Рішення № 84626104, 23.09.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2211/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", місто Київ до Державної організації Військова частина 3017, місто Харків про стягнення 19 025,39 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - Білецька О.О. довіреність № 40/17/33-633 від 11.03.2019;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (позивач) звернулось до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державної організації Військова частина 3017 (відповідача) майнової шкоди в розмірі 19 025,39 грн. в порядку суброгації. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2019 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2211/19; постановлено розгляд справи здійснювати з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 12 серпня 2019 року.

В судовому засіданні 12.08.2019 у справі № 922/2211/19 оголошено перерву до 09 вересня 2019 року об 11:00 годині, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України. Відповідну ухвалу занесено до протоколу від 12 серпня 2019 року.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" повідомлено про перерву в судовому засіданні ухвалою суду від 12.08.2019, в порядку частини другої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 09.09.2019 судом оголошено, що 21 серпня 2019 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив Військової частини 3017 на позовну заяву ПрАТ "СК "Уніка" про відшкодування майнової шкоди (вх. № 20136). Не виходячи до нарадчої кімнати суд прийняв відзив до розгляду, про що постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 09.09.2019.

Крім того, 29 серпня 2019 року до суду надійшла відповідь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на відзив (вх. № 20695). Не виходячи до нарадчої кімнати суд прийняв відповідь на відзив до розгляду, про що постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 09.09.2019.

В судовому засіданні 09.09.2019 у справі № 922/2211/19 оголошено перерву до 23 вересня 2019 року об 11:30 годині, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України. Відповідну ухвалу занесено до протоколу від 09 вересня 2019 року.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" повідомлено про перерву в судовому засіданні ухвалою суду від 09.09.2019, в порядку частини другої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судове засідання 23.09.2019 не з`явився. У клопотанні ПрАТ "СК "Уніка", яке надійшло до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області 16.09.2019 (вх. № 22070), позивач просив розглянути справу № 922/2211/19 за його відсутності та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Виходячи з принципу диспозитивності, як права сторін на власний розсуд розпоряджатись своїми матеріальними і процесуальними правами (в тому числі брати участь в судовому засіданні), суд вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка".

Представник Військової частини 3017, який брав участь в судовому засіданні 23.09.2019, проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні. У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 09.09.2016 у справі № 640/12320/16 військовослужбовця військової частини 3017 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Дійсно, військовослужбовець строкової військової служби ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SKODA державний номерний знак НОМЕР_1 під час проходження строкової військової служби у Військовій частині 3017 мав при собі як посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії сер. НОМЕР_2 від 24.12.2013, так і реєстраційний документ на транспортний засіб від Військової частини 3017. При цьому, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у військовій частині 3017 Національної гвардії України згідно наказів командира Військової частини 3017 про зарахування в списки особового складу частини № 116 від 17.04.2015 та про виключення зі списків особового складу частини в зв`язку зі звільненням в запас № 218 від 10.10.2016, тобто з ним не укладалося ані трудового договору, ані контракту на виконання трудових або службових обов`язків, як і цивільно-правового договору. Виходячи з цієї позиції, особа, яка керує транспортним засобом на інших підставах ніж вищезазначені, вважається такою, що здійснює діяльність, яка є джерелом підвищеної небезпеки та, відповідно, повинна нести відповідальність за шкоду перед потерпілим.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку про те, що винною у скоєнні ДТП та відповідальною за завдані збитки потерпілій стороні особою у даній справі є саме колишній військовослужбовець строкової військової служби ОСОБА_1 , тобто законних підстав для задоволення позовної заяви немає.

Заслухавши представника відповідача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів позивача та заперечень відповідача фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

10 вересня 2015 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катеринославські меблеві майстерні" (далі - Страхувальник) укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 005130/4002/0000072 (том 1, арк.с. 13-20), предметом якого є: в частині добровільного страхування наземного транспорту - майнові інтереси, які не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням (Страхування КАСКО), зокрема, ГАЗ 3302, рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_3 ; без урахування зносу (додаток 1 до Договору № 005130/4002/0000072).

З матеріалів справи вбачається, що 13 липня 2016 року о 13:00 годині ОСОБА_1 в м. Харкові на Білгородському шосе під`їзна дорога до ДОП "Лісний вогонь", керуючи автомобілем Skoda, д/н НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі не надав дороги автомобілям, які рухались по головній дорозі, в наслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем ГАЗ 3302, д/н НОМЕР_4 АТ, під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив пункт 16.11 Правил дорожнього руху України. Факт та обставини дорожньо-транспортної пригоди підтверджуються довідкою УДАІ ГУ МВС України в Харківській області № 52/Д/2865/119-20/03 від 19.08.2016 (том 1, арк.с. 21) та постановою Київського районного суду м. Харкова у справі № 640/12320/16-п від 09 вересня 2016 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (том 1, арк.с. 22).

На підставі вищезазначених документів, заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринославські меблеві майстерні" № 00197980 про подію, що має ознаки страхового випадку від 14 липня 2016 року (том 1, арк.с. 23), Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу № 298/08/16 від 25 серпня 2016 року (том 1, арк.с. 24-37), зобов`язуючої пропозиції порталу total.autoauction.in.ua № лота 1937 вх. № 00197980 від 01 вересня 2016 року (том 1, арк.с. 38) та страхового акту № 00197980 від 20 вересня 2016 року (том 1, арк.с. 39) Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" виплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Катеринославські меблеві майстерні" страхове відшкодування в розмірі 84 967,62 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 033160 від 21 вересня 2016 року (том 1, арк.с. 40).

При цьому, суд зазначає, що суму страхового відшкодування розраховано Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" на підставі пункту 10.1.8 Договору, згідно якого при повному конструктивному або фізичному зруйнуванні ТЗ (розмір вартості відновлювального ремонту перевищує 75% дійсної вартості ТЗ та додаткового обладнання), Страховик має право прийняти рішення стосовно виплати страхового відшкодування: пункт 10.1.8.2. - за відрахуванням франшизи (1 377,72 грн.), зносу, який визначається відповідно до пункту 10.1.2.2. цього Договору (страхова сума з врахуванням зносу, за період дії Договору - 116 345,34 грн.) та вартості залишків ТЗ (30 000,00 грн.). Майнові права на ТЗ у цьому випадку залишаються у Страхувальника.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Частиною першою статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.

Так, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" виплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Катеринославські меблеві майстерні" страхове відшкодування в розмірі 84 967,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 033160 від 21.09.2016, отже до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, в межах цієї суми.

За приписами пункту 5.3. Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 № 566, інформація, отримана з бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - МТСБУ), використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння ДТП та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов`язкового страхування.

За даними ЦБД МТСБУ цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Skoda Oktavia, д/н НОМЕР_1 на момент настання події - 13 липня 2016 року була застрахована ПрАТ "СК "Альфа Страхування" відповідно до Полісу № АЕ6716379 (том 1, арк.с. 42).

Згідно з частиною другою статті 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено приписами частини третьої статті 985 ЦК України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Однак, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями статті 30 цього Закону також передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений обов`язок ПрАТ "СК "Альфа Страхування" було виконано, а саме: за претензією позивача вих. № 18171/2 від 14 лютого 2019 року (том 1, арк.с. 43) ПрАТ "СК "Альфа Страхування" було сплачено ПрАТ "СК "Уніка" страхове відшкодування в загальному розмірі 65 942,23 грн., що підтверджується листом ПрАТ "СК "Альфа Страхування" вих. № 224 від 21 лютого 2019 року та копією платіжного доручення № 6887 від 06 березня 2019 року (том 1, арк.с. 44, 45).

Разом з тим, у відповідності до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Різниця між фактичним розміром шкоди (84 967,62 грн.) та страховою виплатою (65 942,23 грн.), що має бути відшкодована Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Уніка" становить 19 025,39 грн.

При цьому, суд зазначає, що за загальними положеннями про відшкодування шкоди, закріпленими в положеннях статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд також звертає увагу на те, що володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Окрім того, статтею 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вже було встановлено судом, відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 09.09.2016 у справі № 640/12320/16 військовослужбовця Військової частини 3017 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

В той же час, правила регулювання деліктних зобов`язань визначають можливість відшкодування завданої шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок, а саме: позивач в обґрунтування підстав пред`явлення вимоги про відшкодування майнової шкоди в розмірі 19 025,39 грн. до Військової частини 3017 посилається на норму частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №6-229цс14 та від 21.09.2016 у справі №6-933цс16.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у військовій частині 3017 Національної гвардії України згідно наказів командира Військової частини 3017 про зарахування в списки особового складу частини № 116 від 17.04.2015 та про виключення зі списків особового складу частини в зв`язку зі звільненням в запас № 218 від 10.10.2016.

Відповідачем також підтверджено факт, що військовослужбовець строкової військової служби ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SKODA державний номерний знак НОМЕР_1 під час проходження строкової військової служби у Військовій частині 3017 мав при собі як посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії сер. НОМЕР_2 від 24.12.2013, так і реєстраційний документ на транспортний засіб від Військової частини 3017.

Отже, ОСОБА_1 під час скоєння ДТП виконував свої службові обов`язки у якості військовослужбовця у Військовій частині 3017 і саме відповідач делегував ОСОБА_1 право керувати транспортним засобом SKODA державний номерний знак НОМЕР_1 який належить / перебуває на балансі Військової частини 3017) та забезпечив його реєстраційним документом на зазначений транспортний засіб.

З огляду на викладене, суд вважає таким, що позбавлене правового обґрунтування твердження відповідача про те, Військова частина 3017 не несе жодної відповідальності за завдану ОСОБА_1 шкоду, оскільки з військовослужбовцем не укладалося ані трудового договору, ані контракту на виконання трудових або службових обов`язків, як і цивільно-правового договору. Відповідачем також не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про проведення службової перевірки чи службового розслідування за фактом заволодіння ОСОБА_1 службовим автомобілем, притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності за самовільне використання транспортного засобу.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Військова частина 3017, у володінні якої перебував транспортний засіб - SKODA державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до приписів статті 1187 ЦК України має нести відповідальність за шкоду, завдану військовослужбовцем ОСОБА_1 , що проходив у момент скоєння ДТП строкову військову службу у складі Військової частини 3017, та з вини якого відбулась вищезазначена дорожньо-транспортна пригода.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем на адресу Військової частини 3017 було направлено претензію за вих. № 18171/3 від 12 березня 2019 року про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 19 025,39 грн., яку отримано відповідачем 18 березня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (том 1, арк.с. 46, 47). Однак, зазначену претензію залишено відповідачем без відповіді та без задоволення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" щодо стягнення з Державної організації Військова частина 3017 (відповідача) майнової шкоди в розмірі 19 025,39 грн. в порядку суброгації обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Позовні вимоги у даній справі задоволено у повному обсязі, а відтак витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн. покладаються на Військову частину 3017 та підлягають стягненню на користь позивача.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 1, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" задовольнити.

Стягнути з Державної організації Військова частина 3017 (місцезнаходження: 61070, місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 1; код ЄДРПОУ 39309315) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 70-А; код ЄДРПОУ 20033533) майнову шкоду в порядку суброгації в розмірі 19 025,39 грн. та судовий збір в розмірі 1 921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "30" вересня 2019 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/2211/19