Рішення № 84616221, 19.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2019 р. № 520/5495/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення ОСОБА_1 до Реєстру відшкодувань вкладникам ПАТ "Банк Михайлівський" коштів за вкладами, та бездіяльність, пов`язану з відсутністю належного контролю за діями своєї уповноваженої особи на тимчасову адміністрацію та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", щодо складання переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якого безпідставно не були включені рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на загальну суму 10090,58 грн, які належать ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодувати ОСОБА_1 кошти за вкладами в сумі 10090,58 грн, які знаходяться в ПАТ "Банк Михайлівський" на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 з дотриманням Порядку, передбаченого частинами 1 та 3 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", витребувавши у своєї уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника ПАТ "Банк Михайлівський", який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду загальною сумою 10090,58 грн та включити ОСОБА_1 до Реєстру відшкодувань коштів за вкладами;

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (м. Київ. вул. Січових Стрільців. 17, код 21708016) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_3 ) завдану йому майнову і моральну шкоду порушенням його прав в сумі 44740 грн, в тому числі: відшкодування збитків (упущеної вигоди) - 5014 грн; відшкодування інфляційних втрат - 4726 грн; відшкодування моральної шкоди - 5000 грн; пеня за прострочення виконання зобов`язання - 30000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не виконується передбачене Законом України зобов`язання по відшкодуванню коштів за вкладами, що знаходяться на рахунках позивача в ПАТ "Банк Михайлівський", у зв`язку із чим відповідач порушує право власності ОСОБА_1 Не відшкодована позивачу гарантована сума за вкладами становить за даними облікової картки 10207,63 грн, що свідчить про незаконне привласнення цієї суми Фондом. Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" держава визначила Фонд гарантом відшкодування коштів за вкладами в неплатоспроможних банках і ці гарантії не потребують укладення з ним додатково ніяких угод, так як він виступає гарантом за Законом. Отже, саме Фонд має зобов`язання перед вкладниками, а тому і позовні вимоги ОСОБА_1 звернені саме до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою суду від 02.07.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 08.08.2019 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що у Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовується виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників. Законодавством не покладається обов`язку на Фонд враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, крім переліку рахунків вкладників. Перелік, який складається Уповноваженою особою та Загальний реєстр, який затверджується Фондом гарантування, є різними за суттю, змістом та призначенням документами. Перелік складається Уповноваженою особою, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом на підставі Переліку. Тобто, перелік, який складається Уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який надалі у формі Загального реєстру затверджується Фондом гарантування. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки жодного зобов`язання перед позивачем у Фонду не виникло, а тому і відсутнє порушення прав ОСОБА_1

Представник третьої особи Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив проводити розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, надав до суду пояснення, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що правочин, укладений між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" містить ознаки нікчемності.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, враховуючи неявку відповідача та третьої особи, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що 27.05.2014 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" укладений договір банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування вкладу (депозиту)" № 980-006-000000174, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 відкритий рахунок № НОМЕР_2 в гривні для зберігання грошей.

Із матеріалів справи вбачається, що 27.05.2014 на підставі заяви (оферти) № 200037858 також відкритий поточний (картковий) рахунок "Ощадний" № НОМЕР_1 для зарахування на нього процентів за депозитними вкладами, процентів на залишок коштів на рахунку тощо.

Також, 05 травня 2016 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" укладено договір позики № 980-006-000233311, сума договору 150000,00 грн.

Відповідно до умов укладеного договору ОСОБА_1 передав ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" зобов`язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цими договором.

19 травня 2016 року на поточний рахунок № НОМЕР_2 зараховані кошти в сумі 10000,00 грн, які надійшли з рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на виконання ним зобов`язання за договором позики з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором № 980-006-000233311 від 05.05.2016", а на рахунок № НОМЕР_1 зараховані кошти в сумі 90,58 грн з призначенням платежу "Оплата процентів по договору № 980-006-000233311 від 05.05.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу позивача було направлено повідомлення про нікчемність правочину від 16.08.2016 № ЗГЗ (К)/5395/1, згідно якого ОСОБА_1 повідомлено про те, що переказ коштів, що здійснений ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 19.05.2016 на рахунок № НОМЕР_2 в сумі 10000 грн та на рахунок № НОМЕР_1 в сумі 90,58 грн є нікчемними на підставі статті 37, пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судом встановлено, що на підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делеговано повноваження тимчасового адміністратора банку". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" призначено Іраклієнко Ю.П.

13 червня 2016 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" з 23.06.2016 до 22.07.2016 включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 № 124 "Про відкликання банківської ліцензії на ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 № 1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, Ірклієнку Юрію Петровичу з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1702 від 01.09.2016 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський".

Згідно з зазначеним рішенням всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", визначені ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано Волкову Олександру Юрійовичу з 05.09.2016.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 265 від 24.01.2017 визначено повноваження уповноважених осіб Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".

Згідно з зазначеним рішенням з 25.01.2017 повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", визначені ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку та повноважень, визначених п. 4. 5, 6 та 8 ч. 2 ст. 37, н. 4 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", делеговано Волкову Олександру Юрійовичу .

Також відповідно до вищезазначеного рішення, з 25.01.2017 уповноваженою особою Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" призначено Гриценка Володимира Володимировича . Гриценку В.В. з 25.01.2017 делеговано повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", визначені п. 4, 5, 6 та 8 ч. 2 ст. 37, п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 383 від 08 лютого 2018 року змінено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Публічного акціонерного товариству "Банк Михайлівський" та визначено її повноваження.

Згідно з зазначеним рішенням з 09 лютого 2018 року відкликано повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", делеговані Гриценку Володимиру Володимировичу , та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" провідного юрисконсульта відділу розслідування протиправних діянь департаменту розслідування протиправних діянь Смолія Богдана Володимировича . Смолію Б.В. з 09 лютого 2018 року делеговано повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини другої статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 21 червня 2018 року № 1758 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ІІАТ "Банк Михайлівський" строком на два роки з 13 липня 2018 року до 12 липня 2020 року включно.

Згідно з зазначеним рішенням продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку та повноважень, визначених пунктами 4, 5, 6 та 8 частини другої статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Волкову Олександру Юрійовичу строком на два роки з 13 липня 2018 року до 12 липня 2020 року включно.

Також відповідно до вищезазначеного рішення провідному професіоналу відділу безпеки департаменту розслідування протиправних діянь Смолію Богдану Володимировичу строком на два роки з 13 липня 2018 року до 12 липня 2020 року включно продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини другої статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VІ встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Вирішуючи питання про те, положення якого нормативно-правового акту підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, необхідно враховувати наступне.

Відповідно до статті 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання, немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована онопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є її те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України. Зокрема, частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, відповідно до пункту 4 листа Міністерства юстиції України "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії" від 26.12.2008 N 758-0-2-08-19, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом переваги надасться спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Враховуючи викладене, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду України від20.01.2016 у справі6-2001 цс15.

Крім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладені в постановах від 08.02.2018 справа № 308/3282/15-ц, від 14.02.2018 справи № 761 /20903/15-ц, № 553/2630/15-ц: "...На момент ухвалення рішення судом першої інстанції, у банку вже було введено тимчасову адміністрацію та розпочату процедуру ліквідацію, що унеможливило стягнення коштів у будь- який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його вкладниками/кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Порядок відшкодування Фондом гарантування коштів за вкладами встановлюється спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положенням "Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14.

Відповідно до приписів статей 26, 27 та 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Розділів ІІІ і IV Положення № 14 вбачається, що Фонд гарантування починає виплату коштів в межах гарантованої державою суми відшкодування (200000,00 грн) вкладникам неплатоспроможного банку, які включені в Загальний реєстр вкладників.

Згідно статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого па цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

У відповідності до ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Також статтею 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої етап і 26 цього Закону; переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу підстав, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Суд зазначає, що у Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам, а тому, при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників.

Чинним законодавство не покладено обов`язок на Фонд гарантування вкладів враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку рахунків вкладників.

Суд зазначає, що перелік, який складається Уповноваженою особою та Загальний реєстр, який затверджується Фондом гарантування, є різними за суттю, змістом та призначенням документами. Перелік складається уповноваженою особою Фонду, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом на підставі переліку. Перелік, який складається уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який надалі у формі Загального реєстру затверджується Фондом гарантування.

З наведеного також вбачається, що Загальний реєстр не складається та не затверджується уповноваженою особою Фонду гарантування, як і Перелік вкладників не складається та не затверджується Фондом гарантування.

Суд також звертає увагу, що згідно з приписами статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування є особою публічного права, та в силу приписів ст. 19 Конституції України має діяти виключно в межах повноважень, встановлених діючим законодавством, і за відсутності правових підстав не мас права вчиняти будь-які дії, що не передбачені законом, або вчиняти їх передчасно (безпідставно).

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку.

Статтею 28 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).

Фонд не пізніше ніж за 30 днів до закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку публікує оголошення в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своєму офіційному веб-сайті про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.

З наведеного вбачається, що повноваження щодо формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, та визначення сум, що підлягають відшкодуванню покладені на Уповноважену особу Фонду.

Статтею 47 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Рішення уповноваженої особи Фонду є обов`язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується. Усі або частина повноважень Фонду, визначених цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду, крім організації реалізації майна банку, що ліквідується. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд чітко зазначає межі повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.

Тобто, Фонд гарантування та Уповноважена особа Фонду гарантування є окремими суб`єктами, оскільки законодавство чітко розмежовує повноваження Уповноваженої особи Фонду гарантування та Фонду гарантування.

Таким чином, відповідно до статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перелік вкладників складає та подає саме Уповноважена особа, а не Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як зазначив позивач у позові та у судовому засіданні.

Крім того, у переданому Уповноваженою особою Фонду гарантування Переліку рахунків інформація щодо договору банківського вкладу позивача була відсутня, тому дані про позивача не могли бути враховані Фондом гарантування при складанні та затвердженні Загального реєстру вкладників. Фонд гарантування не мав достатніх правових підстав здійснювати процедури по включенню його до Загального реєстру вкладників.

Отже, у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на час розгляду справи відсутні правові підстави для виплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за вкладом, оскільки Фонд не володів і не повинен був володіти жодною інформацією про позивача, окрім тієї, що міститься в наданому Уповноваженою особою Переліку рахунків. Відповідно до Закону у Фонду не виникло жодного обов`язку перед позивачем, і тому права позивача саме Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у даному випадку не порушені. Поряд із тим, на думку позивача, саме Фонд має зобов`язання перед вкладниками, а тому і позовні вимоги ОСОБА_1 звернені саме до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Також, суд зазначає, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" чітко розмежовані повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи щодо складання переліку вкладників та не передбачено обов`язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо контролю за діями своєї уповноваженої особи на тимчасову адміністрацію та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", щодо складання переліку рахунків, а тому, у даному випадку відсутня бездіяльність відповідача.

За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, суд при вирішенні спору у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторопньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Резолютивна частина рішення не повніша містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання нього до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

З матеріалів позовної заяви не вбачається жодних доводів та доказів, наведених в обґрунтування протиправних дій, бездіяльності або рішень, вчинених саме з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Тобто, в даному випадку відсутня та не доведена вина Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відсутності позивача у Реєстрі вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування. А, за відсутності встановленої судом протиправності дій, бездіяльності або рішень Фонду гарантування, суд не може зобов`язувати Фонд вчиняти будь-які дії.

Так, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Таким чином, у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не виникало обов`язку щодо включення даних про позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, а тому, вимоги ОСОБА_1 є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, у частині 7 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" закріплено заборону органам державної влади та Національному банку України втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з Національним банком України та органами державної влади здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.

Враховуючи відсутність протиправних дій чи бездіяльності з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення ОСОБА_1 до Реєстру відшкодувань вкладникам ПАТ "Банк Михайлівський" коштів за вкладами, та відсутність бездіяльності, пов`язану з відсутністю належного контролю за діями своєї уповноваженої особи на тимчасову адміністрацію та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", щодо складання переліку рахунків, отже і відсутність порушення прав позивача суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення майнової і моральної шкоди ОСОБА_1 є також необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд вказує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

А згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є необґрунтованими та передчасними, а отже, не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" (бульвар Шевченка, 35, м. Київ, 01032) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 30 вересня 2019 року.

Суддя С.О.Чудних