Ухвала суду № 84616379, 30.09.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

30 вересня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/1106/19-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кельменецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання протиправними дій, про визнання протиправними та скасування постанов.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Кельменецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області щодо з стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60014663 від 10.09.2019 р.,

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60014585 від 10.09.2019 р.

Відповідно п. 1 та 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 171 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяви на предмет дотримання вимог встановлених ст. 160, 161, 171 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтями 5 та 160 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист шляхом пред`явлення позову. Позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь (ч. 2 ст. 43 КАС України).

Відповідно ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно із ч. 2 ст. 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Однак, в порушення наведених вимог, позивачем на підтвердження своєї адміністративної процесуальної дієздатності, не надано документів, що посвідчують його особу - паспорт тощо.

Пунктом 5 ч. 5 ст. 160 КАС України передбачено, що позовна заява має містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Частиною 4 ст. 161 КАС України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ст. 79 КАС України).

Судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані постанови були отримані ним 12.09.2019 р., проте, доказів на підтвердження вказаної обставини до суду не надав, причини неможливості їх подання не зазначив, а також не надав докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаних доказів.

Крім того, в позові позивач вказує, що йому присвоєно ідентифікаційний номер (РНОКПП) НОМЕР_1 , однак докази на підтвердження вказаної обставини позивач до суду не надав, причини неможливості подання вказаного документу не зазначив.

Пунктами 5 та 8 ч. 5 ст. 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують зазначені обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ст. 94, ч. 4 ст. 161 КАС України).

Порядок засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003), а також Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 р. № 1000/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 р. за № 736/27181 (далі - Правила № 1000/5), інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші.

Згідно із п. 1 Правил № 1000/5 ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи). Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами.

Відповідно до п. 8 глави 10 розділу II Правил № 1000/5, які в силу пункту 1 їх розділу І є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки "Для копій".

У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.

На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка "Копія".

При цьому відповідно до п. 1 глави 10 розділу II Правил № 1000/5 порядок виготовлення, засвідчення та видавання копій документів визначається інструкцією з діловодства установи.

Зазначеній нормі кореспондують вимоги пункту 5.27 ДСТУ 4163-2003.

Наведена позиція збігається з правовою позицією Верховного Суду щодо завіряння копій документів, яка висловлена в постанові від 08.05.2019 р. у справі № 160/7887/18 та ухвалі від 20.06.2019 р. у справі № 1124/18-а.

Однак, в порушення наведених вимог, позивачем до позову додано копії документів, які належним чином не засвідчені, а саме не містять слів: "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчила копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії; відбитку печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки "Для копій" (відбитку печатки установи); відмітки "Копія".

Відповідно до ч. 8 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Як видно із позовної заяви, позивач в додатках до неї вказав квитанцію про сплату судового збору.

Проте, актом про нестачу матеріалів або недоліки у формуванні справи від 24.09.2019 р. зафіксовано, що при розкриванні поштового відправлення - адміністративного позову від ОСОБА_1 не виявилося вказаного в додатках документа, а саме відсутня квитанція про сплату судового збору.

Частиною 3 ст. 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).

Згідно ст. 9 Закону № 3674-VI суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Розміри ставок судового збору визначено ст. 4 цього Закону.

Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - ставка судового збору становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, а майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 р." з 1 січня 2019 р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921,00 грн.

Частиною 3 ст. 6 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як видно з позовної заяви, зміст та характер заявлених вимог немайновий. Оскільки, позовна заява містить три вимоги немайнового характеру (визнання протиправних дій та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження), відтак судовий збір має бути сплачений позивачем за кожну вимогу окремо.

Отже, при подачі позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір за вимоги три вимоги немайнового характеру по 768,40 грн за кожну, а всього 2305,20 грн (3 х 768,40 грн).

Натомість, позивачем не сплачено судовий збір та не додано документ про сплату судового збору.

Судовий збір повинен бути сплачений на наступні банківські реквізити: отримувач коштів та код платежу Чернівецьке УК/м.Чернівці/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37978173; рахунок отримувача 34317206084013; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу за подання адміністративного позову (із зазначенням позивача).

Частиною 7 ст. 161 КАС України встановлено, що до заяви про визнання індивідуального акта протиправним додається також оригінал або копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта у позивача - клопотання про його витребування.

Судом встановлено, що позивачем оскаржуються постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №60014663 від 10.09.2019 р. та постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №60014585 від 10.09.2019 р., однак оригінали або належним чином засвідчені копії оскаржуваних постанов до суду позивачем не надано та не вказано обґрунтовані підстави неможливості подання вказаних документів.

Крім того, позивач не надав до суду докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання оскаржуваних постанов.

Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що без усунення вказаного вище недоліку, неможливо вирішити питання про відкриття провадження у справі, тому надає позивачу строк для його усунення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 169, 241 та 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліку, зазначеного в мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.

3. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

4. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Левицький В.К.