Рішення № 84626771, 30.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2019Справа № 910/9598/19

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, місто Київ, Дніпровський район, проспект Миру, будинок 6-А; ідентифікаційний код 37397216)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс технології" (01001, місто Київ, Печерський район, Музейний провулок, будинок 4-2; ідентифікаційний код 37334156)

про стягнення 240 721,43 грн,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2019 року Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Де-Люкс технології" про стягнення 240 721,43 грн за завищення вартості будівельних робіт за Договором підряду № 2/195 від 14.08.2017.

Позовні вимоги мотивовані завданням відповідачем позивачу збитків шляхом завищення вартості будівельних робіт за Договором № 2/195 від 14.08.2017, що було виявлено в результаті планового аудиту щодо виконання Програми економічного та соціального розвитку міста Києва на 2017 рік.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 позовну заяву Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації було залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору у розмірі, визначеному чинним законодавством та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

02.08.2019 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду представником позивача було подано заяву про усунення недоліків до якої було долучено докази сплати судового збору в сумі 82,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/9598/19, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

14.08.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс технології" проти задоволення позову заперечує, оскільки відповідачем не порушено жодних умов укладеного між сторонами договору, а аудиторський звіт Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.07.2018 №070-5-13/50 та скоригований висновок Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) «Київекспертиза» від 13.09.2018 №070-01/295 не є належними та допустимими доказами на підтвердження завищення вартості робіт.

Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2017 між Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс технології" (підрядник) було укладено договір підряду №2/195 від 14.08.2017 (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботи відповідно до договору, кошторисної документації та вимог законодавства, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи згідно умов цього договору.

Згідно пункту 1.2. договору вид робіт, що підрядник зобов`язується виконати: капітальний ремонт стадіонів та спортивних майданчиків СЗШ №195 за адресою: м.Київ, вул.Миколайчука, 17-А в Дніпровському районі м.Києва (код 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи за ЄЗС ДК 021:2015).

Відповідно до пункту 2.1. договору ціна договору є твердою та становить 898 115,88 грн, в тому числі ПДВ - 149 685,98 грн.

Сторони погоджуються про уточнення ціни у разі: виникнення обставин непереборної сили; уповільнення темпів або зупинення виконання робіт за рішенням замовника або з його вини; розбіжності з показниками, зазначеними у експертному висновку кошторисної документації (пункт 2.2. договору).

Пунктом 2.3. передбачено, що у разі виникнення обставин, визначених пунктом 2.2. цього договору, що впливають на вартість виконання, визначених пунктом 1.2. цього договору, сторони домовляються про погодження ціни договору шляхом підписання додаткової угоди до договору протягом трьох робочих днів.

За змістом пункту 3.1. розрахунки за виконані роботи відповідно до цього договору здійснюються на підставі актів виконаних робіт, підписаних повноважними представниками сторін та скріплених печатками, та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-2В,Ю КБ-3).

Водночас, у пункті 3.3. сторони обумовили, що у разі виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконання робіт, змовник має право скоригувати ціну, що підлягає сплаті.

Роботи за даним договором мають бути виконані до 25.08.2017 (пункт 4.1. договору).

У пункті 5.4.9. передбачений також обов`язок безумовного повернення виконавцем робіт коштів у сумі виявленого контролюючим органом завищення обсягів та вартості виконаних робіт.

Договір набуває чинності з моменту його укладення-підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відтиском печатки та діє до 31.12.2017 (пункт 12.1. договору).

Як додатки до договору підряду №2/195 від 14.08.2017, між сторонами також були підписані дефектний акт, затверджений позивачем 14.08.2017, зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва, відповідно до якого загальна вартість робіт становить 898 115,88 грн., локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, а також погоджена договірна ціна за капітальний ремонт стадіонів та спортивних майданчиків СЗШ №195, що здійснюються у 2017 році, відповідно до якої передбачено всього по кошторису вартість будівельних робіт в розмірі 737 141,06 грн та згідно із пояснювальною запискою, всього договірна ціна складає 898 115,88 грн.

У 2017 році відповідачем було здійснено капітальних ремонт стадіонів та спортивних майданчиків СЗШ №195 за адресою: м.Київ, вул.Миколайчука, 17-А в Дніпровському районі м.Києва на загальну суму 894 420,56 грн.

Відомості щодо наявності будь-яких яких зауважень стосовно якості, обсягу чи вартості робіт в матеріалах справи відсутні, що свідчить про фактичне виконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс технології" взятих на себе зобов`язань з виконання робіт в повному обсязі.

Крім того, жодних додаткових угод про уточнення ціни договору в порядку, передбаченому пунктом 2.3. договору підряду, між сторонами не укладалось.

Позивачем було також виконано в повному обсязі обов`язок з оплати виконаних відповідачем робіт в загальному розмірі 894 420,56 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №6454 від 28.09.2017 на суму 194 127,06 грн, №7880 від 09.11.2017 на суму 74 027,09 грн, №7908 від 14.11.2017 на суму 120 898,15 грн, №9700 від 22.12.2017 на суму 403 518,19 грн, №9200 від 19.12.2017 на суму 101 850,07 грн.

У позовній заяві позивач зазначає, що згідно з дорученням Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту від 13.03.2018 №170-5-17/598 Комунальним підприємством «Київекспертиза» складено висновок щодо визначення вартості виконаних обсягів робіт на підставі договору підряду № 2/195 від 14.08.2017, за результатом якого встановлено, що загальна вартість робіт за наданими актами складає 894 420, 56 грн, а підтверджена вартість будівельних робіт становить 653 699,13 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з відповідача підлягає стягненню сума завищень обсягу робіт за договором підряду № 2/195 від 14.08.2017 в розмірі 240 721,43 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, погоджуючи за власним волевиявленням (добровільно) умови договору, укладення якого та умови якого, як зазначено вище, передбачені та не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується з обов`язковістю їх виконання в силу норм статей 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 2, 3, 5 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (стаття 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У відповідності з вимогами пункту 4 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, предметом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 5 Господарського процесуального кодексу здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно- примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Відповідно до Положення про Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підзвітним та підконтрольним Київському міському голові та Київській міській раді.

Згідно пункту 1.8. Положення Департамент діє в інтересах територіальної громади міста в особі Київської міської ради, є органом оперативного контролю та не підміняє контрольних функцій будь-яких державних органів.

Департаменту підпорядковується Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київекспертиза» (пункт 1.11. Положення).

Пунктом 2.1. Положення визначено, що основними завданнями Департаменту є надання незалежних висновків та рекомендацій за результатами здійснення контролю за ефективністю діяльності та дотримання законодавства структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підприємствами, установами та організаціями комунальної форми власності територіальної громади м. Києва та районів м. Києва, іншими суб`єктами в частині використання ними відповідних комунальних ресурсів (майна, коштів та іншої комунальної власності) далі - підконтрольні суб`єкти), спрямованих на забезпечення ефективного і результативного управління комунальними ресурсами.

Внутрішній аудит як система контролю за діяльністю підконтрольних суб`єктів створюється з метою ефективної оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю та управління ризиками.

Таким чином, Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проводить внутрішній аудит комунальних підприємств, в тому числі Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації для ефективного управління комунальними ресурсами, є органом оперативного контролю та не підміняє контрольних функцій будь-яких державних органів.

Відтак, аудиторський звіт Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від №070-5-13/3 від 18.07.2018 та висновок Комунального підприємства «Київекспертиза» №070-01/295 від 13.09.2018, не є належним та беззаперечним доказом факту завищення вартості робіт за договором № 2/195 від 14.08.2017, оскільки є внутрішнім аудитом позивача, який окрім іншого, проведений не державним органом, не створює ніяких наслідків для третіх суб`єктів господарювання, зокрема, відповідача у справі, а також не створює для відповідача обов`язку закріпленого в пункті 5.4.9. договору.

Крім того, акт (звіт) перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт (звіт) перевірки, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.39.2013 у справі №21-237а13.

При цьому, слід зазначити, що виявлені Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів та змінювати їх. Аудиторський звіт складався з приводу наявності або відсутності відповідних порушень підприємства та містять лише думку органу, який його склав, вони не є рішенням суду або іншого повноважного органу, а відтак викладені у звіті висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов укладених договорів.

Також, слід зазначити, що, висновок аудиторської перевірки не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади. Отже, відповідний акт не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №922/2310/17

Отже, посилання позивача, як на беззаперечну підставу для стягнення з відповідача вартості завищень обсягу робіт, на те, що в результаті перевірки Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) встановлено ряд порушень та недоліків, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 240 721,43 грн., суд вважає необґрунтованими, та зазначає, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт перевірки, та складений за його наслідками висновок, у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, отже не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача протиправної поведінки, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання щодо повернення грошових коштів, у зв`язку з чим посилання позивача на статтю 1212 Цивільного кодексу України не є правомірним.

Оскільки акт виконаних робіт сторонами підписано без зауважень та заперечень, позивачем не надано суду належних доказів щодо допущених відповідачем недоліків виконаної роботи, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії".). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс технології" про стягнення 240 721,43 грн за завищення вартості будівельних робіт - відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, покладаються на Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ