Ухвала суду № 84627124, 19.09.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. Черкаси справа № 925/1501/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін: відповідача (заявника) – адвоката Ярмолінського Ю.В. за довіреністю, позивача – не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 925/1501/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Агро ЛТД» до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» про стягнення 854654 грн. 91 коп.,

ВСТАНОВИВ:

14.06.2019 року відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП», звернувся в господарський суд Черкаської області з заявою (вх. № 18260/19) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у якій просив скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 24.01.2017 року у справі № 925/1501/16 за нововиявленими обставинами та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заява мотивована тим, що рішенням господарського суду Черкаської області від 24.01.2017 року у справі № 925/1501/16 стягнуто заборгованість за договором купівлі-продажу № 04/04/2016 від 04.04.2016 року. Проте постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 року у справі № 925/968/18 договір купівлі-продажу № 04/04/2016 від 04.04.2016 року визнано недійсним. Таким чином, виходячи з норм ст. 236 Цивільного кодексу України, ця обставина існувала на момент ухвалення господарським судом 24.01.2017 року рішення у справі № 925/1501/16, однак не була відома на час розгляду справи.

При обґрунтуванні зави заявник послався на правові позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11, Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 24.04.2019 у справі № 910/13318/16.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.08.2019 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Агро Союз-РП” за вх. № 18260/19 від 14.06.2019 року про перегляд рішення у справі № 925/1501/16 за нововиявленими обставинами прийнято до розгляду, відкрито

провадження про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Черкаської області від 24.01.2017 року у справі № 925/1501/16 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання з розгляду заяви.

Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив, письмові пояснення щодо заяви не надав, не повідомивши причини, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання.

У судовому засіданні представник відповідача (заявника) вимоги, викладені в заяві, підтримав і просив суд скасувати рішення суду у справі та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представника відповідача (заявника), розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, подані відповідачем на її обґрунтування письмові докази, матеріали справи в частині, що її стосуються, оцінивши встановлене у сукупності суд заяву задовольняє повністю з таких підстав.

01.12.2016 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Вектор-Агро ЛТД” звернувся в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Агро Союз-РП” (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору купівлі-продажу № 04/04/2016 від 14.04.2016 року, 736 863 грн. 01 коп. основного боргу, 75 172 грн. 16 коп. пені, 35 077 грн. 45 коп. інфляційних втрат, 7 542 грн. 29 коп. 3% річних, що разом складає 854 654 грн. 91 коп., та відшкодування судових витрат.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.01.2017 року у справі № 925/1501/16 позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Агро Союз-РП” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор-Агро ЛТД” - 736 863 грн. 01 коп. основного боргу, 75 172 грн. 16 коп. пені, 35 077 грн. 45 коп. інфляційних втрат, 7 542 грн. 29 коп. 3% річних та 12 819 грн. 82 коп. судового збору (т. 1 а.с. 80-86).

21.02.2017 року господарським судом Черкаської області видано наказ на виконання рішення господарського суду Черкаської області від 24.01.2017 року у справі № 925/1501/16.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.01.2017 року у справі № 925/1501/16, про перегляд за нововиявленими обставинами якого заявлено відповідачем, встановлено, що спірні правовідносини сторін виникли із договору купівлі-продажу № 04/04/2016 від 14.04.2016 року, Договір є укладеним, частково виконаний сторонами, вимоги позивача ґрунтуються на правах і обов`язках сторін цього Договору.

Проте, постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 року у справі № 925/968/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 31.07.2019 року, визнано договір купівлі-продажу № 04/04/2016 від 04.04.2016 року недійсним.

Колегія суддів апеляційного суду встановила, що оспорюваний Договір укладено між пов`язаними юридичними особами, оскільки директор товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» Магдалюк І.В. на момент укладення спірного Договору був одночасно і єдиним засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Агро ЛТД», тобто спірний договір направлено на реалізацію інтересів однієї особи, що протирічить вимогам ст. 238 ЦК України. З цієї підстави колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оспрюваний договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до п.п. 2, 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте); нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» як нововиявлену обставину зазначає встановлений рішенням суду факт недійсності договору купівлі-продажу № 04/04/2016 від 14.04.2016 року, що був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор-Агро ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП».

Статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Частиною 2 статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

Таким чином, виходячи з норм ст. 236 ЦК України, ця обставина існувала на момент ухвалення 24.01.2017 року господарським судом Черкаської області рішення у справі № 925/1501/16, однак стала відома після ухвалення рішення у формі постанови і набрання нею законної сили в межах іншої справи – справи № 925/968/18.

Встановлений судом факт недійсності договору є істотною для справи № 925/1501/16 обставиною в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України.

Врахування її судом під час первісного розгляду справи мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Згідно з ч. 4 ст. 325 ГПК України, у разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд:

1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду;

2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду;

3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 325 ГПК України у суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів в Україні», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Нормами Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, за результатами перегляду рішення господарського суду Черкаської області від 24.01.2017 року у справі № 925/1501/16 за нововиявленими обставинами за заявою відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Агро Союз-РП” господарський суд визнає заяву відповідача обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з підстав, визначених пунктом 1 частини 2 статті 320 ГПК України, рішення господарського суду Черкаської області від 24.01.2017 року у справі № 925/1501/16 підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

На підставі статті 129 ГПК України, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 19229 грн. 73 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 325, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» (вх. № 18260/19 від 14.06.2019 року) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Рішення господарського суду Черкаської області від 24.01.2017 року у справі № 925/1501/16 скасувати.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Агро ЛТД» до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» про стягнення 854654 грн. 91 коп., - відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор-Агро ЛТД”, код ЄДРПОУ 39228163, місцезнаходження: 19500, Черкаська область, Городищенський район, м. Городище, вул. Чехова, 41 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Агро Союз-РП”, код ЄДРПОУ 35013940, місцезнаходження: 19511, Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Данила Кушніра, буд. 245 - 19229 грн. 73 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.09.2019 року.

Суддя В.М. Грачов