Рішення № 84617432, 30.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2019 року № 640/3468/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доПрокуратури Київської області провизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити середній заробіток,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Прокуратури Київської області, в якому просить:

- визнати незаконним, протиправним та скасувати акт індивідуальної дії - наказ прокурора Київської області №623к від 19.12.2018, яким ОСОБА_1 звільнено з адміністративної посади заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури;

- зобов`язати Прокуратуру Київської області виплатити ОСОБА_1 різницю середнього заробітку з моменту незаконного звільнення до часу поновлення на посаді заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що рекомендація (рішення) Ради прокурорів України, як підстава звільнення з адміністративної посади ОСОБА_1 , не передбачена законодавством у переліку вичерпних підстав звільнення прокурора з адміністративної посади, оскільки несе лише рекомендаційний характер. Такі рішення не є рішенням суб`єкта владних повноважень і у розуміння закону не створюють для особи обов`язків та наслідків за результатами його прийняття. На підставі вказаного, представником позивача зроблено висновок, що рішення Ради прокурорів України від 13.12.2018 №153 не може бути підставою для звільнення прокурора з адміністративної посади.

Крім того, у порушення вимог ст. 47 ЗУ «Про прокуратуру» не було забезпечено право ОСОБА_1 на отримання копій документів та матеріалів, які стали підставою для перевірки, участь у засіданні та залученні представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та доводів, отримання відповідного рішення, що призвело до прийняття необґрунтованого та протиправного наказу про звільнення з адміністративної посади, з урахуванням того, що звільнення прокурора з адміністративної посади за неналежне виконання обов`язків є особливим видом дисциплінарної відповідальності, яка може застосовуватись до прокурорів, які обіймають адміністративні посади, а тому на такого прокурора розповсюджуються гарантії, передбачені для прокурорів у дисциплінарному провадженні. Дане твердження, як наголошено у позовній заяві, підтверджується і приписами ч. 6 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої, у разі якщо Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів за результатами дисциплінарного провадження стосовно прокурора, який обіймає адміністративну посаду, встановила неналежне виконання ним посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади, Комісія у випадках, коли призначення на таку посаду відповідно до цього Закону здійснюється за рекомендацією Ради прокурорів України, ініціює перед Радою прокурорів України розгляд питання про внесення рекомендації щодо звільнення прокурора з адміністративної посади. Натомість, ОСОБА_1 взагалі не був повідомлений про ініціювання розгляду його звільнення з адміністративної посади, оскільки жодних матеріалів, документів чи подання прокурора Київської області не отримував. При цьому, у зв`язку із хворобою ОСОБА_1 направляв до Ради прокурорів України клопотання про відкладення розгляду питання щодо звільнення з адміністративної посади заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області від 15.11.2018-11.12.2018, але останні не були прийняті до уваги.

Додатковою підставою скасування оскаржуваного наказу, за твердженням представника позивача, є та обставина, що ОСОБА_1 було звільнено з адміністративної посади заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури області у період його перебування на лікарняному, що також суперечить вимогам чинного законодавства України.

Саме ж твердження про неналежне виконання прокурором ОСОБА_1 посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади, є необґрунтованим, упередженим та таким, що не знаходить свого підтвердження під час здійснення посадових обов`язків останнього. Посилання на «недоліки в організації роботи з питань здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях (справах) та застосуванні заходів примусового характеру, відсутності вимогливості та належного контролю за діяльністю підлеглих працівників, не забезпечений постійний та дієвий прокурорський нагляд у піднаглядних установах, зокрема, в діяльності територіальних органів державної міграційної служби» є загальними та абстрактними, такими, що не відповідають фактичним обставинам організації та виконання адміністративних обов`язків ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2019 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення, а також витребувано від відповідача копії документів та матеріалів, необхідних для розгляду даної справи.

08.04.2019 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому зазначено про правомірність оскаржуваного наказу, винесеного відповідачем у межах його повноважень та з огляду на рішення Ради прокурорів України від 13.12.2018 №153, яким встановлено наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області. Також, представником відповідача зазначено, що позивача засобами телефонного зв`язку повідомлялось про необхідність прибуття до прокуратури з метою отримання листа прокуратури Київської області, адресованого Раді прокурорів України, щодо встановлення підстав для його звільнення, а також про необхідність взяти участь у засідання Ради прокурорів України, на якому розглядалось питання щодо встановлення підстав його звільнення. У той же час, позивач на засідання Ради прокурорів України двічі не з`явився. За твердженнями представника відповідача, трудові відносини з ОСОБА_1 після його звільнення з адміністративної посади не припинились і згодом його призначено на вакантну посаду прокурора Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури. Разом з тим, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, відповідно до ст. 40 Кодексу законів про працю України, є припиненням трудового договору (звільненням з роботи за ініціативою роботодавця), а тому вимоги ч. 3 вказаної статті до спірних відносин не застосовуються. Доводи представника позивача про те, що питання неналежного виконання посадових обов`язків прокурорами, які обіймають адміністративні посади, повинні розглядатись виключно Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів у рамках дисциплінарного провадження не ґрунтуються на нормах Закону та є власною позицією представника позивача, оскільки у межах спірних правовідносин обов`язковою умовою для такого звільнення заступника керівника місцевої прокуратури є надання саме Радою прокурорів України відповідної рекомендації.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, наказом Прокуратури Київської області від 14.12.2015 №2360п ОСОБА_1 призначено на посаду керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області з 15.12.2015 (підстава: заява ОСОБА_1 ).

У той же час, Прокуратурою Київської області на адресу голови Ради прокурорів України направлено лист від 29.10.2018 №11-1499вих18, в якому зазначено розглянути питання щодо внесення рекомендації про звільнення з адміністративної посади заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури молодшого радника ОСОБА_1.

За результатами розгляду матеріалів про встановлення підстави для звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області відповідним рішенням Ради прокурорів України від 13.12.2018 №153 вирішено питання про встановлення підстави для звільнення ОСОБА_1 розглянути без його участі та встановлено наявність підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру», для звільнення останнього з посади заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області.

На підставі даного рішення Ради прокурорів України, наказом Прокуратури Київської області від 19.12.2018 №623к, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 11, ст. 41 Закону України «Про прокуратуру», звільнено молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з адміністративної посади заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області у зв`язку із неналежним виконання посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади (п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру»).

Вважаючи даний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, є Закон України «Про прокуратуру» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про прокуратуру», Генеральна прокуратура України є органом прокуратури вищого рівня щодо регіональних та місцевих прокуратур, а регіональна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо місцевих прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.

Регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури - прокурор області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, який має першого заступника та не більше трьох заступників (ч. 2 ст. 10 Закону України «Про прокуратуру»).

Керівник регіональної прокуратури, зокрема, призначає на посади та звільняє з посад прокурорів регіональних та місцевих прокуратур у встановленому цим Законом порядку (п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про прокуратуру»).

Адміністративними посадами у Генеральній прокуратурі України, регіональних та місцевих прокуратурах (крім посад, зазначених у частинах другій і третій цієї статті) є, у тому числі, посади заступника керівника місцевої прокуратури (п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про прокуратуру»).

Приписами ч. 1 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 2, 3, 6 - 8, 11 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором за рекомендацією Ради прокурорів України з таких підстав: 1) подання заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням; 2) переведення на посаду до іншого органу прокуратури (крім адміністративної посади, передбаченої пунктами 1 - 3 частини третьої статті 39 цього Закону); 3) неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади; 4) наявність заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 4 та 5 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором, з адміністративної посади, передбаченої пунктами 9, 10, 12, 13 частини першої статті 39 цього Закону, - керівником регіональної прокуратури, а з адміністративної посади, передбаченої пунктами 14 та 15 частини першої статті 39 цього Закону, - керівником місцевої прокуратури з підстав, передбачених абзацом першим частини першої цієї статті.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для звільнення прокурора з адміністративної посади, зокрема, є неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади, що встановлюється за відповідною рекомендацією Ради прокурорів України, а безпосереднє звільнення з такої посади оформлюється керівником регіональної прокуратури, у тому числі щодо посади заступника керівника місцевої прокуратури, яку й обіймав позивач.

Суд також звертає увагу, що звільнення прокурора з адміністративної посади та припинення його повноважень на цій посаді не є видом дисциплінарного стягнення, а є наслідком реагування на передбачені ч. 1 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру» обставини, у тому числі неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади. При цьому, звільнення прокурора з адміністративної посади не є безумовною підставою для звільнення з посади в органах прокуратури.

Процедура звільнення прокурора з адміністративної посади безпосередньо не пов`язана зі здійсненням дисциплінарного провадження відносно такого прокурора.

Безпідставним є також посилання представника позивача на ч. 6 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру», оскільки обов`язок Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів ініціювати перед Радою прокурорів України розгляд питання про внесення рекомендації щодо звільнення прокурора з адміністративної посади вказує на те, що це питання не може вирішуватися в межах дисциплінарного провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №808/1350/17 (ЄДРСР №81479132).

Згідно з ч. 8 ст. 71 Закону України «Про прокуратуру», Рада прокурорів України у період між всеукраїнськими конференціями прокурорів організовує виконання рішень конференції, а також вирішує питання щодо скликання та проведення всеукраїнської конференції прокурорів. Повноваження та порядок роботи Ради прокурорів України визначаються цим Законом та положенням про Раду прокурорів України.

Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 затверджено Положення про Раду прокурорів України (надалі - Положення), яким визначаються організаційні засади діяльності, повноваження та порядок роботи Ради.

За змістом п. 2.4 Положення, участь у призначенні та звільненні прокурорів з адміністративних посад у випадках, передбачених Законом, є одним з основних завдань Ради прокурорів України (далі по тексту - Рада прокурорів).

Підпунктами 1, 2 і 9, 10 п. 4.1 Положення встановлюється, що Рада прокурорів вирішує питання внутрішньої діяльності прокуратури, а також інші питання, безпосередньо не пов`язані з виконанням повноважень прокурорів, зокрема: вносить рекомендації про призначення та звільнення прокурорів з адміністративних посад у випадках, передбачених Законом; співпрацює з Генеральною прокуратурою України з питань призначення та звільнення прокурорів з адміністративних посад у випадках, передбачених Законом; у передбачених Законом випадках розглядає звернення щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади; у випадках та в порядку, визначених законом, встановлює наявність підстав для звільнення прокурора з адміністративної посади за неналежне виконання посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади.

У відповідності до п.п. 1, 5 ч. 9 ст. 71 Закону України «Про прокуратуру», Рада прокурорів: вносить рекомендації про призначення та звільнення прокурорів з адміністративних посад у випадках, передбачених цим Законом; розглядає звернення щодо неналежного виконанням прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади.

При цьому, Законом не визначено (не обмежено) коло осіб, звернення яких розглядаються Радою прокурорів, що, в свою чергу, спростовує доводи позивача про відсутність у прокурора Київської області повноважень щодо звернення до Ради прокурорів з листами про звільнення.

Враховуючи повноваження керівника регіональної прокуратури, передбачені ч. 1 ст. 11 Закону України «Про прокуратуру», у разі наявності підстав, право на таке звернення до Ради прокурорів має не лише Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, відповідно до ч. 6 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру», а й керівник регіональної прокуратури, як безпосередній керівник у розумінні положень ч. 3 ст. 17 Закону України «Про прокуратуру».

Порядок роботи Ради прокурорів визначається розділом 6 Положення, у відповідності до змісту п. 6.1 якого, Рада прокурорів здійснює свою роботу у формі засідань, що проводяться за необхідності, як правило, не рідше одного разу на квартал.

Пунктом 6.4 Положення встановлюється, що для внесення питань на розгляд Ради прокурорів її голові членом Ради подається відповідна інформація, у якій викладається суть питання, його обґрунтування, додаються матеріали, необхідні для розгляду, та перелік нормативних актів, що регулюють зазначене питання, списки запрошених осіб.

Голова Ради прокурорів приймає рішення про час і дату проведення засідання Ради прокурорів та склад його учасників. У разі необхідності голова Ради прокурорів може доручити підготовку матеріалів членам Ради прокурорів або письмово звернутися до керівника структурного підрозділу Генеральної прокуратури України відповідно до компетенції, керівника регіональної та місцевої прокуратури для сприяння у підготовці матеріалів на засідання Ради прокурорів (п.6.5 Положення).

Матеріали на розгляд Ради прокурорів передаються її секретарю у друкованому та електронному вигляді не пізніше як за сім робочих днів до засідання Ради (п.6.7 Положення).

Секретар Ради прокурорів готує порядок денний, що затверджується її головою, та надає її членам систематизовані матеріали за 5 робочих днів до засідання. У цей же строк ним забезпечується запрошення визначеного кола учасників на засідання Ради прокурорів та ознайомлення їх з необхідними документами (п.6.8 Положення).

При цьому, з наявної у матеріалах справи копії протоколу засідання Ради прокурорів України від 13.12.2018 №15 вбачається, що питання щодо встановлення підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області було включено до порядку денного засідання 27.11.2018. Проте, враховуючи заяву ОСОБА_1 про перебування останнього на лікарняному та з проханням не розглядати дане питання за його відсутності, розгляд було перенесено на 13.12.2018. ОСОБА_1 повторно звернувся з клопотанням про перенесення засідання до повного його одужання та виходу з лікарняного. Разом з тим, Радою прокурорів України зазначено, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату та час засідання з вказаного питання, проте не з`явився на засідання повторно, з огляду на що, вирішено вказане питання розглянути без його участі.

Пунктом 7.6 Положення встановлено, що прийняте рішення набирає чинності з часу його прийняття та підписується головуючим не пізніше п`яти робочих днів після проведення засідання. У цей же строк секретар складає протокол, який підписується ним та головуючим.

Рішення Ради прокурорів, які не містять відомостей обмеженого доступу, оприлюднюються на офіційному веб-порталі Генеральної прокуратури України у 7-денний строк після прийняття. У такий же термін прийняте Радою прокурорів рішення повідомляється зацікавленій особі (п. 7.7 Положення).

З огляду на викладене, вбачається, що рішення Ради прокурорів України є самостійним рішенням, яке особа, права та інтереси якого ним порушено, не позбавлена права на його оскарження у встановленому для цього порядку. Аналогічна правова позиція щодо можливості окремого оскарження такого рішення викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №826/13848/17.

Таким чином, у разі якщо позивач вважає порушення Радою прокурорів України процедури надання рекомендації на звільнення останнього з адміністративної посади у формі прийняття рішення від 13.12.2018 №153, зокрема щодо дотриманням передбачених ст. 47 Закону України «Про прокуратуру» гарантій особи щодо повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення, останній не позбавлений права на його оскарження. Натомість, таке рішення, як і дії Ради прокурорів України з його прийняття, не є предметом розгляду у даній справі, а тому окремій оцінці судом не підлягають.

У той же час, суд звертає увагу, що Прокуратуру Київської області, як фактичного роботодавця позивача, не позбавлено обов`язку щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд Радою прокурорів України питання щодо його звільнення з адміністративної посади. Так, на підтвердження виконання вказаного, представником відповідача надано суду копії довідки від 19.11.2018, доповідної записки без дати (на призначене засідання на 13.12.2018) та рапорту від 23.11.2018, згідно з якими позивача повідомлялось про проведення відповідних засідань Ради прокурорів України, на яких розглядались питання звільнення останнього з адміністративної посади. Водночас, суд не може визнати копії таких матеріалів належними та достатніми доказами, оскільки останні не місять у собі дійсного підтвердження саме отримання позивачем таких повідомлень. Крім того, застосування мобільного додатку «VIBER», що вказано у наведених довідці, рапорті та доповідній записці як засіб повідомлення позивача, у діловодстві органів державної влади, зокрема й прокуратури, не передбачено. Вказане, за висновком суду, свідчить про неналежне повідомлення з боку відповідача ОСОБА_1 про розгляд Радою прокурорів України питання щодо його звільнення з адміністративної посади, чим останнього позбавлено права на подання пояснень, висловлення власної позиції безпосередньо на засіданні Ради прокурорів України та заслуховування позицій інших учасників.

Посилання представника позивача на недотримання вимог ст. 40 Кодексу законів про працю України в частині заборони звільнення в період його тимчасової непрацездатності є також безпідставним, з огляду на те, що така заборона розповсюджується на звільнення працівника з роботи з підстав, визначених ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), у той час як позивача оскаржуваним наказом звільнено з адміністративної посади, згідно п 3 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру», а не з роботи (з посади прокурора).

Слід також зазначити, що після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді ч. 5 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру» покладено обов`язок запропонувати вакантну посаду прокурора, а не іншу вакантну адміністративну посаду.

На підтвердження вказаного у матеріалах справи містить копія наказу Прокуратури Київської області від 31.01.2019 №64к, яким ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №808/1350/17 (ЄДРСР №81479132).

Щодо підстав звільнення з адміністративної посади - неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади, - слід зазначити наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, питання щодо звільнення позивача з адміністративної посади ініційовано Прокурором Київської області, яким на адресу голови Ради прокурорів України направлено лист від 29.10.2018 №11-1499вих18 з проханням розглянути питання щодо внесення рекомендації про звільнення з адміністративної посади заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури молодшого радника ОСОБА_1.

У даному листі наголошено, що на виконання наказу прокурора області від 31.08.2018 №121 регіональною прокуратурою проведено вивчення стану організації роботи на основних напрямах прокурорської діяльності у Фастівській місцевій прокуратурі. Результати такого вивчення 18.10.2018 заслухано на оперативній нараді у прокурора Київської області.

За висновками, викладеними у даному листі, ОСОБА_1 не забезпечено належну організацію роботи Фастівської місцевої прокуратури на ввірених йому напрямках, як наслідок, мають місце системні та грубі порушення на окремих ділянках прокурорської діяльності. Зокрема, через недоліки в організації роботи з питань здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях (справах) та застосуванні заходів примусового характеру з боку заступника керівника місцевої прокуратури ОСОБА_1 , відсутності вимогливості та належного контролю за діяльністю підлеглих працівників, не забезпечено постійний та дієвий прокурорський нагляд у піднаглядних установах і, зокрема, у діяльності територіальних органів державної міграційної служби. На підтвердження викладеного, у даному листі зазначено, що організація нагляду за додержанням законів в уповноважених органах з питань пробації при виконанні кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, здійснюється формально, оскільки упродовж поточного року мали місце випадки проведення в уповноважених органах з питань пробації неякісних перевірок, без вивчення всіх питань, а перевірки з питань виконання уповноваженими органами з питань пробації нового виду адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт упродовж тривалого часу не було організовано та взагалі не проводились.

За результатами вивчення стану організації розгляду за додержанням законів в органах державної міграційної служби встановлено, що упродовж 2018 року Фастівським РВ управління ДМС України в Київській області виявлено 20 нелегальних мігрантів, Бородянським РС виявлено 6 нелегальних мігрантів та складено загалом 26 протоколів про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 203 КУпАП. Незважаючи на вказані статистичні дані, місцевою прокуратурою залишено поза увагою листи прокуратури області щодо посилення та забезпечення нагляду на даному напрямі.

Також, Прокурором Київської області наголошено, що Бородянським відділом Фастівської місцевої прокуратури перевірку діяльності Бородянського РС УДМС у Київській області проведено формально із зазначенням лише статистичних даних про кількість виявлених органами ДМС правопорушень, складених ним протоколів та кількість справ про примусове повернення іноземців.

За вказаних обставин, нагляд за додержанням законів в органах державної міграційної служби при прийнятті рішень про примусове повернення та видворення, контролю за їх виконанням, складанні протоколів про адміністративне затримання осіб та додержання, при цьому, прав останніх потребує активації та контролю зі сторони заступника керівника місцевої прокуратури ОСОБА_1., шляхом проведення регулярних перевірок з цих питань.

Крім того, у листі від 29.10.2018 №11-1499вих18 зазначено, що заступник керівника місцевої прокуратури ОСОБА_1 самоусунувся від здійснення організації нагляду за додержанням законів в органах державної виконавчої служби при виконанні кримінальних покарань у виді конфіскацій майна засуджених, оскільки Бородянським відділом Фастівської місцевої прокуратури не встановлено порушень вимог законодавства у Бородянському відділі ВДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області під час проведення відповідної перевірки. Натомість, прокуратурою області за наслідками перевірки того самого відділу виявлено ряд порушень, які стосувались повноти вжитих заходів щодо розшуку майна засуджених у виконавчих провадженнях, які завершено. Регулярні перевірки з питань додержання законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, Фастівською місцевою прокуратурою також не здійснювались.

За результатами проведеної перевірки прокуратурою області виявлено 27 фактів укриття від обліку кримінальних правопорушень, що залишилось поза увагою ОСОБА_2 . У ряді кримінальних проваджень відсутні ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваних до суду для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, а також не погоджено постанови про зупинення досудового розслідування та несвоєчасне направлення до суду обвинувальних актів.

За висновком Прокурора Київської області, зазначені системні недоліки й прорахунки на вищезазначених напрямках прокурорської діяльності стали можливими внаслідок неналежного виконання заступником керівника Фастівської місцевої прокуратури ОСОБА_1 посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади.

У Рекомендації Rec (2000) 19 Комітет Міністрів вказав, що держава повинна вжити відповідних заходів, щоб прокурори були в змозі виконувати свої професійні обов`язки і повноваження без неправомірного втручання або незаконного притягнення до цивільної, кримінальної або іншої відповідальності (п. 11).

Роз`яснюючи зміст цього пункту Рекомендації Rec (2000) 19, Комітет Міністрів зазначив, що для прокурорів має бути положення, яке дане для здійснення ними повноважень, виконання яких ґрунтується на особистих свободах і відповідно до якого вони будуть відповідати на дисциплінарному, адміністративному, цивільному або кримінальному рівні за їхні особисті проступки, відповідно, таке положення повинно бути розумно обмежене, щоб не перевантажувати систему. Тут увагу необхідно акцентувати на можливості апеляцій у вищі інстанції або спеціальний комітет і на дисциплінарні процедури, проте кожен з прокурорів, як і будь-яка інша фізична особа, повинен відповідати за будь-який злочин, що він може вчинити. Природно, що у системі, в якій прокурор є незалежним, він несе більшу відповідальність (Коментар до індивідуальних рекомендацій за пунктом 11 Рекомендації Rec (2000) 19).

Наведене підтверджує той факт, що можливість притягнення прокурора до дисциплінарної, адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності за його правопорушення повинна бути розумно обмежена національним законом. Проте за будь-яких умов прокурор повинен на рівні з іншими фізичними особами нести кримінальну відповідальність за вчинені ним злочини та мати можливість оскаржити рішення про притягнення його до юридичної відповідальності будь-якого виду згідно з національним законом.

Приписами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У той же час, згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, суд звертає увагу, що на підтвердження вказаних обставин Прокуратурою Київської області, як суб`єктом владних повноважень, якою винесено оскаржуваний наказ про звільнення позивача із займаної ним адміністративної посади, та як ініціатором такого звільнення, не надано суду жодних доказів та матеріалів, на підставі яких зроблено висновок про неналежне виконання позивачем як прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади, та на які Прокурор Київської області посилається у листі від 29.10.2018 №11-1499вих18, адресованому голові Ради прокурорів України. Так, зокрема, відповідачем не надано суду, а також не зазначено причин неможливості подання до суду копій наказу прокурора області від 31.08.2018 №121 регіональною прокуратурою проведено вивчення стану організації роботи на основних напрямах прокурорської діяльності у Фастівській місцевій прокуратурі; матеріалів такої перевірки, а також інших матеріалів, на які Прокурор Київської області посилається у листі від 29.10.2018 №11-1499вих18, адресованому голові Ради прокурорів України.

При цьому, наведені у листі від 29.10.2018 №11-1499вих18 зауваження до роботи ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області у цілому вказують на неналежну роботу інших органів - органів місцевого самоврядування, Фастівського РВ управління ДМС України в Київській області, Бородянського відділу Фастівської місцевої прокуратури, Бородянського відділу ВДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області та інших - з урахуванням того, що не всі з них є безпосередньо підзвітні Фастівській місцевій прокуратурі Київської області. Натомість, твердження Прокурора Київської області про здійснення перевірок «формально» та здійснення «неякісних перевірок» є оціночними та суб`єктивними поняттями, які у повній мірі відповідачем не розкрито, а також не підтверджено належними доказами.

Крім того, звільнення, у тому з адміністративної посади, є крайнім заходом, який слід вживати у разі неможливості застосування інших заходів реагування, що також не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час судового розгляду даної справи.

Як наслідок суд вказує, що, наказ Прокуратури Київської області від 19.12.2018 №623к, яким молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з адміністративної посади заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області у зв`язку із неналежним виконання посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, прийнятий без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, і без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а відтак, є протиправним і підлягає скасуванню. Виходячи з викладеного, Прокуратуру Київської області слід зобов`язати поновити ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області.

Крім того, у відповідності до положень ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Порядок).

Так, згідно з вимогами п. 2 Порядку, обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

На підставі викладеного, суд вказує про необхідність стягнути з Прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 різницю середнього заробітку за період з 20.12.2018 (наступний день за днем звільнення) по 30.09.2019 (день ухвалення судового рішення).

Разом з тим, оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на виконання вимог ухвали від 05.03.2019 не надано суду довідки про розміри нарахованої та виплаченої позивачу заробітної плати за останні два місяці, що перебували місяцю звільнення з посади, суд позбавлений можливості здійснити розрахунок суми різниці середнього заробітку з моменту незаконного звільнення до часу поновлення на посаді заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури Київської області (код ЄДРПОУ 02909996, адреса: 01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) від 19.12.2018 №623к.

Зобов`язати Прокуратуру Київської області поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на посаді заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області.

Стягнути з Прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 різницю середнього заробітку за період з 20.12.2018 по 30.09.2019.

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області та в частині стягнення з Прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок