Рішення № 84617473, 30.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2019 року № 760/25340/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління ПФУ в Солом`янському районі м. Києва з 23.07.2011, щодо відмови ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інваліду ІІ групи у здійсненні перерахунку пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

- визнати ОСОБА_1 , інваліда ІІ групи таким, що має право на отримання пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю;

- зобов`язати Управління ПФУ в Солом`янському районі м. Києва здійснити, починаючи з 23.07.2011, перерахунок пенсії та нарахувати ОСОБА_1 пенсію по другій групі інвалідності, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням сум, виплачених у цей період, провести її виплату та продовжувати здійснювати ці пенсійні виплати з моменту винесення судом рішення;

- зобов`язати Управління ПФУ в Солом`янському районі м. Києва здійснити, починаючи з 23.07.2011, нарахування ОСОБА_1 додаткової пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інваліду ІІ групи щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням сум, виплачених у цей період, провести її виплату та продовжувати здійснювати ці пенсійні виплати з моменту винесення судом рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2019 відкрито спрощене провадження та роз`яснено сторонам, що справа буде розглядатись без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України. Запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, оформлений у відповідності до вимог 162 КАС України з доказами направлення відзиву з додатками до нього позивачу.

Відповідно до ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, заявами по суті в даній категорії справ є позов та відзив.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, з урахуванням чого суд вважає за можливе вирішити спір по суті заявлених позовних вимог на підставі наявний у справі письмових доказів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2019 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено первинного відповідача по справі Управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги і повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на те, що органом пенсійного фонду України в порушення вимог ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не здійснено з 23.07.2011 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1, а також державну пенсія особам, віднесеним до категорії 1.

Відповідач в наданому відзиві проти позову заперечує, посилаючись при цьому на відсутність рішень судів, які набрали законної сили та відповідно до яких орган Пенсійного фонду зобов`язано нарахувати і виплатити додаткову пенсію позивачу з 23.07.2011.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві та з 01.10.2017 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 27.07.2010 №2-3071/10, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києві від 13.04.2011, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва перерахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 квітня 2010 року, з урахуванням сум, виплачених у цей період.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії листа Державної казначейської служби України від 21.03.2019 №5-11-11/5108, Казначейством в порядку черговості на користь позивача здійснено перерахування коштів у сумі 62 583,72 грн на виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва по справі №2-3071/10 (платіжне доручення №1486 від 08.06.2017).

В той же час, позивач наполягає на існуванні в рамках спірних правовідносин протиправної бездіяльності Управління з 23.07.2011, яка полягає у відмові ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інваліду ІІ групи у здійсненні перерахунку пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У мотивувальній частині адміністративного позову Позивач зазначає, що оскільки він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та є інвалідом II групи, що підтверджується посвідченням № 110840, тому відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Однак, пунктом 7 частини 1 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог цього Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (набрала чинності з 23.07.2011р.), у якій, зокрема, встановлені наступні розміри пенсій (основної додаткової) для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а саме.

Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: тим, що належать до категорії 1 інвалідам II групи - 20 відсотків.

У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче:

для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:

інвалідів II групи - 1090 гривень;

для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження:

інвалідів II групи - 820 гривень;

Таким чином, з 23.07.2011р. положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинні застосовуватися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03.11.2014 №21-271а14 в якій зазначено, що розмір виплати пенсії змінився у зв`язку з набранням з 19 червня 2011 року чинності Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 3491-VI) та постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (далі - постанова № 745).

Відтак, зменшення з 23.07.2011 розміру виплати пенсії позивача відбулося не у зв`язку зі зменшенням розміру пенсії Управлінням, а у зв`язку зі встановленими законодавством обмеженнями у сумі виплатах, що не є наслідком невиконання чи неналежного виконання відповідачем вказаного вище рішення суду.

При цьому, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України відповідач був позбавлений можливості з 23.07.2011 нараховувати і виплачувати позивачу пенсію всупереч вимог Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».

Оскільки матеріали справи не містять в собі доказів визнання протиправною та нечинною відповідним рішенням суду постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», а позивачем не надано доказів нарахування та виплати відповідачем йому пенсії у меншому розмірі, а ніж то було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду, Окружним адміністративним судом міста Києва відхиляються, з урахуванням наступного.

Дійсно, датою, з якою позивач пов`язує момент виникнення порушеного права є 23.07.2011, а до суду з даним позовом позивач звернувся в 2018 році.

В той же час, системний аналіз статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» дає змогу дійти висновку, що у разі порушення органом ПФУ законодавства про пенсійне забезпечення, застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 24 квітня 2018 року в справі №646/6250/17.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки з матеріалів справи не вбачається вчинення відповідачем протиправних дій, які не відповідають наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ).

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м.Київ, ВУЛИУЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 16).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович