Рішення № 84625938, 19.09.2019, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 рокуСправа № 912/2706/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засіданні Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2706/18

за позовом: Фермерського господарства "Пролісок" 26541, Кіровоградська область, Голованівський район, с. Роздол, вул. Комсомольська, 15

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, 25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

Представники сторін:

від позивача - Загородній І.В., адвокат, ордер № 74742 від 15.11.2018;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фермерське господарство "Пролісок" (ФГ "Пролісок", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, відповідач) про визнання за ФГ "Пролісок" права постійного користування земельними ділянками загальною площею 34,4 га (у тому числі на земельну ділянку площею 5,9 га; на земельну ділянку площею 10,8 га; на земельну ділянку площею 17,7 га) сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованих на території Роздольської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, та право на які посвідчено державним актом на право постійного користування землею, виданого 11.05.1998 року на ім`я ОСОБА_1 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 66.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є законним користувачем земельних ділянок, які надано в постійне користування ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства. Однак, після смерті останнього ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області розпочало вчинення дій щодо повернення відповідних земельних ділянок в розпорядження відповідача, що свідчить про невизнання за ФГ "Пролісок" права постійного користування відповідними земельними ділянками.

Ухвалою господарського суду від 22.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2706/18, підготовче засідання призначено на 20.11.2018, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

В межах встановленого строку від ГУ Держгокдастру у Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги заперечено повністю з тих підстав, що право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право (а.с. 37-39).

20.11.2019 господарський суд розпочав підготовче засідання у справі.

До початку підготовчого засідання від ФГ "Пролісок" надійшло клопотання, яке підтримано представником позивача в підготовчому засіданні, про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності касаційного господарського суду у складі Верховного суду справи № 922/3312/17.

В підготовчому засіданні 20.11.2018 господарським судом постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі № 912/2706/18 до закінчення розгляду палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3312/17.

Ухвалою господарського суду від 08.07.2019 поновлено провадження у справі, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 01.08.2019. Сторонам запропоновано подати письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог у справі з урахуванням постанови Верховного Суду у справі №922/3312/17.

31.07.2019 від ФГ "Пролісок" надійшли відповідні пояснення (а.с. 73-78), відповідач будь-яких пояснень до справи не подав.

01.08.2019 господарський суд продовжив підготовче засідання, в якому постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.08.2019.

22.08.2019 господарський суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 22.08.2019 представником позивача позовні вимоги підтримано повністю, з урахування наданих до справи додаткових пояснень; представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог у відповідності до обставин заперечень, викладених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 22.08.2019 оголошено перерву до 19.09.2019.

19.09.2019 господарський суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні прийняв участь представник позивача, яким позов підтримано повністю.

Представник відповідача в засідання суду 19.09.2019 не з`явився, хоча належним чином повідомлений про його проведення, про причини неявки суду не повідомлено, будь-які заяви, клопотання відповідача до суду не надходили.

Виходячи з викладеного та положень п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 19.09.2019 господарським судом досліджено докази у справі.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, які наведено в обґрунтування підстав позову та заперечень проти задоволення позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Роздольської сільської Ради народних депутатів Голованівського району Кіровоградської області від 18.03.1993 "Про надання земельних ділянок в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу" громадянину ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) надано земельну ділянку загальною площею 34,4 га ріллі із запасу в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 13).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 11.05.1998 видано державний акт на право постійного користування землею, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 66 (далі - Державний акт від 11.05.1998 № 66, а.с. 14).

Згідно Державного акта від 11.05.1998 № 66, земельна ділянка розташована на території Роздольської сільської ради та складається із земельних ділянок площею 5,9 га, 10,8 га та 17,7 га.

Як повідомляє позивач та що слідує зі змісту статуту ФГ "Пролісок" в редакціях від 18.02.2004 та від 07.02.2018 (а.с. 15-18, 21-25), за рішенням громадянина ОСОБА_1 на земельній ділянці, що надана ОСОБА_1 із земель Роздольської сільської ради Голованівьского району згідно Державного акту від 11.05.1998 № 66 створено Селянське (фермерське) господарство "Пролісок". 18.02.2004 Селянське (фермерське) господарство "Пролісок" перереєстровано у Фермерське господарство "Пролісок"

23.09.2017 помер громадянин ОСОБА_1 , про що 08.11.2017 видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 20).

01.02.2018 та 22.03.2018 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Гайворонському, Голованівському, Благовіщенському районах проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки площею 34,4 га на території Роздольської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області про що складено Акти перевірки від 01.02.2018 № 22-ДК/21/АП/09/01/-18 та від 22.03.2018 (а.с. 26-27, 31).

Згідно Актів перевірки встановлено порушення вимог земельного законодавства, а саме ФГ "Пролісок" в особі голови Лівак ОСОБА_2 порушено строки повернення тимчасово зайнятих земель із земель сільськогосподарського призначення площею 34, 4 га, що перебувають на території Роздольської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області для ведення селянського (фермерського) господарства, які були надані нині покійному гр. ОСОБА_1 , що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серія КР0030 від 11 травня 1998 року, чим порушено вимоги ст. 211 п. "д" Земельного кодексу України.

По результатам перевірки винесено приписи, згідно яких ФГ "Пролісок" зобов`язано в 10-денний термін усунути порушення земельного законодавства шляхом повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок (а.с. 28, 32). Також, складено протоколи про адміністративне правопорушення та винесено постанови про накладення адміністративного стягнення на голову ФГ "Пролісок" (а.с. 29, 30, 33, 34).

Згідно перевірки, проведеної 03.05.2018, встановлено невиконання головою ФГ "Пролісок" приписів про усунення порушень земельного законодавства, а саме - земельні ділянки не повернуто, про що складено Акт перевірки № 231-ДК/216/АП/09/01/-18 (а.с. 35).

Позивач вважає, що вищевказані обставини свідчать про невизнання ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області права ФГ "Пролісок" на постійне користування земельними ділянками загальною площею 34,4 га для ведення фермерського господарства, розташованих на території Роздольської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, та які належали на праві постійного користування засновнику господарства ОСОБА_1 . на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 11.05.1998 № 66.

Вказуючи на законність користування ФГ "Пролісок" відповідними земельними ділянками загальною площею 34,4 га в силу положень, зокрема, Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", та зазначаючи про те, що земельні ділянки надавались саме для створення фермерського господарства і є тісно пов`язаними із ФГ "Пролісок", останній просить визнати за ним право постійного користування відповідними земельними ділянками, яке не визнається ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

При вирішенні спору господарський суд враховує, що згідно поданого позову ФГ "Пролісок" просить захистити право постійного користування землею. Тобто, згідно поданого позову наявний спір про право цивільне, що унеможливлює вирішення такого спору в порядку адміністративного судочинства. Спір у справі з огляду на суб`єктний склад сторін і характер спірних правовідносин належить до юрисдикції господарських судів.

Згідно ч. ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, є визнання права.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із пунктом "а" частини 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Статтею 58 Конституції України унормовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд при розгляді питання про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів (Рішення від 9 лютого 1999 року Справа N 1-7/99) окрім іншого зазначив про те, що - "За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце".

Земельним кодексом України, який діяв на час видачі громадянину ОСОБА_1 Державного акта на право постійного користування землею від 11.05.1998, передбачалось, що громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ (ч. 1 ст. 50). Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч. 1 ст. 23). Користування землею може бути постійним або тимчасовим; постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку (ч.ч. 1, 2 ст. 7).

Відповідно до Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" який діяв на час видачі громадянину ОСОБА_1 відповідного Державного акта у редакції Закону України від 22.06.1993 N 3312-XII "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про селянське (фермерське) господарство"", селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією (ч. 1 ст. 2). Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві (ч. 2 ст. 2).

Згідно з частиною 5 наведеної норми на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

За правилами частини 1 ст. 9 вказаного Закону у відповідній редакції після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті Закону після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Згідно з частиною 1 ст. 11 наведеного вище Закону селянське (фермерське) господарство зобов`язане, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та відповідно до умов її надання.

З 01.08.2003 набрав чинності Закон України від 19.06.2003 № 973-ІV "Про фермерське господарство", статтею 7 якого передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно Земельного кодексу України від 25.10.2001, який набрав чинності з 01.01.2002, передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства (ст. 22).

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України у діючій редакції громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

З прийняттям Земельного кодексу України від 25.10.2001 визначено категорію осіб, які можуть мати право постійного користування землею (ст. 92) та пунктом 6 Перехідних положень передбачалось, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Однак, вказані положення щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року N 5-рп/2005.

У пункті 5.6. вказаного рішення Конституційним Судом України зазначено, зокрема, наступне:

"Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Кодекс серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.

Кодексом не встановлено чітких матеріально-правових і процесуальних гарантій зміни громадянами юридичного титулу права постійного користування земельною ділянкою на право власності чи право оренди. Переоформлення відповідних прав включає також земельно-кадастрові роботи та інші послуги, які суб`єкти підприємницької діяльності надають на платній основі, встановлюючи їх розцінки на свій розсуд. Таким чином, постійним землекористувачам не гарантована можливість зміни законно набутого права за сприяння і за рахунок держави, яка є ініціатором таких змін.".

За змістом ст. 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

В статті 41 Конституції України передбачено, що громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Враховуючи наведені вище положення законодавства господарський суд дійшов висновку, що право на земельну ділянку виникає та має посвідчуватися виключно в порядку, визначеному законом. Здійснення громадянином підприємницької діяльності у вигляді створення фермерського господарства на земельній ділянці, наданій такому громадянину в постійне користування для вказаного, не є автоматичним переходом права постійного користування землею до створеного фермерського господарства. Законодавство зазначеного не передбачає. Фактичне користування земельною ділянкою фермерським господарством не змінює набувача права постійного користування відповідно до оформленого державного акта.

Як слідує з матеріалів справи, громадянин ОСОБА_1 , на ім`я якого було видано Державний акт на право користування землею від 11.05.1998 № 66, помер, про що видано свідоцтво про смерть від 08.11.2017.

Вказані обставини визнаються всіма учасниками процесу.

Матеріалами справи встановлено, що громадянин ОСОБА_1 за своє життя не переоформив право користування відповідною земельною ділянкою та не отримав таку земельну ділянку у власність.

Зі смертю громадянина ОСОБА_1 припинилось його право постійного користування землею, яке виникло на підставі Державного акта на право користування землею від 11.05.1998 № 66.

Вказана правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом України (зокрема, в постановах від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц, від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16) та Верховним Судом (зокрема, в постановах від 17.10.2018 у справі №376/2038/14-ц, від 11.06.2019 у справі № 912/3219/17, від 16.05.2019 у справі № 922/2448/18, від 03.09.2019 у справі № 922/1224/18).

Господарський суд зазначає, що належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем не надано до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження оформлення у встановленому законодавством порядку права постійного користування землею за ФГ "Пролісок".

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про неможливість приналежності ФГ "Пролісок" на титулі постійного користування земельної ділянки, переданої у постійне користування громадянину ОСОБА_1 згідно з Державним актом на землю від 11.05.1998 № 66.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 922/3312/17.

Окрім того, за змістом ст. 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Аналогічні положення наведено у ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство".

Проте, за ФГ "Пролісок" права власності чи користування земельною ділянкою зареєстровано не було.

При цьому згідно з частиною 2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Отже, згідно з положеннями земельного законодавства, що діє на час звернення ФГ "Пролісок" до суду з позовом у даній справі, набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства) не передбачено.

З підстав викладеного позивачем не доведено наявність у ФГ "Пролісок" права постійного користування земельними ділянками загальною площею 34,4 га (у тому числі на земельну ділянку площею 5,9 га; на земельну ділянку площею 10,8 га; на земельну ділянку площею 17,7 га), розташованих на території Роздольської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, та право на які посвідчено Державним актом на право постійного користування землею від 11.05.1998 № 66 на ім`я ОСОБА_1 .

Наведене є підставою для відмови у задоволенні позову повністю.

Стосовно посилань позивача на практику Верховного Суду у справах № № 348/992/16-ц, 677/1865/16-ц, 695/1275/17, 483/1863/17 господарський суд зазначає, що у зазначених справах предметом розгляду були правовідносини щодо оренди земельної ділянки на підставі відповідного договору, а висновки суду щодо переходу обов`язків землекористувача до фермерського господарства зроблено у зв`язку із суб`єктною юрисдикцією спорів.

Натомість у справі, що розглядається, предметом спору є визнання за ФГ "Пролісок" права постійного користування землею після смерті особи, на яку було видано Державний акт про право постійного користування.

Зазначене свідчить про різне законодавче регулювання спірних правовідносин у справі, що розглядається та у справах, на які посилається позивач.

Наявність окремої думки суддів Верховного Суду у справі № 922/3312/17 не впливає на зміст прийнятої у зазначеній справі постанови.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судовий збір за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 145, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Фермерському господарству "Пролісок" за адресою: 26541, Кіровоградська область, Голованівський район, с. Роздол, вул. Комсомольська, 15 та Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області за адресою: 25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26.

Повне рішення складено 27.09.2019.

Суддя В.В.Тимошевська