Рішення № 84627273, 26.09.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 вересня 2019 р. Справа № 120/2023/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Борейко А.В.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Тиховського М.О.,

представника третьої особи: Казміревського В .А .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Баланівська сільська рада Бершадського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Баланівська сільська рада Бершадського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування наказу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що звернулась до відповідача із колективним зверненням через свого представника про надання їй дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності за кадастровим номером 0520480400:01:002:0595 (землі запасу, загальна площа: 32,5468 га), орієнтовною площею 2,0 гектара на кожного із заявників окремо, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту села Баланівка Бершадського району Вінницької області.

Однак, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 13 травня 2019 року № 2-7074/15-19-СГ у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою відмовлено. Відмова ґрунтується на тому, що земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах є наданою в постійне користування іншим особам. Вважаючи дану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 27.06.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16.07.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи із того, що земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах є наданою в користування іншим особам та на підставі рішень сесії Баланівської сільської ради від 02.06.2001 року, 04.05.2000 року та від 26.11.2001 року перебуває у відкритому і безперервному користуванні громадян.

Ухвалою суду від 26.07.2019 року визнано обов`язковою явку позивача у судове засідання для надання пояснень та відкладено розгляд справи.

Ухвалою від 09.09.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Баланівську сільську раду Бершадського району Вінницької області.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у письмовому відзиві.

Представник третьої особи щодо задоволення адміністративного позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши думку учасників справи, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

02 квітня 2019 року ОСОБА_3 , через свого представника адвоката Корнійчука Сергія Анатолійовича звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з колективним клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної форми власності за кадастровим номером 0520480400:01:002:0595 орієнтовною площею по 2,0 га на кожного із заявників окремо за межами населеного пункту села Баланівка Бершадського району Вінницької області, додавши до клопотання ряд необхідних документів /а.с. - 35/.

Наказом від 13 травня 2019 року №2-7074/15-19-СГ Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило позивачу у наданні такого дозволу, посилаючись на те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка, згідно рішень сесії Баланівської сільської ради від 02.06.2001 року, 04.05.2000 року, 02.06.2001 року та від 26.11.2001 року є наданою у користування іншим особам з урахуванням того, що земельні ділянки перебувають у відкритому і безперервному користуванні громадян на підставі ст. 119 та ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України /а.с. - 14/.

У подальшому, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області направлено представнику позивача лист (відповідь на адвокатський запит) від 20.05.2019 року № 29-2233/0-992/6-19, який за змістом кореспондуються із наказом про відмову у надані дозволу на розробку технічної документації від 13.05.2019 року № 2-7074/15-19-СГ /а.с. - 15/.

Відтак, вважаючи зазначений наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначається порядок безоплатної приватизації земельних ділянок.

Так, зокрема, частинами 6-7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (пункт б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України).

Згідно частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області саме із колективним клопотанням через свого представника, про надання їй дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі у власність за межами населеного пункту села Баланівка Бершадського району Вінницької області.

Водночас, згідно матеріалів справи, відповідач відмовив у наданні такого дозволу з огляду на те, що за результатами розгляду згідно інформації земельна ділянка перебуває в постійному користуванні інших осіб.

Відповідно до ч. 2 - 6 ст. 79-1 Земельного Кодексу України формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 79-1 Земельного Кодексу України зазначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Як вбачається зі змісту листа від 20.05.2019 за №29-2233/0-992/6-19, наданого у відповідь на адвокатський запит /а. с. 15/, відповідач повідомив, що земельна ділянка за кадастровим номером 0520480400:01:002:0595 щодо якої ОСОБА_3 просить надати дозвіл на розробку технічної документації, перебуває у державній власності (за межами населеного пункту).

Таким чином, земельна ділянка щодо якої позивач просить надати дозвіл на розробку технічної документації є сформованою та їй присвоєно кадастровий номер, а тому позивач звернулась із належним клопотанням.

При цьому, за приписами частини 7 статті 118 Кодексу підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме з підстав, що передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу.

Тобто, відповідач, розглядаючи заяву позивача, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України або надати мотивовану відмову у її наданні. При цьому, у випадку надання відмови, відповідач має керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у Земельному кодексі України.

Разом з тим, аналізуючи зміст вищевикладених норм чинного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади з приводу надання їм у власність земельних ділянок, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

У свою чергу, зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Виходячи з наведених норм права та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем в оскаржуваному наказі не наведено жодної з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства.

При цьому надаючи оцінку посиланням відповідача, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, на ту обставину, що рішеннями Баланівської сільської ради від 02.06.2001 року, 04.05.2000 року та від 26.11.2001 року відповідна земельна ділянка передана в користування іншим особам, суд зазначає наступне.

Як вбачається з повідомлених представником відповідача обставин, приймаючи оскаржуваний наказ відповідач виходив з інформації отриманої з листа Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області за №242 від 20.05.2019 /а.с. 36/, згідно якого земельна ділянка площею 32,5468 га з кадастровим номером 0520480400:01:002:0595 була надана в користування громадянам для ведення особистого селянського господарства згідно рішень сесії Баланівської сільської ради 23 скликання 16 сесії від 02.06.2001 року та 23 скликання 11 сесії від 04.05.2000 року /а.с. 37-59/ та знаходиться в їх користуванні на час складання зазначеного листа.

Разом з тим, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було витребувано у Баланівської сільської ради та надано суду Схему розміщення земельних ділянок та перелік користувачів земельної ділянки площею 32,5468 га за кадастровим номером 0520480400:01:002:0595 на території Баланівської сільської ради /а.с. 80/.

Із наданої схеми судом встановлено, що бажана земельна ділянка зазначена позивачем на графічних матеріалах знаходиться у користуванні наступних осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ОСОБА_21 .

Проте, згідно положень ст. 119 Земельного кодексу України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Під час розгляду справи представник відповідача та третьої особи не надати суду доказів звернення осіб визначених у рішеннях Баланівської сільської ради від 02.06.2001 року та від 04.05.2000 року про передачу відповідної земельної ділянки у власність.

Таким чином, перебування відповідної земельної ділянки у користування інших осіб, за відсутності відомостей про набуття ними права власності не підпадає під визначений ст. 118 Земельного кодексу України перелік підстав, за яких відповідач має право відмовити у задоволенні відповідного клопотання позивача.

Крім того, суд враховує, що земельна ділянка щодо якої позивач має намір отримати дозвіл на розробку технічної документації знаходиться за межами села Баланівка та починаючи з 2013 року перебуває у державній власності в розпорядженні Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яким було проведено її інвентаризацію та присвоєно кадастровий номер. Жодних рішень між відповідачем та Баланівською сільською радою або з особами, визначеними в рішеннях Баланівської сільської ради від 02.06.2001 року та від 04.05.2000 року, щодо користування зазначеною вище земельною ділянкою стороною відповідача суду не було надано як і не повідомлено про існування відповідних документів та причини неможливості їх надання.

З огляду на викладене, наказ відповідача від 13.05.2019 за №2-7074/15-19-СГ, яким позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту) є протиправним та підлягає скасуванню.

В ході розгляду справи представником відповідача надано лист /а.с.108/, з якого встановлено , що земельна ділянка з кадастровим номером 0520480400:01:002:0595, яка є бажаною позивачем для відведення, в результаті поділу перенесена до архівного шару національної кадастрової системи.

Поділ здійснено на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який розроблено згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520480400:01:002:0595. В результаті чого, утворено три земельні ділянки з кадастровими номерами 0520480400:01:002:0777, 0520480400:01:002:0778, 0520480400:01:002:0779.

З пояснень представника третьої особи з`ясовано, що окремими громадянами, у відкритому і безперервному користуванні яких перебувають земельні ділянки, які охоплюються бажаною позивачем земельною ділянкою, зазначеною на графічних матеріалах, порушено питання оформлення технічної документації із землеустрою з метою отримання їх у власність.

Суд звертає увагу, що дослідження вказаних обставин не входить до предмету доказування у даній справі, оскільки правомірність оскаржуваного наказу перевіряється на момент його прийняття.

В даному випадку, наведені обставини на момент прийняття оскаржуваного наказу не існували та не були покладені в основу оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень.

Однак, на переконання суду, вказані обставини мають значення при вирішенні спору в частині вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл позивачу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки.

На думку суду, поглиблене дослідження даних обставин, може встановити підстави для відмови у наданні дозволу, перелік яких визначений Земельним кодексом України.

Отже, дослідження наведених обставин є дискреційними повноваженнями відповідача.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Порядок розгляду клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення земельним законодавством віднесено до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, а тому суд не може втручатись в повноваження відповідача та на власний розсуд давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин, суд вважає необхідне зобов`язати суб`єкта владних повноважень, розглянути повторно клопотання ОСОБА_3 від 02.04.2019 року з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Також, суд зауважує про відсутність підстав винесення окремої ухвали у відповідності до статті 249 КАС України з огляду на те, що інститут постановлення окремої ухвали є крайньою мірою і може застосовуватися лише у випадках, коли є очевидним порушення закону та з метою вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли такому порушенню.

Водночас, постановлення окремої ухвали є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав винесення окремої ухвали стосовно порушень законодавства органом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Окрім того, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд вирішити процесуальне питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі - шляхом зобов`язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для окремого встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин 2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

З урахуванням викладених обставин, заявлений адміністративний позов ОСОБА_3 належить задовольнити частково.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 768,40 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 79-1, 116, 118, 119, 121, 122 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ, ст. 14, 19 Конституції України суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 13.05.2019 року № 2-7074/15-19-СГ про відмову у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, на території Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, на території Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39767547).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547).

Рішення у повному обсязі складено 01.10.2019 року.

Суддя Свентух Віталій Михайлович