Ухвала суду № 84624449, 24.10.2014, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2887/13-к

Провадження № 1-кп/307/32/14

У Х В А Л А

про обрання запобіжного заходу

24 жовтня 2014 рокум. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого – судді Бобрушко В.І., при секретарі Баник А.А., з участю прокурора Рошинець В.А., захисника Філіп І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Приборжавське, Іршавського району, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч. 2, 395 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тячівського районного суду знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч. 2, 395 КК України

Прокурор Рошинець В.А. в судовому засіданні звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, 11 червня 2013 року, близько 11 години, перебуваючи в приміщенні залу очікування автовокзалу міста Тячів, помітивши, що за його діями ніхто не спостерігає, вирішив повторно здійснити таємну крадіжку чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, ОСОБА_1 підійшов до каси, відчинив двері і, побачивши на столі грошові кошти в сумі 1700 гривень, що належали потерпілій ОСОБА_2 , таємно їх викрав. Після заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 з місця події втік та в подальшому розпорядився ними на власний розсуд.

Органом досудового розслідування ці дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 185 ч.2 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався

Прокурор також в клопотанні зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 в судове засідання викликався неодноразово, однак на судові виклики Тячівського районного суду не з`являвся, про причини своєї неявки суд не повідомляв, за що 14 липня 2014 року оголошувався судом в розшук і був розшуканий. На даний час ОСОБА_1 до суду не з`являється, виконати його привід неможливо через його відсутність по місцю проживання. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 переховується від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Підставою для внесення даного клопотання стало те, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України тобто є підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості, який відповідно до даних норм закону карається позбавленням волі на строк до п`яти років. Окрім того, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_1 з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення переховується від суду, у зв`язку з чим вбачається необхідність у застосуванні відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Просить застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Заслухавши прокурора, який клопотання підтримав, обвинуваченого ОСОБА_1 , який в судовому засіданні пояснив, що не являвся на виклики в судові засіданні, оскільки вживав алкогольні напої, після чого лікувався певний період часу, у зв`язку з чим їздив у Берегово, Мукачево, Львів, та не проживав по місцю свого проживання в сестри в Тячеві, просить не застосовувати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, захисника Філіп І.Ю., який зазначив, що підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не має і вважає за доцільне обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Тячівського районного суду знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч. 2, 395 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судові засідання не з`являвся неодноразово та про причини своєї неявки суду не повідомляв.

Ухвалою Тячівського районного суду від 14 липня 2014 року обвинувачений ОСОБА_1 оголошувався в розшук.

Після його розшуку обвинувачений ОСОБА_1 знову в судове засідання 25 вересня 2014 року не з`явився та про причини своєї неявки суд не повідомив.

Застосований ухвалою Тячівського районного суду від 25 вересня 2014 року щодо ОСОБА_1 примусовий привід бажаних наслідків не дав, оскільки згідно до поясненням його сестри ОСОБА_3 обвинувачений ОСОБА_1 , який останнім часом постійно проживав у неї вдома в м АДРЕСА_2 Тячів АДРЕСА_1 , вже два-три тижні не проживає і його місце перебування їй не відоме.

Ухвалою Тячівського районного суду від 7 жовтня 2014 року по даному провадженню за клопотанням прокурора повторно було оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_1 та надано дозвіл на його затримання з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора.

Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 187 КПК України у разі неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю, слідчий суддя, суд має право постановити ухвалу про привід підозрюваного, обвинуваченого, якщо він не з`явився для розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту чи тримання під вартою, або ухвалу про дозвіл на його затримання з метою приводу, якщо ухвала про привід не була виконана.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні двох злочинів, один з яких є злочином середньої тяжкості, який згідно ст. 185 ч.2 КК України карається позбавленням волі на строк до п`яти років.

Згідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, ч.1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 прокурор посилається на необхідність запобіганню подальшим його спробам переховуватися від суду. Протягом часу розгляду кримінального провадження в суді ОСОБА_1 за викликом суду неодноразово не з`являвся.

За матеріалами справи підозра ОСОБА_1 обґрунтовано підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами та особистими показами самого обвинуваченого, даними ним в ході судового засідання.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Беручи до уваги вищенаведене та те, що обвинувачений вчинив декілька злочинів, один з яких є злочином середньої тяжкості, раніше судимий, переховувався від суду протягом тривалого часу, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спроб переховуватись від суду, а також зважаючи на те, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання процесуальних обов`язків та належної поведінки обвинуваченого, суд вважає, що клопотання слід задовольнити та застосувати відносно обвинуваченого виключний запобіжний захід в виді тримання під вартою, із визначенням розміру застави, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Згідно вимог ст.182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину середньої тяжкості (санкцією ст. 185 ч.2 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі до п`яти років), - у межах від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Тому, при визначені розміру застави, суд враховує обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, майновий та сімейний стан, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства і вважає доцільним визначити ОСОБА_1 заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, яка зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178,183,184, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Приборжавське, Іршавського району, мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, із визначенням розміру застави.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, тобто з 15 години 23 жовтня 2014 року.

Строк дії ухвали – до 15 години 22 грудня 2014 року.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі десяти мінімальних заробітних плат в сумі 12180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Тячівського районного суду: р/р 3731301800042; МФО (код банку) 812016; ЄДРПОУ 26213408; Банк отримувача – ГУ ДКСУ в Закарпатській області; одержувач – ТУ ДСА України в Закарпатській області .

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом строку дії ухвали, тобто до 22.12.2014 року.

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади протягом дії запобіжного заходу у виді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , у разі внесення застави, наступні обов`язки :

1) не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

Визначити строк дій зазначених обов`язків до 22 грудня 2014 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Тячівського районного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово Тячівський районний суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави;

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий : В.І. Бобрушко