Рішення № 84616526, 18.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2019 р. справа № 520/6907/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук`янчук О.І.,

за участю: представника позивача - Борбунюка О.О., представника відповідача - Богодущенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, буд. 16-Б,м. Харків,61003) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/001375/2 від 19.02.2019 р. Харківської митниці ДФС;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2019/00593 від 20.02.2019 р. Харківської митниці ДФС;

- стягнути з Харківської митниці ДФС (Код ЄДРПОУ: 39534151; Адреса: 61003, Харківська обл., місто Харків, вулиця Короленка, будинок 16-Б) за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача - ОСОБА_1 (Код ІПН: НОМЕР_1 ; Адреса реєстрації (поштова адреса): АДРЕСА_1 ), судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536,8 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) грн. та зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 (шість тисяч гривень нуль копійок) гри., а також зі сплати витрат на проведення експертизи в розмірі 2059,20 (дві тисячі п`ятдесят дев`ять гривень двадцять копійок) грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є незаконними та необґрунтованими, оскільки позивачем надано всі підтверджуючі вартість введеного на митну територію України автомобіля документи, за ціною договору.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що позивачем не було надано до митниці жодного банківського платіжного документу, що стосується його автомобілю, а надані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме, складової, передбаченої п.5 ч.10 ст.58 МКУ - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

У судовому засіданні 18.09.2019 року представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 18.02.2019 особою, уповноваженою Самодіною О.Г. на декларування транспортного засобу - ФОП ОСОБА_2 до митного поста «Харків- центральний» була подана до митного оформлення в митному режимі «імпорт» електронна митна декларація (далі - ЕМД) ІМ40ДЕ №UА807170/2019/009629 на товар: «Легковий автомобіль, що був у використанні. Марка -VOLKSWAGEN-VW. Модель - РАSSAТ. Ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Загальна кількість місць (включаючи місце водія) - 5. Автомобіль призначений для використання по дорогам загального користування для перевезення людей. Номер двигуна - немає даних. Тип двигуна - дизельний. Робочий об`єм циліндрів -1968 см3. Потужність - 140 kW. Колісна формула - 4x4. Тип кузова - універсал. Календарний рік виготовлення - 2015. Модельний рік виготовлення - 2016. Колір - сірий. Відповідає стандарту ЄВРО-6. Торговельна марка: VOLKSWAGEN. Країна виробництва: DЕ. Виробник: VOLKSWAGEN AG.

Відповідно до відомостей граф 8, 9 вказаної ЕМД, одержувач та особа відповідальна за фінансове врегулювання - ОСОБА_1 .

У вказаній ЕМД митна вартість ТЗ позивача була визначена за основним методом - у розмірі 10259,00 євро.

Разом з митною декларацією особою, уповноваженою на декларування товарів - ФОП ОСОБА_2 були надані, зокрема, наступні документи, зазначені в графі 44 вказаної ЕМД:

-за кодом « 0380» - рахунок-фактура (інвойс) GА Nr..2019-00250;

-за кодом « 1721» - акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UА20903/2019/13245 від 12.02.2019;

-за кодом « 2800» - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НО-К-0-176 НОМЕР_3 від 25.06.2015;

за кодом « 4207» - договір про надання послуг митного брокера №7-к/07/02/2019 від 12.02.2019;

за кодом « 9000» - сертифікат тимчасової реєстрації № 16377415 від 18.01.2019.

за кодом « 9202» - квитанція № 19201099 від 13.02.2019 щодо

передоплати за митне оформлення ТЗ позивача;

за кодом « 9610» - копія митної декларації країни відправлення МRN 19LTKС0100ЕК039D50 від 12.02.2019;

за кодом « 9802» - паспортний документ фізичної особи НОМЕР_4 , виданий 15.07.2004.

Як вбачається з відзиву на позов, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості транспортного засобу ( надалі - ТЗ) позивача посадовими особами митного поста "Харків-автомобільний", АСМО Інспектор згенеровано профіль ризику код 105-2, 106-2: вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов 'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення вартості за VIN-кодами: НОМЕР_2, валюта - EUR, вартість - 15665,00.

За результатами вивчення поданих до митного оформлення документів, порівняння заявленої митної вартості з рівнем митної вартості подібних товарів, оформлених Харківською митницею ДФС раніше, посадовою особою митного поста 18.02.2019 був направлений запит № 1045 щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів до спеціалізованого підрозділу - відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Харківської митниці ДФС.

Як вбачається зі зміст відзиву на позов та підтверджено у судовому засіданні, позивачем, вищезазначеним приписам та вимогам ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ разом з ЕМД №UА807170/2019/009629 від 18.02.2019 декларантом не було надано до митниці жодного банківського або іншого платіжного документу, що стосується ТЗ позивача, що підтверджується відсутністю у графі 44 цієї ЕМД реквізитів документу за кодом « 3001», який згідно з Класифікатором документів відповідає банківському платіжному документу, що стосується товару.

За результатом вивчення документів, наданих до митниці на підтвердження заявленої митної вартості ТЗ позивача, посадовою особою митниці було встановлено, що вартість ТЗ позивача у розмірі 10259,00 Євро, яка визначена на підставі рахунку-фактури (інвойс) ga Nr. 2019-00250, не включає в себе витрати на транспортування цього ТЗ до місця ввезення на митну територію України. Разом із цим, до митниці не було надано жодного документа, що містить відомості про розмір витрат на транспортування ТЗ позивача до місця ввезення на митну територію України.

Водночас, єдиним документом, наданим декларантом на підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, заявленого до митного оформлення, є рахунок (інвойс) GA Nr. №.2019-00250, доказів на спростування чого позивачем до суду не надано.

При цьому, дослідивши зміст вказаного рахунку (інвойсу) GA Nr. №.2019-00250, суд звертає увагу, що, по-перше, останній видано юридичною особою UAB Gelgotos transportas з вказаною вартістю 10259,00 Євро, а по-друге, вказаний рахунок не містить інформації про комерційні умови продажу товару та спосіб розрахунку за товар.

В такому разі, за відсутності цих даних приймаються базисні умови продажу ЕХW (покупець приймає товар у вказаному місці та несе всі витрати, пов`язані з транспортуванням товару до митного кордону) та здійснює 100% оплату товару, заперечень щодо чого від позивача не надходило.

З матеріалів, поданих разом з ЕМД №UА807170/2019/009629 вбачається, що місцем вчинення угоди купівлі-продажу транспортного засобу VOLKSWAGEN-VW РАSSAТ, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 була Литва, а відтак подальше транспортування придбаного товару здійснювалось за рахунок покупця.

Проте, зазначена декларантом митна вартість транспортного засобу не містить передбаченої п.5 ч.10 ст.58 МКУ обов`язкової складової - витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

У відповідності до вимог ч.5 ст.55 та ч.4 ст.57 МКУ, 19.02.2019 посадовою особою митниці було проведено процедуру консультації між митницею та декларантом з метою обміну наявною інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, та було доведено рівень митної вартості, який є в наявності у митного органу, а саме: 15701,00 Євро.

19.02.2019 від декларанта надійшов лист №5 , відповідно до якого декларант вказав на неможливість надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару згідно МД №UА807170/2019/009629/ Також декларант вказав, що не заперечує проти визначення митної вартості на рівні 15701,00 Євро та просить видати рішення про коригування митної вартості.

Вказаний лист свідчить про те, що за результатами проведеної консультації, декларант погодився із запропонованим митницею рівнем митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, Харківською митницею ДФС було прийняте рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів №UА807170/2019/009629 від 18.02.2019 за резервним методом.

Враховуючи неможливість здійснення подальшого митного оформлення товару, в зв`язку з невірним визначенням його митної вартості, 20.02.2019 Харківською митницею ДФС була оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807170/2019/0093, якою було відмовлено в митному оформленні ТЗ позивача за ЕМД №UA807170/2019/009629 від 18.02.2019 .

Товар позивача було оформлено та випущено у вільний обіг за новою митною декларацією ЕМД № UA807190/2019/010847 від 20.02.2019.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/001375/2 від 19.02.2019 р. та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2019/00593 від 20.02.2019 звернувся до суду із даним позовом.

По суті позову суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.

Згідно ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів документи.

При цьому відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл - номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. Класифікатор документів, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 1011 від 20.09.2012 (далі - Класифікатор документів).

Згідно ч.2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу ( ч.1-2 ст. 54 МК України).

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ч.5 ст.54 МКУ орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, (далі - Методичні рекомендації) у випадках спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 Митного кодексу України).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з ч.4 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до положень ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.5 ч.10 ст.58 МКУ).

Розглядаючи вказану справу, суд вказує, що контроль правильності визначення митної вартості ТЗ позивача, заявленого до митного оформлення за вказаною ЕМД, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст.54 МКУ шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст.336, 337, 363 МКУ в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками, а підставою прийняття спірних рішення та картки відмови стало невиконання позивачем, на думку митного органу, вимог п.4 та п.6 ч.2 ст.53 МК України, що полягало у непідтвердженні митної вартості ТЗ в контексті витрат на транспортування, та ненадання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару.

Як вбачається зі змісту відзиву на позов та було підтверджено відповідачем під час розгляду справи, позивачем не було надано до митниці жодного банківського платіжного документу, що стосується його автомобілю, а надані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме, складової, передбаченої п.5 ч.10 ст.58 МКУ - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з розділом ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Системно аналізуючи вищевказане норми права, суд зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача, водночас, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В ході розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем, разом з ЕМД №UA807170/2019/009629 від 18.02.2019 не було надано жодного банківського документу, що стосується його транспортного засобу, що підтверджується відомостями графи 44 цієї МД.

У судовому засіданні 14.08.2019 року представник позивача пояснив, що транспортування автомобіля було проведено власними силами покупця. Окрім того, під час митного оформлення було надано інвойс від GA Nr. 2019-00250 року, якого цілком достатньо для визначення митної вартості ТЗ.

Також, представник позивача в судовому засіданні 18.09.2019 року надав до суду: лист щодо проведення аукціону на продаж автомобіля VOLKSWAGEN-VW РАSSAТ, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , в якому вказано ціну продажу автомобіля - 9470,00 Євро; попередній чек № 5752768 від 02.01.2019 року, в якому визначено суму до сплати у розмірі 10259,00 Євро; рахунок на суму10259,00 Євро.

Водночас, представник відповідача у відзиві на позов звернув увагу суду, що як вбачається зі змісту наданого позивачем при митному оформленні рахунку (інвойсу) GA Nr. №.2019-00250, останній видано юридичною особою UAB Gelgotos transportas з вказаною вартістю 10259,00 Євро. Також вказаний рахунок не містить інформації про комерційні умови продажу товару та спосіб розрахунку за товар, а за відсутності цих даних приймаються базисні умови продажу ЕХW (покупець приймає товар у вказаному місці та несе всі витрати, пов`язані з транспортуванням товару до митного кордону) та здійснює 100% оплату товару, заперечень щодо чого від позивача не надходило.

З матеріалів, поданих разом з ЕМД №UА807170/2019/009629 вбачається, що місцем вчинення угоди купівлі-продажу транспортного засобу VOLKSWAGEN-VW РАSSAТ, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 була Литва, а відтак подальше транспортування придбаного товару здійснювалось за рахунок покупця.

Проте, зазначена декларантом митна вартість транспортного засобу не містить передбаченої п.5 ч.10 ст.58 МКУ обов`язкової складової - витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Таким чином, за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зазначені обставини обумовили наявність у посадової особи митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості ТЗ позивача, заявленої у МД, що стало підставою для витребування додаткових документів.

Таким чином, висновок відповідача, щодо сумнівів у правильності заявленої позивачем митної вартості ТЗ за ціною договору є обґрунтованим, оскільки надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості ТЗ та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за нього.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись частиною 6 статті 54, статтями 57- 64 МКУ, Харківською митницею ДФС було прийняте рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів від 19.02.2019 року № UA807000/2019/001375/2 за резервним методом.

Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд, перевіряючи законність рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості №19.02.2019 року № UA807000/2019/001375/2., має досліджувати саме ті документи, які були надані позивачем до митниці станом на 19.02.2019 р.

Відтак, відповідачем було правомірно відмовлено позивачу у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства, так як митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Додаткових документів для спростування обґрунтованих сумнівів митниці в об`єктивності заявленої митної вартості товарів позивачем надано не було, що суперечить положенням ч.2 ст. 53 МКУ.

Згідно ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україні відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним та другорядними методами.

Відповідно до ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу ( ч.2 ст. 54 МК України).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні ( ч.2 ст. 58 МК України).

Встановлені судом та підтверджені в ході розгляду справи обставини відсутності банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару (п.4 ч.2 ст.53 МКУ), транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, та документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п.6 ч.2 ст.53 МКУ), а також розбіжності стосовно дійсної вартості ТЗ позивача, виключали можливість для митного органу визнати заявлену декларантом та розраховану за основним методом митну вартість ТЗ.

Також, відповідно до наданих до митного оформлення документів (враховуючи і додатково надані) відповідач не мав змоги застосувати жоден із другорядних методів визначення митної вартості окрім резервного з огляду на наступне.

У разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за митну вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження, виробник.

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку, країна походження, виробник.

Однак, використання двох попередніх методів не вбачалося можливим, оскільки, в даному випадку наявності інформації щодо ідентичного, аналогічного або подібного товару (тобто такі критерії, як строк експлуатації, пробіг, технічний стан) у відповідача не було.

В той же час, методи на основі віднімання вартості та додавання вартості не були використані у зв`язку з відсутністю даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості на основі даних методів.

Крім того, відповідно до статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі "ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання".

Окрім того, відповідно до підпараграфів 2(а), 2(Ь), 2(с) ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) редакція від 15.04.1994 оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості (а).

Таким чином, орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на "дійсній вартості".

Суд зазначає, що відповідно до висновків викладених в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 по справі № 826/14258/15 адміністративне провадження №К/9901/23135/18, постанова від 02.04.2019 по справі №815/4150/14 адміністративне провадження №К/9901/3483/18 щодо нормативного регулювання подібних спірних правовідносин: "Обов`язок доведення митної ціни товарів лежить на позивачу" .

Зважаючи на положення МКУ та зазначений висновок Верховного Суду, який відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок доведення правильності визначення митної вартості свого ТЗ.

Стосовно використання відповідачем бази ЄАІС, то відповідно до ч. 1 ст.31 МКУ проведення передбачених цим Кодексом митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно -телекомунікаційних системах, 1 засобів їх забезпечення, що функціонують на національному та/або міжнародному рівні.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у державній митній справі можуть застосовуватися інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно - телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані органами доходів І зборів.

Відповідно до ч.5 ст.31 МКУ можливість використання для здійснення державної митної справи інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно - телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення, а також порядок і умови їх застосування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до Положення про ЄАІС, затвердженого наказом Державної митної служби України №1341 від 04.11.2010, ЄАІС це багатофункціональна інтегрована автоматизована система, що забезпечує інформаційну підтримку та супроводження митної справи в Україні і становить сукупність кількох взаємопов`язаних інформаційних систем.

Згідно з розділом 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій, в якості джерела інформації під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися, зокрема, спеціалізовані програмно- інформаційні комплекси ЄАІС.

Крім зазначеного, використання електронного довідника «SCHWACKE» передбачено наказом Державної митної служби України від 13.10.2006р. № 885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів», пунктами 1.1, 1.2 якого зобов`язано начальників митниць забезпечити постійний контроль за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів з урахуванням принципів Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів за формулами, зазначеними в п. 7.35 Методики, а також забезпечено підрозділи, що здійснюють контроль за визначенням бази оподаткування транспортних засобів, вузлів та агрегатів, джерелами цінової інформації - довідниками: «SUPERSCHWACKE» «SCHWACKELISTE» «SCHWACKELISTE TRAILERTAX» видавництва «EUROTAX», «USER Саг Guide», «Тгаvel Тгеilег Guide» видавництва «Кеllеу Вlие Воок Аvtо market герогt», з обов`язковим оновленням щокварталу.

Вказане підтверджує правомірність використання електронного довідника «SCHWACKE» посадовими особами Харківської митниці ДФС.

Стосовно посилання позивача на Тимчасовий порядок використання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1077, (далі - Тимчасовий порядок), то суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Тимчасового порядку визначено, що він визначає механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 1 січня 2015 р. де 25 листопада 2018 р., а також:

1) перебувають у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалось шляхом вчинення дій, усного декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа;

2) перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, були вивезені за межі митної території України після 25 листопада 2018 р. та ввезені повторно.

Відповідно до Опису алгоритмів системи форматно-логічного контролю правильності заповнення граф вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служи України від 25.11.2010 №1424, у графі 37 "Процедура" проставляється код процедури переміщення відповідно до заявленого митного режиму. У першому підрозділі графи проставляється чотиризначний код, перші дві цифри якого - код митного режиму відповідно до Класифікатора митних режимів ("40" - імпорт, випуск для вільного обігу), наступні дві - код попереднього митного режиму згідно з Класифікатором митних режимів. Якщо попередній митний режим відсутній, то третьою та четвертою цифрами коду проставляється "00". У графу 37 МД №UА807170/2019/009629 від 18.02.2019 занесено інформацію "4000", що в свою чергу вказує на те, що транспортний засіб був вперше ввезений на митну територію України, тому на дані правовідносини Тимчасовий порядок не поширюється.

Стосовно залученого позивачем експертного автотоварозначого дослідження № 3948 від 07.03.2019 року стосовно визначення вартості ТЗ позивача, то суд його приймає до уваги, але не враховує, оскільки, по-перше, із листом про проведення експертного дослідження позивач звернувся лише 21.02.2019 року, тобто після спливу строку, який був наданий митним органом декларанту для можливості реалізувати своє право на надання додаткових доказів на підтвердження заявленої митної вартості ТЗ.

По-друге, висновок вказаного експертного дослідження сформовано 06.03.2019 року, тобто уже після прийняття оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів №UAА807000/2019/001375/2 від 19.02.2019 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2019/00593 від 20.02.2019, а відтак митний орган був позбавлений можливості дослідити висновки експерта щодо вартості ТЗ позивача.

При цьому, суд зауважує, що експертом під час експертного автотоварозначого дослідження не зазначено, які саме супроводжувальні документи ним були використані під час дослідження, а відтак вказаний Висновок складено із порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092 (далі - Методика), зокрема п. 7.53.9, відповідно до якого підставою для зниження вартості КТЗ унаслідок його аварійних пошкоджень або розукомплектування є обов`язкове підтвердження цього факту в супровідних документах на момент перетину митного кордону України та в акті про проведення митного огляду».

Досліджуючи вказане рішення про коригування митної вартості № UA807000/2019/001375/2 від 19.02.2019 р. Харківської митниці ДФС, суд встановив, що таке в повній мірі відповідає вимогам ч.2 ст. 55 МК України, оскільки, у графі 33 вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема, зазначена наступна інформація: щодо проведення консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено в електронному повідомленні, направленому декларанту; щодо обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.54-63 МКУ; щодо наявної в митного органу цінової інформації, використаної в якості джерела коригування; щодо вичерпного переліку вимог про надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МКУ, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів: направлено електронним повідомленням; щодо обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; щодо права декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються та права оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.

Згідно ч.12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову та, водночас, про законність оскаржуваних рішення та картки відмови відповідача.

Суд вказує, що висновки, за результатами розгляду вказаної справи узгоджуються з висновкам Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, що містяться в постанові від 15 травня 2018 року (справа №809/1260/17), яку судом враховано на виконання приписів ч.5 ст. 242 КАС України.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем було доведено правомірність рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/001375/2 від 19.02.2019 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 807170/2019/00593 від 20.02.2019 р.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо заяви про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а також доданих до заяви доказів, вбачається, що позивачем понесені витрати усього у розмірі 6000,00 грн.

При цьому, як передбачено ч.2 ст. 134 КАСУ за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст.134 КАСУ, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При цьому у ч. 5 134 КАСУ зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз вищенаведених положень чинного законодавства свідчить про те, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги; документи, що підтверджують їх фактичне надання (зокрема, акти наданих послуг тощо), які повинні мати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; документи, які підтверджують оплату послуг адвоката.

Відповідна правова позиція підтверджується висновками Верховного Суду, наведеними, зокрема, у постанові від 18.10.2018 по справі №813/4989/17 (адміністративне провадження №К/9901/57510/18), які, відповідно до положень ч.5 ст.242 КАСУ, є обов`язковими для врахування судами при виборі і застосуванні норми права.

Зміст фактично наданих адвокатом послуг має бути передбаченим у договорі про надання правової допомоги. У разі, якщо адвокатом надані послуги, які не передбачені відповідним договором, то у їх стягненні має бути відмовлено. Таким чином, підлягає аналізу зміст договору про надання правової допомоги в частині змісту послуг, які повинен надати адвокат та змісту акту виконаних робіт.

На підтвердження позовної вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу представником позивача було надано: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1908 від 18.03.2015; договір про надання адвокатським бюро професійної (правничої) допомоги № 26 від 24 квітня 2019 року (далі Договір № 26); додаткову угоду № 1 до договору № 26 від 24 квітня 2019 року; ордер серії ХВ № 1186000178 від 24.04.2019; рахунок на оплату № 99 від 24.04.2019; платіжне доручення № @2РК936267 від 06.06.2019.

З даного переліку документів вбачається, що передбачений ч.4 ст. 134 КАСУ, як обов`язковий доказ, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги - відсутній.

Додаткова угода № 1 до договору № 26 від 24 квітня 2019 року, якою передбачено обсяг професійної правової допомоги з зазначенням часу, необхідного для надання кожної конкретної послуги та її вартість, не може бути прирівняна до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, оскільки 24.04.2019 адвокат не міг наперед передбачити, скільки часу йому знадобиться для вивчення судової практики з порушеного Клієнтом питання та складення позовної заяви.

Також, надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не узгоджуються між собою в частині змісту та визначених сторонами термінів виконання, а саме: пунктом 3.6 Договору № 26 передбачено, що обов`язки Бюро з надання Клієнту правової (правничої) допомоги вважаються виконаними повністю після підписання Клієнтом акту прийому-передачі послуг та/або отримання Клієнтом рахунку;

24.04.2019 між сторонами укладено додаткову угоду №1, як невід`ємний додаток до Договору №26 від 24.04.2019, якою визначено вартість однієї години роботи адвоката, перелік послуг, їх тривалість та вартість, а також передбачено строки оплати наданої правової допомоги, а рахунок № 99 на оплату послуг адвоката щодо оскарження в суді рішення митного органу про коригування митної вартості та картки відмови митного органу, відповідно до додаткової угоди №1 від 24.04.2019, виданий адвокатським бюро «Борбунюк» 24 квітня 2019 року, тобто в день укладення саме Договору № 26 та додаткової угоди до нього.

З огляду на це, рахунок № 99 не може вважатися актом прийому- передачі наданих послуг, оскільки 24.04.2019 зобов`язання по Договору №26 виконані не були, а сторони лише досягнули домовленості щодо їх надання.

При цьому, вказаний рахунок оплачений 06.06.2019, а датою позовної заяви значиться 11.07.2019, що, в свою чергу, вказує на порушення умов договору.

Таким чином, фактичний обсяг послуг, наданих адвокатом позивачу по даній судовій справі, та розрахунок вартості цих послуг не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд також звертає увагу на безпідставне визначення у позовній заяві окремими послугами надання консультації, вивчення судової практики з порушеного клієнтом питання, а також вивчення письмових документів клієнта, оскільки вони охоплюються послугою по складенню та поданню позовної заяви до суду, так як неможливо скласти позовну заяву, не ознайомившись з письмовими документами клієнта.

Стосовно вимоги позивача про стягнення витрат на проведення експертизи в розмірі 2059,20 грн., то суд зазначає на наступне.

Так, у відповідності до вимог статті 132 КАС України, відносить до судових витрат судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, та проведення експертиз.

Експертне автотоварознавче дослідження, витрати за яку просить відшкодувати позивач, проводилось ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса в рамках митного оформлення 25.02.2019, тобто до дати звернення ОСОБА_1 до суду, оскільки 20.02.2019 товар, відносно якого здійснено коригування митної вартості, було випущено у вільний обіг в порядку, передбаченому ст. 55 МКУ.

Так, відповідно до частин 7, 8 ст. 55 МКУ у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Саме на виконання вимог ч.8 ст.55 МКУ, для підтвердження заявленої митної вартості товарів, ОСОБА_1 було замовлено експертизу.

Таким чином, враховуючи, що суд не залучав експерта до участі у справі, а експертиза проведена позивачем за власною ініціативою, на виконання вимог ч.8 ст.55 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості товарів, понесені ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи не є судовими витратами в розумінні ч. 3ст. 132 КАСУ, а тому стягненню з відповідача не підлягають.

Розподіл судових витрат в частині судового збору здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30 вересня 2019 року.

Суддя Горшкова О.О.