Рішення № 84617370, 27.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 вересня 2019 року справа №826/9633/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Одеський припортовий завод")доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - відповідач, НКРЕКП)треті особи1) Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі по тексту - третя особа 1, ПАТ "Укртрансгаз") 2) Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" (далі по тексту - третя особа 2, ПАТ "Одесагаз")про1) визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 29 грудня 2015 року №3159 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 15 грудня 2016 року №2259) з 01 квітня 2017 року; 2) визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 10 квітня 2017 року №494В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Одеський припортовий завод" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає незаконним відновлення в дії постанови НКРЕКП від 29 грудня 2015 року №3159 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 15 грудня 2016 року №2259), дію якої відновлено постановою відповідача від 10 квітня 2017 року №494 з 01 квітня 2017 року, у зв`язку із невідповідністю її положень нормам чинного законодавства щодо встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на основі багаторічного стимулюючого регулювання, та зокрема, Методиці визначення та розрахунку тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на основі багаторічного стимулюючого регулювання, затвердженій постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2517, починаючи з 01 квітня 2017 року; невідповідністю постанови нормам Закону України "Про ринок природного газу" в частині, що передбачає стимулювання суб`єктів ринку природного газу до підвищення ефективності газової інфраструктури та інтеграції ринку природного газу та створення економічних стимулів для здійснення інвестицій на підтримання у належному стані газотранспортних систем; невідповідність Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про природні монополії", а також правозастосовній практиці Енергетичного Співробітництва та Європейського Союзу.

Також позивач обґрунтовує звернення до суду тим, що встановлюючи тарифи на транспортування газу для ПАТ "Укртрансгаз", НКРЕКП фактично встановлює певні обов`язкові правила поведінки, як для суб`єктів, які вже беруть участь у правовідносинах з ПАТ "Укртрансгаз" з приводу транспортування газу, так і для тих, які укладатимуть відповідні договори у майбутньому, а враховуючи, що між позивачем та ПАТ "Укртрансгаз", 24 грудня 2014 року укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, оскаржувані постанови порушують права позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9633/17; закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" та Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідач подав письмовий відзив на адміністративний позов, у якому зазначив про необхідність відмови у задоволенні адміністративних позовів, виходячи з наступного: оскаржувані постанови прийнято в межах повноважень та з дотриманням процедури їх прийняття; рішення щодо скасування попередніх рішень про встановлення тарифів на послуги транспортування та розподілу природного газу, як плати за потужність, прийняте з метою захисту побутових споживачів та запобігання підвищенню їх загального рахунку за газ; положення оскаржуваних постанов не обмежують прав та обов`язків позивача.

Третя особа 1 письмових пояснень з приводу позовних вимог до суду не надала.

Третя особа 2 в письмових поясненнях щодо адміністративного позову зазначила, що оскаржувані постанови НКРЕКП розповсюджують свою дію на визначене коло осіб, а саме на діяльність газорозподільних підприємств, у свою чергу, на момент подачі позовної заяви, права та інтереси позивача не порушено.

В судовому засідання 24 травня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав; представники відповідача та третьої особи 1 проти задоволення позову заперечили; представник третьої особи 2 до суду не прибув; на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу; діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом.

Пункти 3, 9 частини першої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначає, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема: кодекси систем передачі та розподілу електричної енергії, газотранспортної та газорозподільних систем, кодекси газосховищ та установки LNG, підготовлені операторами, та ініціює внесення змін до них.

Статтею 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом. Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, правовий статус НКРЕКП було визначено як Регулятора у сферах енергетики та комунальних послуг, який наділений певним колом повноважень щодо прийняття участі у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування оптового ринку природного газу шляхом прийняття відповідних постанов.

Постановою НКРЕКП від 29 грудня 2015 року №3159 "Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами" (набрала чинності з 01 січня 2016 року, далі по тексту - Постанова №3159) встановлено: установити загальний тариф на транспортування природного газу для споживачів України в розмірі 732,70 грн за 1000 м3 без урахування податку на додану вартість; установити середньозважений тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" у розмірі 219,00 грн за 1000 м3 без урахування податку на додану вартість; установити тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів, у розмірі 615,10 грн за 1000 м-3 без урахування податку на додану вартість; Установити середньозважений тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 513,70 грн за 1000 м3 без урахування податку на додану вартість; установити тарифи на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" відповідно до території ліцензованої діяльності газорозподільних підприємств згідно з додатком.

15 грудня 2016 року НКРЕКП прийнято постанову №2259 "Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 29 грудня 2015 року №3159", яка набрала чинності з 01 січня 2017 року, додаток до постанови НКРЕКП від 29 грудня 2015 року №3159 "Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами" викладено в новій редакції, що додається.

У додатку до вказаної постанови встановлено тарифи на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" відповідно до території ліцензованої діяльності газорозподільних підприємств.

У свою чергу, постановою НКРЕКП від 28 березня 2017 року №348 "Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і точок виходу для ПАТ "Укртрансгаз", яка набрала чинності 01 квітня 2017 року, встановлено Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" тарифи на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу до газотранспортної системи та точок виходу з газотранспортної системи згідно з додатком; постановою від 28 березня 2017 року №371 "Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ПАТ "Одесагаз", яка набрала чинності 01 квітня 2017 року встановлено Публічному акціонерному товариству "Одесагаз": тариф на послуги розподілу природного газу для побутових споживачів - у розмірі 0,02212 грн за 1 м3 на годину (без урахування ПДВ); тариф на послуги розподілу природного газу для непобутових споживачів - у розмірі 0,05758 грн за 1 м3 на годину (без урахування ПДВ); структуру тарифів (річної планованої тарифної виручки) на послуги розподілу природного газу згідно з додатком.

Крім того, 28 березня 2017 року відповідачем прийнято постанову №395 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов НКРЕКП" (далі по тексту - Постанова №395, набрала чинності з 01 квітня 2017 року), якою відповідно до законів України "Про ринок природного газу" та "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлено визнати такими, що втратили чинність, деякі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема постанову від 29 грудня 2015 року №3159 "Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами" (із змінами).

Таким чином, тарифи, встановлені Постановою №3159 втратили чинність з 01 квітня 2017 року, а застосуванню підлягали тарифи, встановлені постановами НКРЕКП від 28 березня 2017 року №348 "Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і точок виходу для ПАТ "Укртрансгаз" та від 28 березня 2017 року №371 "Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ПАТ "Одесагаз".

Постановою НКРЕКП від 10 квітня 2017 року №494 "Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі по тексту - Постанова №494) відповідно до пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" скасовано деякі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно з переліком, що додається.

Так, вказаним переліком постанов НКРЕКП, що скасовуються передбачено скасувати: рядки 8-52 додатку до постанови НКРЕКП від 28 березня 2017 року №348 "Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і точок виходу для ПАТ "Укртрансгаз"; постанови від 28 березня 2017 року №349-392, якими встановлено тарифи на послуги розподілу природного газу для всіх газорозподільних підприємств; постанову від 28 березня 2017 року №395

З наведеного вбачається, що з моменту набрання чинності постановою НКРЕКП від 10 квітня 2017 року №494 "Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" діють тарифи на послуги транспортування та розподілу природного газу, встановлені постановою від 29 грудня 2015 року №3159 "Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами" (із змінами).

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред`явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року в адміністративній справі №826/10631/17 адміністративний позов у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 10 квітня 2017 року №494 "Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в частині пунктів 1-18 включно, пунктів 20-46 включно - задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову НКРЕКП від 10 квітня 2017 року №494 "Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в частині пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року в адміністративній справі №826/13850/17 в частині, що залишена без змін постановою Верховного Суду від 16 січня 2019 року, визнано протиправною та скасовано постанову НКРЕКП від 10 квітня 2017 року №494 "Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в частині пункту 19 постанови, яким скасовано постанову НКРЕКП від 28 березня 2017 року №366 "Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ПАТ "Луганськгаз", з моменту її прийняття.

Згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2017 року в адміністративній справі №826/5621/17, яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року, визнано протиправною та скасовано з моменту прийняття постанову НКРЕКП від 10 квітня 2017 року №494 "Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в частині посилання в пункті 1 Переліку деяких постанов НКРЕКП, що скасовуються, на "рядки 8-52 додатку до".

Так, наведеними судовими рішеннями в адміністративних справах зокрема встановлено: "…Досліджуючи питання щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваної у цій справі, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що тарифи на розподіл природного газу, встановлені постановами НКРЕКП від 24 березня 2016 року №421-463, 850, відновлення яких фактично відбулося шляхом прийняття відповідачем спірної постанови №494, не є та не можуть бути економічно обґрунтованими станом на квітень 2017 року, оскільки саме їх економічна необґрунтованість була підставою для їх перегляду.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі №826/13850/17.

При цьому, в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано жодних належних і допустимих у розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, які б підтверджували, що тарифи, які фактично запровадженні НКРЕКП з прийняттям постанови №494, розраховані з урахуванням відповідної методики, із застосуванням гарантій, передбачених статтею 15 Закону №5007-VI, з визначенням джерел відшкодування певної різниці між тарифами, які скасовуються, і тими, що запроваджуються.

Отже, наслідком прийняття оскаржуваної позивачем постанови №494 стало відновлення дії економічно необґрунтованих тарифів, заподіяння збитків операторам ГРМ та порушення безпосередньо права позивача як кінцевого споживача на оплату комунальних послуг за економічно обґрунтованими, пропорційними, прозорими та законними тарифами, що в сукупності свідчить про протиправність вказаної постанови НКРЕКП".

Частина четверта статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, Постанову №494 скасовано у повному обсязі в судовому порядку.

Таким чином, враховуючи скасування Постанови №494, пунктом 46 якої скасовано Постанову №395, якою, у свою чергу, визнано такою, що втратила чинність, зокрема Постанову №3159 "Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами" (із змінами), суд приходить до висновку, що Постанова №395 є чинною, відповідно, дія Постанови №3159 є такою, що втратила чинність.

Разом з тим, суд також звертає увагу на те, що позовна заява не містить нормативного обґрунтування факту порушення чи обмеження прав та інтересів ПАТ "Одеський припортовий завод" з боку відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

Так, завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий у відношенні будь-якої особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку суб`єкта владних повноважень.

При цьому, під порушенням прав і свобод фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин слід розуміти негативні наслідки, що були спричинені рішенням, діями чи бездіяльністю органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Позивач зазначає, що між ним та ПАТ "Укртрансгаз" 24 грудня 2014 року укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а тому оскаржувані постанови порушують його права.

Разом з тим, вказаний договір в матеріалах справи відсутній, а тому суд не має можливості дослідити його зміст, зокрема на предмет застосування до нього спірних постанов.

Матеріали справи також не містять доказів, на підтвердження того, що позивач є споживачем природного газу для побутових потреб, у тому числі факту споживання природного газу, сплати коштів за споживання тощо, у зв`язку із чим, в межах спірних правовідносин не вбачається наявності порушеного права, як необхідної умови для задоволення позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги нормативно і документально не підтверджуються, та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративні позови ПАТ "Одеський припортовий завод" задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічному акціонерному товариству "Одеський припортовий завод" відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3; ідентифікаційний код 00206539);Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 19; ідентифікаційний код 39369133);

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801);

Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1; ідентифікаційний код 03351208).

Суддя В.А. Кузьменко