Рішення № 84626633, 30.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/126/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2019 Справа № 908/1853/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БРІОШЬ” (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 2А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (49126, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 45)

про стягнення 52364,65 грн. основного боргу за Договором поставки № 05/17 - ТАИ від 11.07.2017, 5240,70 грн. пені, 443,30 грн. 3% річних, 1911,29 грн. інфляційних втрат

25.07.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “БРІОШЬ” вих. б/н від 12.07.2019 (вх. №2003/08-07/19 від 25.07.2019) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” про стягнення 52364,65 грн. основного боргу за Договором поставки № 05/17 - ТАИ від 11.07.2017, 5240,70 грн. пені, 443,30 грн. 3% річних, 1911,29 грн. інфляційних втрат.

25.07.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/1853/19 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду від 30.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1853/19, присвоєно справі номер провадження 4/126/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Сторонам встановлені строки подання письмових заяв по суті спору.

Позовні вимоги ґрунтуються на ст. ст. 525, 526, 553, 554, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та договорі поставки № 05/17 - ТАИ від 11.07.2017, на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” 52364,65 грн. основного боргу, 5240,70 грн. пені, 443,30 грн. 3% річних, 1911,29 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” , станом на 30.07.2019 – відкриття провадження у справі (код ЄДРПОУ 34604386) було: 69006, м.Запоріжжя, вул. Добролюбова, 25, кім. 207, що відповідала юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/1853/19 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 30.07.2019 про відкриття провадження у справі, яка 06.08.2019 отримана уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл”, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 4902202299847).

Згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, станом на 05.09.2019, місцезнаходженням боржника – Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл”, код ЄДРПОУ 34604386, є: 49126, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 45.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 30.07.2019 у справі № 908/1853/19 відповідачу запропоновано подати відзив у строк до 16.08.2019.

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, з клопотанням про продовження строку для подання відзиву до суду не звертався, правову позицію у справі не висловив.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 29.08.2019 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 30.09.2019.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

11.07.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю “БРІОШЬ” (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 05/17 - ТАИ (далі – договір).

За умовами п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставляти, а покупець – приймати та оплачувати товар, далі – “Товар”, на умовах даного договору.

Згідно п.1.2 Договору найменування, асортимент та ціна товару наведені у додатку №1 Специфікація, яка є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.1 товар постачається постачальником окремими партіями у відповідності з замовленнями на поставку.

Відповідно до п. 2.2 договору, замовлення передаються покупцем електронним зв`язком. При використанні сторонами способу передачі замовлення шляхом передачі електронного повідомлення (ЕDI-документа) через платформу електронної комерції сторони підписують Додаток № 2. Заказ повинен містити інформацію визначену в Додатку №3.

Відповідно до п.2.6. Зобов`язання з поставки вважається виконаним з моменту передачі товару та повного пакета належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно з умовами даного договору та чинного законодавства України.

Згідно п. 6.6. Договору, вимога по оплаті товару зазначається в Додатку №6 до Договору.

Відповідно до п.3 Додатка №6 до Договору - "Комерційні умови договору", оплата за товар здійснюється шляхом сплати грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 35 календарних днів, з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата перерахування коштів з поточного покупця.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 52364, 65 грн.

Факт здійснення поставки товару підтверджується видатковими накладними за період з 26.11.2018 по 01.02.2019, копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені відбитками печаток підприємств, мають посилання на Договір №05/17 - ТАИ від 11.07.2017.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача 52364, 65 грн. основного боргу за Договором поставки № 05/17 - ТАИ від 11.07.2017. За неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за Договором позивачем нараховано 5240,70 грн. пені, 443,30 грн. 3% річних, 1911,29 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором – у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. (частина 1 статті 693 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався.

Оплату за поставлений товар, що поставлявся позивачем за умовами Договору поставки № 05/17 - ТАИ від 11.07.2017, відповідач не здійснив, у зв`язку з чим станом на час розгляду справи у нього виникла заборгованість в розмірі 52364,65 грн.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати в повному обсязі за поставлений товар суду не надав.

Доводи відповідача про те, що факт поставки не підтверджений належними доказами, спростовуються наступним.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, за приписами абзацу 9 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Матеріали справи свідчать, що видаткові накладні за якими поставлявся товар за Договором поставки № 05/17 - ТАИ від 11.07.2017, мають найменування юридичних осіб, дату складання, зміст та обсяг господарської операції, найменування товару, особисті підписи уповноважених осіб сторін в графах “Від постачальника” та “Отримав”, засвідчені відтиском печатки товариств, що спростовує доводи відповідача щодо відсутності належних доказів прийняття товару уповноваженими особами відповідача.

З огляду на це, суд вважає, що факт поставки товару за договором є доведеним.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання доказів не скористався, заявлені до нього позовні вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості у повному обсязі або свого контррозрахунку суми заборгованості, заявленої до стягнення, суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 52364,65 грн. основного боргу за Договором поставки № 05/17 - ТАИ від 11.07.2017 документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” зазначено, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 8.12 Договору встановлено, що за прострочку сплати послуг, наданих згідно Додатку №6, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За невиконання грошових зобов`язання за Договором позивачем пред`явлена до стягнення пеня в розмірі 5240,70 грн., яка розрахована за період з 09.03.2019 по 12.07.2019.

Судом перевірено заявлений позивачем розмір пені та встановлено, що при розрахунку пені період заборгованості визначено неправильно, оскільки позивачем не враховані приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, а також застосовано 1 процентна ставка НБУ.

Крім того, в доданому до позовної заяви розрахунку розмір пені складає 3197, 79 грн.

Фактично у спірних правовідносинах стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 6 356, 72 грн. пені, за період з 09.03.2019 по 12.07.2019.

Однак, оскільки судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем заявлено до стягнення 5240,70 грн. пені, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” роз`яснено, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 443,30 грн. 3% річних, які розраховані за період з 09.03.2019 по 12.07.2019 та 1911,29 грн. інфляційних втрат, які розраховані за період з лютого 2019 по червень 2019.

Суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за неналежне виконання грошових зобов`язань за договором поставки № 05/17 - ТАИ від 11.07.2017 є обґрунтованою, але розрахунок 3% річних позивачем виконаний не правильно, оскільки за період з 09.03.2019 по 12.07.2019 стягненню підлягають 3 % річних в розмірі 542, 29 грн., як зазначено і в розрахунку позивача, проте в прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача 443,30 грн. 3% річних.

Однак, оскільки судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем заявлено до стягнення 443,30 грн. 3 % річних, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Наданий розрахунок інфляційних втрат судом перевірений та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів позивачем виконаний не правильно, оскільки позивачем допущено помилку при підрахунку розміру втрат від інфляції грошових коштів, так за період з лютого 2019 по червень 2019 стягненню з відповідача підлягає 1 371, 85 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В іншій частині вимог про стягнення інфляційних витрат за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.

Що стосується судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу становить 8 000, 00 грн., які просив стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. і ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

У порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме сплати 8000,00 грн.

Також не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем до відповідача витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуждаються.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “БРІОШЬ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл”, (49126, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 45, код ЄДРПОУ 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БРІОШЬ” (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 2А, код ЄДРПОУ 37069089) 52364 (п`ятдесят дві тисячі триста шістдесят чотири) грн. 65 коп. основного боргу, 5240 (п`ять тисяч двісті сорок) грн. 70 коп. пені, 443 (чотириста сорок три) грн. 30 коп. 3 % річних, 1 371 (одну тисячу триста сімдесят одну) грн. 85 коп. інфляційного нарахування та 1903 (одну тисячу дев`ятсот три) грн. 72 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено “30” вересня 2019р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.