Рішення № 84616504, 24.09.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1258/19

24 вересня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

представник позивача Нюня О.І .

представники відповідача Васильчук І.Б., Неліленько В . І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тернопільської митниці ДФС України (далі - відповідач), в якій просить: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000799/2 від 29.05.2019 року, винесеного Тернопільською митницею ДФС.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 для здійснення митного оформлення легкового автомобіля марки Volkswagen, модель Touran, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , було подано до Тернопільської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA403010/2019/008631 від 27.05.2019 року. Для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару позивачем додані всі документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі - МК України), а відтак у митного органу були відсутні підстави для відмови в митному оформленні товару за основним методом і переходу до резервного.

За таких обставин, вважає рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000799/2 від 29.05.2019 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 07.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, 27.06.2019 року Тернопільською митницею ДФС подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.19-23), просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що декларантом документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та не подано до митного оформлення повного пакету документів, визначених ч.2 ст.53 МК України, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості. Також на вимогу митного органу не подано додаткових документів, згідно із ч.3 ст.53 МК України, для підтвердження заявленої митної вартості. Разом з тим, за основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу згідно автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР) у сумі 8500,00 євро, що є значно вищою за заявлену позивачем.

З огляду на викладене, вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000799/2 від 29.05.2019 року прийняте у відповідності до вимог чинного митного законодавства України та з урахуванням всіх обставин.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові (а.с.4-6) та відповіді на відзив (а.с.33-36). Повідомив, що позивачем митну вартість транспортного засобу визначено за ціною договору (вартість операції) в розмірі 4400,00 євро, на підтвердження чого і було подано рахунок-фактура №15/2019 від 06.05.2019 року. Надані декларантом документи дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару без застосування коригування митної вартості. Водночас, спрацювання АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, з мотивів викладених у відзиві (а.с.51-55), просили у задоволенні позову відмовити. Звернули увагу, що до закінчення митного оформлення декларантом документи (чи відомості), що підтверджують митну вартість товарів у повному обсязі надані не були, а відтак відповідачем обґрунтовано та законно здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням цінової інформації, наявної в митному органі, та прийнято рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу та оформлена картка відмови у митному оформлені. При цьому, уповноваженою особою позивача 29.05.2019 року подано митну декларацією №UA403010/2019/008765, за якою товар випущено у вільний обіг, з митною вартістю товару, визначеною відповідно до спірного рішення про коригування митної вартості товарів.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_3 06.05.2019 року придбано у нерезидента транспортний засіб марки Volkswagen, модель Touran, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

Агентом з митного оформлення 27.05.2019 року було подано до митного оформлення митну декларацію №UA403010/2019/008631 (а.с.24). У вказаній митній декларації заявлено до митного оформлення товар - автомобіль легковий, марки Volkswagen, модель Touran, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , та самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору, яка складає 4400,00 євро.

Одночасно із митною декларацією надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) №15 від 06.05.2019 року (а.с.9), декларація про походження товару №EG939472 від 21.03.2014 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UА20903/2019/33791 від 18.05.2019 року (а.с.10), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 21.03.2014 року (а.с.11-12), договір про надання послуг митного брокера №2097 від 16.05.2019 року, договір про надання послуг митного брокера №МП-1/21-05-2019 від 21.05.2019 року, паспорт громадянина України НОМЕР_3 від 19.03.2009 року, сертифікат відповідності щодо індивідуального, затвердження колісного транспортного засобу UА.008.69532-19 від 23.05.2019 року, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_4 від 05.02.2018 року.

Під час автоматизованого контролю, автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" було згенеровано форми митного контролю: "103-1 Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених ЄАІС Держмитслужби"; "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів"; "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". Також, автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" проінформовано: "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 8500,00" (а.с.25).

Посадовою особою підрозділу митного оформлення направлено до спеціалізованого підрозділу - відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання запит №907 від 29.05.2019 року щодо правильності визначення митної вартості товарів (а.с.26).

Також, Тернопільською митницею ДФС 29.05.2019 року розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до ч.2 ст.53 МК України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст.53 МК України надати (за наявності): копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.27).

Листом від 29.05.2019 року агентом з митного оформлення надана відповідь митному органу про неможливість подання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості (а.с.28).

За результатами розгляду поданої електронної митної декларації №UA403010/2019/008631 від 27.05.2019 року та доданих до неї документів, в тому числі рахунку-фактури (інвойс) №15 від 06.05.2019 року, прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000799/2 від 29.05.2019 року, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним (шостим) методом визначення митної вартості товарів згідно ст.64 МК України у розмірі 8500,00 євро (а.с.7).

Зазначено, що вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме:для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, для страхування (якщо здійснювалось) - страхових документів. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч.2 ст.53 МК України , а саме: платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, та додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МК України копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних чи подібних товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень ч.4 ст.57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями ст.59-63 МК України. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 Митного кодексу України.

За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості даного транспортного засобу обрахованого згідно АСУАР 105-2, 106-2 на рівні 8500,00 євро.

Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості №UA403000/2019/000799/2 від 29.05.2019 року відповідачем відмовлено у митному оформлені товарів за заявленою декларантом митною вартістю та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA403000/2019/00459, якою позивачу відмовлено у митному оформлені (випуску) товарів (а.с.8).

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару №UA403000/2019/000799/2 від 29.05.2019 року, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

За приписами ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

Поряд з цим, МК України містить також і спеціальний розділ 12 "Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами", який містить спеціальні норми і вимоги щодо переліку документів, які подаються громадянами при переміщенні товарів через митний кордон України для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності (ч.1 ст.364 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості (ч.3 ст.368 МК України).

Як передбачено ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54 МК України).

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Положеннями ч.6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч.1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У відповідності до ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Згідно з ч.4 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст.57 МК України).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові, а митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому суд вважає за необхідне наголосити, що основним документом у спірних правовідносинах, який підтверджує митну вартість товару, є платіжний документ, що стосується оцінюваного товару.

Як вбачається з матеріалів справи, надані декларантом для митного оформлення документи не містять усі необхідні дані, що давали б можливість митному органу встановити заявлені декларантом числові значення складових митної вартості товару, і їх перелік не відповідав вимогам ч.2 ст.53 МК України, оскільки платіжні документи щодо оцінюваного товару були відсутні у наведеному переліку.

В свою чергу, позивач наголошує на оплаті нерезиденту вартість автомобіля готівкою, на підтвердження чого було подано рахунок-фактура (інвойс) №15 від 06.05.2019 року на суму 4400,00 євро.

Разом з тим, прихідний касовий ордер, касовий чек чи інший документ держави експортера про прийняття визначеної суми готівки від громадянина до митного оформлення не подавалися.

Що стосується представленої суду інформації від нерезидента про оплату товару 06.05.2019 року (а.с.37), то така не відповідає відомостям про отримання коштів 14.05.2019 року, зазначеними безпосередньо у рахунку-фактурі (інвойс) №15 від 06.05.2019 року, та в розумінні положень законодавства не є документом податкового чи бухгалтерського обліку і не може свідчити про вартісні показники товару.

З огляду на викладене, встановлені судом обставини в сукупності дають підстави для висновку про підставність сумнівів відповідача у правильності визначення митної вартості транспортного засобу позивачем та враховуючи той факт, що платежі, які були здійснені покупцем оцінюваних товарів, позивачем підтверджені не були, зважаючи на вимоги ч.3 ст.58 МК України (у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України), основний метод застосуванню не підлягав.

Крім того, на момент перевірки заявленої позивачем митної вартості були відсутні митні оформлення ідентичних товарів, які б співпадали по асортименту продукції, не відомі та документально не підтверджені їх фізичні характеристики, якість та репутація даної продукції на ринку від виробника за час максимально наближений до моменту прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, що свідчить про неможливість застосування другорядного методу визначення митної вартості ціною договору щодо ідентичних товарів.

Також були відсутні митні оформлення подібних товарів, які б співпадали по асортименту продукції, не відомі та документально не підтверджені їх якість та репутація даної продукції на ринку від виробника за час максимально наближений до моменту прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, що свідчить про неможливість застосування другорядного методу визначення митної вартості ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Другорядний метод визначення митної вартості ціною договору на основі віднімання вартості щодо подібних товарів також не був застосований, оскільки на момент визначення заявленої позивачем митної вартості було відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, що були продані на території України, з поправкою відповідно до ч.2, 3 ст.62 МК України.

Другорядний метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не був застосований, оскільки відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів відповідно до ст.63 МК України.

Також суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 6.3 та 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, яка набрала чинності 15.09.2011 року, при застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками. Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, в тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки.

Таким чином, відповідачем послідовно застосовувались методи визначення митної вартості, однак таку визначити за жодним з них не вдалося, а тому відповідно до ст.64 МК України митна вартість на імпортований позивачем товар обґрунтовано визначена з використанням резервного методу, за основу для якої застосовано інформацію щодо вартості транспортного засобу, обраховану згідно АСУАР 105-2, 106-2 на рівні 8500,00 євро.

Водночас, суд вважає за необхідне відзначити, що 30.05.2019 року уповноваженою особою позивача подано до митного оформлення митну декларацію №UA403010/2019/008765 (а.с.29), за якою товар - легковий автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , випущено у вільний обіг за митною вартістю, визначеною оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості за резервним методом.

Так, правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 визначає Порядок заповнення митних деклараційна бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 року №651, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 року за №1372/21684 (далі - Порядок № 651).

Згідно глави 2 розділу ІІ "Заповнення граф митних декларацій" Порядку №651 графа 43 "Метод визначення вартості" (далі також - МВВ) графа заповнюється в разі з`явлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів.

У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався.

У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Тобто, у лівому підрозділі графи вказується порядковий номер МВВ, який застосовано декларантом, а у правому підрозділі - порядковий номер МВВ, який застосовано митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів.

Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_4 , яким, як уповноваженою особою позивача, безпосередньо подано до митного органу нову митну декларацію. З даного приводу повідомив про зазначення в лівій колонці графи 43 - 6 (резервний метод), у зв`язку з консультаціями з позивачем, який розумів, що друга митна декларація для випуску автомобіля у вільний обіг буде подана без виказання гарантійних платежів. Визнав факт того, що таке внесенням даних до митної декларації свідчить про самостійне визначення митної вартості автомобіля за вказаною ціною.

Як вже зазначено вище, 30.05.2019 року уповноваженою особою декларанта подано нову митну декларацію №UA403010/2019/008765, у лівому підрозділі графи 43 якої проставлено 6 - тобто визначений резервний метод визначення митної вартості. Правий підрозділ залишено пустим, що свідчить про самостійне визначення декларантом митної вартості, без урахування рішення про коригування митної вартості.

Звертаючись із цим позовом до суду, позивач вказав, що він не згоден з митною вартістю, яка визначена митним органом у спірному рішенні.

Відтак, він мав право скористатись правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених ч.7 ст.55 МК України (сплати самостійно нарахованих митних платежів та різниці між ними і митними платежами, нарахованими митним органом), вказавши у правому підрозділі графи 43 порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Крім того, у випадку забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України у графі 48 "Відстрочення платежу", відповідно до глави 2 розділу ІІ Порядку № 651 зазначається кінцевий термін дії гарантії.

Отже, не заповнивши у новій митній декларації праву колонку графи 43 "Код МВВ" та графу 48 "Відстрочення платежів" уповноваженою особою позивача, фактично свідчить про згоду із методом визначення митної вартості та митною вартістю товару, визначеними митним органом.

Суд зазначає, що до предмету доказування у цій категорії справ входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової митної декларації - у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості. Дослідження відомостей з відповідних граф митних декларацій є необхідним для правильного вирішення такого спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю. Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи продовжує існувати між сторонами правовий спір. У випадку, якщо спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом, у задоволенні позову про скасування рішення про коригування митної вартості слід відмовити.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.10.2018 року (справа №816/2396/17), а відповідно до ч.5ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що враховуючи наявність підстав, передбачених ч.6 ст.54 МК України, Тернопільською митницею ДФС правомірно було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та відповідно до положень ст.55 МК України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000799/2 від 29.05.2019 року.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатніх доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, про що описано вище.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи та оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України, суд приходить до висновку про правомірне та обґрунтоване винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000799/2 від 29.05.2019 року та визнає його таким, що прийняте відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, у зв`язку з чим позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_3 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA403000/2019/000799/2 від 29.05.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.