Рішення № 84626714, 27.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2019Справа № 910/6930/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Шкурдової Л.М., розглянувши матеріали справи №910/6930/19

За позовом: споживчого товариства "УТФ"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про: стягнення 30 463,31 грн

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом споживчого товариства "УТФ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення 30 463,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті поставленого товару за Договором поставки кукурудзи та пшениці №291/2017/КАМ/О від 30.08.2017, в зв`язку з чим позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 1485,94 грн, інфляційні втрати в розмірі 12 877,66 грн, пеню в розмірі 14 332,36 грн та 1 767,36 грн втрачену вигоду, як не отримані проценти, розміщені на депозитному рахунку в банку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року у справі №910/6930/19 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідачем подано відзив у справі, в якому він щодо задоволення позову заперечував, вказуючи, що позивачем не надано всі документи, передбачені п.4.4. Договору, які мали б надаватися позивачу під час поставки товару, а тому у відповідача не настало зобов`язання по оплаті товару, в зв`язку з чим нарахування штрафних санкцій є безпідставним. Відповідач зазначає, що розрахунок за товар мав бути здійснений протягом 7 календарних днів з дати реєстрації податкової накладної. Відповідач зазначив, що позивачем не вірно визначено період прострочення, оскільки включено дату оплати. Відповідач заперечує щодо стягнення втраченої вигоди оскільки позивачем не підтверджено факт настання збитків реальними доказами.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідачем зауважень щодо поставленого товару не надано, відповідач здійснив розрахунок за поставлений товар, тим самим підтвердив настання умов для розрахунку за товар.

Відповідачем подано клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб- підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем.

Оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2017 між Споживчим товариством "УТФ" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС АГРОМАРС" (покупець) укладено Договір поставки кукурудзи та пшениці №291/2017/КАМ/О від 30.08.2017 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 3.2. Договору предметом цього договору є поставка кукурудзи та пшениці, що вирощується на полях, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю якого та вартість визначені специфікаціями до даного Договору та товарно-супровідними документами на кожну окрему партію товару (далі - Товар).

Згідно з п.3.1. Договору постачальник бере на себе зобов`язання здійснити поставку товару та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти на оплатити поставлений постачальником товар в обумовлені сторонами строки.

Відповідно до пункту 7.1. Договору вартість товару визначається у рахунку-фактурі, який виставляється позивачем за кожну окрему партію товару.

Відповідно до пункту 7.2. Договору розрахунок за товар здійснюється на умов 100% після оплати вартості замовленого товару на розрахунковий рахунок позивача протягом семи календарних днів за умови настання наступних умов: з дати поставки товару покупцю; за умови отримання оригіналів документів, зазначених у п.4.4. Договору; за умови реєстрації податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, що позивачем поставлено обумовлений Договором товар на загальну суму 908 044,20 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними №185, №189, №188, №192, №187, накладними №1 від 04.12.2017, №2 від 07.12.2017, №7 від 09.12.2017, №8 від 09.12.2017, №9 від 09.12.2017.

Позивачем виставлені рахунки-фактури на оплату товару, а саме рахунок-фактури №1 від 04.12.2017 року на суму 193 113,60 грн., рахунок-фактури №2 від 07.12.2017 року на суму 169 830,40 грн., рахунок-фактури №7 від 09.12.2017 року на суму 215 027,20 грн., рахунок-фактури №8 від 09.12.2017 року на суму 173 768,00 грн., рахунок-фактури №9 від 09.12.2017 року на суму 156 305,00 грн.

Відповідно ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач повинен був здійснити оплату за накладною №1 від 04.12.2017 не пізніше 11.12.2017, за накладною №2 від 07.12.2017 не пізніше 14.12.2017, за накладною №7 від 09.12.17 та №8 від 09.12.2017 не пізніше 16.12.2017, за накладною №9 від 09.12.2017 не пізніше 16.12.2017.

Відповідачем здійснено оплату за накладною №1 від 04.12.2017 на суму 154 490,88 грн згідно платіжного доручення №9623042666 від 20.12.17 та на суму 38 622,72 грн згідно платіжного доручення №9623044029 від 05.01.2018; за накладною №2 від 07.12.17 на суму 135 864,32 грн згідно платіжного доручення №9623042740 від 20.12.2017 та на суму 33 966,08 грн згідно платіжного доручення №9623044028 від 05.01.2018; за накладною №7 від 09.12.17 на суму 172 021,76 грн згідно платіжного доручення №9623044085 від 11.01.2018 та на суму 43 005,44 грн згідно платіжного доручення №3044212 від 23.01.2018; за накладною №8 від 09.12.17 на суму 34 753,60 грн згідно платіжного доручення №9623044000 від 03.01.2018 та на суму 139 014,40 грн згідно платіжного доручення № 9623044083 від 11.01.2018; за накладною №9 від 09.12.17 на суму 31 261,12 грн згідно платіжного доручення №9623044001 від 03.01.2018 та на суму 125 044,48 грн згідно платіжного доручення №9623044084 від 11.01.2018.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено оплату з порушенням встановленого Договором строку, в зв`язку з чим допущено прострочення грошового зобов`язання за Договором.

В зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за Договором позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 1485,94 грн, інфляційні втрати в розмірі 12 877,66 грн, пеню в розмірі 14 332,36 грн.

За накладною №1 від 04.12.2017 позивачем нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати за період з 12.12.17 по 05.01.2018; за накладною №2 від 07.12.2017 позивачем нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати за період з 15.12.17 по 05.01.2018; за накладною №7 від 09.12.17 позивачем нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати за період з 17.12.17 по 23.01.2018; за накладною №8 від 09.12.2017 позивачем нараховано пеню, 3 % річних за період з 17.12.17 по 11.01.18 та інфляційні втрати за період з 17.12.17 по 23.01.2018; за накладною №9 від 09.12.2017 позивачем нараховано пеню, 3 % річних за період з 17.12.17 по 11.01.18 та інфляційні втрати за період з 17.12.17 по 23.01.2018.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який построчив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за накладною №1 від 04.12.2017, з врахуванням того, що в день часткової оплати сума боргу зменшується та день повної оплати заборгованості не включається в період прострочення, за період з 12.12.2017 по 19.12.2017 з суми боргу 193 113,60 грн та за період з 20.12.17 по 04.01.2018 з суми боргу 38 622,72 грн. За перерахунком суду розмір 3 % річних склав 126,98 грн та інфляційних втрат склав 1931,14 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за накладною №2 від 07.12.2017, з врахуванням того, що в день часткової оплати сума боргу зменшується та день повної оплати заборгованості не включається в період прострочення, за період з 15.12.2017 по 19.12.2017 з суми боргу 169 830,40 грн та за період з 20.12.17 по 04.01.2018 з суми боргу 33 966,08 грн. За перерахунком суду розмір 3 % річних склав 114,46 грн та інфляційних втрат склав 1 698,30 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за накладною №7 від 09.12.17, з врахуванням того, що в день часткової оплати сума боргу зменшується та день повної оплати заборгованості не включається в період прострочення, за період з 17.12.2017 по 10.01.2018 з суми боргу 215 027,20 грн та за період з 11.01.18 по 22.01.2018 з суми боргу 43 005,44 грн. За перерахунком суду розмір 3 % річних склав 484,26 грн та інфляційних втрат склав 430,05 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за накладною №8 від 09.12.2017, з врахуванням того, що в день часткової оплати сума боргу зменшується та день повної оплати заборгованості не включається в період прострочення, за період з 17.12.2017 по 03.01.2018 з суми боргу 173 768,00 грн та за період з 04.01.18 по 10.01.2018 з суми боргу 139 014,40 грн. За перерахунком суду розмір 3 % річних склав 337,06 грн та інфляційних втрат склав 0 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за накладною №9 від 09.12.2017, з врахуванням того, що в день часткової оплати сума боргу зменшується та день повної оплати заборгованості не включається в період прострочення, за період з 17.12.2017 по 03.01.2018 з суми боргу 156 305,00 грн та за період з 04.01.18 по 10.01.2018 з суми боргу 125 044,48 грн. За перерахунком суду розмір 3 % річних склав 303,18 грн та інфляційних втрат склав 0 грн.

За накладною №8 від 09.12.2017 та накладною №9 від 09.12.2017 позивачем нараховано інфляційні втрати без врахування наступного.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Таким чином, за заявлений позивачем період за накладними №8 та №9 індекс інфляції нарахуванню не підлягає.

Таким чином, за перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 1365,94 грн та інфляційні втрати в розмірі 4059,49 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідачем подано клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За приписами п. 5 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Матеріали справи не містять доказів визнання відповідачем боргу щодо сплати пені, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що до вимог позивача про стягнення пені мають бути застосовані наслідки пропущення строку позовної давності, враховуючи те, що позивач звернувся з даним позовом до суду 29.05.2019 (що підтверджується штампом канцелярії Господарського суду міста Києва), в той час як період нарахування пені з 12.12.2017 по 23.01.2018.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 14 332,36 грн. задоволенню не підлягають, в зв`язку з пропущенням позивачем строку позовної давності.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача втрачену вигоду у розмірі 1 767,36 грн, як не отримані проценти, розміщені на депозитному рахунку в банку задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення з боку відповідача, наявність та розмір завданої шкоди, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і завданою шкодою покладено на позивача.

Позивачем не доведено, що він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене, 1 767,36 грн у вигляді процентів від депозитного вкладу, зазначення позивачем про намір здійснити депозитний вклад на цю суму коштів не підтверджено доказами.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 000,00 грн витрати на послуги адвоката.

Вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, які пов`язані саме з розглядом даної справи, враховуючи те, що в укладеному сторонами Договорі про надання правничої (правової) допомоги адвокатом №13/03/19 від 13.03.2019, ані в Акті надання послуг №35 від 16.04.2019 не міститься посилання на Договір, за яким стягується заборгованість, ані на номер судової справи. Також, в матеріалах справи не містяться докази оплати за правові послуги адвоката у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м.Київ, вул. ПОЖАРСЬКОГО, будинок 3, код ЄДРПОУ 30160757) на користь споживчого товариства "УТФ" (04205, м.Київ, проспект Оболонський, буд.30, офіс 287, код ЄДРПОУ 30839403) 3 % річних в розмірі 1365 (тисяча триста шістдесят п`ять) грн. 94 коп, інфляційні втрати в розмірі 4059 (чотири тисячі п`ятдесят дев`ять) грн. 49 коп та 342 (триста сорок дві) грн. 12 коп - витрати по сплаті судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Шкурдова Л.М.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його суду апеляційної інстанції.