Рішення № 84626559, 16.09.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.09.2019р. Справа №905/1065/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

секретар судового засідання Доннік Н.В.

розглянувши матеріали справи за позовом: Комунального концерну «Центр комунального сервісу» (03179, м.Київ, вул. Львівська, 57-А, код ЄДРПОУ 39946227)

до відповідача: Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» (85612, Донецька область, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34, код ЄДРПОУ 00131305)

про стягнення основної суми заборгованості за договором доручення №123-КЕ від 25.05.2018р. в розмірі 12770,17 грн, пені – 479230,28 грн., 3% річних – 40025,26 грн., інфляційних втрат – 262916,76 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В провадженні Господарського суду Донецької області знаходиться справа №905/1065/19 за позовом Комунального концерну «Центр комунального сервісу» (з урахуванням заяви №02-14/500 від 01.07.2019р. про збільшення позовних вимог) до відповідача, Акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення основної суми заборгованості за договором доручення №123-КЕ від 25.05.2018р. в розмірі 12770,17 грн., пені – 479230,28 грн., 3% річних – 40025,26 грн., інфляційних втрат – 262916,76 грн.

Ухвалою суду від 12.06.2019р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1065/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

На підставі ухвали суду від 10.09.2019р. змінено найменування відповідача у справі №905/1065/19 з Акціонерного товариства «Київенерго» на Акціонерне товариство «К.ЕНЕРГО».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору доручення №123-КЕ від 25.05.2018р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати наданих послуг, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві б/н від 02.07.2019р. проти задоволення позовних вимог заперечував з посиланням на те, що з підписанням сторонами договорів №125-КЕ від 29.12.2018р., №126-КЕ від 02.05.2018р. про відступлення права вимоги (цесії) відбулась новація основного зобов`язання, припинилось первісне зобов`язання відповідача щодо сплати основної суми боргу, внаслідок чого, підстави для нарахування процентів річних, інфляційних збитків та пені також відсутні, оскільки станом на день подачі позовної заяви основного боргу не існувало.

Крім того, відповідач зазначав, що позивачем не підтверджено наявність фактичного понесення Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» витрат на правничу допомогу (не представлено суду докази їх оплати у заявленому розмірі).

У відповіді №02-14/562 від 10.07.2019р. Комунального концерну «Центр комунального сервісу» на відзив Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» позивач проти доводів, викладених у відзив заперечував та вказував, що погашення відповідачем основного боргу за договором доручення №123-КЕ від 25.05.2018р., шляхом укладення договорів цесії №125-КЕ від 29.12.2018р., №126-КЕ від 02.05.2018р., відбулось з порушенням строків, визначених п.4.4 договору доручення. Крім того, позивач наголошував, що нарахування пені, процентів річних здійснені з наступного дня, якому передував граничний строк оплати згідно підписаних сторонами актів надання послуг та до моменту укладення договорів цесії.

Разом з цим, з підписанням договорів №125-КЕ від 29.12.2018р., №126-КЕ від 02.05.2018р. відбулось погашення тільки основної суми заборгованості з порушенням погоджених сторонами у договорі доручення строків, з огляду на що, позивач не позбавлений права вимагати стягнення процентів річних, пені, та інфляційних у судовому порядку.

Водночас, щодо витрат на правничу допомогу, Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» зазначав, що останнім в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення судових дебатів будуть представлені докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

У запереченні б/н від 15.07.2019р. Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» на відповідь №02-14/562 від 10.07.2019р. Комунального концерну «Центр комунального сервісу» відповідач стверджував, що з підписанням договорів цесії у нового кредитора виникло право вимоги до споживачів, перелічених у додатку №1 до зазначених договір цесії, будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 до цього договору (п.1.3), внаслідок заявлені проценти річних та інфляційних є неправомірним та безпідставними.

Крім того, відповідач зазначав про недоліки у розрахунку інфляційних позивача.

Також, відповідач просив суд зменшити заявлений до стягнення розмір пені на 90% з посиланням на скрутне фінансове становище підприємства.

У клопотанні б/н від 22.08.2019р. відповідачем представлено договір №217-КЕ від 15.08.2019р., за змістом п.2.1.1 якого, сума відступленого права вимоги в розмірі 518442,19 грн. зараховуються сторонами в рахунок виконання грошового зобов`язання кредитора перед новим кредитором за виконання договору доручення №123-КЕ від 25.05.2018р. з оплати вартості наданих послуг згідно, в тому числі, актів наданих послуг №312 від 16.05.2019р. на суму 4899,85 грн. за квітень 2019 року, №364 від 06.06.2019р. на суму 7870,31 грн. за травень 2019 року. З підписанням наведеної угоди, сторона врегульовано спір в частині позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості за договором доручення №123-КЕ від 25.05.2018р. в розмірі 12770,17 грн.

У відповідності до клопотання №2-14/791 від 09.09.2019р. Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» просив суд закрити провадження по справі №905/1065/19 в частині стягнення основної суми заборгованості за договором доручення №123-КЕ від 25.05.2018р. в розмірі 12770,17 грн. у зв`язку з укладанням договору №217-КЕ від 15.08.2019р. про відступлення права вимоги (цесії).

У клопотанні №02-14/755 від 04.09.2019р. позивач заперечував проти доводів відповідача про скрутне матеріальне становище з підстав, викладених у зазначеному клопотанні.

Сторони у судове засідання 16.09.2019р. з розгляду справи по суті не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 вказаного кодексу зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1 ст.1000, ст.1003 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Як свідчать матеріали справи, 25.05.2018р. між відповідачем (довіритель) та позивачем (повірений) був підписаний договір доручення №123-КЕ, за змістом п.2.1 якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов`язання вчинити від імені та на користь довірителя (з урахуванням вимог регламентів та/або додаткових угод до цього договору, які є його від`ємними частинами) дії, визначені переліком (т.1 а.с.15, 16).

Для належного виконання умов цього договору, повірений зобов`язується укласти договори з банківськими та фінансовими установами щодо приймання та обробки платежів від населення. Вартість таких послуг банківських та фінансових установ складає 1,5% без ПДВ від суми грошових коштів, сплачених боржниками в якості оплат заборгованості за послуги довірителя та зарахованих повіреним на особові рахунки споживачів-населення (п.2.2 договору №123-КЕ від 25.05.2018р.).

За змістом розділу 4 вказаного договору доручення довіритель відшкодовує повіреному фактично понесені у попередньому місяці витрати за договорами з банківськими та фінансовими установами щодо приймання та обробки платежів від населення в розмірі 1,5% без ПДВ від суми грошових коштів, сплачених боржниками в якості оплат заборгованості за послуги довірителя та зарахованих повіреним на особові рахунки споживачів-населення. Для підтвердження фактично понесених витрат повірений щомісяця надає довірителю реєстрів актів приймання-передачі послуг із зазначенням найменування залучених до виконання цього договору банківських та фінансових установ згідно п.2.2 договору та вартості таких послуг.

Винагорода повіреного за представництво інтересів довірителя на умовах цього договору, нараховується з червня 2018 року та складає 0,5% з ПДВ від сум грошових коштів, сплачених споживачами та зарахованих повіреним на особові рахунки боржників в рахунок погашення заборгованості за виключенням сум, що сплачені в процесі розгляду справ судом чи після прийняття судом рішення за період, який охоплюється позовом та/або судовим рішенням.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021р. (п.9.1 укладеного сторонами правочину).

За результатами виконання доручень довірителя, повірений до 6 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виконувались доручення, оформляє та подає на підписання довірителю акти. Звіти повіреного надаються за формами визначеними у регламентах та/або додаткових угодах до цього договору. В окремому акті визначається сума відшкодування послуг банківських та фінансових установ, залучених до виконання цього договору згідно з п.2.2.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов п.4.5 договору доручення №123-КЕ від 25.05.2018р. повіреним та довірителем підписані акти надання послуг, а саме:

1) Відшкодування витрат за договорами з банківськими та фінансовими установами щодо прийняття та обробки платежів від населення згідно умов договору доручення №123-КЕ від 25.05.2018р. (п.4.2):

- №31151 від 18.07.2018р. на суму 1450121,88 грн. за червень 2018 року;

- №35443 від 22.08.2018р. на суму 1702381,28 грн. за липень 2018 року;

- №39661 від 17.09.2018р. на суму 1027687,25 грн. за серпень 2018 року;

- №45418 від 11.10.2018р. на суму 806999,57 грн. за вересень 2018 року;

- №49594 від 09.11.2018р. на суму 209432,48 грн. за період з 01.10.2018р. по 10.10.2018р.;

2) Винагорода повіреного за представництво інтересів довірителя згідно договору доручення №123-КЕ від 25.05.2018р. (п.4.3):

- №31150 від 18.07.2018р. на суму 712588,49 грн. за червень 2018 року;

- №35442 від 22.08.2018р. на суму 690835,60 грн. за липень 2018 року;

- №39662 від 17.09.2018р. на суму 435419,05 грн. за серпень 2018 року;

- №45417 від 11.10.2018р. на суму 328215,18 грн. за вересень 2018 року;

- №49593 від 09.11.2018р. на суму 86591,84 грн. за період з 01.10.2018р. по 10.10.2018р.;

- №53827 від 12.12.2018р. на суму 76260,16 грн. за період з 13.11.2018р. по 30.11.2018р.;

- №3 від 29.01.2019р. на суму 112689,20 грн. за грудень 2018 року;

- №84 від 18.02.2019р. на суму 21568,56 грн. за січень 2019 року;

- №129 від 11.03.2019р. на суму 8747,60 грн. за лютий 2019 року;

- №230 від 22.04.2019р. на суму 6321,82 грн. за березень 2019 року;

- №312 від 16.05.2019р. на суму 4899,85 грн. за квітень 2019 року;

- №364 від 06.06.2019р. на суму 7870,31 грн. за травень 2019 року.

Вищевказані документи підписані представниками сторін без зауважень та заперечень стосовно якості та обсягу наданих послуг, скріплені печатками підприємств, містять посилання на договір №123-КЕ від 25.05.2018р.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання обумовлених договором доручення №123-КЕ від 25.05.2018р. послуг на загальну суму 7688630,12 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п.4.4 договору №123-КЕ від 25.05.2018р. винагорода повіреного та відшкодування витрат повіреного сплачується шляхом щомісячного перерахування довірителем грошових коштів в безготівковій формі на розрахунковий рахунок повіреного у 10-денний строк з дати підписання сторонами актів.

Відтак, зобов`язання з оплати наданих послуг, мали бути виконані наступним чином:

- за актами №31151 від 18.07.2018р. на суму 1450121,88 грн. №31150 від 18.07.2018р. на суму 712588,49 грн. (червень 2018 року) – 30.07.2018р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (28.07.2018р., 29.07.2018р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за актами №35443 від 22.08.2018р. на суму 1702381,28 грн., №35442 від 22.08.2018р. на суму 690835,60 грн. (липень 2018 року) – 03.09.2018р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (01.09.2018р., 02.09.2018р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за актами №39661 від 17.09.2018р. на суму 1027687,25 грн., №39662 від 17.09.2018р. на суму 435419,05 грн. (серпень 2018 року) – 27.09.2018р. включно,

- за актами №45417 від 11.10.2018р. на суму 328215,18 грн., №45417 від 11.10.2018р. на суму 328215,18 грн. – 22.10.2018р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (21.10.2018р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за актами №49594 від 09.11.2018р. на суму 209432,48 грн., №49593 від 09.11.2018р. на суму 86591,84 грн. (за період з 01.10.2018р. по 10.10.2018р.) – 19.11.2018р. включно,

- за актом №53827 від 12.12.2018р. на суму 76260,16 грн. (за період з 13.11.2018р. по 30.11.2018р.) – 22.12.2018р. включно, з урахуванням розпорядження №1-р від 11.01.2018р. «Про перенесення робочих днів у 2018 році»;

- за актом №3 від 29.01.2019р. на суму 112689,20 грн. (грудень 2018 року) – 08.02.2019р. включно,

- за актом №84 від 18.02.2019р. на суму 21568,56 грн. (січень 2019 року) – 28.02.2019р. включно,

- за актом №129 від 11.03.2019р. на суму 8747,60 грн. (лютий 2019 року) – 21.03.2019р. включно,

- за актом №230 від 22.04.2019р. на суму 6321,82 грн. (березень 2019 року) – 02.05.2019р. включно,

- за актом №312 від 16.05.2019р. на суму 4899,85 грн. (квітень 2019 року) – 27.05.2019р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (26.05.2018р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за актом №364 від 06.06.2019р. на суму 7870,31 грн. (травень 2019 року) – 18.06.2019р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (16.06.2019р., 17.06.2019р.) припадали на вихідний та святковий дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, Акціонерне товариство «К.ЕНЕРГО» перерахувало на користь позивача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за договором №123-КЕ від 25.05.2018р. у загальному розмірі 2 662 710,37 грн, а саме:

- 31.07.2018р. – 1 450 121,88 грн (платіжне доручення №12914 від 31.07.2018р., призначення платежу: «відшкод. витрат за дог. з банк. та фінанс. установ щодо прийняття та обробки платежів від насел. зг. умов дог. доручення №123-КЕ від 25.05.18р. за 06.18 акт №31151 без ПДВ»);

- 30.08.2018р. – 500 000 грн (платіжне доручення №13048 від 30.08.2018р., призначення платежу: «відшкод. витрат за дог. з банк. та фінанс. установ щодо прийняття та обробки платежів від насел. зг. умов дог. доручення №123-КЕ від 25.05.18р. акт №35443 від 22.08.2018р. без ПДВ»);

- 04.09.2018р. – 712 588,49 грн (платіжне доручення №13209 від 04.09.2018р., призначення платежу: «відшкод. витрат за дог. з банк. та фінанс. установ щодо прийняття та обробки платежів від насел. зг. умов дог. доручення №123-КЕ від 25.05.18р. за 06.18 акт №31150 від 18.07.2018р. без ПДВ»).

Приписами ст.512 Цивільного кодексу України передбачені підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ч.1 ст.513 вказаного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, 29.12.2018р. між Акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор) та Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» (новий кредитор) був підписаний договір №125-КЕ про відступлення права вимоги (цесії), за приписами п.1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб (споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018р. теплової енергії (основний борг, в тому числі, той, що є предметом судового розгляду та/або визначених судовим рішенням (судовими рішеннями) до стягнення із споживача) на суму 4 863 822,41 грн. станом на 26.12.2018р.

За відступлене право вимоги новий кредитор здійснює розрахунки у а такому порядку: сума відступленого права вимоги у розмірі 4 863 822,41 грн. зараховується сторонами в рахунок виконання грошового зобов`язання кредитора перед новим кредитором за виконання договору доручення №123-КЕ від 25.05.2018р. за період 01.06.2018р. – 01.12.2018р. на суму 4 863 822,41 грн. Реалізація п.2.1.1 цього договору підтверджується сторонами підписанням акту про зарахування зустрічних однорідних вимог в 5-денний строк з дати підписання цього договору (п.2.1 договору цесії).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання кредитором та новим кредитором зобов`язань за цим договором (п.5.1 договору №125-КЕ від 29.12.2018р.).

Одночасно, 02.05.2019р. між Акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор) та Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» (новий кредитор) був підписаний договір №126-КЕ про відступлення права вимоги (цесії), за приписами п.1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб (споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018р. теплової енергії (основний борг, в тому числі, той, що є предметом судового розгляду та/або визначених судовим рішенням (судовими рішеннями) до стягнення із споживача) на суму 149 327,18 грн. станом на 01.04.2019р.

За відступлене право вимоги новий кредитор здійснює розрахунки у а такому порядку: сума відступленого права вимоги у розмірі 149 327,18 грн. зараховується сторонами в рахунок виконання грошового зобов`язання кредитора перед новим кредитором за виконання договору доручення №123-КЕ від 25.05.2018р. згідно актів надання послуг №3 від 29.01.2019р., №84 від 18.02.2019р., №129 від 11.03.2019р., №230 від 22.04.2019р. на загальну суму 149327,18 грн. Реалізація п.2.1.1 цього договору підтверджується сторонами підписанням акту про зарахування зустрічних однорідних вимог в 5-денний строк з дати підписання цього договору (п.2.1 договору цесії).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання кредитором та новим кредитором зобов`язань за цим договором (п.5.1 договору №126-КЕ від 02.05.2019р.).

15.08.2019р. між Акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор) та Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» (новий кредитор) був підписаний договір №127-КЕ про відступлення права вимоги (цесії), за приписами п.1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб (споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018р. теплової енергії (основний борг, в тому числі, той, що є предметом судового розгляду та/або визначених судовим рішенням (судовими рішеннями) до стягнення із споживача) на суму 518 442,19 грн. станом на 08.08.2019р.

За відступлене право вимоги новий кредитор здійснює розрахунки у а такому порядку: сума відступленого права вимоги у розмірі 518 442,19 грн. зараховується сторонами в рахунок виконання грошового зобов`язання кредитора перед новим кредитором за виконання договору доручення №123-КЕ від 25.05.2018р. з оплати вартості наданих послуг згідно, в тому числі, актів надання послуг №312 від 16.05.2019р. (на суму 4899,85 грн.), №364 від 06.06.2019р. (на суму 7870,31 грн.). Реалізація п.2.1.1 цього договору підтверджується сторонами підписанням акту про зарахування зустрічних однорідних вимог в 5-денний строк з дати підписання цього договору (п.2.1 договору цесії).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання кредитором та новим кредитором зобов`язань за цим договором (п.5.1 договору №127-КЕ від 15.08.2019р.).

Договори про відступлення прав вимоги (цесії) №125-КЕ від 29.12.2018р., №126-КЕ від 02.05.2019р., №127-КЕ від 15.08.2019р. підписані та скріплені печатками Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» та Комунального концерну «Центр комунального сервісу» без зауважень та заперечень.

Отже, з підписанням наведених вище договорів цесії, позивач (повірений, новий кредитор) набув права вимоги до контрагентів відповідача (довірителя, кредитора) щодо виконання ними грошових зобов`язань за договорами, визначеними у додатку №1 до договорів відступлення права вимоги, перед Акціонерним товариством «К.ЕНЕРГО».

Разом з цим, сторони погодили, що сума відступленого право вимоги, визначена у п.2.1 договорів цесії, зараховується повіреним (позивачем) в рахунок виконання довірителем (відповідачем) грошового зобов`язання за договором доручення №123-КЕ від 25.05.2018р.

За приписами п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням того, що заборгованість відповідача перед позивачем на суму 12770,17 грн. (акти №312 від 16.05.2019р. на суму 4899,85 грн., №364 від 06.06.2019р. на суму 7870,31 грн.) погашена шляхом укладення договору №127-КЕ від 15.08.2019р. про відступлення прав вимоги (цесії) в процесі розгляду справи, провадження по справі №905/1065/19 стосовно вимог про стягнення основного боргу на вказану суму підлягає закриттю.

За таких обставин, дослідивши наведені вище договори про відступлення права вимоги (цесії) та представлені платіжні доручення, при прийнятті цього рішення суд виходить з того, що фактичне перерахування вартості послуг на загальну суму 7688630,12 грн. було здійснено відповідачем з порушенням строків, які встановлені договором доручення №123-КЕ від 25.05.2018р.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.5.10 договору №123-КЕ від 25.05.2018р. порушення строків виплати повіреному винагороди та/або відшкодування витрат є підставою для застосування повіреним до довірителя пені в розмірі 0.1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення (з урахуванням заяви №02-14/500 від 01.07.2019р. про збільшення позовних вимог) 479 230,28 грн. пені, а саме:

- 27 380 грн. за період з 29.07.2018р. по 03.09.2018р. (акти №31151 від 18.07.2018р. на суму 1 450 121,88 грн., №31150 від 18.07.2018р. на суму 712 588,49 грн.),

- 220 079,98 грн. за період з 02.09.2018р. по 28.12.2018р. (акти №35443 від 22.08.2018р. на суму 1 702 381,28 грн., №35442 від 22.08.2018р. на суму 690 835,60 грн.),

- 132 761,86 грн. за період з 28.09.2018р. по 28.12.2018р. (акти №39661 від 17.09.2018р. на суму 1027687,25 грн., №39662 від 17.09.2018р. на суму 435419,05 грн.),

- 76 137,14 грн. за період з 22.10.2018р. по 28.12.2018р. (акти №45418 від 11.10.2018р. на суму 806999,57 грн., №45417 від 11.10.2018р. на суму 328215,18 грн.),

- 11 386,80 грн. за період з 20.11.2018р. по 28.12.2018р. (акти №49594 від 09.11.2018р. на суму 209432,48 грн., №49593 від 09.11.2018р. на суму 86591,84 грн.),

- 451,29 грн. за період з 23.12.2018р. по 28.12.2018р. (акт №53827 від 12.12.2018р. на суму 76260,16 грн.),

- 9 095,41 грн. за період з 09.02.2019р. по 01.05.2019р. (акт №3 від 29.01.2019р. на суму 112689,20 грн.),

- 1 315,39 грн. за період з 01.03.2019р. по 01.05.2019р. (акт №84 від 18.02.2019р. на суму 21 568,56 грн.),

- 352,30 грн. за період з 22.03.2019р. по 01.05.2019р. (акт №129 від 11.03.2019р. на суму 8747,60 грн.),

- 164,45 грн. за період з 27.05.2019р. по 30.06.2019р. (акт №312 від 16.05.2019р. на суму 4899,85 грн.),

- 105,66 грн. за період з 17.06.2019р. по 30.06.2019р. (акт №364 від 06.06.2019р. на суму 7870,31 грн.).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», з огляду на те, що позивач припустився помилок при визначенні початку перебігу строків для нарахування неустойки, суд дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобов`язання відповідача по оплаті наданих послуг за договором доручення №123-КЕ від 25.05.2018р. (в межах визначених позивачем періодів), становить 471003,18 грн.

Як вказувалось судом вище, у запереченні б/н від 15.07.2019р. Акціонерне товариство «К.ЕНЕРГО» просило суд зменшити заявлений до стягнення розмір пені на 90%.

Згідно із ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилається на погіршення фінансово-економічного стану підприємства, наявність заборгованості контрагентів відповідача, якими, здебільшого, є житлово-комунальні організації, населення, бюджетні установи та інші споживачі; порушення споживачами строків оплати за теплову/електричну енергію та накопичення останніми заборгованості перед Акціонерним товариством «К.ЕНЕРГО» призводить до дефіциту коштів для розрахунків за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги.

На підтвердження свого клопотання відповідачем представлено до матеріалів справи звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2019 року, баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.03.2019р.

Відповідно до представлених відповідачем документів вбачається, що підприємство станом на 31.03.2019. має непокритий збиток 1225,391 тис. грн. та значну кредиторську заборгованість (рядок 1615 балансу).

Аналіз всіх вказаних вище документів, дає підстави вважати, що збиткова господарська діяльність боржника значною мірою зумовлена неналежним виконанням зобов`язань з боку споживачів послуг боржника.

Разом з тим, господарський суд зазначає, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною та не відповідає передбаченим в п.6 ст.3, ч.3 ст.509, ч.ч.1, 2 ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Суд прийняв до уваги заперечення та пояснення Комунального концерну «Центр комунального сервісу» в цій частині. Проте, з огляду на фактичне виконання грошового зобов`язання боржником з незначним терміном прострочення, виходячи з того, що крім заявленої суми пені, позивачем застосовано до відповідача такий вид відповідальності як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної суми пені на 30%, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором доручення та з урахуванням справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, оскільки штраф це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

До такої ж позиції дійшов Верховний Суд у своїх постановах у справах №905/1273/18 від 19.03.2019р., №921/760/17-г/5 від 19.03.2019р., №921/14/18 від 26.02.2019р.

Крім того, господарським судом також враховано, що фактично з підписанням договорів цесії у позивача виникло право вимоги до споживачів, перелічених у додатку №1 до зазначених договір цесії, будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань, в тому числі, право на стягнення неустойки (штраф, пеня), що може бути нарахована у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 до цього договору.

За таких обставин, стягненню з відповідача підлягає неустойка у розмірі 329702,23 грн.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення (з урахуванням заяви №02-14/500 від 01.07.2019р. про збільшення позовних вимог) 40025,26 грн. 3% річних, а саме:

- 2346,86 грн. за період з 29.07.2018р. по 03.09.2018р. (акти №31151 від 18.07.2018р. на суму 1 450 121,88 грн., №31150 від 18.07.2018р. на суму 712 588,49 грн.),

- 18361,61 грн. за період з 02.09.2018р. по 28.12.2018р. (акти №35443 від 22.08.2018р. на суму 1 702 381,28 грн., №35442 від 22.08.2018р. на суму 690 835,60 грн.),

- 11 063,49 грн. за період з 28.09.2018р. по 28.12.2018р. (акти №39661 від 17.09.2018р. на суму 1027687,25 грн., №39662 від 17.09.2018р. на суму 435419,05 грн.),

- 6 344,76 грн. за період з 22.10.2018р. по 28.12.2018р. (акти №45418 від 11.10.2018р. на суму 806999,57 грн., №45417 від 11.10.2018р. на суму 328215,18 грн.),

- 948,90 грн. за період з 20.11.2018р. по 28.12.2018р. (акти №49594 від 09.11.2018р. на суму 209432,48 грн., №49593 від 09.11.2018р. на суму 86591,84 грн.),

- 37,61 грн. за період з 23.12.2018р. по 28.12.2018р. (акт №53827 від 12.12.2018р. на суму 76260,16 грн.),

- 759,49 грн. за період з 09.02.2019р. по 01.05.2019р. (акт №3 від 29.01.2019р. на суму 112689,20 грн.),

- 109,91 грн. за період з 01.03.2019р. по 01.05.2019р. (акт №84 від 18.02.2019р. на суму 21568,56 грн.),

- 29,48 грн. за період з 22.03.2019р. по 01.05.2019р. (акт №129 від 11.03.2019р. на суму 8747,60 грн.),

- 14,10 грн. за період з 27.05.2019р. по 30.06.2019р. (акт №312 від 16.05.2019р. на суму 4899,85 грн.),

- 9,06 грн. за період з 17.06.2019р. по 30.06.2019р. (акт №364 від 06.06.2019р. на суму 7870,31 грн.).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», з огляду на те, що позивач припустився помилок при визначенні початку перебігу строків для нарахування процентів річних за наведеними зобов`язаннями, суд дійшов висновку, що сума 3% річних за простроченими зобов`язання відповідача по оплаті наданих послуг за договором доручення №123-КЕ від 25.05.2018р. (в межах визначених позивачем періодів), становить 39322,75 грн.

Крім того, Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» просив суд стягнути (з урахуванням заяви №02-14/500 від 01.07.2019р. про збільшення позовних вимог) з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 262916,76 грн, а саме:

- 13 539,18 грн. за період з 29.07.2018р. по 03.09.2018р. (акти №31151 від 18.07.2018р. на суму 1 450 121,88 грн., №31150 від 18.07.2018р. на суму 712 588,49 грн.),

- 109 806,58 грн. за період з 02.09.2018р. по 28.12.2018р. (акти №35443 від 22.08.2018р. на суму 1 702 381,28 грн., №35442 від 22.08.2018р. на суму 690 835,60 грн.),

- 84 860,17 грн. за період з 28.09.2018р. по 28.12.2018р. (акти №39661 від 17.09.2018р. на суму 1027687,25 грн., №39662 від 17.09.2018р. на суму 435419,05 грн.),

- 44 273,38 грн. за період з 22.10.2018р. по 28.12.2018р. (акти №45418 від 11.10.2018р. на суму 806999,57 грн., №45417 від 11.10.2018р. на суму 328215,18 грн.),

- 6 512,54 грн. за період з 20.11.2018р. по 28.12.2018р. (акти №49594 від 09.11.2018р. на суму 209432,48 грн., №49593 від 09.11.2018р. на суму 86591,84 грн.),

- 610,08 грн. за період з 23.12.2018р. по 28.12.2018р. (акт №53827 від 12.12.2018р. на суму 76260,16 грн.),

- 2 704,54 грн. за період з 09.02.2019р. по 01.05.2019р. (акт №3 від 29.01.2019р. на суму 112689,20 грн.),

- 409,80 грн. за період з 01.03.2019р. по 01.05.2019р. (акт №84 від 18.02.2019р. на суму 21568,56 грн.),

- 166,20 грн. за період з 22.03.2019р. по 01.05.2019р. (акт №129 від 11.03.2019р. на суму 8747,60 грн.),

- 34,30 грн. за період з 27.05.2019р. по 30.06.2019р. (акт №312 від 16.05.2019р. на суму 4899,85 грн.).

Як вказувалось, у запереченні б/н від 15.07.2019р. відповідач зазначав про недоліки у розрахунку інфляційних позивача.

Дослідивши розрахунок інфляційних збитків, суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення – лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату від 23.12.2011р. №386, інфляція – це зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Як зазначено у Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін, затверджених наказом Держстату України 01.07.2013р. №190 (зі змінами, затвердженими наказами Держстату від 28.11.2014р. №371 та від 05.11.2015р. №315) (далі – Методологічні положення), індекс споживчих цін є показником, який характеризує рівень інфляції.

Законодавчо визначено, що звітним періодом встановлення індексу інфляції є місяць. Отже, найменший період визначенні індексу інфляції – місяць, і обрахування знецінення боргу можливе лише тоді, коли таке знецінення відбувалось протягом місяця, а не іншої меншої кількості календарних днів.

Акти №31151 від 18.07.2018р. на суму 1 450 121,88 грн., №31150 від 18.07.2018р. на суму 712 588,49 грн.

Як зазначалось, станом на 18.07.2018р. позивачем було надано послуги на загальну суму 2 162 710,37 грн., які мали бути оплачені не пізніше 30.07.2018р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ними починається з серпня 2018 року. Заборгованість відповідача за вказаними актами була погашена двома платежами: 31.07.2018р. на суму 1 450 121,88 грн. та 04.09.2018р. – 712 588,49 грн. Відтак, позивач мав право нарахувати інфляційні у серпні 2018 року на суму 712 588,48 грн. (у якому заборгованість у зазначеній сумі існувала повний місяць). Як встановлено судом, інфляційна складова боргу у серпні 2018 року дорівнює 0 грн. відповідно до наступного розрахунку: 712 588,48 грн. * індекс інфляції 100% = 0 грн.; 712 588,48 грн. - 712 588,48 грн. = 0 грн. інфляційних у травні 2018 року.

Акти №35443 від 22.08.2018р. на суму 1 702 381,28 грн., №35442 від 22.08.2018р. на суму 690 835,60 грн.

Як вказувалось, станом на 22.08.2018р. позивачем було надано послуги на загальну суму 2 393 216,88 грн., які були частково оплачені 30.08.2018р. на суму 500 000 грн.; кінцевий строк розрахунків за наведеними актами – 03.09.2018р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних (на залишкову суму заборгованості 1 893 216,88 грн.) починається з жовтня 2018 року. Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за даними актами 29.12.2018р. (шляхом укладення договору про відступлення права вимоги №125-КЕ від 29.12.2018р.), то інфляційні у грудні 2018 року нарахуванню не підлягали. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено, в тому числі, за період з 02.09.2018р. по 30.09.2018р., 01.12.2018р. по 28.12.2018р. (неповні місяці). За розрахунком суду, здійсненого за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», інфляційні у період з жовтня по листопад 2018 року на суму 1 893 216,88 грн. дорівнювали 59140,31 грн.

Акти №39661 від 17.09.2018р. на суму 1 027 687,25 грн., №39662 від 17.09.2018р. на суму 435 419,05 грн.

Як зазначалось, станом на 17.09.2018р. позивачем було надано послуги на загальну суму 1 463 106,30 грн., які мали бути оплачені не пізніше 27.09.2018р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних починається з жовтня 2018 року. Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за даними актами 29.12.2018р. (шляхом укладення договору про відступлення права вимоги №125-КЕ від 29.12.2018р.), то інфляційні у грудні 2018 року нарахуванню не підлягали. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено, в тому числі, за період з 28.09.2018р. по 30.09.2018р., 01.12.2018р. по 28.12.2018р. (неповні місяці). За розрахунком суду, здійсненого за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», інфляційні у період з жовтня по листопад 2018 року на суму 1 463 106,30 грн. дорівнювали 45704,51 грн.

Акти №45418 від 11.10.2018р. на суму 806999,57 грн., №45417 від 11.10.2018р. на суму 328215,18 грн.

Як зазначалось, станом на 11.10.2018р. позивачем було надано послуги на загальну суму 1 135 214,75 грн., які мали бути оплачені не пізніше 22.10.2018р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних починається з листопада 2018 року. Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за даними актами 29.12.2018р. (шляхом укладення договору про відступлення права вимоги №125-КЕ від 29.12.2018р.), то інфляційні у грудні 2018 року нарахуванню не підлягали. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено, в тому числі, за період з 22.10.2018р. по 31.10.2018р., з 01.12.2018р. по 28.12.2018р. (неповні місяці). За розрахунком суду, здійсненого за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», інфляційні у листопаді 2018 року на суму 1 135 214,75 грн. дорівнювали 15893,01 грн.

Акти №49594 від 09.11.2018р. на суму 209432,48 грн., №49593 від 09.11.2018р. на суму 86591,84 грн.

Як вказувалось, станом на 09.11.2018р. позивачем було надано послуги на загальну суму 296 024,32 грн., які мали бути оплачені не пізніше 19.11.2018р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних починається з грудня 2018 року. Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за даними актами 29.12.2018р. (шляхом укладення договору про відступлення права вимоги №125-КЕ від 29.12.2018р.), то інфляційні взагалі нарахуванню не підлягали. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено, за періоди з 20.11.2018р. по 30.11.2018р., з 01.12.2018р. по 28.12.2018р. (неповні місяці).

Акт №53827 від 12.12.2018р. на суму 76260,16 грн.

Як зазначалось, станом на 12.12.2018р. позивачем було надано послуги на суму 76260,16 грн., які мали бути оплачені не пізніше 22.12.2018р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних починається з січня 2019 року. Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за даним актом 29.12.2018р. (шляхом укладення договору про відступлення права вимоги №125-КЕ від 29.12.2018р.), то інфляційні взагалі нарахуванню не підлягали. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено за період з 23.12.2018р. по 28.12.2018р. (неповний місяць).

Акт №3 від 29.01.2019р. на суму 112689,20 грн.

Як зазначалось, станом на 29.01.2019р. позивачем було надано послуги на суму 112 689,20 грн., які мали бути оплачені не пізніше 08.02.2019р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних починається з березня 2019 року. Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за даним актом 02.05.2019р. (шляхом укладення договору про відступлення права вимоги №126-КЕ від 02.05.2019р.) то інфляційні у травні 2019 року нарахуванню не підлягали. Відтак, позивач мав право нарахувати інфляційні у період з березня по квітень 2019 року на суму 112 689,20 грн. При цьому, заявником відповідне нарахування здійснено, в тому числі, за період з 09.02.2018р. по 28.02.2019р., 01.05.2019р. (неповні місяці). За розрахунком суду, здійсненого за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», інфляційні у період з березня по квітень 2019 року на суму 112 689,20 грн. становили 2151,24 грн.

Акт №84 від 18.02.2019р. на суму 21568,56 грн.

Як зазначалось, станом на 18.02.2019р. позивачем було надано послуги на суму 21568,56 грн., які мали бути оплачені не пізніше 28.02.2019р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних починається з березня 2019 року. Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за даним актом 02.05.2019р. (шляхом укладення договору про відступлення права вимоги №126-КЕ від 02.05.2019р.) то інфляційні у травні 2019 року нарахуванню не підлягали. Відтак, позивач мав право нарахувати інфляційні у період з березня по квітень 2019 року на суму 21 568,56 грн. При цьому, заявником відповідне нарахування здійснено, в тому числі, 01.05.2019р. (неповний місяць). За розрахунком суду, здійсненого за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», інфляційні у період з березня по квітень 2019 року на суму 21568,56 грн. становили 411,74 грн.

Акт №129 від 11.03.2019р. на суму 8747,60 грн.

Як вказувалось, станом на 11.03.2019р. позивачем було надано послуги на суму 8747,60грн., які мали бути оплачені не пізніше 21.03.2019р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних починається з квітня 2019 року. Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за даним актом 02.05.2019р. (шляхом укладення договору про відступлення права вимоги №126-КЕ від 02.05.2019р.) то інфляційні у травні 2019 року нарахуванню не підлягали. Відтак, позивач мав право нарахувати інфляційні у квітні 2019 року на суму 8 747,60 грн. При цьому, заявником відповідне нарахування здійснено, в тому числі, 01.05.2019р. (неповний місяць). За розрахунком суду, здійсненого за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», інфляційні у квітні 2019 року на суму 8747,60 грн. становили 87,48 грн.

Акт №312 від 16.05.2019р. на суму 4899,85 грн.

Як зазначалось, станом на 16.05.2019р. позивачем було надано послуги на суму 4899,85грн., які мали бути оплачені не пізніше 27.05.2019р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних починається з червня 2019 року. При цьому, заявником відповідне нарахування здійснено за період з 27.05.2019р. по 31.05.2019р. (неповний місяць).

Отже, загальна сума належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 123 388,29 грн. відповідно до наведених вище розрахунків та висновків суду.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з`ясувавши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені (з урахуванням висновків про зменшення розміру неустойки), інфляційних та відсотків річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 329 702,23 грн., 123 388,29 грн. та 39 322,75 грн.

Разом з цим, твердження відповідача, викладені у відзиві щодо безпідставності позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних, оскільки на момент звернення до суду з даним позовом основна заборгованість була погашеною оцінюється судом критично, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ст.599 вказаного кодифікованого акту України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, з огляду на те, що зобов`язання між сторонами виникло з договору доручення №123-КЕ від 25.05.2018р., за яким позивач зобов`язується надати послуги, передбачені розділом 2 вказаного правочину, а відповідач в свою чергу зобов`язується оплатити виконані послуги на умовах, встановлених угодою, в розумінні ст.599 Цивільного кодексу України, зобов`язання між контрагентами за вказаним правочином є припиненими виконанням, проведеним належним чином, за умови надання послуг позивачем, та отримання останнім грошових коштів в рахунок оплати виконаних робіт.

Як було встановлено судом, зобов`язання з оплати наданих послуг за договором доручення було виконано відповідачем шляхом укладення договорів відступлення права вимоги (цесії) №125-КЕ від 29.12.2018р., №126-КЕ від 02.05.2019р., №127-КЕ від 15.08.2019р.

Тобто, беручи до уваги вищенаведене, остаточне виконання грошового зобов`язання за спірними актами по договору доручення відбулось з моменту укладення наведених угод про відступлення права вимоги (цесії) та, як наслідок, з порушенням строків, встановлених п.4.4 договору доручення №123-КЕ від 25.05.2018р.

Отже, за висновками суду, нарахування позивачем процентів річних, інфляційних та пені з моменту прострочення боржником грошового зобов`язання та до укладання договорів цесії є правомірним, обґрунтованим та не суперечить приписам чинного законодавства України.

Одночасно, клопотання позивача, викладене у прохальній частині заяви №02-14/500 від 01.07.2019р. про збільшення позовних вимог, в частині зазначення у рішенні суду в порядку ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України про нарахування 3% річних за період з 01.07.2019р. до моменту погашення боргу відповідачем на суму 4899,85 грн (акт №312 від 16.05.2019р.) та на суму 7870,31 грн (акт №364 від 06.06.2019р.); пені за період з 01.07.2019р. по 01.01.2020р. включно на суму 4899,85 грн (акт №312 від 16.05.2019р.) та на суму 7870,31 грн (акт №364 від 06.06.2019р.) залишається судом без задоволення, з огляду на те, що сума основного боргу, на яку здійснені відповідні нарахування погашена в процесі розгляду справи судом.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 11924,14 грн, сплачений позивачем на підставі платіжних доручень №7458 від 05.06.2019р., №7616 від 01.07.2019р. підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам з віднесенням у частині, в якій провадження у справі закрито та в частині зменшення розміру неустойки на відповідача. При цьому, суд виходить з того, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, і лише після відкриття провадження у справі відповідачем вчинені дії щодо погашення суми основного боргу.

У заяві №02-14/754 від 04.09.2019р. (з урахуванням клопотання №02-14/790 від 09.09.2019р.) про відшкодування судових витрат Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» заявлено вимоги про стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 7000 грн. та витрат, пов`язаних з оплатою проїзних квитків в сумі 2461,08 грн.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вказувалось, у запереченні б/н від 09.09.2019р. Акціонерне товариство «К.ЕНЕРГО» зазначав про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач, оскільки останнім не доведено фактичне понесення таких витрат на оплату послуг адвокатів. Крім того, відповідач зазначав про недоцільність та необхідність участі у судових засіданнях у даній справі та підготовки документів одразу двома адвокатами.

З приводу заявлених до стягнення витрат на оплату послуг адвокатів в сумі 7000 грн, керуючись ст.126 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.1 ст.126 вказаного кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

При цьому, згідно з ч.ч.4, 5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем представлено:

- копію договору про надання правничої допомоги №2102-АО від 21.02.2019р. (з урахуванням змісту додаткової угоди №2 до нього), укладеного між позивачем та адвокатом Алавердян Тетяною Олександрівною, відповідно до умов якого адвокат прийняв на себе зобов`язання надати клієнту та контрагентам клієнта, з якими у останнього укладені договори доручення, правничу допомогу з правових питань, перелік, обсяг та вартість яких визначені додатковою угодою №1;

- копію договору про надання правничої допомоги №2102-ЖІ від 21.02.2019р. (з урахуванням змісту додаткової угоди №2 до нього), укладеного між позивачем та адвокатом Жековою Ганною Іванівною, відповідно до умов якого адвокат прийняв на себе зобов`язання надати клієнту та контрагентам клієнта, з якими у останнього укладені договори доручення, правничу допомогу з правових питань, перелік, обсяг та вартість яких визначені додатковою угодою №1;

- акти наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №2102-ЖІ від 21.02.2019р. :

1) №1 від 27.06.2019р. на суму 1300 грн. (підготовка та подання до господарського суду Донецької області позову про стягнення заборгованості з АТ «Київенерго» на користь Комунального концерну «Центр комунального сервісу» за договором доручення №123-КЕ від 25.05.2018р.; збір та пошук необхідних документів, здійснення аналізу документів за результатами яких підготовлено прав дій щодо стягнення заборгованості з АТ «Київенерго» на користь Комунального концерну «Центр комунального сервісу» за договором доручення №123-КЕ від 25.05.2018р.);

2) №1 від 30.07.2019р. на суму 2700 грн. (участь у судових засіданнях (04.07.2019р., 18.07.2019р.) господарського суду Донецької області у справі №905/1065/19 про стягнення заборгованості з АТ «Київенерго» на користь Комунального концерну «Центр комунального сервісу» за договором доручення №123-КЕ від 25.05.2018р.; підготовка та подання до господарського суду Донецької області пояснень від 03.07.2019р. №02-14/539 щодо розрахунку пені, інфляції та 3% річних, заяви про збільшення позовних вимог від 01.07.2019р. №02-14/500; відповіді на відзив від 10.07.2019р. №02-14/562; клопотання від 18.07.2019р. про розгляд справи №905/1065/19 в режимі відеоконференції);

3) №2 від 29.08.2019р. на суму 800 грн. (участь у судовому засіданні (08.08.2019р.) господарського суду Донецької області у справі №905/1065/19 про стягнення заборгованості з АТ «Київенерго» на користь Комунального концерну «Центр комунального сервісу» за договором доручення №123-КЕ від 25.05.2018р.; підготовка та подання до господарського суду Донецької області письмових пояснень від 05.08.2019р. №02-14/690 щодо розрахунку інфляції);

- акти наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №2102-ЖІ від 21.02.2019р.

1) №5 від 27.06.2019р. на суму 300 грн. (підготовка та направлення до господарського суду Донецької області клопотання від 12.06.2019р. №02-14/498 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №905/1065/19);

2) №6 від 31.07.2019р. на суму 1300 грн. (підготовка та направлення до господарського суду Донецької області клопотання від 01.07.2019р. №02-14/498 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №905/1065/19; участь у судових засіданнях (04.07.2019р., 18.07.2019р.) господарського суду Донецької області у справі №905/1065/19).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для відшкодування всієї суми гонорару та фактичних витрат має бути встановлено, що такі витрати були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 Господарського процесуального кодексу України та у ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на приписи ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для відмови у покладенні нього відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу у зв`язку з неподанням доказів оплати послуг адвоката, оскільки законодавство не передбачає обов`язковою умовою для відшкодування таких витрат оплату стороною послуг адвокат, а достатнім є встановлення обов`язку такої сторони оплатити відповідні послуги.

Враховуючи наявність між адвокатами та позивачем договірних відносин з приводу надання правових послуг, погодження сторонами вартості таких послуг та прийняття Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» відповідних послуг за наведеними вище актами наданих послуг до договорів про надання правничої допомоги, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 7000 грн.

Згідно ч.2 ст.128 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходження, забезпечення доказів та вчинення інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» додано до матеріалів справи роздруківки електронних квитків на потяг, номери замовлень №000B3FD3-8BA8-4DC0-0002 на суму 173,67 грн., №000B3FD3-DA88-51EA-0001 на суму 339.85 грн., №000B4013-7FF2-4688-0001 на суму 358,51 грн., №000B4013-FB32-48A5-0001 на суму 358,51 грн., №000B3FD3-8BA8-4DC0-0001 на суму 173,67 грн., №000B3FD3-1EE8-51E0-0001 на суму 339,85 грн., №000B4013-AF92-46B8-0001 на суму 358,51 грн., №000B4013-1F92-48A9-0001 на суму 358,51 грн., які свідчать про понесення витрат на проїзд у судові засідання 04.07.2019р., 10.09.2019р. до господарського суду Донецької області представників позивача.

Таким чином, оскільки матеріали справи містять докази понесених позивачем витрат на проїзд представників останнього до господарського суду Донецької області, у загальному розмірі 2461,08 грн., суд вважає за необхідне покласти витрати Комунального концерну «Центр комунального сервісу» у визначеному розмірі на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.46, 86, 126, 129, 130, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Закрити провадження по справі в частині стягнення з Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО», м.Курахове на користь Комунального концерну «Центр комунального сервісу», м.Київ основної суми заборгованості за договором доручення №123-КЕ від 25.05.2018р. в розмірі 12 770,17 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» (85612, Донецька область, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Комунального концерну «Центр комунального сервісу» (03179, м.Київ, вул. Львівська, 57-А, код ЄДРПОУ 39946227) 3% річних 39 322,75 грн., пеню – 329 702,23 грн., інфляційні нарахування – 123 388,29 грн., витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 7000 грн, витрати, пов`язані з розглядом справи у сумі 2461,08 грн., а також судовий збір в сумі 9697,27 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано 16.09.2019р.

Повний текст рішення складено та підписано – 26.09.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» (03179, м.Київ, вул.Львівська, 57-А, код ЄДРПОУ 39946227).

Відповідач: Акціонерне товариство «К.ЕНЕРГО» (85612, Донецька область, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34, код ЄДРПОУ 00131305).

Суддя О.М. Сковородіна