Рішення № 8462607, 22.03.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.03.2010                                                             Справа № 6/79

за позовом Комерційного банку “Українська фінансова група” Товариство з обмеженою відповідальністю, м. Київ

до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Меридіан плюс”, м. Ужгород

відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Консервіс - Трейд”, с. Кибляри, Ужгородського району

про стягнення заборгованості за Кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №26Ю/2008 від 09.12.2008р. (із змінами та доповненнями) у загальній сумі 9665251,65грн. за офіційним курсом НБУ (з якої сума 1200000 доларів США кредитних ресурсів, сума 68 000 доларів США нарахованих процентів річних та сума 2072,49 доларів США нарахованої пені по прострочених відсотках) за рахунок предмету застави згідно укладеного Договору застави №117/2008 від 09.12.2008 року, шляхом продажу КБ “Українська фінансова група” ТОВ предмету застави від свого імені за ринковою вартістю.

СУДДЯ Й.Й. КАДАР

Рішення виноситься 22.03.2010р. у зв’язку з оголошеною перервою в судовому засіданні 16.03.2010р. в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За участю представників:

від позивача - Єременко В.Б. (представник за довіреністю №72-09/Л від 11.01.2010 року);

від відповідачів-1, 2 - Буришин В.В., (представник за довіреністю № 21/423 від 24.12.2009 року);

СУТЬ СПОРУ: Комерційним банком “Українська фінансова група”Товариство з обмеженою відповідальністю, м. Київ заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Меридіан плюс”, м. Ужгород та Товариства з обмеженою відповідальністю „Консервіс - Трейд”, с. Кибляри, Ужгородського району про стягнення заборгованості за Кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №26Ю/2008 від 09.12.2008р. (із змінами та доповненнями) у загальній сумі 9665251,65грн. за офіційним курсом НБУ (з якої сума 1200000 доларів США кредитних ресурсів, сума 68 000 доларів США нарахованих процентів річних та сума 2072,49 доларів США нарахованої пені по прострочених відсотках) за рахунок предмету застави згідно укладеного Договору застави №117/2008 від 09.12.2008 року, шляхом продажу КБ “Українська фінансова група” ТОВ предмету застави від свого імені за ринковою вартістю.

Представник позивача просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі по мотивах викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи.

Представником відповідача -1, 24.02.2010 року подана суду заява про припинення провадження у справі з огляду на розпочаття ліквідаційної процедури Комерційного банку “Українська фінансова група”, та з огляду на непідтвердженність судом повноважень ліквідатора банку. Ухвалою суду від 24.02.2010 року судове засідання по розгляду справи відкладено з метою надання позивачем додаткових доказів в спростування вимоги відповідача -1 про припинення провадження у справі.

В судовому засідання 12.03.2010 року в задоволенні даного клопотання відповідача -1 відмовлено з підстав викладених представником позивача в своєму запереченні щодо припинення провадження у справі (а.с. 28-29), зокрема з огляду на те, що на виконання Постанови Правління НБУ № 784 від 28.12.2009 року ліквідатором банку призначено фізичну особу Рябова В. А. –незалежного експерта (за договором від 30.12.2009 року № ГД-Л-348 про ліквідацію КБ „УФГ”- ТОВ). На підставі вказаних документів Рябов В.А., відповідно до ст. 88 ЗУ „Про банки і банківську діяльність” приступив до виконання обов’язків ліквідатора Банку з дня відкликання банківської ліцензії, тобто з 05.01.2010 року, отже з даного часу він виконує організаційно-розпорядчі функції, приймає рішення одноосібно в межах своїх повноважень. Відповідно ч. 5 ст. 92 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) банку.

Частинами 10-12 ст. 88 Закону України „Про банки і банківську діяльність” встановлено, що єдиним питанням, що приймається до розгляду судом у справі про ліквідацію банку, є висновок Національного банку України щодо доцільності ліквідації банку та відповідність застосування процедури ліквідації з боку Національного банку України вимогам цього Закону. Таким чином у своєму рішенні суд повинен підтвердити кандидатуру ліквідатора або призначити такого, що відповідає вимогам цього Закону. Єдиною підставою відхилення кандидатуру ліквідатора, призначеного Національним банком України, може бути наявність конфлікту інтересів, який став відомий суду. Розгляд справи в суді щодо ліквідації банку не зупиняє діяльності ліквідатора, призначеного Національним банком України. В підтвердження вищеприведеного представником позивача надано належні докази.

За вказаних обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви про припинення провадження у справі враховуючи також відсутність належного обґрунтування (в т.ч. нормативного) представником відповідача -1 підстав припинення провадження у справі, у зв’язку з порушенням процедури ліквідації банківської установи позивача.

Представником відповідача -1 в судовому засіданні 12.03.2010 року заявлено клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з вступом до справи іншого представника ТзОВ ”Консервіс-Трейд” та складністю справи. Судом вказане клопотання задоволене частково, оголошено перерву для надання можливості представнику ознайомитися з матеріалами, а подану заяву про витребування додаткових доказів в порядку ст. 38 ГПК України, суд ухвалив розглянути після завершення дослідження доказів, наявних у матеріалах справи. Також, в судовому засіданні 12.03.2010р., у зв’язку з поданням представником відповідача -1 заяви про відвід судді, яка Ухвалою Головою господарського суду Закарпатської області № 6/79 від 15.03.2010 року залишена без задоволення, оголошувалась перерва на 16.03.2010р. на 14:00 годину. В судовому засіданні 16.03.2010 року оголошувалась перерва на 22.03.2010р. на 10:00 годину в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу.

Представником відповідача не надано суду письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування по суті заявлених вимог, яке витребувалось в ухвалами суду від 03.07.2009р., 28.07.2009р., 25.08.2009р., 18.09.2009р., 04.02.2010р. та 24.02.2010р., натомість представник відповідачів -1, 2, проти позову заперечує з мотивів викладених у зустрічному позові, поданого ним в порядку положень ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 16.03.2010р. про визнання кредитного договору №26Ю/2008 від 09.12.2008р. недійсним.

Представник позивача за первісним позовом проти спільного розгляду зустрічного позову не заперечив, однак заперечує проти задоволення зустрічного позову в повному обсязі, просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову, вважає, що кредитний Договір № 26Ю/2008 від 09.12.2008 року відповідає діючому законодавству та правові підстави для визнання його недійсним відсутні.

Враховуючи, що зустрічний позов взаємопов’язаний з первісним, суд вважає за необхідне прийняти зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні 16.03.2010р., у зв’язку з прийняттям судом до розгляду зустрічного позову та враховуючи, що клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України заявлялося відповідачем 1 на підтвердження наявності підстав для визнання кредитного Договору 26Ю/2008 недійсним, то у задоволенні останнього - судом відмовлено.

I. Розглянувши матеріали справи за первісним позовом, заслухавши пояснення представників сторін та додатково подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

09.02.2008р. між Комерційним банком “Українська фінансова група ”Товариство з обмеженою відповідальністю, м. Київ (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Меридіан плюс”, м. Ужгород (відповідач 1) був укладений договір про відкриття мультивалютної лінії №26Ю/2008 (надалі кредитний договір), згідно з "яким позивачем на користь відповідача 1 надавався мультивалютний кредит, еквівалент якої складає 1 200 000,00 доларів США. 30.12.2008р. та 12.02.2009р. сторонами було внесено зміни та доповнення до данного кредитного договору. Згідно умов вищезазначеного кредитного договору, відповідач 1 мав повернути отримані кошти не піздніше 26.02.2010р.

В якості забезпечення виконання відповідачем 1 його зобов"язань за кредитним договором №26Ю/2008, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Консервіс - Трейд”, с. Кибляри, Ужгородського району (відповідачем 2) був укладений Договір застави № 117/2008 від 09.12.2008р. Відповідно до вищезазначеного договору застави, в забезпечення вимог позивача, у разі невиконання відповідачем 1 своїх зобов"язань , що випливали з кредитного договору №26Ю/2008 відповідач 2, надав у заставу позивачу виробниче обладнання згідно з описом (Додаток 1 до договору застави), яке знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Часлівці, вул. Геївська 2. Вартість майна, за домовленістю сторін, станом на момент підписання договору складала 9 602 855, 42 грн.

Позивачем свої зобов'язання були виконані в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями меморіальних договорів № 223 від 12.12.2008р. та № 747 від 09.02.2008р. (а.с. 61, 62).

Відповідач 1, взяті на себе обов'язки по вищезазначеному Договору порушив, оскільки умови Договору відповідачем не виконуються, відсотки за користування кредитом відповідачем не сплачуються з лютого 2009 року і станом на 02.06.2009 року за відповідачем, відповідно до поданих розрахунків

позивача (а.с. 33) утворилась заборгованість в сумі 1 268 000,00 доларів США., в тому числі:

- прострочена заборгованість по відсоткам за період з лютого 2009р. по травень 2009р., згідно поданого розрахунку в сумі 68 000 доларів США.;

- заборгованість за кредитом 1 200 000,00 доларів США.

Водночаc, відповідачу нараховано пеню за прострочення сплати відсотків

за період з лютого 2009року по квітень 2009року, згідно поданого розрахунку в сумі 2 072,49 грн.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, Позивачем відповідно до п. 5.3.4. кредитного договору, було надіслано на адресу Відповідача 1 та відповідача 2 вимогу про дострокове погашення кредиту (а.с. 34, 35), які останнім виконані не були.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи станом на 16.06.2010 відповідач1 не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 1 200 000,00 доларів США.

Докази повернення відповідачем позивачу суми кредиту в розмірі 1 200 000,00 доларів США в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що відповідач свого обов'язку щодо повернення кредиту в розмірі 1 200 000,00 доларів США не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором, яка підтверджена матеріалами справи, а документи про її погашення відповідач не надав, то вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в розмірі 1 200 000,00 доларів США є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно із п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За умовами п. 3.2 кредитного договору позичальник протягом користування кредитом виплачує позивачу відсотки з розрахунку 17 % річних.

Згідно із обґрунтованим розрахунком позивача за час користування кредитом з лютого 2009р. по травень 2009р. відповідач повинен був сплатити позивачу відсотки в розмірі 68 000,00 доларів США.

Докази сплати відповідачем відсотків в розмірі 68 000,00 доларів США в матеріалах справи відсутні.

Згідно із п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що відповідач свого обов'язку щодо сплати відсотків за користування кредитом в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором, доказів про її погашення відповідач не надав, то суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам в розмірі 68 000,00 доларів США підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 6.2. кредитного договору, при несплаті позичальником у встановлений термін заборгованості по кредиту, відсотків за користування кредитом відповідач виплачує позивачу пеню на суму заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Таким чином нарахований розмір пені за період з лютого 2009р. по квітень 2009р. складає 2 072,49 доларів США відповідно до наданого Позивачем письмового розрахунку (а.с. 33), що Відповідачем не заперечено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню також пеня за несвоєчасне повернення кредиту відповідно до умов Кредитного договору в розмірі 2 072,49 доларів доларів США за період з лютого 2009р. по квітень 2009р.

Відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору застави № 117/2008 від 09.02.2008р. заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави в разі, несплати або частковій несплаті у передбачені кредитним договором (№26Ю/2008 від 09.12.2008р.) строки сум процентів за користування кредитом.

Це право банку також походить із змісту ч. 1,3 ст.33 Закону України "Про іпотеку", згідно до якої у разі невиконання або не належного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, може бути реалізований іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Зважаючи на вище приведене, приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору, суд вважає, що позовні вимоги, про стягнення заборгованості за Кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №26Ю/2008 від 09.12.2008р. (із змінами та доповненнями) у загальній сумі 9665251,65грн. за офіційним курсом НБУ (з якої сума 1200000 доларів США кредитних ресурсів, сума 68 000 доларів США нарахованих процентів річних та сума 2072,49 доларів США нарахованої пені по прострочених відсотках) за рахунок предмету застави згідно укладеного Договору застави №117/2008 від 09.12.2008 року, шляхом продажу КБ “Українська фінансова група” ТОВ предмету застави від свого імені за ринковою вартістю підлягають задоволенню, як такі, що належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по оплаті держмита в розмірі 25 000,00 грн., та 236,00 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

I. Розглянувши матеріали справи за зустрічним позовом, заслухавши пояснення представників сторін та додатково подані докази, суд

          ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Меридіан Плюс” заявлено зустрічний позов про визнання кредитного Договору №26Ю/2008 від 09.12.2008 року недійсним. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.12.2008 року між КБ „Українська фінансова група” –товариство з обмеженою відповідальністю (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Меридіан Плюс” було укладено кредитний Договір № 26Ю/2008 (Договір).Згідно з п. 2.1. Договору Банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі, еквівалент якої не може перевищувати 1200000,00 доларів США. Зокрема, позивач вважає, що даний кредитний договір, із узгодженими сторонами послідуючими змінами та доповненнями до нього, укладений з порушенням чинного законодавства, оскільки, вираження грошових зобов’язань між позивачем та відповідачем в іноземній валюті (доларах США) суперечить приписам п.2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” „ 15-93 від 09.02.1993 року, ч. 1 ст. 55 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, ст.ст. 91, 92 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 203, ст. 227 Цивільного кодексу України. При цьому, також свої вимоги обґрунтовує положеннями абз. 3 п. 3.11 Договору від № 26Ю/2008, які на його думку носять явно дискримінаційний характер та ставлять його у вкрай невигідне положення, що не є ознакою вільного волевиявлення сторони у зобов’язані відповідно до положень ст. 3 Цивільного кодексу України в контексті свободи договору, справедливості і добросовісності. Договір №26Ю/2008 взагалі не містить умов про порядок припинення договору, а це є суттєвими умовами (ст. 628 Цивільного кодексу України), таким чином Договір в цілому суперечить п. 8. ч.1 ст. 6 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”. З огляду на наведене вважає, що у даному Договорі містяться істотні порушення норм цивільного законодавства, при цьому ці порушення торкаються положень договору, що визначаються відповідно до Цивільного кодексу України як істотні, а тому на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Відповідач за зустрічним позовом, в судовому засіданні проти позову усно заперечив з покликанням на його необґрунтованість та непідтвердженність матеріалами справи, вважає, що кредитний Договір № 26Ю/2008 від 09.12.2008 року відповідає діючому законодавству та правові підстави для визнання його недійсним відсутні.

Аналізуючи правовідносини сторін та встановлюючи дійсні обставини зустрічного позову, на яких ґрунтуються вимога відповідачів 1, 2, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Частина перша ст.203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. При цьому відповідно до ч.3 ст. 533 Цивільного кодексу України на території України допускається також використання іноземної валюти, а також платіжних документів при здійсненні розрахунків за зобов’язаннями, в порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно п.1.5 глави 1 Положення про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу № 483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року за № 1489/10028 використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про банку і банківську діяльність” кошти —гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з ст. 345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції , визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Ст. 47 та 49 Закону про банки визначають операції банків із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту „в” пункту 4 ст. 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, слід зазначити наступне. Законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії (Лист Національного банку України „Про правомірність укладення кредитних договорів в іноземній валюті” від 07.12.2009 року №13-210/7871-22612).

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Волевиявлення сторін на укладання оспорюваного кредитного договору було вільним. Банк укладаючи спірний кредитний договір мав наявну банківську ліцензію № 214 від 04.08.2004р. та дозвіл № 214-5 від 22.10.2009р. на право здійснення операцій визначених п.п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (в т.ч. на здійснення операцій з валютними цінностями), при цьому позичальник надав всі необхідні для отримання кредиту документи, з яких випливає, що позивач просив надати йому кредит саме в іноземній валюті.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладені господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк.

За результатами аналізу положень Цивільного кодексу України, що регулюють укладення кредитного договору, можна зробити висновок, що істотними умовами кредитного договору є предмет договору, сума, строк повернення, розмір процентів. Таким чином, твердження позивача про відсутність у Договорі істотних умов не знайшло свого підтвердження та повністю спростовуються дослідженими в суді матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене вище, кредитний Договір № 26Ю/2008 від 09.12.2008 року відповідає діючому законодавству, підстави для визнання його недійсним відсутні. В зустрічному позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

I.          По первісному позову

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Меридіан плюс” (м. Ужгород, вул. 8 Березня, 21/21, п/р № 2600630053901 в КБ “Українська фінансова група ”Товариство з обмеженою відповідальністю, МФО 380128, Код ЄДРПОУ 31767953), на користь Комерційного банку “Українська фінансова група ”Товариство з обмеженою відповідальністю (м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 10/1 МФО 380128, Код ЄДРПУО 26549574, рахунок № 351970116 в КБ “Українська фінансова група” Товариство з обмеженою відповідальністю) заборгованість у розмірі 1 268 000,00 доларів США, (один мільйон двісті шістдесят вісім тисяч доларів США) та 15 771,65 грн. (п’ятнадцять тисяч сімсот сімдесят одна грн., 65коп.) в тому числі: 1 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч доларів США) - строкова заборгованість за кредитом, 68 000,00 доларів США (шістдесят вісім тисяч доларів США) - прострочена заборгованість по відсоткам, 15 771,65 грн. (п’ятнадцять тисяч сімсот сімдесят одна грн., 65коп.) - пеня по прострочених відсотках, а також суму 25 000,00 грн. (двадцять п’ять тисяч грн.) витрат на держмито та суму 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу звернувши стягнення на належне Товариству з обмеженою відповідальністю „Консервіс - Трейд” (Закарпатська обл., Ужгородський р-н с. Кибляри, буд. 275 п/р 2600430037101 в КБ “Українська фінансова група” - Товариство з обмеженою відповідальністю, МФО 380128, Код ЄДРПУО 35170047) майно –згідно з Додатком № 1 до Договору застави №117/2008 від 09.12.2008 року, з метою одержання Комерційним банком “Українська фінансова група” Товариство з обмеженою відповідальністю (м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 10/1 МФО 380128, Код ЄДРПУО 26549574, рахунок № 351970116 в КБ “Українська фінансова група” - Товариство з обмеженою відповідальністю) для першочергового задоволення, за рахунок реалізації заставленого майна Комерційним банком “Українська фінансова група” Товариство з обмеженою відповідальністю від свого імені за ринковою вартістю. Застосувати до предмета застави процедуру його продажу Комерційним банком “Українська фінансова група” Товариство з обмеженою відповідальністю (м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 10/1 МФО 380128, Код ЄДРПУО 26549574, рахунок № 351970116 в КБ “Українська фінансова група” Товариство з обмеженою відповідальністю) як заставодержателем від власного імені за ринковою вартістю предмета застави, на момент відчуження, визначеною обраним Комерційним банком “Українська фінансова група” Товариство з обмеженою відповідальністю суб’єктом оціночної діяльності, з компенсацією Комерційному банку “Українська фінансова група” Товариство з обмеженою відповідальністю понесених ним витрат по реалізації предмета застави, шляхом утримання суми фактично підтверджених витрат по реалізації предмета застави, з суми коштів, виручених від його реалізації. Передати предмет застави, - згідно з Додатком № 1 до Договору застави №117/2008 від 09.12.2008 року на зберігання Комерційному банку “Українська фінансова група” Товариство з обмеженою відповідальністю на період його реалізації з компенсацією Комерційному банку “Українська фінансова група” Товариство з обмеженою понесених ним витрат по зберіганню предмета застави шляхом утримання суми фактично підтверджених витрат по зберіганню предмета застави, з суми коштів, виручених від його реалізації.

3. Видати наказ на вимогу позивача.

II.          По зустрічному позову

1.          В позові відмовити

III.          Рішення надіслати сторонам по справі.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов’язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                         Й.Й. Кадар