Рішення № 8462289, 17.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.02.10 р.                     Справа № 26/190                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Віват”, м. Чернігів

до відповідача Приватного підприємства „Колегія”, м. Горлівка

про стягнення 96507грн.12коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Негода В.І. – юрист (за довіреністю вих.№235 від 17.11.2009р.);

від відповідача: Головкіна О.А. – директор (за довідкою № 03-78-117 від 21.11.2005р.).

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Віват”, м.Чернігів звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства „Колегія”, м.Горлівка про стягнення заборгованості в розмірі 96507грн.12коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 95130грн.92коп. та 3% річних в розмірі 1376грн.20коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №ВТ-0140 від 08.01.2009р., накладні №ВТ-0021104 від 09.02.2009р., №ВТ-0021098 від 09.02.2009р., №ВТ-0021115 від 09.02.2009р., №ВТ-0021111 від 09.02.2009р., №ВТ-0021113 від 09.02.2009р., №ВТ-0021116 від 09.02.2009р., №ВТ-0021117 від 09.02.2009р., №ВТ-0021118 від 09.02.2009р., №ВТ-0021128 від 09.02.2009р., №ВТ-0021119 від 09.02.2009р., №ВТ-0021122 від 09.02.2009р., №ВТ-0021125 від 09.02.2009р., №ВТ-ВТ-0021136 від 09.02.2009р., №ВТ-0021146 від 09.02.2009р., №ВТ-0021137 від 09.02.2009р., №ВТ-0021303 від 11.02.2009р., №ВТ-0022708 від 11.03.2009р., №ВТ-0022702 від 11.03.2009р., №ВТ-0022986 від 17.03.2009р., №ВТ-0023766 від 31.03.2009р., №ВТ-0023786 від 31.03.2009р., №ВТ-0028509 від 06.07.2009р., акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідач надав відзив на позовну заяву б/н та дати, відповідно з яким останній визнає здійснення поставок за договором та пропонує укладання мирової угоди.

28.01.2010р. позивачем надана заява б/н та дати, згідно якої останній відмовляється від частини позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 5000грн.00коп., у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 91507грн.12коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 90130грн.92коп. та 3% річних в розмірі 1376грн.20коп.

Суд розглядає зменшені позовні вимоги з урахуванням вищевказаної заяви.

Крім того, в процесі розгляду справи позивачем надані пояснення від 17.02.2010р., згідно яких останній зазначає, що поставка товару здійснювалась на підставі договору поставки №ВТ-0140 від 08.01.2009р., а зазначення у накладних договору №ВТ-0140 від 29.12.2008р. є технічною помилкою.

17.02.2009р. через канцелярію господарського суду відповідач надав пояснення, в яких зазначає, що за наявними в матеріалах справи накладними поставка здійснена на підставі договору поставки №ВТ-0140 від 08.01.2009р. Крім того, відповідачем визнано позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу на суму 90130грн.92коп.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

08.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Віват”, м.Чернігів та Приватним підприємством „Колегія”, м.Горлівка укладений договір поставки №ВТ-0140 від 08.01.2009р., відповідно з яким продавець (позивач) продає (передає) канцелярські товари шкільного та офісного асортименту: письмове приладдя, інструменти для креслення, фарби, клей, папки, паперово-білові вироби, офісне приладдя, настільні ділові аксесуари і таке інше, в асортименті, кількості та по ціні, вказаній у кожній видатковій накладній, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець (відповідач) приймає та оплачує ці товари в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2009р. По закінченню терміну дії цього договору сторони зобов`язані протягом одного місяця провести повний розрахунок за ним.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки №ВТ-0140 від 08.01.2009р.

Відповідно до п.2.4 договору, передача товарів (передача-приймання) здійснюється у пункті їх отримання покупцем. Передача-приймання товарів проводиться уповноваженими представниками сторін та оформлюється шляхом підписання видаткової накладної.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім в період дії договору на адресу відповідача здійснювалась поставка продукції, зокрема на суму 131688грн.20коп. згідно накладних №ВТ-0021104 від 09.02.2009р., №ВТ-0021098 від 09.02.2009р., №ВТ-0021115 від 09.02.2009р., №ВТ-0021111 від 09.02.2009р., №ВТ-0021113 від 09.02.2009р., №ВТ-0021116 від 09.02.2009р., №ВТ-0021117 від 09.02.2009р., №ВТ-0021118 від 09.02.2009р., №ВТ-0021128 від 09.02.2009р., №ВТ-0021119 від 09.02.2009р., №ВТ-0021122 від 09.02.2009р., №ВТ-0021125 від 09.02.2009р., №ВТ-ВТ-0021136 від 09.02.2009р., №ВТ-0021146 від 09.02.2009р., №ВТ-0021137 від 09.02.2009р., №ВТ-0021303 від 11.02.2009р., №ВТ-0022708 від 11.03.2009р., №ВТ-0022702 від 11.03.2009р., №ВТ-0022986 від 17.03.2009р., №ВТ-0023766 від 31.03.2009р., №ВТ-0023786 від 31.03.2009р., №ВТ-0028509 від 06.07.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно п.2.5 договору, партія товару вважається погодженою і прийнятою покупцем в асортименті та за кількістю, якщо протягом 10 днів з моменту підписання покупцем видаткової накладної він письмово повідомить продавця про невідповідність асортименту та/або кількості товару. За відсутності такого письмового повідомлення покупця у вказаний строк, в подальшому покупець не може посилатись на невідповідність асортименту та/або кількості товарів, переданих продавцем на виконання замовлення покупця за цим договором.

Оскільки доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про невідповідність асортименту та/або кількості товару згідно п.2.5 договору сторонами не представлено, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у накладних №ВТ-0021104 від 09.02.2009р., №ВТ-0021098 від 09.02.2009р., №ВТ-0021115 від 09.02.2009р., №ВТ-0021111 від 09.02.2009р., №ВТ-0021113 від 09.02.2009р., №ВТ-0021116 від 09.02.2009р., №ВТ-0021117 від 09.02.2009р., №ВТ-0021118 від 09.02.2009р., №ВТ-0021128 від 09.02.2009р., №ВТ-0021119 від 09.02.2009р., №ВТ-0021122 від 09.02.2009р., №ВТ-0021125 від 09.02.2009р., №ВТ-ВТ-0021136 від 09.02.2009р., №ВТ-0021146 від 09.02.2009р., №ВТ-0021137 від 09.02.2009р., №ВТ-0021303 від 11.02.2009р., №ВТ-0022708 від 11.03.2009р., №ВТ-0022702 від 11.03.2009р., №ВТ-0022986 від 17.03.2009р., №ВТ-0023766 від 31.03.2009р., №ВТ-0023786 від 31.03.2009р., №ВТ-0028509 від 06.07.2009р. підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначених накладних та печаткою підприємства, а отже прийнята відповідачем без заперечень.

Наразі, наявні в матеріалах справи накладні містять посилання на договір№ВТ-0140 від 29.12.2008р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаних вище поставок є саме договір поставки №ВТ-0140 від 08.01.2009р., оскільки з наданих позивачем пояснень від 17.02.2010р., вбачається, що поставка товару здійснювалась на підставі договору поставки №ВТ-0140 від 08.01.2009р., а зазначення у накладних договору №ВТ-0140 від 29.12.2008р. є технічною помилкою.

Крім того, як зазначено вище, відповідач надав пояснення, в яких зазначив, що за наявними в матеріалах справи накладними поставка здійснена на підставі договору поставки №ВТ-0140 від 08.01.2009р.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата партії переданих товарів здійснюється покупцем за безготівковим розрахунком шляхом перерахування всієї суми, згідно видаткової накладної, на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня передачі товарів зі складу продавця, вказаного у видатковій накладній.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату отриманої продукції.

Так, як було зазначено вище, відповідно до заяви б/н та дати позивач відмовився від частини позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 5000грн.00коп.

В порядку ст.78 Господарського процесуального кодексу України судом перевірено повноваження представника позивача, який підписав заяву про відмову від позову, на вчинення відповідних дій.

Відповідно до п.4 ст.80 Господарського процесуального Кодексу України відмова позивача від позову та прийняття відмови господарським судом є підставою для припинення провадження у справі.

З огляду на викладене, у зв’язку з відмовою позивача від частини позовних вимог та прийняттям такої відмови господарським судом, враховуючи той факт, що дана заява не суперечить законові та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, суд на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження у справі №26/190 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5000грн.00коп.

Однак, всупереч вимогам договору та закону, на момент винесення рішення, відповідач не оплатив залишкову вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 90130грн.92коп.

Розмір вказаної заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2009р., який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств (копія акту залучена до матеріалів справи).

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 90130грн.92коп.

Одночасно, як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав суму основного боргу в розмірі 90130грн.92коп.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 90130грн.92коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем вказаної заборгованості, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Віват”, м.Чернігів щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 90130грн.92коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 1376грн.20коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 1376грн.20коп. за період прострочення з 11.05.2009р. по 25.11.2009р. (з урахуванням здійснених оплат та кожною окремої накладної).

Судом арифметично перевірений наданий позивачем розрахунок 3% річних в розмірі 1376грн.20коп. та встановлено, що його розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, у зв”язку з чим, з огляду на прострочення оплати товару, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 78, п.4 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Віват”, м.Чернігів до відповідача, Приватного підприємства „Колегія”, м.Горлівка про стягнення заборгованості в розмірі 91507грн.12коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 90130грн.92коп. та 3% річних в розмірі 1376грн.20коп. – задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства „Колегія” (за адресою: вул.Чорного-Діденка, буд.9, кв.19, м.Горлівка, Донецька область, 84626, р/р 260040071901 в АБ „Брокбізнесбанк”, м.Горлівка, МФО 394578, код ЄДРПОУ 25101593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Віват” (за адресою: вул.Гетьмана Полуботка, 18, м.Чернігів, 14000, р/р 26005233 в ВАТ „Ерсте”, МФО 380009, код ЄДРПОУ 30149361) суму основного боргу в розмірі 90130грн.92коп. та 3% річних в розмірі 1376грн.20коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 915грн.07коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 223грн.77коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5000грн.00коп. припинити провадження у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У судовому засіданні 17.02.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Текст рішення підписано 19.02.2010р.