Рішення № 84615895, 30.09.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

30 вересня 2019 р.справа № 400/1572/19 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

проскасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.19 р. № Ф-99-00В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19 лютого 2019 р. № Ф-99-00 (надалі - Вимога).

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним: ним отримана спірна Вимога про сплату боргу з єдиного внеску на загальну суму 18 276,72 грн. Позивач вважає, що прийняттю Вимоги повинна була передувати документальна перевірка, але відповідач такої перевірки не провів, відповідного акту не склав. Відсутність акту перевірки унеможливлює встановлення періоду, за який йому нарахований єдиний внесок. На переконання позивача, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, повинні сплачувати єдиний внесок виключно у випадку отримання доходу, тоді як він з 2010 р. підприємницьку діяльність не здійснює, що виключає нарахування єдиного внеску.

В наступному позивач подав заяву про зміну підстав позову, якою по суті доповнив первинні доводи та додатково зазначив, що в травні 2019 р. підприємницька діяльність ним припинена (а. с. 39-50).

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Як зазначає відповідач, адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється ним на підставі норм однойменного закону. ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця та перебуває на загальній системі оподаткування. Закон покладає на позивача обов`язок своєчасно і в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок, але відповідач такий внесок за період 2017-2018 р.р. не сплатив, що і послугувало підставою для прийняття Вимоги. Відповідно до інтегрованої картки платника податків, сума заборгованості позивача за цей період склала 18 276,72 грн. (а. с. 54).

Позовна заява залишалась без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а. с. 19-20).

Ухвалою суду від 7 червня 2019 р. відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в загальному позовному провадженні (а. с. 34).

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

В судове засідання представники сторін не прибули, відповідач клопотав про розгляд справи за відсутності свого представника (а. с. 57).

Відповідно до ст. 205 ч. 9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи що в судове засідання представники сторін не прибули, а їх доводи викладені в заявах по суті справи, суд розглядає справу в письмовому провадженні, на підставі поданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 з лютого 2003 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на загальній системі оподаткування.

19 лютого 2019 р. ГУ ДФС у Миколаївській області прийняло Вимогу, якою позивачу нарахована недоїмка з єдиного внеску на суму 18 276,72 грн. (а. с. 13).

3 квітня 2019 р. на запит адвоката позивача, ГУ ДФС у Миколаївській області надіслало лист, в якому зазначено, що 4 лютого 2003 р. ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, якого взято на податковий облік за місцем реєстрації, як суб`єкта господарювання на загальній системі оподаткування. Станом на 1 квітня 2019 р. позивачу нарахований єдиний внесок в сумі 8 448,0 грн. за 2017 р. і 2 457,18 грн. щокварталу за 2018 р. (а. с. 14-15).

Не погодившись із нарахуванням єдиного внеску, позивач оскаржив Вимогу до ДФС України, яка своїм рішенням від 16 квітня 2019 р. залишила скаргу без задоволення, а Вимогу без змін (а. с. 16-18).

Одним з конституційних обов`язків кожного, є сплата податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67 ч. 1 Конституції України).

Відповідно до приписів ст. 4 ч. 1 п. 1 абз. 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Таким чином, ОСОБА_1 є платником єдиного внеску.

Відповідно до ст. 7 ч. 1 п. 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Абзац 2 цієї ж норми Закону оговорює, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Аналогічні норми щодо мінімальної суми єдиного внеску містяться і в ст. 7 ч. 1 п. 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яка регулює сплату внеску фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування.

Отже, ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в незалежності від системи оподаткування, встановлено мінімальний розмір суми єдиного внеску, який не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску.

Таке тлумачення підтверджується і змістом змін до цього Закону. Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 р. № 1774-VIII, який набув чинності 1 січня 2017 р., були внесені зміни до ст. 7 ч. 1 п. 2 абз. 1-2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме слова "за місяць, у якому отримано дохід (прибуток)" були замінені словами "на місяць", а в першому реченні абзацу другого слова "має право самостійно", які стосуються бази нарахування єдиного внеску, замінені словом "зобов`язаний".

Аналіз цих змін дозволяє стверджувати, що їх змістом було якраз визначення обов`язку фізичних осіб-підприємців, в незалежності від системи оподаткування, сплачувати єдиний внесок без прив`язки до отримання ними доходу.

Зазначене спростовує доводи позивача про те, що єдиний внесок сплачується тільки у випадку отримання доходу.

Відповідно до ст. 9 ч. 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п. 4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 р. № 449 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 р. за № 508/26953 (надалі - Інструкція № 449), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Таким чином, Інструкція № 449 передбачає право контролюючого органу нарахувати єдиний внесок не тільки на підставі акту перевірки платника податків, як помилково вважає позивач, а й на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, що і було зроблено відповідачем.

Єдиний внесок позивачу нарахований за 2017-2018 р.р., а тому строк давності в 1095 днів, встановлений ст. 102 Податкового кодексу України, відповідачем дотримано.

Що стосується посилання позивача на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 р. у справі № 340/453/19, то відповідно до ст. 242 ч. 5 КАС України, обов`язковими для врахування є тільки висновки Верховного Суду. До того ж, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду не набрало законної сили у зв`язку з його апеляційним оскарженням (http://reyestr.court.gov.ua/Review/83551121).

Припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності в травні 2019 р., що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків, не впливає на його обов`язок сплатити єдиний внесок за 2017-2018 р.р., так як в цей період позивач мав статус платника єдиного внеску (а. с. 55).

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Так як у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати позивачу не присуджуються.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19 лютого 2019 р. № Ф-99-00, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз