( далі Інструкція № 425), відповідно до п.1.2 якої грошове забезпечення - це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За приписами п.1.2. цієї Інструкції до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення;

місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

До складу місячного грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія);

штатна посада - посада, визначена у штаті органу Держприкордонслужби, статус якої визначається встановленим за нею найвищим військовим званням і посадовим окладом.

Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

У відповідності до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III, індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), згідно з пунктом 4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №807/732/18 від 12.11.2018 року визнано протиправними дії Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1469) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 липня 2015 року по 14 грудня 2016 року включно та зобов`язано Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1469), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 липня 2015 року по 14 грудня 2016 року включно.

Вказана сума індексації була виплачена позивачу.

Таким чином, порушені права та інтереси позивача щодо отримання належної йому суми індексації були захищені та відновлені на підставі судового рішення від 12 листопада 2018 року.

Щодо доводів відповідача, що вимога про визнання протиправною бездіяльність Південного регіонального управління по не проведенню повного розрахунку при звільнення із військової служби в день виключення із списків військової частини стосовно виплати індексації грошового забезпечення, то така вимога вже розглянута Закарпатським окружним адміністративним судом у справі № 807/732/18.

На перевірку таких доводів суд вважає необхідним зазначити, що у справі № 807/732/18 визнано протиправними дії Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо невиплати індексації грошового забезпечення з 01 липня 2015 року по 14 грудня 2016 року включно, ( а.с.26).

В даній справі № 260/614/19 предмет спору стосується бездіяльності відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні із військової служби позивача в день виключення із списків військової частини, стосовно невиплати індексації грошового забезпечення (вимога 3 - адміністративного позову, а.с.14). Де підставою вказано інший період, а саме з 14 грудня 2016 року по день фактичної виплати.

Тому вказані доводи відповідача, що така вимога вже була предметом розгляду є хибною, та не знайшла свого підтвердження, а отже досліджується судом на підставність та обґрунтованість.

Щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України зазначається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належної звільненому працівникові заробітної плати у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затвердженоПостановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 №100(далі - Порядок №100).

Пунктом першим Порядку №100 визначено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; виконання працівниками державних і громадських обов`язків у робочий час; переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров`я; переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу; надання жінкам додаткових перерв для годування дитини; виплати вихідної допомоги; службових відряджень; вимушеного прогулу; направлення працівників на обстеження до медичних закладів; звільнення працівників-донорів від роботи; залучення працівників до виконання військових обов`язків; тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижчеоплачувану роботу; інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Суд зазначає, що виплата індексації грошового забезпечення (у даному випадку за рішенням суду) не є правовою підставою для проведення виплати середнього заробітку в розумінні Порядку №100.

Позивачем у позовній заяві не зазначено, а матеріали справи не містять доказів щодо наявності інших правових підстав для виплати позивачу середнього заробітку, передбачених Порядком №100.

Поняття «заробітна плата (грошове забезпечення)» та «середній заробіток за час затримки» не є тотожними, а тому при розрахунку середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення не підлягає включенню індексація, оскільки така проводиться тільки з виплат, які законодавчо визначені як об`єкти виплат, що підлягають індексації згідно вимогЗакону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу. Враховуючи правомірність звільнення позивача та відсутність його поновлення на посаді, своєчасність виплати грошового забезпечення, доводи позивача в частині виплати середнього заробітку за час затримки виплати індексації є безпідставними, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак до задоволення не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 256 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (п. і . АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (п.і. 65014, м. Одеса, вул. Жуковського, 1, код ЄДРПОУ 14321802) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку при звільненні - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII «Перехідних положень» КАС України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р.).

СуддяТ.В. Скраль